Після повернення з Москви він був призначений 1 вересня 1973 року в Софійську духовну академію викладачем східно-церковного співу і регентом студентського хору. 3 серпня 1975 в Троянському монастирі Патріархом Болгарським Максимом був пострижений у чернецтво з ім'ям Неофіт і поступив під духовне керівництво тодішнього ігумена обителі архімандрита Геласія. 15 серпня 1975 висвячений у сан ієродиякона, а 25 березня 1976 року - у сан ієромонаха Патріархом Максимом. З 30 вересня 1975 року - регент Софійського священицького хору.
![]() |
| Патріарх Болгарський Неофіт (Димитров) |
15 липня 1977 повернувся до викладацької діяльності в Софійській академії, як старший викладач східно-церковного співу і богослужбової практики, яким залишався до 1980 року. 21 листопада 1977 був зведений в сан архімандрита. 1 січня 1981 був призначений на посаду протосингела Софійської митрополії. 8 грудня 1985 року в Патріаршому соборі Олександра Невського був висвячений на єпископа Левкійського, вікарія Софійській митрополії. 1 грудня 1989 був призначений ректором Софійській духовній академії, а після перетворенням академії в богословський факультет Софійського університету 1 липня 1991 став його першим деканом з 26 липня того року.
27 січня 1992 був призначений головним секретарем Священного Синоду Болгарської Православної Церкви. 27 березня 1994 обраний митрополитом Доростольським і Червенським з кафедрою в Русі. Після поділу єпархії на Доростольську і Русенську рішенням V Церковно-народного собору від 17 грудня 2001 року став митрополитом Русенським.З 28 жовтня 2009 по 24 січня 2010 року тимчасовий керував Доростольською єпархією.














