Митрополит Макарій (Малетич): Пастир душ наших

Редакція інтернет-проекту "Помісна Церква" пропонує до уваги своїх відвідувачів відеофільм, присвячений 70-літтю з Дня народження Високопреосвященного Макарія (Малетича), Місцеблюстителя Предстоятельського престолу Української Автокефальної Православної Церкви. 

Читати далі...

Митрополита Макарія обрано місцеблюстителем Предстоятеля УАПЦ

Згідно рішення надзвичайного Архієрейського Собору Української Автокефальної Православної Церкви від 27 лютого 2015 року, місцеблюстелем предстоятельської кафедри УАПЦ було обрано Високопреосвященнійшого Макарія (Малетича), митрополита Львівського, керуючого Рівненською, Волинською та Таврійською єпархіями.

Біографічна довідка:  Митролит Львівський УАПЦ Макарій (Малетич)

Читати далі...

Митрополит Димитрій зустрінеться з львівськими незрячими

Завтра, 17 лютого, в приміщенні Львівського обласного фонду соціального захисту і реабілітації сліпих (вул. Городоцька, 81) відбудеться зустріч з керуючим архієреєм Львівським і Сокальським УПЦ Київського Патріархату митрополитом Димитрієм (Рудюком). Владика Димитрій плідно співпрацює з Фондом, організовуючи Різдвяну коляду в храмах Львівщини, за участю ансамблю незрячих вокалісток «Струмочок», автобусні мандрівки до святих місць для інвалідів по зору та багато іншого.

Головна мета зустрічі – знайти і поглибити порозуміння між світом зрячих і незрячих, відшукати спільні площини для ефективного і безкорисливого партнерства, збагатити один одного знаннями і життєвим досвідом. Організатором зустрічі з владикою є духовний наставник львівських незрячих священик УПЦ КП протоієрей Роман Мануляк, який опікується інвалідами по зору вже кілька років поспіль.

Зустріч із Владикою відбудеться в рамках започаткованого у 2013 р. постійнодіючого проекту «Тет-а-тет з митцями». Гостями львівських незрячих вже були відомі актори, історики, музиканти, журналісти, лікарі – усі ті, хто творить історію сучасної України: скрипаль-віртуоз Олександр Божик, Народна артистка України Олександра Бонковська, історик Андрій Козицький, телеведучий Остап Дроздов, лікар полку «Азов» Степан Середа та ін.

Такі зустрічі не лише збагачують незрячих у доступі до джерел інформації, але й дають їм можливість відчути власну причетність до подій в Україні, долучитися до них у той чи інший спосіб, відчути власну гідність і затребуваність для суспільства.

Читати далі...

Звернення Єпископів міста Львова з приводу війни та кровопролиття в Україні

Дорогі у Христі! У ці нелегкі дні наша країна перебуває в небувалій небезпеці. Війна, яку ми досвідчуємо – злочин проти життя, бо приносить із собою страждання і смерть, горе та несправедливість. Україна, втомлена випробуваннями останнього року, залишається нескореною у своїй вірі та завзятому прагненні волі. На наших очах народжується нова Держава, нове покоління Героїв, яке ладне пожертвувати власним життям, забути про комфорт та спокій і першим відгукнутися на крик своєї землі про допомогу.

Ніхто з нас не був готовим до війни. Жодна мати не могла подумати, що невдовзі їй доведеться просити в Господа для свого сина ласку щасливо повернутися додому із зони АТО, а її молитва стане йому духовною бронею.

Сьогодні наші захисники стали синами не лише своїх рідних батьків, а й усіх матерів і батьків країни, усіх її громадян, кожен з яких зі сльозами на очах щиро переймається їх долею та з надією чекає на повернення.

Усі ми пишаємося цими героями, бо саме їхня сила духу, терпіння, відвага та мужність стали для багатьох українців прикладом того, як треба любити свою державу.

Найперше наголошуємо на потребі подолання страху людського і осягнення страху Божого. Пророк Ісая свідчить: «Ось Бог – моє спасіння!  Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, Він – моє спасіння!» (Iс. 12, 2).

Водночас бажаємо наголосити на певній небезпеці: у вирі новин ми не маємо права буденно звикнути до нових вісток про смерть чи каліцтва наших військовослужбовців та добровольців – а війна забирає найкращих, не можемо охолонути у співчутті до страждань поранених, болю їх рідних, горя вдів і сиріт!

Про небезпеку такої втоми чи «засинання» застерігає святий Отець Церкви Григорій Богослов: «Щоб під час нашого сну ворог не посіяв поганого насіння».

Знову теж звертаємо особливу увагу на важку недугу, яка опанувала наше суспільство – від вищих посадових осіб до звичайних громадян та точить міць нашої держави. Цією хворобою є корупція. Одиноко можливим шляхом звільнення від неї є титанічна, жертвенна праця, яка часто не передбачає не лише гідної відплати, а й похвали чи подяки.

Відтак закликаємо продовжувати молитовне єднання, по можливості звершувати свої духовні подвиги із тілесними обмеженнями заради того, щоб мир запанував найперше у нашому серці, адже досягнення миру – це також боротьба за життя.

Закликаємо підтримувати одні одних, допомагати знаходити правду у власному серці, побачити в необхідності – єдність, у сумніві – свободу, в усьому – любов, бо Мир – це дар Божий. Мир є ділом справедливості й плодом любові.

Висловлюємо наше співчуття родичам і друзям невинно убієнних. Пам’ять про них житиме вічно в наступних поколіннях українців, що і є справжнім безсмертям, бо ж «ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15, 13).

Віримо в те, що об’єднавши наші зусилля, подолаємо агресію й лють заради гідності та тих моральних цінностей, які є фундаментом нашого спільного непереможного майбутнього, збережемо даровану нам Богом Свободу й не допустимо розділення нашої Батьківщини.

Владика ДИМИТРІЙ Рудюк,

Митрополит Львівський і Сокальський

Української Православної Церкви Київського Патріархату,

керуючий Львівсько-Сокальською єпархією УПЦ КП

Владика ІГОР Возьняк,

Архиєпископ і Митрополит Львівський

Української Греко-Католицької Церкви

Владика МАКАРІЙ Малетич,

Митрополит Львівський

Української Автокефальної Православної Церкви,

керуючий Львівською, Рівненсько-Волинською

і Таврійською єпархіями УАПЦ

Владика МЕЧИСЛАВ Мокшицький,

Архиєпископ-Митрополит Львівський

Римсько-Католицької Церкви,

голова Конференції католицького єпископату України латинського обряду

Владика ФІЛАРЕТ Кучеров,

Єпископ Львівський і Галицький

Української Православної Церкви,

керуючий Львівською єпархією УПЦ

Читати далі...

Три сільські громади УАПЦ купили для АТО тепловізор

Церковні громади УАПЦ сіл Смільне, Лагодів і Сидинівка зібрали кошти на придбання тепловізора для свого земляка-офіцера розвідувально-диверсійної групи 80-ої аеромобільної бригади. З відповідним проханням до настоятеля храму о. Ігоря Крука звернулася районна координаційна рада з питань допомоги учасникам АТО. За тиждень вдалося назбирати третину необхідних коштів, долучилися коштами парафіяни Львівського храму Пресвятої Євхаристії, та небайдужі бродівчани. 

Про це сьогодні, 5 лютого, повідомив кореспондент ІА ZIK з посиланням на волонтера координаційної ради з питань допомоги учасникам АТО Валерія Савчука. 

 «Найбільше вразила одна добродійка-пенсіонерка, котра принесла на тепловізор для земляка 3 тис. грн», – зазначив активіст і додав, що через львівських волонтерів тепловізор доправлений земляку-розвіднику в зону АТО.

Читати далі...

УАПЦ у Львові зібрали понад 15 тис. грн для бійців АТО

Під час фестивалю «Прощання з колядою», який відбувався учора, 1 лютого, у Львові, вдалося зібрати 15 тис. 100 гривень. Ці кошти передали Львівській єпархії УАПЦ на закупівлю необхідних речей, які митрополит львівський Макарій особисто доставляє на передову у зону АТО. Про це ІА ZIK повідомили організатори заходу. Як йдеться у повідомленні, уже другий рік поспіль щорічний фестиваль «Прощання з колядою», який 18 років організовує Львівське ставропігійне братство св. ап. Андрія Первозваного, має благодійний характер. 

Цього року на сцені виступили творчі колективи із Львова, Буська, Кіровограда та численна делегація із Румунії. Із високодостойних людей були радник міністра культури Румунії Ельвіра Кодря, мер м. Сату Маре Койка Костел Дорел та губернатор Сатумаренського повіту Євгенію Аврам. Фестиваль розпочав молитвою митрополит львівський УАПЦ Макарій разом із священиками Львівського деканату. Як людина, що двічі була на передовій з гуманітарною допомогою для українських військових, владика поділився враженням від побаченого, закликав до єднання у молитві та матеріальному забезпеченні українського війська. 

Організатори фестивалю розповіли, що на сцені виступали лауреат Шевченківської премії Наталя Половинка разом із братським хором «Ставрос». Вони подарували публіці різдвяний настрій та подільську коляду «У надії Божа Мати». Під час коляди хору «Оранта» Успенської церкви м. Львова було організовано збір коштів для потреб АТО. Колядували і молодше покоління – народна капела бандуристок «Дзвіночок» Центру творчості дітей та юнацтва Галичини м. Львова. 

Наприкінці від організаційного комітету Юрій Федів подякував присутнім за підтримку фестивалю. Зібрані кошти були передані Львівській єпархії УАПЦ на закупівлю необхідних речей, які митрополит Макарій особисто доставляє на передову.

Читати далі...

Львівські католики побачили "оригінал" Божого Лику

До Львова з особистої захристії Папи Римського прибула унікальна реліквія – оригінал Нерукотворного образу Ісуса Христа, яка за всю свою історію перебування у Ватикані вдруге покинула його. Відсьогодні до 15 лютого святиня буде виставлена до почитання у соборі святого Юра. Як передає кореспондент IA ZIK 30 січня, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) у співслужінні з владиками Синоду УГКЦ звершив у церкві Юра вечірню, після якої відкрив для привселюдного почитання Нерукотворний образ Ісуса Христа.

До храму прийшло дуже багато людей. За словами прес-секретаря Львівської архиєпархії УГКЦ, капелана Львівської міськради о. Павла Дроздяка, паломники прибули і продовжують прибувати зі всієї України.

«Це є справжня реліквія, оригінал. На ній – найдавніше зображення обличчя Ісуса Христа. Вона прибула до Риму з Едесси, дорогою побувавши у багатьох різних місцях. Згодом, у 1870 році, зважаючи на те, що це одна з найцінніших реліквій, Блаженний Папа Пій ІХ наказав перевезти її до Ватикану. З того часу цю реліквію лише вдруге дали до Богопочитання у храмі. Крім того, Ватикан вперше дозволив цілувати її. Це – як виняток для України у такий складний для неї час. Також це присвячено 25-річчю виходу УГКЦ з підпілля, – розповів журналістам о. Павел Бенедік, відповідальний за приватну Папську захристію у Ватикані.

О. Роман Кравчик, адміністратор собору святого Юра, зазначив, що коли натрапив у літературі на цей Нерукотворний образ, то захопився ідеєю привезти його в Україну.

«Мені говорили, що неможливо, аби Ватикан дозволив вивезти за його межі реліквію світового значення. Але молитва і добрі наміри, віра перемагають усе. Ми почали працювати і реліквію таки вдалося привезти до нас. Для України зараз це дуже потрібно», – підкреслив він.

На початку богослужіння Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) наголосив на тому, що ми сьогодні маємо унікальну можливість – «побачити Боже обличчя». За його словами, Нерукотворний образ Ісуса Христа Ісуса – це реліквія, що є свідком земного життя Спасителя.

«Ісус Христос взяв особисто в руки цей обрус і притулив до свого обличчя. Тому він називається нерукотворним. Цим обрусом він зцілив Едесського царя від прокази. А сьогодні споглядати обличчя нашого Спасителя на цьому Нерукотворному образі можемо ми з вами», – зазначив Блаженніший.

Він додав, що цими днями ми так шукаємо Божого лиця і бачимо, що Він не просто привертає до нас своє обличчя, а дає нам його поцілувати – «як дитина цілує лице свого батька».

«Коли дитина бачить свого отця, то почувається впевнено, зникають усі страхи, висихають сльози, – підкреслив Глава УГКЦ. – Тому дякуємо сьогодні нашому Богові-Отцеві за його любов до нашого народу і Спасителеві – Ісусові Христові, який діянням Духа Святого робить своє обличчя для нас доступним».

Додамо, що святиня буде виставлена до почитання у соборі святого Юра до 15 лютого.

«Храм відкритий з 07.00 до 23.00. Кожен може прийти і помолитись, а також відчути ту благодать, яка йде від цього образу», – наголосив о. Павло Дроздяк.

Він додав, що умови виставлення Нерукотворного образу вимагають посиленої охорони.

«Посилена охорона як всередині храму, так і ззовні. Це є особлива вимога Апостольської столиці, оскільки йдеться про унікальну автентичну реліквію, яка за всю свою історію вдруге покинула Ватикан», – зауважив капелан ЛМР.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що усіх, хто збирається відвідати собор св. Юра, закликають не брати з собою жодних зайвих предметів, великих валіз чи будь-чого, що могло б зашкодити безпеці людей і реліквії.

Читати далі...

Проповідь митрополита Димитрія в неділю 31-шу

Проповідь митрополита Львівського та Сокальського Димитрія, виголошена за Божественною Літургією у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці 11 січня 2015 року Божого.

Читати далі...

В Академічному храмі ЛПБА почали капітальний ремонт

Із благословення Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія 22 вересня 2014 року благочинний Академічного храму свт. Іоана Золотоустого Львівської православної богословської академії ієрей Назарій Лозинський розпочав капітальні ремонті роботи вівтарної частини храму. Станом на зараз, як повідомляє отець Назарій, роботи тривають. Залиті сходи, що ведуть зі середини до вівтарної частини храму, залита основа підлоги у святилищі, проведені комунікації для забезпечення підігріву підлоги у холодну пору року. 

Окрім того, за сприяння Львівської міської ради, розпочалися капітальні ремонтні роботи аварійного даху. У планах, як розповідає благочинний, відновлення мармурової підлоги середньої частини храму, а також відновлення унікальних настінних орнаментальних розписів церкви. 

Зауважимо, що богослужіння у храмі не припиняються і звершуються у звичному порядку на середині церкви. 

Усіх людей доброї волі, що мають бажання домогти відродженню святині матеріалами чи коштами, просимо звертатися до отця Назарія до Свято-Іоана-Золотоустівського храму (м. Львів, вул. Лисенка, 43).

22 вересня 2014 р.

7 листопада 2014 р.

7 листопада 2014 р. 

7 листопада 2014 р.

Читати далі...

У Покровському храмі УАПЦ у Львові відбудеться зустріч із відомим священиком

У вівторок, 11 листопада, о 19.00 год. у Покровському храмі УАПЦ (вул Щирецька, 36) відбудеться друга зустріч із відомим священиком-проповідником о. Миколою Гелетюком. Тема зустрічі: «Слово Боже – місійна і пастирська діяльність священика».

“Так як саме ця парафія серед храмів УАПЦ веде одну із найактивніших місійну діяльність, о. Микола радо прийняв запрошення приїхати до Львова, щоб поділиться власним досвідом душпастирювання” – зазначають організатори зустрічі.

о. Микола є редактором всеукраїнського часопису “Світ духовності”, що є друкованим органом Івано-Франківської єпархії УАПЦ. Під час зустрічі відбудеться презентація друкованих та електроних версій праць священика.

У Покровському храмі УАПЦ у Львові відбудеться зустріч із відомим священиком

Нагадаємо, перша зустріч з о. Миколою Гелетюком відбулася 9 вересня у храмі Успення Богородиці (вул. Руська, 5).

Читати далі...

Звернення митрополита Димитрія до краян з приводу позачергових виборів до Верховної Ради України

Дорога моя й улюблена у Христі Галицька паство! Дорогі краяни!

Напередодні дня виборів народних депутатів України, що є важливим етапом утвердження у нашій державі демократичних прав, свобод і суспільно-моральних норм, як ваш Архіпастир вважаю за свій обов’язок звернутися до вас зі словами настанови і благословення.

Як не прикро, але сучасний демократичний поступ України виборюється кров’ю, кров’ю найпалкіших патріотів нашої держави, нашого народу, нашої землі, нашої віри і звичаїв. На це повинен зважати і тримати у думці кожний із нас завжди і, особливо, у завтрашній день, коли робитиме, вірю, свідомий і відповідальний вибір. 

Наші новоявлені герої, багато з яких є уродженцями Галичини, сповнюють одну з найбільших заповідей Христових, виявляючи довершену любов до свого народу і своєї землі. Ми повинні відповісти такою ж чистою любов’ю, роблячи вибір з думкою про майбутнє.

Застерігаю вас триматися осторонь тих деструктивних сил, які закликають до бунту, які закликають до непокори, які виступають проти влади. Ми побачили здійснення слів про те, що в єдності сила народу. Ми з Божою допомогою здійснили те, що видавалося майже нездійсненним – перебороли злочинний режим. Сьогодні не час для нових локальних, а тим більше масштабних, міжусобиць.

Діймо зі страхом Божим, пам’ятаймо про відповідальність не лише перед людьми, але й перед Господом. Лише зі щирою молитвою на вустах і щирою вірою в серці ходячи шляхами правди, ми отримаємо бажане.

Сьогодні я спільно з архієреями інших християнських Церков молитимуся на центральній площі Львова за Боже благосовення нашого вибору. Закликаю і вас усіх до молитви!

Не продаваймо свою совість, свої голоси та майбутнє прийдешніх поколінь українців ані дорого, ані дешево, за словом апостола Павла: глядiть, робiть обережно, не як нерозумнi, а як мудрi (Еф. 5:15).

Закликаю на всіх нас Боже благословення!

Слава Господу нашому Ісусу Христу! І слава Україні!

+ДИМИТРІЙ,

митрополит Львівський і Сокальський

25 жовтня 2014р.

Читати далі...

У неділю у Львові відбудеться лемківський фестиваль

У неділю, 19 жовтня, парафія церкви Покрови Пресвятої Богородиці УАПЦ у Львові організовує перший фестиваль «Кермеш на Покрову». Як зазначають організатори, слово «кермеш» по-лемківськи означає празник. Парафіяни церкви вирішили організувати свято, оскільки храм споруджений у східно-лемківському стилі архітектури. На фестивалі звучатиме як духовна так і народна музика. Участь у заході візьмуть співачка Софія Федина, ансамбль Об’єднання українців у Польщі «Відимо» із м. Сянока, а також парафіяльні хори Львова та Золочева. Також відвідувачі заходу матимуть змогу почути поезію лемківських авторів. За словами організаторів, фестиваль має на меті ознайомити із лемківською культурною спадщиною.

Читати далі...

Львівський єпископ УПЦ МП Філарет: «Ми мусимо показати один одному приклад християнського життя»

Довгоочікуване інтерв’ю з владикою Філаретом (Кучеровим) відбулося під час Сьомого Екуменічного Соціального Тижня. Говорили про українське православ’я, екуменізм, переходи із однієї юрисдикції в іншу, про «русский мир», навіть про Путіна. Відчувалася відкритість співрозмовника і готовність відповідати на «незручні» питання. Владика показав, що готовий до комунікації і діалогу.

- Ваше Преосвященство, найперше питання гостре й болюче та, мабуть, найактуальніше. Зараз відбувається те, що УПЦ КП називає переходами, а УПЦ – захопленням храмів. В інтерв’ю для нашого сайту Патріарх Філарет назвав ці переходи «позитивним прогресом». Яка Ваша думка з цього приводу?

- Є перехід, а є захоплення. Поясню чому. Коли повністю вся громада прагне бути в Київському Патріархаті, чи в автокефальній Церкві, чи в греко-католицькій і це є воля парафіян, то громада приймає рішення та каже священику: «Ми хочемо перейти в іншу юрисдикцію і просимо Вас зробити те саме», а священик говорить: «Я не можу перейти, я вас залишаю», такі моменти є і це – переходи. А є захоплення. Вони можливі у двох варіантах. Перший варіант – провокація, коли в храм заїжджає група людей, які не є парафіянами і вони починають «накручувати» парафіян, готувати їх. Звичайно, в сьогоднішні часи дуже важко, психіка підірвана у всіх. У нас є посттравматичний синдром. І люди починають думати, а може насправді так, а може не так..? Давайте будемо переходити з Московського Патріархату. Скільки буде Московська Церква керувати нашою Церквою..? Але якщо юридично порівняти УГКЦ і УПЦ, то ми дві однакові Церкви, які начебто керуються з інших структур. Насправді ж, ні УПЦ ні УГКЦ не є керована ззовні. Ми живемо своїм повноцінним життям. Життям нашої української держави, життям своїх традицій, канонів, статутів, своїми українськими законами. Але інколи таки відбуваються провокації (щодо того, що Церква керована ззовні – В.М.)

Закон України чітко каже, що будь-які зміни до статуту чи зміни щодо юрисдикції приймає релігійна громада. А в нас буває таке, що рішення про перехід приймають не парафіяни православної Церкви. І це другий варіант захоплення храму, Тобто релігійна громада приймає рішення – «проти» переходу, а громада села приймає рішення «за». Є такі випадки, коли селищна рада своїм рішенням ухвалює перехід громади з одної юрисдикції в іншу, потім закривають церкву, зав’язують ланцюгами двері і громаду не пускають. Сьогодні на Рівненщині є такі випадки, коли громада нібито перейшла в Київський Патріархат. Забрали Церкву, громада в кількості 10-15 людей залишилася, а всі інші пішли молитися в хату до священика. То що відбулося, перехід чи захоплення? Треба окремо аналізувати кожен випадок.

- Екс-речник УПЦ о. Георгій Коваленко всі ці випадки кваліфікував як захоплення. Чи знаєте Ви про випадки добровільних переходів, де захоплення не було?

- На той момент, я думаю, що всього перейшло лише 3 храми. Важко було на той час сказати чи це було захоплення, чи перехід. Один із храмів перейшов на Рівненщині. Я вчора спілкувався з митрополитом Варфоломієм і він підтвердив, що в тому селі люди повернулися до священика УПЦ. Звичайно, інколи священик дає привід для того, аби люди приймали таке рішення, бо є незадоволення громади. Священик мусить жити життям громади і все своє життя віддати людям. Тоді ніяких переходів не буде, бо люди будуть віддані своєму священику. Там, де священик виховує людей за християнськими, біблійними цінностями – нема політичних питань. А там, де священик сам грається у політику, відбуваються подібні речі.

- Чи можливі подібні ситуації у Львівській єпархії з огляду на те, що Львівщина традиційно відзначається своїм патріотизмом, а певні храми УПЦ, зокрема у Львові, відвідує багато етнічних росіян?

- Подібні ситуації можуть повторюватися, бо те, що відбувається сьогодні – частково є поверненням у 90-ті роки. Ми спостерігаємо повторення історії. Патріарх Філарет заявляв про масовий перехід громад. За останні півроку, відколи почали лунати ці заяви, перейшло всього 10 громад. Із 13 тисяч 10 громад – це не масовий перехід. Це декілька парафій на Тернопільщині, декілька на Рівненщині і на Волині. Що ми можемо сказати про Львівську єпархію? У всіх Західних єпархіях (Львів, Франківськ і Тернопіль) люди начебто однакові ментально, але разом з тим – всі відрізняються. Кожен по-різному сприймає як свою релігійність, так і суспільні процеси, які зараз тривають, і відповідно реагує на ці процеси. Сьогодні ми намагаємося стримати міжконфесійний конфлікт. Якщо звернемося до історії, звідки почався міжрелігійний конфлікт у Львові? У 89-му році…

- … Ми можемо також і 46-й рік згадати…

Так, події 46-го року (8-10 березня 1946 року у Львові відбувся псевдособор УГКЦ, на якому за вказівкою Радянської влади УГКЦ була насильно «ліквідована» і «возз’єднана» з РПЦ – В.М.) – велика трагедія і для православ’я і для католицизму. Кілька років тому, коли я прийшов до Львова вікарним єпископом, тут хотіли святкувати «ювілей» цього собору. Мій попередник, владика Августин, доручив мені разом із деякими богословами та істориками підготувати з цієї нагоди конференцію. Я відмовився брати в цьому участь, написав владиці рапорт у якому виклав своє бачення. І сказав, що ця конференція тільки поглибить конфлікт між нашими Церквами. Вона не принесе ніякої користі, бо справді собор 46-го року є трагедією для наших Церков. Це показник того, як влада згубно впливала на церковні процеси.

Сьогодні ми можемо запобігти таким речам. В нас був 46-й рік, в нас був 89-й рік. Нам що, знову повертатися до цієї трагедії? Ми не можемо сьогодні захоплювати храми одні одних. На Львівщині ми, єпископи різних конфесій, слава Богу, ведемо нормальну і активну комунікацію, чуємо одні одних. Це бачать священики і це бачать вірні. Проте, потрібно розуміти, що на ці важкі процеси впливають зазвичай невіруючі люди, ті, які взагалі до Церкви не ходять. Є політики, а є просто провокатори, які впливають на ці процеси.

Сьогодні всюди звучать гасла, що греко-католики утискають православних. Не потрібно діяти так, аби твердження цих людей справджувалися. Коли був Синод (Патріарший Синод єпископів УГКЦ, який тривав 7-14 вересня у Львові-Брюховичах – В.М.), я зустрічався із Блаженнішим Святославом. Ми довго спілкувалися про події, які відбуваються в нашій єпархії, в Церкві, в суспільстві, в державі. Ми не можемо дати привід для розмов тим, хто шукає протистояння між нашими Церквами. Так само і з іншими православними конфесіями. Ну що дасть Київському Патріархату, коли вони переведуть у свою юрисдикцію нехай навіть 100 парафій, а порозуміння і діалог буде зруйновано? Створено комісії із діалогу, а як ці комісії можуть працювати, якщо в парафіях коїться страшне…? От коли єпископ чи священик-декан скаже громаді: «Я не візьму вас у свою юрисдикцію, бо ми мусимо об’єднатися за іншим принципом», то тоді і буде діалог.

- Ви згадали свого попередника. Президент ІЕС УКУ о. д-р Іван Дацько в рамках ЕСТ відзначив, що коли Ви очолили Львівську єпархію, то став можливим діалог, з’явилася відкритість. Наскільки важко було Вам «перелаштовувати» єпархію із стану «закритості» до стану діалогу?

- Чомусь дуже багато людей бояться діалогу, оскільки одразу ж бачать у ньому не просто розмову, але об’єднання. Ніби хтось хоче когось із кимось поєднати. Спочатку, коли я почав спілкуватися із представниками інших конфесій, мене звинувачували в тому, що я хочу «окатоличити» православну Церкву, об’єднатися із греко-католиками. Потім казали, що я хочу об’єднатися із Київським Патріархатом. Я відповів, що так, дійсно я хочу поєднання із КП і УАПЦ, бо це прагнення кожної віруючої православної людини, аби Православна Церква була єдина.

Мусить бути діалог. Ми ніколи не об’єднаємося, якщо не будемо спілкуватися. Ми живемо у середовищі, де є дуже багато греко-католиків тож мусимо з ними спілкуватися і показати один одному приклад християнського життя. Дуже болісно спостерігати, коли є почергове служіння громад, і є образи одних на інших та звинувачення у всіх смертних гріхах. В такому випадку я їду на парафію, спілкуюся з громадою, спілкуюся із місцевим єпископом. Намагаюся відділити політику від Церкви. Поспілкуватися із людьми по-людськи, по-братськи. Також намагаюся переконати всіх мешканців нашого краю, що ми мусимо жити в мирі, в спокої, в злагоді. Я нікого ні до кого не приєдную і не від’єдную, не хочу нічого захоплювати, нікого нікуди переводити, але я прагну, щоб ми усі були разом.

Такі думки намагаюся донести й до священиків та мирян нашої Церкви. Не одразу всі це сприймають, але з часом думка змінюється. Ми мусимо спілкуватися, чесно подивитися в очі один одного. Якщо не будемо спілкуватися – протистояння буде тільки поглиблюватися.

- Ви були присутні на Літургії в Соборі Юра перед початком Синоду УГКЦ, потім мали зустріч із Блаженнішим Святославом. Мабуть вперше від 1989 року ієрарх УПЦ був у Святоюрському храмі. Які у Вас враження від цього візиту?

- Якихось особливо ейфоричних почуттів нема. Однак, мені дуже сподобалося ставлення людей до мене. Підходили люди, дякували, що я прийшов. Я бачу, що вони хочуть, щоб ми спілкувалися. Водночас ми повинні розуміти, що це спілкування не має бути безплідним. Ми спілкуємося про щось, дискутуємо про проблему, і якщо її вирішення від нас залежить, маємо її вирішити, показати діалог порозуміння і любові. Ми дуже гарно поспілкувалися із Блаженнішим Святославом. Це перша наша розмова після мого призначення керуючим єпархією. Раніше я з ним зустрічався як вікарний єпископ. Тоді я міг говорити лише про те, що мені було дозволено. Зараз я перша особа, тож знаю, що відбувається в єпархії, маю своє бачення і несу відповідальність за це спілкування. Ми відверто, щиро, обговорили всі питання щодо наших Церков, нашої єпархії і єпархій УГКЦ на Львівщині. І я бачив, що Блаженніший мене почув.

- Звернемося тепер до діяльності всієї УПЦ. Багато людей в останніх діях Предстоятеля (особи возведених в сан митрополита та хіротонізованих на єпископів, призначення Голови Церковного Суду) бачать торжество «русского мира». Як це сприймати?

- Треба чітко розділяти Церкву як інституцію і думки людей, які є ієрархами цієї Церкви. Люди різні. Одні сприймають «русский мир», інші – українські цінності. Я спостерігав за людьми, які є прихильниками «русского мира», то навіть вони між собою розділяються. Для одних ця ідея є глибоко і суто церковною, а для інших – це політика. Ми повинні навчити людей, що навіть якщо вони сприймають таку теорію як «русский мир», то мають розуміти її не як політичний концепт, а як духовне православне життя. Якщо говорити про різність у наших єпархіях, то вона справді є, бо у різних регіонах є різне сприйняття.

Загалом Церква, як інституція, не йде шляхом розвитку «русского мира». Церква живе у своїй державі за своїми законами і нормально співіснує з іншими конфесіями. Звичайно, що в різних єпархіях, і навіть у Західноукраїнських, є люди, яким є дорогий «русский мир». Але я бачу, що ці люди є відкритими українцями, патріотами своєї держави.

Для мене особисто «русский мир» – це православний простір. Це духовна складова. Я ні в якому разі не хочу переводити це в політичну сферу. «Русский мир» – це вчення Святих Отців, це розуміння православної духовності, яка не виходить за принципи християнського життя людини.  Тому не варто однозначно говорити, що  митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький  Феодор  є прихильником «русского мира» і антагоністом українізації, українського світу. Це віруюча, духовна людина, видатний богослов, прекрасний професор семінарії. Те, що він став головою суду – правильно, бо він дуже порядна людина, яка чітко буде виконувати Церковні канони.

Так само багато негативного говорили про Блаженнішого Онуфрія. Але він патріот. Варто подивитися на його єпархію (До обрання Предстоятелем митрополит Онуфрій був керуючим Чернівецькою єпархією – В.М.). Як він її розбудував. І ця єпархія є українською.

- Ви один із небагатьох православних ієрархів, хто на початку цих сумних подій в україно-російських відносинах насмілився підняти голос і написати листа Путіну. Вас не почули. Чи плануєте Ви у майбутньому писати подібні звернення, або ініціювати такі листи на всецерковному рівні?

- Чому я написав листа президенту Росії? Тому що вже наболіло. Як патріот, як українець у ньому я чітко висловив свою позицію, і вказав, що це позиція Львівської єпархії: єпископа, священиків, пастви. Якщо Ви спостерігали за коментарями до цього листа, то мене за нього облили брудом зі всіх сторін. Але якщо сьогодні ми проаналізуємо те, що говорили усі ці коментатори, то їм можна зараз поставити питання чи не сталося протилежне до того, що вони казали? Я якось внутрішньо передбачав ці події.

І я таки був почутий. Президент Росії не відреагував офіційно, не надіслав мені листа у відповідь, але мене почули. Відразу всюди пішла інформація: у посольство, у консульство і ФСБ, вони відреагували на цього листа. Він дуже обурив Путіна. Як це – православний єпископ пише такого листа проти імперських планів? Такого листа мав би писати греко-католицький єпископ, а тут – православний.

Звичайно я готовий висловлювати свою позицію. І завжди чітко її висловлюю також серед єпископату нашої Церкви.

- Ви ось уже кілька років проживаєте та душпастирюєте  у Львові. Чи стали Ви львів’янином? Яке Ваше ставлення до релігійного середовища міста, і зокрема до того, що ми можемо назвати «духовною величчю Львова»?

- Я дуже люблю Львів і любив завжди. Раніше, коли ще не був у Львові, дуже часто приїжджав сюди з друзями на відпочинок. Тож знав усі львівські бібліотеки, музеї, театри. Дуже часто бував у Оперному. Я ніколи не думав, що стану єпископом Львівським. Коли мене призначили у Львів я дуже тішився, що іду в таке гарне культурне середовище, що мені буде приємно тут працювати, служити, жити, спілкуватися з людьми. В мене дуже багато друзів у Львові, з котрими дружу ось уже 15-20 років. Також є багато друзів, з якими познайомився уже під час архиєрейського служіння тут. Є багато людей, які розділяють проблеми і радощі, допомагають. Тож я задоволений, що перебуваю у Львові. Не знаю скільки судить мені Господь бути тут, але я вповні віддаюся служінню. Їжджу по парафіях, спілкуюся зі священиками, мирянами, веду прийом вірних у єпархії, зокрема і з інших конфесій. Вважаю, що я став львів’янином. І навіть якщо Господь покерує так, що переведуть у іншу єпархію, то Львів назавжди залишиться у моєму серці.

Володимир Мамчин, "Духовна велич Львова"

Читати далі...

Львівський митрополит УПЦ КП зустрівся з послом Канади

10 жовтня 2014 року Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій провів зустріч із послом із питань релігійних свобод Королівства Канада Ендрю Беннеттом (Andrew Bennett). Зустріч відбувалася у приміщенні Львівського єпархіального управління. Участь у зустрічі також узяли: працівник Управління з питань релігійних свобод уряду Канади Майкл Сабо (Michael Szabo), працівник посольства Канади в Україні перекладач Ірина Лаврів, прес-секретар єпархії Лука Карпюк. Після взаємного обміну вітаннями зустріч продовжилася у форматі невимушеної бесіди.

Пан Беннетт найперше поцікавився поглядами Владики на роль, яку відіграла і продовжує відігравати Церква у подіях Революції Гідності і житті суспільства після неї, а також попросив детальніше розповісти про умови існування Церкви на Сході України в умовах проведення антитерористичної операції, особливо на тимчасово окупованих територіях Української держави.

Високопреосвященний митрополит Димитрій зауважив, що Церква добре розуміє виклики сьогодення.

"Наша Церква, Київський Патріархат, сьогодні страждає на Сході України. Добре відомим є напівлегальне становище архієпископа Климента у тимчасово окупованому Криму, також змушені переховуватися від переслідувань очільники Донецької і Луганської єпархій - архієпископ Сергій і єпископ Афанасій. Там має місце пряма агресія проти патріотично налаштованих духовенства і пастви нашої Церкви. З-поміж останніх подій особливою брутальністю виділяється подія насильного захоплення найманцями і засланцями єпархіального управління і кафедрального собору у Луганську. На жаль, факти переслідування за конфесійною приналежністю численні", - зазначив Владика Димитрій.

Також керуючий єпархією торкнувся питання позиції керівництва Української Православної Церкви в єдності з Московським Патріархатом щодо подібних релігійних безчинств. 

"Офіційна позиція Московського Патріархату всім нам добре відома: вони відсторонюються від цих подій, на офіційному рівні говорять про те, що навідріз відмовляються від будь-яких "подарунків" зі сторони незаконних військових формувань, що діють на Сході. Якщо це щиро і правдиво, ми вітаємо таку позицію. Але ж треба бути правдивим і в іншому: серед духовенства Московського Патріархату є й сепаратисти, які схвалюють окупацію територій нашої дрежави Російською Федерацією, які благословляють диверсантів і терористів, які подекуди навіть і Московського Патріархату як Української Православної Церкви в Україні не хочуть, а воліли б напряму підпорядковуватися Москві і Московській Патріархії", - наголосив очільник єпархії.

Владика Димитрій розповів пану послу і про велике значення Церкви в українському суспільстві, особливо у контексті подій останнього року.

"Церква, окрім того, що є джерелом духовності і кораблем спасіння, в українському суспільстві відіграє також і велику державницьку роль. Це, звісно, я говорю про Київський Патріархат і Українську Греко-Католицьку Церкву.

Гадаю, роль Церкви у суспільно-державних і навіть міжнародних процесах суттєво недооцінена міжнародними організаціями, діяльність яких зосереджена на виченні релігійної ситуації у світі, міжрелігійних і міжконфесійних діалогів і нагляді за збереженням свободи совісті і релігійних поглядів. Адже Церква з одного боку гасить полум'я секуляризму, а з іншого - на територіях, де ця проблема не так актуальна, на територіях, де люди зберігають і передають у спадок наступним поколінням високу релігійність і духовність (говорю про Східну Європу), Церква має великий авторитет у суспільстві.

Люди душею своєю відчувають, що діяльну підтримку і допомогу можна отримати лише у храмі. Згадаймо початок Революції Гідності - побиття мирних протестувальників, - втікаючи, вони знайшли прихисток у Михайлівському Золотоверхому монастирі. Пізніше дзвони цієї обителі скликали Київ і всю Україну на захист гідності, свободи і правди.

На мій погляд революція все ще триває і підсумки її будуть позитивними для українського народу: ми остаточно позбудемося радянської ментальності, сформованої десятиліттями комуно-більшовицької кремлівської пропаганди, відсічемо своє радянське минуле і ввійдемо у фазу розбудови вільної і незалежної України. І Київський Патріархат, звісно ж, підтримував і підтримуватиме цей процес", - наголосив Високопреосвященний митрополит Димитрій.

Пан посол у свою чергу зазначив, що набуває розголосу активізація процесу зміни юрисдикції парафій Московського Патріархату і підпорядкування їх Київському Патріахату, і попросив прокоментувати Владику Димитрія звинувачення, що з огляду на ції події лунають на адресу Київської Патріархії.

"Знаєте, географічне і навіть геополітичне положення України таке, що тут ми маємо точку зіткнення двох цивілізаційних вимірів і світів - "Руского міра" і Європейської гуманістичної демократичної ідеї. До останнього ми, звісно, більше тяготіємо, але добре розуміємо всі виклки і небезпеки, як з одного, так і з іншого боку.

Щодо переходів до нас парафій Московського Патріархату, то, як на мене, будь-які звинувачення на нашу адресу виглядають, як перекладання з хворої голови на здорову. Вони хочуть свої внутрішні проблеми подати суспільству і навіть цілому світу, як наші протиправні і провокативні дії. Насправді ж усі ці процеси цілком законні і, зауважу, навіть логічні. Мірило законності тут єдине і однозначне - відповідність законодавству України. Достеменно відомо, що всі зміни юрисдикції станом на сьогодні відбувалися у визначений законодавством спосіб через своєрідний парафіяльний референдум. При цьому жодної агресії ані з нашого боку, ані зі сторони тих парафіян, що у своїй більшості виявляли бажання підпорядковуватися Київській Патріархії, до тих парафіян, що виявляли протилежну думку і бажання, не застосовували і, навпаки, у деяких селах пропонувалося залишити для релігійного вжитку громаді Московського Патріахату парафіяльні каплиці, священичі будинки тощо", - пояснив Владика Димитрій.

Також очільник Львівської єпархії пояснив гостю причини зміни юрисдикції парафій.

"Головну роль у всіх подібних випадках здебільшого відігравали просто неприйнятна позиція самого духовенства Московського Патріархату, які відмолялися молитися за українських воїнів, на проповідях називали їх фашистами і братовбивцями, проповідували ідеї "Рускава міра", називали агресора визволителем. Ці факти засвідчені численними свідками, адже все це проголошувалося публічно і часто - з церковного амвону. Тому то люди і повстали проти такої неправди", - зазначив керуючий єпархією.

Окремо Владика Димитрій розповів про існуючий сьогодні в Україні міжконфесійний і міжрелігійний діалог, зазначивши, що особливу роль у його розвитку відіграв останній екуменічний соціальний тиждень у Львові, під час якого був задекларований такий діалог на академічному рівні.

"У цьому сенсі нам корисний досвід Західних Церков, які вже довгий час існують в умовах демократичного і водночас значно секуляризованого суспільства. Зрештою, нам є чого повчитися одні в одних", - підкреслив Високопреосвященний митрополит Димитрій.

З огляду на почуте, пан посол розповів детальніше про роботу свого офісу.

"Роль мого офісу з питань релігійних свобод - це захищати ці свободи. Ми робимо це дуже послідовно і найперше - через поглиблення співпраці з Церквами. Свою діяльність ми співміряємо з позиціями Вселенського Патріарха-екуменіста Варфоломея, а також уважно слідкуємо за Святим Престолом. Вам треба знати, що зараз до України на фоні запуску процесів демократизації у суспільстві звернена особлива увага. І мені дуже цікавими були озвучені Вами думки і водночас радію, що багато в чому ми є однодумцями", - зазначив пан Беннетт.

Владика Димитрій підтримав екуменічні погляди пана посла і зазначив, що на його думку Всесвітня Церква приречена на об'єднання або принаймні на постійний рух до цього, адже лише в єдності і порозумінні релігія, зрештою, може стати тим єдиним стержнем, що здатний буде втримати наш геть секулярний світ від руйнування.

Ендрю Беннетт назвав цей аргумент дуже влучним і розповів, що канадійці й канадійський уряд були дуже секулярними, Церква була змушена на нерівних правах змагатися з іншими суспільними гуманістичними організаціями, але зрештою помилковість такого шляху поступу була усвідомлена й у своїй зовнішній політиці, особливо, Канада почала дуже активно і глибоко співпрацювати з християнськими Церквами та іншими релігійними організаціями.

Насамкінець учасники зустрічі взаємно висловили один одному подяку за цікаву і плідну бесіду та сподівання на майбутню співправцю.

Також пан Беннетт відвідав кафедральний собор Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова і вклонився списку Львівської ікони Божої Матері, що зберігається в соборі.

Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії

Читати далі...

Це не АТО, а справжня війна...

У серпні Львівсько-Сокальське єпархіальне управління УПЦ Київського Патріархату за сприяння Олега Григоровича Баляша відправило на Донбас, до місця дислокації батальйону “Шахтарськ”, гуманітарний вантаж. Допомогу супроводжував секретар єпархіального управління митр. прот. Володимитр Бачинський. Редакція сайту ЛПБА дізнавалася в отця Володимира про обставини даної акції.

- Отче Володимире, 13-17 серпня цього року, Ви мали щастя супроводжувати гуманітарний вантаж у зону бойових дій на Донбасі. Розкажіть про організацію цієї акції.

- Відразу до Вашого запитання маю дві репліки (усміхається). Дійсно, супроводжувати допомогу нашим героям-захисникам – це справді щастя, бо там, серед обстрілів, серед вибухів, серед небезпек, починаєш по-іншому розуміти цінність життя, і по-іншому осмислюєш героїзм дітей, які боронять свою Державу від окупанта. А друге, Ви дуже влучно сказали “зона бойових дій”, а не, як прийнято, АТО. Я там не чув жодного слова про терористів. На Україну напали не терористи, а солдати чужої країни, а тому це не АТО, а справжня війна.

Але повернусь до запитання. Допомога армії не є новинкою у нашій єпархії. Вже неодноразово керуючий Львівсько-Сокальською єпархією, митрополит Димитрій (Рудюк) виділяв кошти єпархіального фонду на закупівлю ліків, речей першої необхідності та продуктів для солдат на Донбасі, і тут, у Львові, для поранених, що лікуються у військовому шпиталі. І цей гуманітарний вантаж (3 вантажівки, 60 тон), який також складався із ліків, засобів гігієни, одягу, продуктів харчування, води та іншого, і був сформований при підтримці Олега Григоровича Баляша, також відправився у зону бойових дій з благословіння нашого Владики Митрополита Димитрія. Було вирішено, що вантаж має супроводжувати священик, оскільки духовної підтримки хлопцям особливо бракує. Владика запропонував це зробити мені і я не відмовився.

- Отче, яким був шлях до зони бойових дій?

Слід віддати належне Олегу Григоровичу, який цілу дорогу їхав сам за кермом автомобіля. До Дніпропетровська ми доїхали без перешкод, а вже у Дніпропетровську пересіли на авто з місцевими номерами, у Маріуполі знову пересідали. Заходи безпеки були колосальні. І все це було не ради наших життів, а ради того, щоб гуманітарний вантаж дійшов до свого адресата – наших захисників і солдат. До речі, попри гуманітарну допомогу на прохання керівництва ми доставили на передову патрони і гранати для батальйону “Шахтарськ” (командир Андрій Фелоненко). Після того, як ми добрались до місця призначення, і допомога була розвантажена, ми відразу пішли спілкуватись із хлопцями. Керівництво надало нам двох солдат для безпечності. Це були Лесик (20 років) із Хмельницького та Володя (21 рік) із Рівного, який, до речі, залишив вдома вагітну первістком дружину.

- Про війну ми зазвичай знаємо тільки із екранів телевізорів, чи то з кінофільмів, чи з випусків новин. І пересічному українцеві важко уявити, що означає бути у гущі військових дій. Яким було Ваше перебування там, на війні?

Що Вам сказати? Як можна описати людині море, коли вона його ніколи не бачила? Так само і тут… Почуття і відчуття взагалі важко описати простою мовою. Але я спробую. Почну із того, що коли перетинали блокпости, то справді відчував себе немов у кінофільмі, бо на кожному блокпості потрібно було назвати пароль. Коли вже добрались до місця призначення (останньою точкою було смт. Старобешево), то розмістились на ночівлю, ночували разом зі солдатами. Першу ніч сиділи біля вогню і цілу ніч розмовляли. Дуже багато ставили вояки запитань, серед яких часто лунало: “А чому священики Московського Патріархату благословляють нас убивати? Які ж вони священики?”. Взагалі нас спочатку прийняли за делегатів УПЦ і вели себе насторожено, а коли дізнались, що ми з Київського Патріархату, то прохолодність минула. Хлопці підходили під благословіння, особливо зранку розвідники. Мене, галицького священика, взагалі здивувало, що хлопці знають, як просити блаословіння. Бо у свідомості чомусь відклався стереотип, що сучасна молодь зовсім не воцерковлена.

Це не АТО, а справжня війна...

Другого дня я звершив богослужіння і хлопці підходили до помазування освяченим єлеєм. Цілували ікону святого великомученика Пантелеймона з частичкою мощей святого, яку я привіз із собою зі Львова, отримували в подарунок натільні хрестики і відразу одягали їх один одному на груди, а спеціальні молитовники для солдат бережно ховали за гімнастерки. Це було надзвичайно зворушливе видовище, воно у мене перед очима донині.

Також у рамках поїздки відвідували штаб, спілкувались із новачками на тренувальній базі.

На третій день, коли вже потрібно було від’їжджати, за 500 м від місця дислокації вдарив “Град”. Це жахливе видовище, коли випалена земля стає сіро-чорною. Там не може вціліти ніщо живе. Солдати відразу утворили живий коридор і з криком “Вывозите батюшку!” вивели нас у безпечне місце. Вразила повага до священичого сану і велика саможертовність.

- Скажіть, отче, з яких регіонів України ці хлопці, наші захисники?

- Там воюють хлопці із різних куточків нашої держави. Але досить велика кількість із Заходу. Я вже згадував про двох із Хмельницького і Рівного. Також у Старобешево я зустрів хлопця зі Львова, Романа, який просив, щоб я відвідав його сім’ю і передав їм підтримку і прохання про молитву. В найближчу неділю по приїзді до Львова я після Літургії відвідав сім’ю цього хлопця Романа (вул. Городоцька, 241), подякував мамі за сина-героя, подарував їм ікону мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії та деяку фінансову допомогу, яку мати відмовлялась брати. У ліжку лежала хвора бабця. Я так подумав собі: той хлопчина, залишив удома хвору стару бабцю, дуже побожну маму і поїхав воювати за Україну, тоді коли місцеве населення Сходу втікає і не боронить свого дому.

- Напевно, отче Канцлере, ми так виховані, у нас ще трохи лишилось любові до волі, до свободи, до своєї землі. Скажіть ще будь ласка кілька слів на завершення нашої розмови.

- У першу чергу, хочу подякувати Олегу Григоровичу Баляшу, бо без його допомоги та участі ця акція не змогла б відбутись.

А усіх, хто читатиме ці рядки, запевняю: України ніхто не завоює. Допоки у нас є такі хлопці, в чиїх очах я не бачив страху, чиї серця наповнені героїзмом, справжнім, а не показним патріотизмом, любов’ю до своєї, рідної землі, нам не страшні жодні окупанти. А обов’язком тих, хто не має права, не може, або навіть боїться і не хоче брати у руки зброю, залишається обов’язком безперестанної молитви за дітей, що попри усі перешкоди, оберігають і тримають кожен клаптик Української Держави.

- Дякую за розмову. Слава Ісусу Христу! Слава Україні!

- Дякую і Вам. Слава навіки Богу! Героям слава!

Розмову вів голова прес-служби ЛПБА

свящ. Назарій Лозинський

Читати далі...

Митрополит Димитрій звершив всенічне бдіння з чином воздвиження

26 вересня 2014 року, напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив святкове всенічне бдіння у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова.

Його Високопреосвященству співслужили: благочинний єпархії, секретар Львівського єпархіального управління прот. Володимир Бачинський, ректор Львівської православної богословської академії прот. Ярослав Ощудляк, ключар Покровського собору прот. Павло Кочкодан, клірики собору прот. Ярослав Хомин, проректор ЛПБА прот. Михаїл Сивак і завідувач канцелярією Львівського єпархіального управління ієрей Артемій Бабленюк, а також прот. Роман Коваль, прот. Юрій Шмід, головний редактор православної інтернет-радіостанції єпархії "Град Лева" прот. Віктор Кайда, ієрей Василій Горгут, ієрей Андрій Кочкодан, помічник керуючого єпархією з питань духовної опіки медичних закладів ієрей Сергій Кирилюк.

За богослужінням у повному складі молилися студенти Львівської духовної школи.

За вечірнею Високопреосвященний митрополит Димитрій звершив літію, під час якої звершив чин благословення хлібів, пшениці, вина та єлею.

Згідно уставу особливістю цього богослужіння у кафедральних соборах є звершення чину воздвиження Чесного Хреста. Полієлей звершується у вівтарі перед престолом, на якому лежить святий Хрест. Після великого славослів'я під час співу Трисвятого Хрест виноситься з вівтарної частини і хресним ходом переноситься на середину храму. 

Попереду Хреста священики йдуть процесією із запаленими свічками, а також несуть ємності наповнені водою, змішаною з вином та ароматичними маслами, яка зливається на Хрест, та лохань застелений квітами. Після перенесення Хреста на середину храму звершується безпосередньо чин воздвиження.

Після чину воздвиження і поклоніння святому Хресту Владика Димитрій помазав учасників богослужіння благословенним за літією єлеєм.

Завтра Високопреосвященний митрополит Димитрій з Архіпастирським візитом відвідає Буське благочиння і з нагоди престольного свята звершить Божественну Літургію у Хресто-Воздвиженському храмі с. Ожидів. Початок богослужіння об 11 год.

Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії

Читати далі...

“Майдан і Церква. Хроніка подій та експертна оцінка”

“Майдану би не було, якби не віра. Віра здатна спонукати людей до дій, на які не здатні ті, хто цієї віри не має”, - такими словами розпочала 11 вересня презентацію книги “Майдан і Церква. Хроніка подій та експертна оцінка” у Дзеркальному залі палацу Потоцьких професор-релігієзнавець Людмила Филипович.

Подія зібрала на львівській вул. Коперника, 15 десятки небайдужих до теми взаємозв'язку між Майданом і Церквою. Тим паче, що книга — перше видання, присвячене ролі віри, Церкви і віруючих у революційних подіях зими 2013-2014 рр. Упорядники зібрали численні документи конфесій та розширені фахові оцінки подій — сучасні їх перебігу.

Людмила_Филипович.jpg“Ідея книги, якщо порівняти її виконання з іншими проектами на цю тему, — це миттєвість, — продовжує Л. Филипович. — Це свідчення людей, які не з боку спостерігали, а були включені в цей процес”.

На понад 600 сторінках читач знайде також підбірку документів конфесій, які декларували свою “позамайданну” позицію, наголошує один із редакторів книги філософ-релігієзнавець Оксана Горкуша. А її, як йшлося під час презентації, також дуже важливо розуміти.

Загалом релігійний чинник у двох українських Майданах — 2004 і 2013-2014 років — у світі недооцінюють, вів мову публіцист, правозахисник і релігієзнавець Мирослав Маринович.

“Я мав нагоду спостерігати за закордонною пресою часів Майдану — жодної згадки про позицію Церкви, - каже М. Маринович. - Секулярна свідомість просто не хоче цього помічати”.

Насправді духовенство не було “генералісимусами”, які потягнули за собою людей на Майдан, пояснює він.

“Усе було глибше і правильніше. Майдан показав, що мова Церкви і його мова — однакова. Це — мова цінностей. І вони зійшлися. В ціннісному сенсі це була повна синергія”, - говорить М. Маринович.

Він наголошує, що Майдан не був би переможним, якби не молитва. Все це може бути не видно на політичному рівні, але Майдан горів великими променями. Це був потужний промінь духу, аргументує Мирослав Маринович.

Як наголошував під час презентації митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Димитрій (Рудюк), у влади був план забрати Церкву з Майдану. І коли голос Церкви ставав менш чутним, зростав рівень агресії.

“Я погоджуюся зі словами владики... Воно працювало проти влади, але водночас воно увиразнювало ту прірву, у яку нас хотіла затягнути влада. Це — обіцянка сталінських часів”, - зазначає М. Маринович.

Загалом події на Майдані продемонстрували повернення Церкві ролі захисника людської гідності і прав.

“Обидва Майдани засвідчили, як надзвичайно легко нашим Церквам об'єднатися довкола певних стрижнів, довкола гідності людини. Я переконаний, що саме Майдани навчили нас єдності”, - підсумовує свою думку М. Маринович.

Справді, дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві розбудили не тільки суспільство, але й Церкву, акцентує філософ-релігієзнавець і протестантський богослов Михайло Черенков.

“Я колись, у 1990-х, читав книгу “Революція у Церкві” про теологію визволення. Думав, як цікаво це читати, але чи зможемо ми колись це пережити? І дочекався. Не треба боятися, що релігієзнавці припонують  щось нове Церкві, – говорить вчений про видання. – Церква повернулася до того, що вона й мала робити. Ми побачили, як соціальний протест став революцією духу. Адже революція на Майдані була передусім духовною і вже потім — соціальною і культурною”.

Суспільство змінилося і ми не зможемо повернутися назад, резюмує М. Черенков.

У створенні книги “Майдан і Церква. Хроніка подій та експертна оцінка” значну роль відіграло сприяння РІСУ. Портал накопичив неймовірно багато документів, які відтак увійшли до видання.

“Наголошую, що ця книга буде цікавою і для священиків... Напевно, що наступним після неї потрібно буде видавати осмислення того, що відбулося. Як також ще одну книгу — спогади учасників — спогади самої пастви”, – говорить директор РІСУ Тарас Антошевський.

Важливо, що презентована робота сформована так, щоб бути цікавою як фахівцям, так і широкому загалу читачів, розповідає директор видавництва САММІТ-КНИГА Ігор Степура. На додачу до текстів у виданні є показова підбірка тематичних світлин учасників Майдану.

За матеріалами РІСУ. Відео - власне.

Читати далі...