Великоднє Послання Митрополита Галицького Андрія

«Небеса нехай достойно веселяться, земля нехай радується, нехай святкує світ видимий і невидимий: Христос бо воскрес, радість вічна(канон Пасхи).

Високопреподобні і всечесні отці! Дорогі брати і сестри у Христі!

З особливим почуттям духовної радості вітаю Вас з празником Святої Пасхи невмирущим привітанням «ХРИСТОС ВОСКРЕС!». Жодне інше привітання не може викликати таку велику радість в серцях віруючих людей, як ці два непереможні слова, котрі нагадують нам про те, що смерть переможено, що могили лише тимчасово забирають  наших близьких і рідних і що настане час, коли всі померлі воскреснуть й житимуть новим життям, якому не буде кінця. Це привітання говорить нам і про те, що в земному житті людини неправда і злоба можуть перемагати лише тимчасово, а у житті вічному торжествуватимуть тільки добро, правда і любов.

В ці радісні дні, коли радіє все творіння, у щирій молитві подякуймо Господеві за те, що сподобив нас дочекатися цьогорічних Великодніх свят і бути учасниками Пасхальних богослужінь. Саме з Божої милості і благодаті ми збираємося разом кожного року, щоб відсвяткувати славне Воскресіння нашого Господа. Направду великим і благословенним є те, що цього року це «Свято із Свят» весь християнський світ – православні і католики – святкують в один день. Бог дав нам відчути велику надію на те, що Христова Церква таки збереться разом і буде єдиною. Хоч для досягнення цієї цілі потрібно ще багато діалогів, взаєморозуміння і часу, та ці зусилля таки знайдуть своє завершення. 

Бог ніколи не мав наміру кинути напризволяще Свою Церкву, і сьогодні ми святкуємо істинність Його постійної любові й вірності. Тож подякуймо Йому за це нашою відданістю. Ми повинні молитись гарячими молитвами до нашого Небесного Отця  та з надією звертатися до наших улюблених братів і сестер в Україні, щоб знайти шляхи примирення. Адже всі ми єдині, ми об’єднані древнім переданням святого постола Андрія Первозванного, а відсутність єдності і поділ приносять біль і печаль. Ці речі не притаманні Тому, Котрий Сам – Єдність, Повнота і Злагода.

Великдень 2014 року нагадує усім українцям – духовенству і мирянам – що Сам Воскреслий Господь покликав нас до святості   й до особливої місії: бути сіллю життя. Наші добрі діла мусять сяяти у пасхальному світлі, щоби й інші могли мати повноту життя. Перед празником Воскресіння Христа, на жаль, настає і Страсний тиждень, і терниста Голгофа. Наш народ цього року також страждає  і духовно, і фізично, але ми, українці – патріоти та вірні сини й доньки нашої матері-України – повинні докласти усі свої сили та вміння заради того, щоб пережити цей період становлення нашої Держави, вірячи, що у скорому часі нас чекає вимріяне щасливе, світле  й радісне життя. Ісус Христос воскрес і сили ворожі не в змозі більше здолати Його. Так само сили ворожі не в змозі стати на перешкоді воскресінню Української держави, тому що Бог благословив наш шлях до волі і Воскреслий Христос дає нам відповідь сьогодні, так само спокійно, як  це було багато століть тому: «Не лякайтесь… Я перебуватиму з вами повсякденно, аж до кінця віку» (Мф. 28: 10, 20).

Сьогодні, в день цього величного свята, ми любимо говорити «Христос воскрес – воскресла Україна!», тож бережімо її, нашу неньку-Україну! І де б ми не жили – на рідній землі чи були розсіяні по світах – спільно виборюймо новий день для себе і для нашої вільної України. Щиро дякуймо Богові за вислухані молитви, за виявлення Його всещедрого  милосердя та цінуймо й бережімо цей дар Божий – волю народу. «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній і не піддавайтеся знову в ярмо рабства» (Гал. 5:1), – навчає нас Святе Писання.

Дорога моя паство! У ці Пасхальні дні не можу не згадати про сумні події січня, а особливо про жахливий кривавий четвер – 20 лютого цього року, про те, що вже більше не сядуть до святкового  пасхального сніданку зі своїми сім’ями славні й безстрашні герої Небесної Сотні. Це воістину велике горе не лише для їхніх родин, а й для усіх нас. Глибоко переконаний, – ніколи не згине Україна, коли вона має таких славетних синів і дочок. Ми повинні молитись за них, вічно пам’ятати про них, бо ці хлопці, ці герої і Майдан змінили нас, змінили Україну…

Дорогі отці, брати і сестри! Ті сумні події затьмарюють нашу великодню радість та завдають гострий біль, але, де б ми не перебували, нам, українцям, не вільно допустити, щоб зневіра й сумнів полонили наші серця і розум. Саме тепер, у час найтяжчих іспитів, ми мусимо зміцнити нашу віру в те, що рука Воскреслого заради нашого спасіння Христа протягнута до кожної людини і кожного народу. Мусимо також пам’ятати, що каменя, яким людиноненависники привалили гробницю Христа, раптом не стало, зникла темрява, а сторожа, перелякана перемогою Воскреслого Спасителя, впала ниць. Тож хай цьогорічний Великдень зміцнить нашу віру в те, що наш Спаситель Христос переможе і теперішніх людиноненависників і гнобителів та відвалить камінь від сучасної темниці народів, а визволених зробить новими свідками невмирущости Христової Правди.

Від усієї душі вітаю Вас, отці, брати і сестри, з великим празником Світлого Христового Воскресіння. Нехай Воскреслий Христос зміцнить усіх нас в надії на перемогу добра над злом, життя над смертю, правди над неправдою, та подасть нам Свою всесильну допомогу і благословення на добрі діла, щоб у доброму здоров’ї, мирі й благоденстві ми вершили своє земне служіння на славу Божу і на благо всіх людей. Нехай радість, мир і любов будуть з нами в усі дні нашого життя! Бо

ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!

З любов’ю у Воскреслому Христі смиренніший

+АндрійМитрополит Галицький.

Керуючий Івано-Франківською Єпархією УАПЦ.

Пасха Христова 2014 року Божого

м. Івано-Франківськ.

Читати далі...

Великоднє послання єпископа Харківського Афанасія

Преосвященного Афанасія, єпископа Харківського і Полтавського, священству, чернецтву і всім вірним Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Дорогі отці, брати і сестри! Пасхальної ночі ми зустрінемося лицем до лиця з воскреслим Христом, Господом нашим, і станемо учасниками великої духовної радості, яка облетить увесь всесвіт: «Христос воскрес!», і всюди залунає: «Воістину воскрес!»

Нехай ця пасхальна радість стане для всіх нас джерелом відродження, любові, миру, розбудови кращого життя і єдності суспільства.

В день святої Пасхи хочу нагадати кожному з нас слова Господа нашого Ісуса Христа: «Візьми хрест свій і йди за Мною» (Мк., 10:21). Не лякайся ні негараздів, ні труднощів, ні небезпеки, які зустрінеш на своєму шляху, бо перше Я йшов тим шляхом і ніс Свого хреста – тяжчого в стократ, у стократ, помножених на гріхи ваші. Я припав на коліна під їхнім тягарем, знесилившись нести Свій хрест з гріхами вашими. І тільки один чоловік із вас підставив під Мого хреста свої плечі й полегшив Мою ношу. Я доніс свій хрест, Я прийняв на ньому страшну кару людську – смерть розп’яття у муках. Моя кров окропила й освятила землю, давши їй животворчу наснагу, Мій Дух наповнив вас життям, а ви все нарікаєте й нарікаєте, що вам важко. А Мені хіба легко на Своїх плечах нести хрест ваших гріхів? Схаменіться! Несіть свій хрест життя, як Я його ніс, і коли хтось, зовсім знесилившись, ненароком впаде під його тягарем, Я підставлю Своє плече, Я подам руку допомоги. Скільки впадеш, стільки й шукай Моєї руки, спирайся на Моє плече і йди!»

Нам треба, не зупиняючись, йти вперед, бо тільки той, хто не стоїть, долає свій шлях. А він один – через Голгофу до Отця Небесного. Він прийме кожного, як прийняв блудного сина, бо немає для Нього дорожчої людини за ту, яка дійшла й принесла хоч жменьку плодів покаяння.

Христос помер на Голгофі і в смерті воскрес у життя вічне, а Кров Його, що краплями запала в кожну душу, проростає надією такого ж воскресіння: «Бо коли ми з’єднані з Ним подобою смерті Його, то з’єднаємося й подобою воскресіння» (Рим., 6:5). Нехай це надихає кожного з нас нести хрест свого життя, не боячись труднощів і спокус, пам’ятаючи слова Христа-Спасителя: «Я з вами повсякдень, аж до кінця віку» (Мт., 28:20).

Віра у воскресіння Господа нашого Ісуса Христа нехай проникає в найпотаємніші куточки нашого серця, заповнює їх світлом невечірнім, наповнює серця наші справжнім щастям – щастям життя з Богом і в Богові, щастя перебування в Духові Святому і хоч трішечки, хоч крапелину відчуття незбагненної Божої благодаті і її люблячої, животворчої сили.

Будемо ж молити Воскреслого Господа дарувати мир і злагоду в нашому українському домі, примноження любові й добробуту кожній родині, щоб на нашій благодатній землі славилось ім’я Господнє.

Сердечно вітаю вас із великим і радісним святом Світлого Воскресіння Христового. Нехай пасхальна радість чистоти й надії переможно увійде в кожне серце і збудуться слова Господа: «Я до нього ввійду і буду вечеряти з ним, а він зі Мною» (Об., 3:20).

Нехай у серцях і душах наших панує мир Божий, а ворожнеча, озлоблення і всяке розділення зникнуть. Тільки в любові ми переможемо!

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

+ АФАНАСІЙ, єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ

Пасха Христова, 2013 року Божого,

м. Харків-Полтава

Читати далі...

Великоднє послання Митрополита Галицького Кир Андрія

«Сьогодні спасіння світу, бо воскрес Христос, як Всесильний»
(Ірмос 4-ї пісні пасхального канону).
Христос Воскрес!
Високопреподобні і всечесні отці, дорогі брати
і сестри у Христі!

Сьогодні ми радісно святкуємо найвеличніше свято християнської Церкви – світле Христове Воскресіння. Ще одну земну Пасху дарував нам пережити Спаситель – Христос і Бог наш. Божественна Любов знову освітила світ своїм небесним сяйвом та неземною радістю, бо Христове Воскресіння було, є і буде! Благодатний вогонь цього спасительного дійства знову яскравим полум’ям загорівся над гробом Господнім й поширився по всьому світу. Тож, дорогі мої, запалімо наші душі від цього вічного Вогню Життя й несімо його, як невгасиму лампаду, словом і ділом утверджуючи та засвідчуючи, що воістину Воскрес Христос!

Великдень – це свято Віри. Тому усю повноту пасхальної радости можуть відчути лише ті, хто непохитно вірить у Воскресіння Христа, Який, перетерпівши смерть на Хресті, «смертю смерть подолав». Воскресіння Христове стало перемогою над смертю вічною. Це правда, що смерть досі безжально забирає людські життя, але вона для нас вже не страшна, як вічне знищення буття, якого жахаються тоді, коли немає віри у воскресіння. Надія на майбутнє воскресіння, яку приніс нам Спаситель Своїм воскресінням із мертвих, - це життєдайна сила християнства.

Святий апостол Павло натхненно говорить: «Якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша даремна» (1Кор. 15,14), а Сам Христос каже: «Я воскресіння і життя» (Ів. 11,25). І ця надія зовсім не перешкоджає людям всебічно розвивати, живучи на землі, свої таланти. Навпаки, усе добре й світле, ми робимо з надією на воскресіння. Ця надія не дає нам впадати у розпач, коли ми переживаємо тяжку втрату, або коли хрест нашого земного життя стає занадто тяжким. Бо тоді перед нашими очима постає Голгофа, а після неї – світанок воскресіння. Тож нехай ця свята надія буде втіхою тим, хто сумує за втратою дорогих людей, котрі минулого року в колі сім’ї за пасхальним столом розділяли великодню радість, і тим, хто смиренно несе свій хрест. Адже Сам Господь взяв на Свої плечі перший Хрест – Хрест найтяжчий і найжахливіший, а після Нього тисячі чоловіків, жінок та дітей взяли свої хрести і смиренно йдуть дорогами земного життя, пам’ятаючи слова Христові «на землі вона перебуватимете у скорботах, але Царство Боже належить вам».

Свій власний хрест – життєву місію має не лише кожна людина, але й кожна громада,кожне суспільство, кожен народ. Ми, українці, повинні бути горді з того, що належимо до народу, який, просвітившись світлом Христовим понад тисячу років тому, глибоко усвідомив свою місію і з перших років існування як народ християнський виконував її з найбільшою ревністю. Наші предки не лише усім серцем сприйняли віру Христову й піднесли до високого рівня досконалости своє церковно-релігійне життя в усіх його проявах, подаючи незліченні приклади християнського благочестя, але й несли слово науки Христової іншим народам, виводячи їх із темряви та тіні смертельної. До скарбниці святої православної віри український нарід вніс багато дорогоцінних дарів. Наші храми, монастирі, велич богослужінь і співу, глибина творів письменства та мистецтва, а над усе висота морального життя – усе це високо піднесло наш нарід в очах світу. Церква і народ український протягом століть перебували у найтіснішому зв’язку, якого не могли розірвати навіть найжорстокіші переслідування. Ми зводили храми з Христом, ми терпіли наругу й катування разом із Христом, ми воскресали з Христом і залишаємося вірними Йому за всіх часів та обставин.

Дорогі отці, брати і сестри! З гордістю за наші здобутки, за нашу незламну вірність Христові, ми святкуватимемо цього року 1025-ліття хрещення Київської Руси-України. Ця ювілейна дата спонукає кожного з нас переглянути своє християнське життя, подивитись, чи ми гідно примножуємо здобутки наших батьків, дідів і прадідів, задуматись про свій особистий дар Христові та Його Святій Українській Автокефальній Православній Церкві. Адже кожен з нас одержав від Бога якийсь талант, дехто – два, п’ять, а може, й десять. Не ховаймо цих талантів, як нерозумний слуга з притчі Христової (Мф. 25,24-30), а примножуймо та використовуймо їх на славу Божу, на добро Святої Церкви і суспільства, а не лише задля власного добра.

У ці пасхальні дні не можу не згадати і про сумну дату – 20-річчя упокоєння у Бозі Патріарха Мстислава, серце якого перестало битися 11 червня 1993 року в далекій Канаді. Тож схилімо голови в молитовному поклоні перед душею світлої пам’яті першого Патріарха УАПЦ. В часи сьогодення, коли українське православ’я, на жаль, ще поділене, але перебуває на шляху до об’єднання, звернімо свої погляди, думки і серця до слів із заповіту Патріарха – заповіту любови і примирення – «подивитися один одному в очі…», щоб сила його любови до Бога, до Церкви і українського народу передались, найперше, усім релігійним та державним провідникам нашої країни, нам усім, щоб ми в силі й ласці Божій змогли виконати його заповіт – об’єднання гілок Православ’я в одну Помісну Церкву, Адже, як заповідав Патріарх Мстислав: «Тільки з чистими руками і чистою совістю можна робити святу справу».

З думками в надії на світле майбутнє нашої Церкви і народу сердечно вітаю Вас – отці, брати і сестри – зі світлим празником Воскресіння Христового. Молитовно бажаю, щоби Божа благодать осяяла ваші душі і серця. Щоби дні ваші проходили в мирі, здоров’ї та добробуті. Бажаю усім радісних великодніх почувань та веселих свят. Нехай же радість, мир і любов будуть з нами в усі дні нашого життя.

Радіймо і веселімось, бо
ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!

З любов’ю у воскреслому Христі

смиренніший +АНДРІЙ

Митрополит Галицький,
Керуючий Івано-Франківською єпархією УАПЦ.

Пасха Христова
2013 року Божого

м. Івано-Франківськ

Читати далі...