Архіпастирське послання Високопреосвященного Антонія, митрополита Хмельницького та Кам’янець-Подільського в першу річницю Революції Гідності

Hе будь переможений злом, а перемагай зло добром.
Рим. 12:21

Дорогі брати та сестри! Сьогодні для нас особливий день. У свято собору Архистратига Михаїла і всіх інших сил небесних безтілесних ми відзначаємо особливий день – річницю Революції Гідності. Вона вже стала частинкою історії кожної нашої родини. Вона вже є символом подвигу, мужності, жертовності захисників Правди Христової. Вона явила світу їх міцну віру, жертовність, згуртованість, мужність і силу нашого українського духу!

Рік тому український народ прийшов на Майдани, щоб захистити своє право на вільне життя, свій християнський цивілізаційній вибір. Ця боротьба зі злом згуртувала всі здорові сили України. Студенти та робітники, селяни та науковці, підприємці та лікарі – всі верстви нашого народу не шкодували життя, сил і здоров’я заради святої мети наближення «миру та істини» (Єр. 33:6). У цій боротьбі проявилися найкращі моральні якості людей: жертовність, героїзм, патріотизм, мужність, а насамперед – любов до ближнього.

Ми перемогли на Майданах не силою зброї, бо її в нас не було. Ми перемогли Христовою любов’ю, бо очистили свої серця від ненависті та злоби, об’єднали свої душі і серця в щирої молитві до Бога про мир і щастя нашого народу.

На вівтар перемоги було покладено багато жертв. Сотні героїв, у тому числі – кращі сини та доньки нашої Подільської землі, віддали своє життя та здоров’я за цю перемогу. Тому,  цього дня наша Свята Українська Православна Церква Київського Патріархату закликає вшанувати пам’ять героїв Майдану. Вони щиро виконали заповіт Христа Спасителя: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою за друзів своїх» (Ін. 15:13). Вони жертовно поклали своє життя за мир і спокій, своєю кров’ю окропили нашу землю, чим показали велич мужнього опору злу і насильству. Піднесімо свої молитви за упокоєння їхніх душ, щоб Милосердний Христос прийняв їх у Свої небесні оселі.

Ми перемогли на Майдані, але зло не відступило. Перемога Правди Христової кинуло його в лють та ненависть, у нову війну та бажання крові. Війна, яку розпочала Російська Федерація проти нашої Батьківщини, вже зібрала смертоносні жнива: принесла страждання і загибель не однієї тисячі людей, руйнування міст і селищ «спустошення і винищення, голод і меч» (Іс. 51:19). Але ми залишаємось згуртованими та стоїмо в Правді Христовій, тому ми є непереможними.

Першу річницю Революції Гідності ми зустрічаємо з Богом, як Його правдиві діти, і від того радість наша знаходить великий духовний зміст. З серцем, сповненим вдячності за «благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого» (1 Тим. 1:2), ми підносимо до Всевишнього молитву за Україну і за весь світ, який потребують «правді, вірі , любові, миру »(2 Тим. 2:22).

+ Антоній,

Митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський.

Читати далі...

Послання Патріарха Варфоломія до українського народу

Послання Його Всесвятості Патріарха Варфоломія до благочестивого українського народу з нагоди Тріумфального Входу Господа нашого Ісуса Христа в святе місто Єрусалим. 

Ваші Високоповажності, політичні та церковні провідники православного народу України; улюблений і дорогий православний народе України: Слава Ісусу Христу! 

Велика Свята Матір-Церква Христова Константинополя вважає українську націю і її народ, як дорогих синів і дочок, що народилися на берегах святих вод Хрещення Дніпровської купелі. З часів нашого попередника Святого Фотія Великого, любов Матері-Церкви до її благочестивих християн вашої землі ніколи не зменшувалась. 

Вселенський Патріархат усвідомлює ті складні випробування, що випали на долю благословенного українського народу сьогодні. Крім того, ми визнаємо глибокі рубці та відкриті рани від жахливого Голодомору, світових війн 20-го століття та тиск на націю, що чинився десятиліттями тоталітарного деспотизму. Ось чому ми користуючись цією можливістю, з нагоди святкування Тріумфального Входу Господа нашого до Єрусалима, закликаємо всіх благочестивих православних християни України, зберігати "єдність духу в союзі миру". (Єф. 4,3) 

Царство Христове не від світу цього, як і Він Сам сказав Пилатові: "Царство моє не від світу цього" (Ів. 18,36) В "Тріумфі", про яке сповіщає Вербна Неділя, ми святкуємо перемогу любові над ненавистю, істини над брехнею і життя над смертю. Ми віримо, що добра воля Українського Народу досягне успіхів та принесе зцілення та остаточне примирення. Що ж до тривалих церковних суперечок то ми знаємо, що з Благодаті Божої та за погодженням усіх Предстоятелів Автокефальних Православних Церков, Святий і Великий Синод Православної Церкви буде скликано нами тут в 2016 році. 

Послання Його Всесвятості Патріарха Варфоломія до благочестивого українського народу

Ми щиро сподіваємось і молимося, що до того часу, всі розбіжності можуть бути зцілені заради єдності українського народу. Ми заохочуємо Вас заповнити свою віру словами Псалмоспівця: “Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. Як роса єрмонська, що спадає на гори Сіонські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки”. (Пс. 133) 

Возлюблені діти України, з нашого Патріаршого та Апостольського Престолу, ми по-батьківськи закликаємо вас зустріти ваше сьогоднішнє випробування з непохитними серцями та хоробрим розумом. Нехай в цю Вербну неділю, слова Святого Апостола наповнюють вас, і “мир Божий, який перевищує усякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі.” (Флп. 4,7) 

Нехай Всемилостивий Утішитель Бог збереже і благословить Україну, Православ'я та весь Його народ. Амінь. 

Вселенський Патріархат, Вербна неділя 2014 

 † Варфоломій, Константинопольський Патріарх

Читати далі...

Послання Предстоятелів Православних Церков

9 березня 2014 року, в неділю першу Великого посту, Торжества Православ'я, послання учасників зборів Предстоятелів і представників Православних Церков було оголошено за богослужінням у кафедральному соборі в ім'я святого великомученика Георгія Побідоносця на Фанарі.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Милістю Божою Предстоятелі Святіших автокефальних Православних Церков — православних віруючих усього світу, всім нашим християнським братам і сестрам та всякій людині доброї волі: благословення від Бога і цілування любові й миру.

«Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи вас у наших молитвах» (1 Сол. 1:2).

1. Зібравшись благодаттю Всеблагого Бога на запрошення Вселенського Константинопольського Патріарха Варфоломія на Фанарі з 6 по 9 березня 2014 р., у братській любові обговоривши питання, що хвилюють сьогодні нашу Святу Церкву, і здійснюючи спільне служіння Господу в храмі Святого Георгія, у знаменний день Торжества Православ'я, ми звертаємося до вас зі словом любові, миру й розради.

Перебуваючи у світі цьому, наша Єдина, Свята, Соборна і Апостольська Православна Церква піддається випробуванням у всяку епоху. Його Церква, залишаючись вірною Священному Переданню, веде постійний діалог c кожним історичним періодом, співчуваючи людині і поділяючи її тривоги. «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13:8).

У наші дні особливу напруженість мають історичні випробування й виклики, перед обличчям яких православні християни не можуть залишатися байдужими. Тому ми зібралися разом (пор. Діян. 2:1), щоб розмірковувати про проблеми й випробування, з якими стикається сучасне людство. «Ззовні — напади, всередині — страхи» (2 Кор. 7:5) — ці слова Апостола актуальні для Церкви і сьогодні.

2. Бачачи страждання людей по всьому світу, ми висловлюємо свою підтримку мучеництва і своє захоплення свідченням християн на Близькому Сході, в Африці та інших регіонах планети. Ми згадуємо їх подвиг подвійного мучеництва: як за їх віру, так і за збереження їх історично сформованих стосунків з людьми інших релігійних переконань. Ми засуджуємо відсутність миру й стабільності, яке змушує християн покидати землю, де народився Господь наш Ісус Христос і звідки Блага вість поширилася по всьому світу. 

Ми співчуваємо всім жертвам трагедії в Сирії. Ми засуджуємо всі види тероризму і дифамації релігії. Викрадення митрополитів Павла та Івана, інших священнослужителів, а також черниць обителі святої Фекли в Маалюлі глибоко ранить нас, і ми вимагаємо їх негайного звільнення.

Ми звертаємося до всіх учасників конфлікту, вимагаючи негайного припинення військових дій, звільнення полонених і відновлення миру за допомогою переговорів. Християни Близького Сходу — закваска миру. Мир для всіх людей забезпечить мир і для християн. Ми підтримуємо Антіохійський Патріархат в його духовному та гуманітарному служінні, зусиллях з відновлення зруйнованого та повернення біженців. 

3. Ми палко молимося про мирні переговори і молитовне примирення в кризі, що триває на Україні. Ми засуджуємо загрози насильницького захоплення святих монастирів і храмів і молимося про повернення наших братів, що перебувають сьогодні поза церковним спілкуванням, до лона Святої Церкви. 

4. Основна загроза справедливості й миру — і в місцевому, і в глобальному масштабах — походить від світової економічної кризи. Її наслідки очевидні на всіх рівнях людського суспільства, в якому часто відсутні такі цінності, як особистісна цілісність, братська солідарність і справедливість. Причини цієї кризи лежать не просто у фінансовій області, вони лежать в моральній і духовній площині. Не погодившись з мирськими ідолами влади, жадібності й гедонізму, ми підкреслюємо, що наше покликання полягає в перетворенні світу на засадах справедливості, миру й любові.

Егоцентричність і зловживання владою підривають для багатьох уявлення про священний характер людської особистості, і вони не бажають бачити образ Божий в малих цих братах і сестрах (пор. Мф. 25, 40, 45). Багато хто залишається байдужим до бідності, страждань і насильства, які є лихом для людства.

5. Церква покликана нести у світ пророче слово. Ми висловлюємо наше занепокоєння місцевими та глобальними тенденціями, що підривають і роз'їдають основи віри, гідність кожної людської особистості, священного інституту шлюбу і сім'ї і творіння як дар Божий.

Ми підтримуємо незаперечний священний характер людського життя з моменту зачаття до природної смерті. Ми визнаємо шлюб як союз чоловіка і жінки, що відображає єдність Христа і Його Церкви. Наше покликання — зберігати природне середовище, будучи домоправителями, а не господарями творіння. У цей період Великого Посту ми закликаємо наше духовенство й мирян жити в дусі покаяння, подвизаючись у чистоті серця, смиренні й прощенні та несучи суспільству свідчення про вічне вчення нашого Господа Ісуса Христа.

6. Збори Предстоятелів надають нам благословенний випадок зміцнити нашу єдність через спілкування та співробітництво, і ми знову підтверджуємо нашу прихильність соборності як принципу першорядної важливості для єдності Церкви. Ми сповідуємо, як учив святий Іоанн Златоуст, архієпископ Константинопольський, що «ім'я Церкви є ім'ям єдності й згоди, а не розділення». Наші серця сповнені сподівання на довгоочікуваний Святий і Великий Собор, який буде свідченням єдності Церкви і її турботи про сучасний світ.

На Зборах прийнято рішення зробити більш інтенсивною підготовчу роботу. Спеціальна Міжправославна підготовча комісія з вересня 2014 року почне свою роботу, яка триватиме до Святої Пасхи 2015 року, потім відбудеться Всеправославна передсоборна нарада, яка збереться в першій половині 2015 року. Всі рішення на Соборі і на підготовчих етапах прийматимуться на підставі консенсусу.

Послання Предстоятелів Православних Церков

Святий і Великий Собор буде скликаний Вселенським Патріархом Варфоломієм у Константинополі в 2016 році, якщо не станеться нічого несподіваного. Головою Собору буде Вселенський Патріарх. Праворуч і ліворуч від нього сидітимуть його співбрати — Предстоятелі інших автокефальних Церков.

7. Місія нерозривно пов'язана з єдністю. Церква не живе для себе: її обов'язок — свідчити й розділяти Божі дари з ближніми й далекими. Беручи участь у Божественній літургії і молячись про весь всесвіт, ми покликані продовжувати цю літургію і після літургії, розділяючи з усім людством дари істини й любові, згідно із заключною заповіддю й обітницею Господа: «Ідіть, і навчіть всі народи... і ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мф. 28:19-20).

8. Ми живемо у світі, де мультикультуралізм і плюралізм — неминучі й постійно мінливі реальності. Ми усвідомлюємо, що жодне питання в наш час не може бути розглянуте або вирішене поза глобальним баченням, бо протиставлення місцевого та всесвітнього призводить лише до спотворення православного способу мислення.

Тому перед обличчям ворожнечі, сегрегації і розділень ми з усією рішучістю сповіщаємо слово Православ'я. Ми визнаємо, що діалог завжди краще конфлікту. Втеча та ізоляціонізм не є нашим вибором. Ми ще раз підтверджуємо, що наш обов'язок — бути відкритими для контакту з іншими людьми та іншими культурами, християнами інших конфесій і послідовниками інших релігій.

9. Незважаючи на всі труднощі, ми сповіщаємо благу вість Бога, Який «так полюбив світ», що «мешкав посеред нас». Тому, ми, православні, дивимося в майбутнє з надією, і, незважаючи на всі негаразди, уповаємо на «Вседержителя... Який є і був і гряде» (Одкр. 1:8). Бо ми пам'ятаємо, що останнє слово — слово радості, любові й життя — залишається за Ним. Йому ж належить слава, честь і поклоніння, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Читати далі...

Різдвяне привітання Світового Конґресу Українців

Різдво Христове – це одне із найвеличніших свят для всіх християн, що уславлює прихід у земний світ Сина Божого, духовно зміцнює нас, відроджує наші душі в любові і всепрощенні, додає віри в торжество добра над злом та вселяє в нас почуття надії на щасливе майбутнє. У цей день під святкові церковні дзвони ми віддаємо Ісусу Христу свою особливу шану, дякуємо за Його щедрі дари та просимо ласки для себе і своїх родин.

Вже понад тисячоліття світлий день Різдва Христового гуртує наш народ навколо єдиних християнських цінностей у хвилини радості і смутку.

Сьогодні погляди всієї міжнародної спільноти прикуті до подій в Україні: своїми широкомасштабними Євромайданами в Києві і по всій Україні український народ рішуче заявив про свій європейський вибір та виборює право жити в справді демократичній державі.

Солідаризуючись з українцями в Україні, багатомільйонна українська діаспора на чолі зі Світовим Конґресом Українців проводить численні Євромайдани у всіх куточках світу та й далі буде твердо підтримувати прагнення своєї нації до кращого майбутнього. 

Різдвяне привітання Світового Конґресу Українців

Тому, згадуючи в своїх різдвяних молитвах рідних і близьких, не забудьмо ж і наших братів і сестер в Україні та помолімося, щоб наша духовна Батьківщина подолала всі теперішні зовнішні і внутрішні негаразди, а її народ міг увійти до вільного кола європейських держав.

Нехай же Різдво Христове принесе в кожну українську родину мир, злагоду і достаток, а також згуртовує всіх українців світу та зміцнює у бажанні діяти разом.

Христос родився! Славімо його! 

СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ 

Евген Чолій Президент

Читати далі...

Церковні лідери України вітають з Різдвом Христовим

Першоієрархи православних християн, римо- і греко-католиків, протестантів України виступили з різдвяними привітаннями з нагоди великого свята – Різдва Христового. Воно традиційно відзначається в Україні 7 січня, в той час як більшість православних Церков світу, католиків і протестантів відсвяткували це свято 25 грудня, повідомляє "Релігія в Україні". 

У своєму різдвяному посланні до вірних Української Православної Церкви її Предстоятель митрополит Київський Володимир, зокрема, зазначає: «Пришестя у світ Христа Спасителя знаменує початок нової ери не лише у літочисленні. Починається нова історична доба — Бог укладає з людством Новий Завіт, заснований на нових відносинах, на засадах любові та благодаті». Глава УПЦ дякує Богові «за Його милості, даровані нам минулого 2013 року», і з молитвою і надією дивиться у наступний 2014 рік. «Наш час благодатний для відродження віри, відновлення й будівництва храмів. Це нас радує і вселяє надію на добре, християнське майбутнє нашого народу, -- пише глава УПЦ. -- Водночас ми з тривогою дивимося на ті виклики, які ставить перед нами нинішній світ з його «ліберальними» цінностями, на ті спокуси його, що спрямовані, передусім, проти наших дітей і молоді». Владика Володимир закликає боротися з «агресивною пропагандою шалених розваг і веселощів, моральної розбещеності, вседозволеності». 

Крім того, Предстоятель УПЦ згадує відзначення у 2013 році 1025-річчя Хрещення Київської Русі: «Ювілейні торжества ще раз засвідчили духовну єдність Української Православної Церкви із сім’єю Помісних Православних Церков, Предстоятелі та представники яких приїхали в Україну, щоб розділити з нами нашу радість. А участь у святкуванні глав та урядових делегацій братських православних держав стала свідченням високого авторитету православної України на міжнародній арені». 

Різдвяне послання Предстоятеля УПЦ Київського Патріархату Патріарха Філарета містить вітання й до членів сусідніх Церков. «… Сердечно вітаю з великим святом Різдва Христового всю українську паству Київського Патріархату, наших братів і сестер Московського Патріархату, всіх християн України, а також українців в Америці і Канаді, Європі і Австралії і по всьому світу. Сердечно вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Януковича, уряд, Верховну Раду, українські збройні сили і весь український народ», -- говориться у його посланні. 

Привітання з нагоди Різдва Христового оприлюднив Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви митрополит Мефодій. Згадавши «пошуки істини та щастя», «політичні протистояння» сучасної доби, глава УАПЦ зазначив, що «весь життєвий порив набуває сенсу лише в світлі піднесеного спокою Божого та миру на землі». 

Митрополит Мефодій згадує відзначення на державному рівні 1025-річчя Хрещення Руси-України і запевняє, що в молитвах вірні УАПЦ «просили нашому українському народові миру, благополуччя та утвердження Помісної Української Православної Церкви, а нашим правителям -- сил, мудрості, виваженості і терпіння». 

Глава УГКЦ Верховний архієпископ Святослав у різдвяному посланні до греко-католиків України нагадує про значимість для християн гідністі людської особи. «Подібно як прихід на Землю Сина Божого через воплочення стало центром всесвітньої історії, так само пошана до гідності людської особи є осердям істинного, справді людяного суспільства. Церква навчає, що суспільні інститути та їхні лідери повинні поважати кожну людину і їх найпершим завданням є сприяти цілісному її розвиткові. Людина не може бути засобом реалізації економічних, соціальних чи політичних планів, нав’язаних світською владою. Ця влада мусить пильно стежити, щоб обмеження свободи чи будь-який тягар, покладений на особисте життя людини, ніколи не завдавали шкоди її гідності», -- говориться у посланні УГКЦ. 

Голова єпископату Римо-Католицької Церкви в Україні архієпископ Мечислав Мокшицький у своєму привітанні з нагоди свята, зокрема, пише: «Останні події в Україні закликають нас християн та всіх людей доброї волі заново взяти відповідальність за те, як виглядає наше сьогодні та як виглядатиме майбутнє». 

Старший єпископ Церкви християн віри євангельської (п'ятидесятників) України Михайло Паночко у своєму вітанні з нагоди Різдва Христового нагадує: «Ця славна подія має надихати нас жити освяченим життям, нести Слово Боже людям з радістю та любо’ю «Бо хлоп’ятко народилося нам, Син даний нам і влада на раменах Його» (Іс. 9:6)». «Хай Бог дасть мудрості, щоб ми були поруч з нашим Спасителем!..» -- звертається зі своїм привітанням голова Всеукраїнського Союзу церков євангельських християн-баптистів В'ячеслав Нестерук. 

Зі свого боку колишній голова ВСЦ ЄХБ Григорій Комендант, президент Українського Біблійного товариства, бажає, «щоби ми згуртувались, об'єднались в ці дні і по особливому звернулися до Господа, щоб Він благословив наш край, наш народ…» 

Напередодні Нового року і Різдва Христового з привітанням виступив президент Церкви Адвентистів Сьомого Дня в України Віктор Алєксєєнко. «Сучасній людині необхідно усвідомити, що пов'язувати свої очікування потрібно не просто з новим відрізком часу або з новими числами на календарі, а з конкретними змінами в мисленні та діях. Народна мудрість говорить: безглуздо робити теж саме і чекати інших результатів», -- каже лідер адвентистів України і бажає увійти у новий рік з ясним мисленням, тверезим підходом до життя. Українська міжцерковна рада, що об'єднує переважно протестантські деномінації, також привітала християн зі святами. 

Зі святом Різдва християн привітали й представники інших Церков. Зокрема, Контстантинопольський селенський Патріарх Варфоломій у своєму посланні з приводу Різдва акцентує увагу на збереженні традиційних сімейних цінностей. 

«Ми всі повинні заохочувати створення і функціонування природних сімей, які можуть створювати громадяни, духовно здорових і радісних, сповненої почуття безпеки, заснованої на почутті безпеки, де передбачені сильний і захисні батька, а також вихователька і любляча мати. Ми маємо потребу в сім’ях, де Бог міг знайти спокою. Ми запрошуємо і закликаємо всієї повнотою нашої Святої Православної церкви, щоб жити в долі, яка є гідною їх покликання і зробити все можливе для підтримки інституту шлюбу», -- зазначається у зверненні Вселенського Патріарха. 

Різдвяне послання Патріарха Московського і всієї Русі Кирила стверджує: «Будь-яке людське життя безцінне: адже за нього заплачено Втіленням, Життям, Смертю і Воскресінням Єдинородного Сина Божого. Усе це ще сильніше спонукає нас ставитися з особливим благоговінням і увагою до кожної людини, незалежно від того, наскільки вона відрізняється від нас».

Читати далі...

Вселенський Патріарх звернувся до українців. Відео

Як повідомляє репортер інтернет-проекту "Помісна Церква", Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій звернувся до усіх українців з особливим Посланням, напередодні дня молитовної згадки усіх жертв страшного Голодомору 1932-1933 в Україні та жертв політичних репресій. Пропонуємо вашій увазі його відеозапис.

Читати далі...

Слово Вселенського Патріарха по прибутті в Естонію

"Я висловлюю глибоку подяку за теплий прийом і сердечно вітаю Вас . Всі розуміють радість і емоції Вселенського патріарха, а також православних естонців, у зв'язку з третім за рахунком відвідуванням мною Вашої країни і Автокефальної Православної Церкви Естонії, молодшої, рідної та найбільш улюбленої дочки Вселенського Престолу. Це мій третій візит , який відбувся завдяки запрошенню керівництва держави і Церкви. Він пов'язаний з річницею затвердження статусу ЕАПЦ як автономної церкви під канонічною юрисдикцією Вселенського патріархату, святкування якого збігається з 95-леттям проголошення Естонської незалежної і вільної держави . Таким чином, ми святкуємо подвійний ювілей, у нас подвійна радість. 

Ці події мають величезне значення для вчорашнього, сьогоднішнього і завтрашнього покоління естонського Православ'я. Свобода, незалежність, самостійність, мир і злагода правителів, як політичних , так і інтелектуальних в цій благословенній країні, є тими духовними цінностями, які ми так шануємо і відзначаємо сьогодні. 

І я, наступник ряду Патріархів, зокрема, Патріарха Мелетія IV, який надав автономію Естонській Церкві, радію і глибоко зворушений тому, що Вселенський Престол є не тільки Відродженням Христа в Церкві, а й був тим, хто підтримував і оточував своєю увагою і турботою Церкву і в часи процвітання, і у важкі часи. 

Нас обняла велика радість в Господі нашому, через святі діяння православних свідків, що проводилися з 1996 року року Православної Естонської Церквою на шляху до об'єднання автономних Церков під духовним керівництвом Його Високопреосвященства і дорогого брата митрополита Стефана , якому я безмежно вдячний за його безцінний внесок у цю святу справу. Вселенський Патріархат, який вірний вірі батьків наших, вимагає такого: щоб Православна Церква Естонії постала перед сучасним світом у своїй єдності уст і серця, залишалась вірною свідченнями православної віри наших отців. 

Слово Вселенського Патріарха по прибутті в Естонію

По-друге, щоб Церква служила сучасній людині, ким би вона не була: віруючою чи ні, на прикладі Господа Ісуса Христа, який завжди був поруч з людиною. Для цього Він прийшов у цей світ, для цього постраждав, тому був розп'ятий, для цього воскрес із мертвих. Для людини. Воскресіння Христове є привілеєм всього людства. 

За останні дев'ять десятиліть досягнення діяльності Естонської Церкви носили різноманітний характер, про що свідчить ряд важливих встановлень, заяв та указів, які мають мають величезний вплив. [Тож] нехай буде мир в Естонії, нехай буде мир у всьому світі. Амінь".

Переклад українською мовою-
інтернет-проект "Помісна Церква"

Читати далі...

Олександрійський Патріарх звернувся до пастви

"Не диво породжує Віру , а Віра - диво , " - говорить у своєму посланні до Африканської православної пастви на початок нового церковного року Патріарх Олександрійський і всієї Африки Феодор II , неодноразово посилаючись на Мартіна Лютера Кінга. "У мене є мрія, що одного разу всяка долина піднесеться , кожен пагорб і гора знизяться, нерівні місця стануть гладкими, і слава Господня розкриється і людська істота розпізнає цю Славу . " 

Цими легендарними словами у Вашінгтоні зустріла своє пятидесятиліття людина, яка посміла мріяти у важку хвилину, активіст ,який наважився боротися мирним шляхом проти кошмару расизму, боєць, який наважився зняти білу пелену з очей цілої країни. І ось, через п'ятдесят років, людство схиляється та віддає належне пам'яті Мартіна Лютера Кінга, людині, яка своїм словом і діяльністю сприяла ліквідації расової дискримінації та зміцненню расової рівності . 

Те , що здавалося тоді утопією, сьогодні стало реальністю. Хто б міг тоді собі уявити, що через три десятиліття Нельсон Мандела стане президентом Південної Африки, боротиметься за примирення, відклавши у бік сумний досвід минулого, і який вніс величезний внесок у справу переходу країни від апартеїду минулого в майбутнє мирного міжрасового співіснування ? Хто б посмів уявити собі, що чотири десятиліття по тому на тому ж місці буде приймати присягу перший вибраний чорношкірий президент США ? 

Але ось, нарешті, мрія збулася, і сьогодні сини колишніх рабів і сини колишніх рабовласників сидять поруч за братнім столом. У кінцевому рахунку , утопія є дзеркалом реальності. І дійсно , віра - є сходження на першу драбинку , що не розрізняючи всі сходи . І все-таки не диво породжує Віру , а Віра - диво. Ця віра тепер розчавлена під вагою депресивної реальності. Тому що барабани війни продовжують оглушливо гриміти на Близькому Сході, на землі , де було закладено насіння відродження людини в Особі Господа нашого Ісуса Христа. 

Тому, що конфронтації і конфлікти переважають над переговорами і взаєморозумінням на міжнародній арені. 

Тому що, звичайні то озброєння чи ні - якщо , звичайно , ми в змозі сприйняти вбивство ближнього , як щось звичайне - як і раніше набагато переважніше на шляху вирішення різних гордієвих вузлів. 

Тому, що лідери в усьому світі, не соромлячись відкривають скриньку Пандори , навіть не намагаючись аргументувати або якось виправдати свій вибір. 

Тому що сьогодні, ув’язнені, перевезені в нелюдських умовах в Новий Світ на рабських судах , нащадки африканців , вирішили похвалитися - і це реальна дійсність - своїм величезним прогресом , який відбувся завдяки расовій сегрегації .

Олександрійський Патріарх звернувся до пастви

Однак багато хто з їх африканських братів до цих пір живуть на самотньому острові бідності , посеред величезного океану матеріального процвітання. Щиразу багато нових африканських земель залишаються незасадженими, внаслідок відсутності можливостей та гонінь, у своїй власній країні. 

Зіткнувшись з цими проблемами, Африканська Православна Церква слідувала вченню конкретної історичної постаті - Господа нашого Ісуса Христа. Слово Боже стало людиною , яка постраждала більше, ніж всі ми щоб ми могли жити у свободі та любові. Він народився у важкі часи, жив у рівному смиренні, багато Його не зрозуміли, коли Він допомагав знедоленим, страждаючим від влади тієї епохи і був убитий самим ганебним чином. І все ж, Він повстав з мертвих , переміг смерть через смерть. 

Про ці події з життя, який пожертвував собою Ісуса Христа , сьогодні , в перший день нового церковного року, ми благословенно нагадуємо з Олександрії всім православним братам Африки. Не перестаючи моліться , щоб віра людства не зникла. Ми правдиво й щиро сподіваємося, що наше життя онтологічно вирівняне на шляху Воскресіння нашого Господа, і Його милість оселиться в серцях наших, на виконання вседосконализ слів Святого Письма: "Я до Тебе взиваю, Господь Ісус Христос". 

+ Феодор, Папа і Патріарх великого граду Олександрії , Лівії , Пентаполя , Ефіопії , всього Єгипту і всієї Африки, Отець отців, Пастир пастирів, Архієрей архієреїв, тринадцятий Апостол і Суддя всього Всесвіту

Читати далі...

Вселенський Патріарх привітав Міланський симпозіум

Сьогодні Його Всесвятість, Вселенський Патріарх Варфоломій, привітав учасників 13-го Міжхристиянського Симпозіуму, котрий відбувається в Мілані. У своєму посланні Патріарх, серед іншого, підкреслює, що "Христос, з одного боку відкидає світську владу, повну інтриг, а з іншого боку, Він відкрито не виступає проти неї, якщо вона мирно співіснує з суспільством в цілому". У той же час Його Всесвятість підкреслив, що тема симпозіуму вельми своєчасна в наші дні, оскільки спокуса владою деяких осіб прямо впливає на життя християн, а одноманітні форми політичної влади в сучасному світі негативно впливають і навіть ставлять під загрозу життя людей.

Редакція інтернет-проекту «Помісна Церква» пропонує екслюзивний переклад тексту вітання українською мовою. Ось що говориться в цьому посланні :

"Благословенний пан Хризостом Стамуліс, професор університету, чадо Скромності і Господом Улюблений, благодать вам і мир від Бога! 

Ставлення своїх учнів із світом описав сам Господь Ісус Христос у своїй невеликій молитві перед Його Страстями, де характеризує своїх учнів, як тих, що "не від світу цього ... » (Ін. 14-15 ) і попросив Бога Отця захистити їх від зла.  Цей шлях - шлях у Христі , підтримав апостол Павло, який порівнював християнську віру з тістом, яке «все більше збільшується в об'ємі» ( Гал.). 

Він же порушив питання про ставлення християн до світської влади і про їхні виступи проти них. Протистояння світської влади та Ісуса Христа ми спостерігаємо в Його діалозі з Понтієм Пілатом, коли останній запитав Його : "Ти Цар Юдейський? " , На що Син Бога -Отця відповів: "Царство моє не від світу цього. Царство моє є царством Істини".

Христос на все згоден, але не на зречення від життєвих принципів. Сам Ісус Христос виступив лагідним Революціонером в надії змінити лице світу цього, що "лежить у злі". Але його духовна Революція була зустрінута в "багнети" можновладцями та книжниками - фарисеями, які від імені Синедріону відправили Його на болісне розп'яття. Таким чином, з одного боку Він заперечує світську владу, «сповнену злості та бруду", а з іншого боку - Він не заперечує проти її існування, якщо така живе в гармонії з суспільством. Багато злочинів проти людяності, свободи і знання, обумовлені були диктатурою «людського, занадто людського ».

Вселенський Патріарх привітав Міланський симпозіум

Протягом століть, в процесі розвитку історії християнам доводилося проходити через "вогонь і воду" та всілякі переслідування, але були й тихі, мирні для християн часи, коли світська влада мирно співіснувала з благочестивими віруючими. Хочу зауважити, що після визнання християнства державною релігією почалися гоніння вже християн проти християн. І, як правило, християни, що погоджуються з тлумаченням вчення Христа можновладцями переслідували всіх з ними незгодних, тобто «єретиків». 

Йшло становлення Передання, і тому Писання часто використовували, як політичний інструмент тиску, тлумачачи його косо та криво. У світлі вищесказаного, по праву двадцятирічного досвіду, організований факультетом теології Університету Аристотеля в Салоніках, інститутом Франческано ді Спіріталіте Римського університету  міжхристиянський симпозіум, охопив в контексті святкування ювілей 1700 прийняття Міланської постанови, де висвітлюється питання про співвідношення життя християн і політичної, світської влади.

Тема форуму безперечно актуальна в наші дні, бо спокуса владою іноді впливає на життя християн і уніфіковані форми політичної влади в сучасному світі діють негативно на їх життя, а іноді ставлять під загрозу їх життя. У всі часи християнство було, або намагалося бути, притулком приниженої владою страждаючої людини. У всі часи тілом людини, його матеріальним життям розпоряджалося держава в особі своєї влади, а душа спасалася вірою в ідеальні принципи любові, свободи, рівності та справедливості Тому ми хочемо і побажати всілякого успіху в роботі симпозіуму.

І всім справді віруючим треба знати, що Спаситель з ними, і за них прийняв смертну муку на хресті. Тому треба слідувати за Ісусом Христом Нового Заповіту, не думаючи про фальшиві «блага» світу цього, сподіваючись насамперед на життя вічне і не слідуючи приписам « псевдо- переказів » , підлаштовуючись під одномоментні ідеологічні вигоди чи вбудовуєчись у світську владу, «цитуючи» Письмо.

Треба мужньо брати на себе « хрест» негараздів і навіть страждань, і слідувати за Христом в життя вічне, бо в цьому і є мета і сенс справжнього християнства .

Читати далі...

Патріарх Варфоломій звернувся з екологічним посланням

"Ми повинні зосередити свою увагу на безконтрольне втручання людини в навколишнє середовище", - йдеться в новому посланні Вселенського Патріарха Варфоломія, присвяченому Дню молитви за довкілля, в якому Його Всесвятість звертає особливу увагу суспільства на втручання людини в ДНК, на виробництво ядерної зброї та ГМО - генетичного модифікування організмів.

Редакція інтернет-проекту «Помісна Церква» пропонує повний текст послання українською мовою. 

"Дорогі Брати і чада Господні! 

Наближається 1- е вересня, перший день церковного року, який кілька років тому Вселенський Патріархат, а потім і Православна Церква встановила та затвердила як День молитви за навколишнє середовище. З тих пір, завдяки нашій ініціативі, узагальнюючи інтерес до справи захисту навколишнього природного середовища було проведено чимало заходів у справі підтримання рівноваги екосистеми Землі, а також інші заходи , безпосередньо пов'язані з цією задачею. 

Нам відомо, що "закони природи залишаються все тими ж " (Іоан Златоуст). Які ж реальні масштаби сучасного антропогенного впливу? Що б ми не робили в природі , все викликає в ній ті чи інші наслідки, часто непередбачувані . Все в природі взаємопов'язано, і ми живемо в ній всі разом. Системи життєзабезпечення Землі можуть витримати значний тиск і грубі втручання, проте всьому є межа. Природа не тільки більш складна, ніж ми про неї думаємо, вона набагато складніша, ніж ми можемо собі це уявити. 

Антропогенні зміни в навколишньому середовищі вельми різноманітні. Безпосередньо впливаючи лише на один з компонентів середовища, людина може опосередковано змінювати і інші. І в першому , і в другому випадку відбувається порушення кругообігу речовин у природному комплексі . У міру розвитку цивілізації посилюється її вплив на природу. Все більше території займають міста і сільськогосподарські угіддя , все менше залишається на нашій планеті куточків, де тварини могли б існувати в природних умовах.

Патріарх Варфоломій звернувся з екологічним посланням 

У міру зростання населення і розширення господарської діяльності скорочуються незаймані ділянки природи. Основні території розмноження, міграційні шляхи, зони полювання, райони харчування травоїдних зникають під штучними покриттями , затоплюються водою, згодовуються худобі або розорюються. Лісові області оголюються лісозаготівниками, перетворюються на пасовища , використовуються для посівів або засаджуються чужими для даного району деревами. Проблема зменшення біологічного різноманіття внаслідок знищення природних ділянок природи характерна для всіх природних зон землі .

У вищевказаних випадках жадібність і бажання переваги є не єдиними мотиваціями в прагненні втрутитися в навколишнє середовище і мутацію живих істот, які Бог створив «відносно досконалими » , але присутня зарозумілість деяких осіб і бажання самоствердитися у справі "вдосконалення" праці Всевишнього . Це психічна установка характеризувалася древніми греками як «гординя» , тобто пихате нахабство розумово-обмеженої людини порівнювати себе з всюдисущим і всемогутнім Творцем. Але проблема охорони навколишнього середовища вийшла за рамки, коли технічний прогрес загрожує знищенням природи і людини, то ж взяти під контроль антропогенний прес - забруднення, зашумлення тощо , все те , що в науковій літературі називається "екологічною кризою" , тобто технічними заходами, ми вже не можемо.

Отже , на допомогу повинні прийти інші способи захисту людства - обмеження морально - етичного порядку, і є різні рецепти з того, як ввести в суспільстві нову мораль . Тільки звернення до Першоджерела всякого життя і усвідомлення в собі справжньої міри відповідальності за здобуту свободу здатне зберегти рідний будинок людства - Землю та її мешканців, перемогти смерть , що наближається все ближче, і все страшніше жалитимуть саму серцевину життя. Людина, вінець творіння Божого, повинна згадати, нарешті, що саме її життя - несповідимий дар Божий, який треба зберігати.

Звичайно, ми не виступаємо проти наукових досліджень, якщо вони проводяться на благо людини і навколишнього середовища. Таким чином, результати таких досліджень можуть бути використані для лікування хвороб, безумовно , законним шляхом , а сучасні хімічні і біологічні технології повинні нести нешкідливий характер для людини.

У чому ж « антиекологічність » християнства?

«... І наповнюйте землю , і володійте нею , і пануйте над морськими рибами [ і над звірами ] , і над птахами небесними [ і над усякою худобою , і над всією землею ] , і над кожним плазуючим живим на землі» Людина зрозуміла владу не як любов до підданих , не як важкий тягар турбот про їх добробут, а як можливість необмеженого споживання природних ресурсів , «перетворення » світу , « завершення » справи Творця , насолоди самою владою як такою.

У наявності спотворення суті християнства. Пришестя Спасителя вказало шлях виходу з духовної кризи. У Євангелії даються норми життя людини в умовах конфлікту з Творцем і творінням : «Не збирайте собі скарбів на землі , де міль та іржа , і де злодії підкопуються й викрадають збирайте собі скарби на небі , де ні міль , ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть, бо де скарб ваш, там буде і серце ваше » (Мф. 6 : 19-21 ) ; « Погляньте на птахів небесних, що не сіють , не жнуть, не збирають у клуні, і Отець ваш Небесний живить їх » (Мф. 6 : 26 ) ; « Отже , не журіться про завтрашній день, бо завтра сам буде піклуватися про своє: досить для кожного дня своєї турботи »(Мф. 6 : 34).

Таким чином, головним завданням нашого духовенства, діячів культури і науки, та усіх побожних християн, є робота на благо навколишнього середовища і безперестанні молитви. Треба усвідомити екологічну ситуацію і закликати до зміни системи цінностей і способу життя. Слід попередити людей про прийдешній суд і розруху. Природа та суспільство мають бути відновлені і оновлені. Питання екології та розвитку повинні розглядатися в єдності політичних, економічних і соціальних аспектів.

З позицій християнства на рубежі другого і третього тисячоліття від Різдва Христового людство вступило в період переломного, приграничного існування . Глобальні проблеми, екологічна криза є проявом, доказом того , що наступила епоха прийняття відповідальних рішень . Православна Церква, усвідомлюючи всю відповідальність за долю світу, глибоко стурбована екологічною проблемою, породженою сучасною цивілізацією.

Християнська антропологія стверджує, що страждає не тільки людина, як дитя природи, а й сама природа переймається тим, що людина не займає в ній належного місця . Людина була введена в світ, як до храму. Людина на Землі не господар, а користувач. Але сталося по-іншому. Людина захотіла стати "як Бог" і зняти з себе послух щодо нього.

Православ'я вважає, що головною причиною екологічних бід є гріхопадіння людини. Православна Церква попереджає, що ми стоїмо на краю прірви. На думку Церкви надія лише на свої сили марна та безпідставна. Людина не здатна своїми власними зусиллями створити ні досконалу цивілізацію , ні повністю сама перетворитися. Людство занурене в природу, звідусіль охоплене нею, й ніколи, поки живемо ми на землі , не зможе вийти ми з під її впливу ...

Природа - творіння Боже. А до всього , що належить Богу ми повинні ставитися з великою обережністю і любов'ю. Блаженніші та Святіші співбрати! Ми цілуємо Вас і інших святих співбратів - співслужителів у Святому Дусі і благословляємо цей важливий для нас День - День молитви за довкілля, прославляючи ім'я Воскреслого Христа за великий дар нашому людству, який ми зобов'язані берегти на благо майбутнього покоління.

Слава Богу отців наших за все! Амінь .

Читати далі...

Послання Всесвятійшого Патріарха Варфоломія українцям

Ваші Високоповажності, політичнi та церковнi провідники православного народу України, улюбленi і дорогi православнi віруючi! Свята Матір-Церква Вселенський Патріархат з великою радістю дізналася про ваше спільне рішення святкування 1025-ліття з дня Хрещення ваших предків. Бо, дійсно, прийняття християнської віри народом України стало важливою подією в історії, через яку вони приєдналися до Тіла Христового і ввійшли в спільноту християнских церков Європи. Згадуючи цю подію, для нас є важливим згадати посланців святого Володимира, які пізнали славу Божу через рукотворний храм Святої Софії в Константинополі.

A також міссіонерів євангелістів православної віри з Константинополя і просвітителів слов'ян святих Кирила і Мефодія, а також освітнє та культурне служіння через проповідь, навчання і святість та переклад багатьох літургічних, церковних та інших книг на слов’янську мову. Завдяки їх роботі, безцінні скарби Православ’я були передані з Константинополя всьому слов’янському світу, а особливо Україні.  

У той же час, Матір-Церква Константинополя через своїх постійних посланців під своєю юрисдикцією і пастирським піклуванням до 17 століття, посилала освічених ієрархів та духовенство і мирян, які відзначалися інтелектуальними, науковими і творчими талантами - посприяла унікальному та універсальному служінню і знанню, духовному і ширшому служінню для організації церковного життя, а також будівництву багатьох священних храмів, їх іконографії, культивуючи православний етнос, впродовж століть зміцнюючи єдність українського народу та його православну ідентичність, в результаті чого Київ став духовним центром християнства в цьому великому регіоні Східної Європи.

Таким чином, Вселенський Патріархат зробив внесок в прогрес вашої Церкви і нації, в той час як християнська віра покращила духовне та соціальне життя вашого народу, вкладаючи щедро в його розвиток і поступ. Ми раді, що цей великий внесок християнської віри в процвітання вашої країни є по праву визнаний. Після християнізації вашої землі, українська нація збагатилася великою кількістю святих, які мають світовий авторитет і визнання, та постійно моляться за український народ і весь світ, випрошуючи благодать та благословення Господнє, відвертаючи неприємності і скорботи протягом століть. Святі кожної землі є справжніми заступниками, а їхні молитви є особливо помічними, особливо, коли люди та народ звертаються до них за допомогою. Сьогоднішні люди оцінюють за секулярними критеріями, судячи силу націй на основі економічних даних або інших факторів мирської влади. Однак, тим самим, вони не звертають увагу на силу Господню, яку святі вимолюють від імені віруючих. Божа сила часто невидима, приходить як благотворне дихання або як легкий вітер і саме томy, вона не сприймається людьми, що живуть під шум сучасних подій і заклопотаності, хоча вона, безумовно, призводить до Воскресіння.

Дуже чудово і зразково, що ваша нація вирішила в унісон з її цивільними і церковними лідерами, відсвяткувати цю річницю Хрещення ваших попередників, що демонструє важливість та є характерною ознакою вашої приналежності до християнської віри та Православної Церкви як невід'ємного фактору, який зберігає єдність народу, а також є відображенням джерел, з яких він завжди черпає натхнення. Велике значення, яке ви всі надаєте цій духовній події, також показує усвідомлення необхідності повернутися до цих джерел, як свідчення повного церковного оновлення в Україні.

Дійсно, якщо в минулому зроблено все можливе, щоб забути анахронізм "привиду" релігії, ті, хто залишилися вірними українській землі - живилися аскетичним потом і сльозами разом з кров'ю мучеників у важкі часи для Церкви - показали, що християнська віра є сильна і продовжує існувати сьогодні завдяки їхній жертовності, завойовуючи серця людей в обох, політичній та інтелектуальній сферах. Церква слідує за її Лідером, який прийшов, як переможець, щоб бути переможцем. (Див. Одкр 6:2) Вона не захищається анахронічно, а скоріше говорить безпосередньо до душі, показуючи реальність Божої присутності і Його Царства, відповідно до священної істини, що «Царство Боже всередині нас» ( Лк. 17:21). Засновник Церкви і Спаситель світу, Господь наш Ісус Христoc, пристрасно бажав і продовжує бажати щоб усі, хто вірить в Нього "були єдине" (Ін. 17:11) .

У наше століття, коли різноманіття думок ділить людей, для нас є дуже своєчасним згадати, що ми є всі покликані до єдності і різноманіття думок не може призводити до розділення, а навпаки, до свідомого та рішучого зусилля задля єдності всіх людей. Тільки в єдності ми можемо долати проблеми і виклики історії. Звичайно, що дуже важко досягти згоди думок в усіх питаннях, але неминуча розбіжність думок з різних питань, ніколи не повинна призводити до глибокого розділення, а навпаки, різнодумство повинно прийти до згоди завжди опираючись на критерії блага народу й істини. Вселенський Патріархат засмучений і стурбований існуючими та виникаючими розділеннями в Православ’ї в Україні.

Ми віримо, намагаємося та працюємо багатьма та різними шляхами, а також застосовуючи всі духовні і церковні засоби і методи, що доступні нам, які спрямовані на подолання розбіжностей шляхом любові і ведення діалогу, так що руйнівне розділення можна подолати, оскільки воно ніколи не знаходиться у згоді з волею Божою. Це молитва і бажання всіх нас, щоб було в цій благословенній землі одне стадо під нашим Господом Богом і Спасом Ісусом Христом, який об'єднує все розділене і все направляє в історії. Істинна єдність народу може бути досягнута через Церкву, але тільки тоді, коли ми не ставимося до неї як до особистого чи націоналістичного або етнічного інструменту, який є чужим до її духовних цілей, але навпаки як до божественно-людської інституції, яка має своєю єдиною ціллю - обожнення та спасіння всіх людей в Ісусі Христі.

Коли ми обмежуємо Церкву до місця для виконання індивідуальних інтересів та націоналістичних очікувань, тоді ми позбавляємо її духовної мети, секуляризуємо і дезорієнтуємо її. Церква являється іконою спасительної присутності Христа в світі на весь час і на віки віків, і всі українські православні віруючі є членами одного і того ж тіла. Кінцевою метою Вселенського Патріархату є щоб кожний віруючий пережив єдність всієї людської природи у Христі, незалежно від етнічноi відмінності між греком чи варваром, рабом чи вільним, де "Христос є все у всьому" (Кол. 3:11). До Матері-Церкви Константинополя належать вірні різних національностей, мов, регіональних традицій, народів і рас, все з метою, щоб відчувати в одному тілі і "на тому ж місці" присутність Бога. Характерним прикладом об’єднавчої, транснаціональної і надетнічної ролі Вселенського Патріархату в світі знову постає місія святих і рівноапостольних Кирила і Мефодія, які не нав’язували грецьку мову і цивілізацію слов’янам, але поважали їхню мовну та національну специфічність та трудились, щоб створити чудову, нову та єдину християнську слов'янську цивілізацію.

Таким чином, Вселенський Патріархат охоплює Вселенну в есхатологічному баченні, він несе істину живого тіла Христового як вселенський скарб, являє собою есхатологічну спільноту, в подорожі молячись до Бога: "Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі » (Мф. 6:10), очікуючи «новy землю і нове небо». Цей дух і свідчення Вселенського Патріархату зберігає єдність у «обмеженій» різноманітності, припускаючи різні етнічні форми і повaгу до місцевих елементів. Не випускаючи з уваги ниточку спільної православної традиції, він бачить конкретне вираження народу в світлі прийдешнього віку. Отже, Православна Церква в Україні може і повинна являти собою відчутний знак гармонійного співіснування для тих, хто вірить у православний спосіб, щоб бути православними християнами в тілі Христовому. Кожна етнічна відмінність, конкуренція і розділення є чужими вселенському духу Церкви.

Ми молимося i віримо, що люди України об’єднаються в їх спільній вірі, а також через їх повагу до їх походження, ідентичності, етнічної свідомості і мовної особливості. Матір Церква розділяє вашу радість з нагоди 1025-ої річниці християнізації ваших попередників і щиросердечно молиться, щоб ви надалі рухались глибше в християнську віру і силу єдності. Цей духовний прогрес також призведе до відповідного загального прогресу для українського народу, тому що, без сумніву, кожній політичній чи фінансовій кризі передує порушення морального порядку. Таким чином, суспільство, яке бажає уникнути фінансової кризи повинне залишатися стабільним з точки зору моралі і поважати моральні кодекси.

Ми переконані, що улюблений народ України, від найвищого керівника до останнього громадянина, визнає необхідність етичної чесності в індивідуальному і соціальному житті. Ми гаряче молимося, щоб Господь благословив всіх вас та надалі посилав вам земні та небесні дари. Оскільки, ми особисто не змогли бути присутніми, щоб розділити з вами цi урочистості, то через нашу Патріаршу Делегацію ми благословляємо з цього Священного Центру Православ’я всі зусилля місцевої Церкви, держави та українців у всьому світі, щоб ви зуміли подолати всі проблеми і досягти бажаної єдності, так необхідної усім.

Крім цього, ми запевняємо вас, як Вселенський Патріархат і ваша Матір Церква, що ми будемо продовжувати наші зусилля задля єдності і процвітання православних людей в їх більшій співпраці з державою, з нашою сестрою Церквою Москви, місцевими церковними лідерами і з усіма дієздатними особами, для того, щоб досягти цієї заповітної мети. Возлюблені у Господі діти в Україні, Світло Христове просвітило вас. Залишайтеся в світлі. Уникайте розділень. Наслідуйте єдність в істині, якою є Христос. І в Його світлі ви побачите світло; так само як обличчя України є яскравим, так і єдність Православ’я повинна світити «для всіх в його домі, щоб бачити». Hехай милостивий Господь спасає і благословляє Україну, Православ’я та її народ. Амінь.  

28 липня 2013 р. Ваш улюблений брат у Христі і гарячий молитовник перед Богом,

† Варфоломій Константинопольський

Читати далі...

Пасхальне послання Преосвященного єпископа Адріана

Пасхальне послання Преосвященнійшого Адріана,
Єпископа Хмельницького і Камянець-Подільського
духовенству та вірним Хмельницької єпархії Української Автокефальної Православної Церкви

«Цей день, що його створив Господь, радіймо й веселімось в нім» (Пс.117:24)

Кожного року в цей день ми, християни, вітаємо одне одного словами «Христос воскрес!», і отримуємо відповідь «Воістину воскрес!». Що стоїть за цим всім відомим привітанням? Традиція? Ні! Це – сповідання віри в те, чого ми не бачили і чому не були свідками, але що надприроднім чином викарбувано в серці кожної людини, яка хоч колись почула Добру Звістку про Спасителя нашого Ісуса Христа. В словах про Христове Воскресіння б’ється пульс всього нашого християнського життя, всі наші радості і болі, сподівання і відповіді на всі питання. Знов і знов вдивляємося в полум’яний заклик апостола Павла: «А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра наша. Але Христос воскрес із мертвих, первісток із померлих» (1 Кор. 15:13-14).

Смерть – це те, що чекає і гнітить кожну людину, думки про неї не дають спати, страх перед нею примушує вкладати всі свої сили і ресурси в те, що зовнішні називають «життям». Але чи втече світ від смерті? Чи зрозуміє він, що перед фізичною є ще й духовна смерть, породжена гріхом? Чи вмістив цей світ, що від Бога немає чим відкупитися, але тільки вірою можна догодити Богові? Навіть пожертви на Церкву без віри не принесуть користі жертводавцям. Але Бог каже, що вірою праведник жити буде. І без Воскресіння Христового марна була б наша віра.

З цього дня починається довгий і непростий шлях церковного буття християн. Це день, коли ученики Христові посеред свого зібрання побачили знову Христа після розп’яття і почули від Нього: «Радуйтесь!», і відчули дуновення Духа Святого, і наказ «Йдіть та навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина та Духа Святого». Церква – це всі ми. Всі, хто не може байдуже пройти повз слабого та хворого, немічного та бідного. Хто не радіє несправедливості та жорстокості, хто не хоче бачити себе і ближніх потопаючими в гріхах образи та заздрості, егоїзму та сріблолюбства, похоті та погорди. 

Саме в Воскресінні Христовому наша надія – воскреснути разом зі Спасителем від смерті духовної, яку нам приготував князь світу цього. Разом з Христом, у Ньому Самому перебуваючи, ми можемо причаститися життя вічного, радіти радістю, що є не від світу цього. І цю тиху, невимовну радість християни трепетно зберігають весь рік, аби наступного року знов запалити пасхальну свічу і піднести подячну молитву Богові за Його Сина, який став Людиною, пройшов земний шлях трударя і проповідника, був зраджений і катований, розіп’ятий на хресті і помер як Агнець Заклання, благаючи Отця про прощення людства, яке не відає що творить.

Саме воскресіння Христове було дороговказом для тисяч християн, які за свою віру йшли на тортури і смерть. Бо вони знали, що попереду їх чекає життя вічне з Тим, хто смерть подолав Своєю смертю. Це надихнуло святителя Іоана Золотоустого до таких величних слів: «Сьогодні Господь зруйнував ворота пекла і обличчя смерті винищив. Але що я кажу, обличчя смерті? Навіть саме ім'я смерті змінив: вона тепер називається вже не смертю, але упокоєнням і сном». Радіймо, браття і сестри, в цей пасхальний день, і нехай нашій радості не завадить ніщо земне і тимчасове. Не будемо втрачати надії на благословення Господнє, не припинимо наших подячних молитов Творцеві за всі Його милості до нас, відкриємо наші серця до справ любові та милосердя! Нехай Господь наш Ісус Христос поєднуватиме те, що роз’єднано нами, людьми, через гріхи наші. 

Наша Свята Церква, будучи Церквою-мученицею, завжди жила вісткою про Воскресіння Христове. Але якщо раніше вона страждала від безбожників в шинелях та костюмах, то нині Господь допустив нам неймовірне випробування – страждати від безбожників у рясах та митрах. З кожним днем приховувати реальний стан стає дедалі важче: те, що можна було замаскувати десять чи п'ятнадцять років тому, вже ніяк неможливо сьогодні. Церква знаходиться у кризі, і прояви цієї кризи вже настільки вийшли за межі єпископських покоїв, що їх не побачити може хіба незрячий. Що вже казати про людей з серцем, чутливим до знущання над правдою Божою? На жаль, поки немає нічого, що зупинило б хід подій. Якщо наше церковне життя і далі «розвиватиметься» в цьому напрямку, то за кілька років «третє Відродження УАПЦ» ризикує згорнутися, ледь почавшись. І на самоті дуже важко впоратися з викликами останнього часу: сама ситуація кличе до пошуків шляху порозуміння з усіма православними християнами України.

У нас в Україні начебто є все для об’єднання православних християн в Єдиній Помісній Церкві. Я був і залишаюсь палким прихильником цієї ідеї, і закликаю молитися Богові, аби Господь сподобив нашу Церкву до швидкого об’єднання з нашим найближчим соратником – Українською Православною Церквою Київського Патріархату. Церковна історія і історія людства знають багато прикладів об’єднання, але не всі вони відповідали найвищим вимогам Євангелія з духовної точки зору. Якщо роз’єднання сталося з суто людських причин – недовіри, образ, любові до особистої влади, то об’єднання можливе тільки через покаяння та прощення одне одного. Любов не шукає свого, але тільки користі ближнього свого.

На моє переконання, Єдина Помісна Церква – це пошук користі ближнього кожним із нас. Говорячи про об’єднання, ми не маємо права перетворюватися на мідь та кімвал, а маємо бути прямими та щирими. І якщо між нами ще є непорозуміння та образи через непрості свого часу відносини, то ми маємо крок за кроком їх долати в повазі один до одного. І нехай не буде між нами те, про що сказано в Писанні: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть» (Мф.20:25). 

Тому в цей святий і великий день Пасхи будемо особливо ревно молитися Христу: «Поглянь з неба, Боже, і подивись, і відвідай виноградник цей». Водночас не будемо забувати, що ми також, кожен на своєму місці служіння, маємо допомагати Христу утверджувати нашу святу Церкву. Любімо Її, як свою люблячу і стареньку матір. Молімось за Неї Богу, щоб утвердив Її, дарував добрих архіпастирів та жертовних пастирів. Молімось, щоб вже найближчим часом ми зібрали Помісний Собор, на якому були б вирішені нагальні проблеми Церкви. Молімось, щоб сили пекла не подолали нас. Молімося за єдність всіх православних християн Україні в Дусі та Істині.

В цю таємничу і Богом благословенну ніч ще раз вітаю всіх вас з Великоднем – днем святої Пасхи Господньої. Вітаю предстоятеля, всіх братів-архієреїв, священство, чернецтво, братів та сестер наших, родичів по вірі та крові. Вітаю представників влади, інтелігенцію, нашу надію – православну молодь, та нашу гордість – літніх людей, що з благоговінням передали нам естафету віри. Вітаю всіх людей доброї волі! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Милістю Божою

+ Адріан,
єпископ Хмельницкий і Кам'янець-Подільський УАПЦ

Пасха Христова 2013 р. м. Хмельницький

Читати далі...

Пасхальне послання Преосвященного єпископа Іоана

Пасха! Господня Пасха!
Цей День – Його створив Господь!
Радіймо і веселімося в Нім!
(Стих Великодній)

Після Голгофи – Воскресіння!

Щоби лишень не придумувало пекло, які б лише засоби не використовувало, але Христос наш Ісус Спаситель був і є правдивим Богом, Він був і є: Дорогою, Правдою і Життям, тому пекло і пекельник були приречене ними і переможеними! Христос устав з мертвих у всій Своїй велечі і силі. Встав Переможцем назавжди, прирікши зло на ганьбу, а злочинця диявола на участь звитяжного у Всесвіті…

Пасха – перехід. Тоді, у давнину, Бог оминав ті житла, де одвірки були помащені кров’ю жертвенного ягняти, як про це наказав Господь через Мойсея. Два тисячоліття оминає караюча Господня рука житла наші, наші земні життя, бо на одвірках наших доль жертвенна Голгофська Кров Агнця-Спасителя. Через те ми грішні і не вмираємо, бо викуплені, омиті Кров’ю Спасителя та звільнені від провини гріховної, спасенні Господньою викупною Жертвою!

Пасхальне послання Преосвященного єпископа Іоана (Швеця)

Друге значення «Пасхи» - це перехід людей від смерті до життя, від землі до Неба. Як важливо для нас людей, що маємо щастя жити земним життям сьогодні усвідомлювати це, вірити спасителю, ставати свідками Його Спасительної Жертви та Божественного Воскресіння. Ми спасенні, ми врятовані, а пекло переможене і смерті немає! У Небі чекає віру нашу, надію і земну любов вічний Великдень, нескінченна Пасха і Сам переможець пекла, смерті та гріха, Христос Бог, що Воскрес!

Постараймося щиро, якщо ми християни, послідовники Воскреслого Господа на землі, не соромити Його своїми неправдами та беззаконнями Христос очікує від нас богоподібності, добра і честі врятованих Голгофою, Погребінням та Воскресінням нашого Спасителя В цьому – багатство наше, щасливість земна і вічна та нагорода нескінченна від Воскреслого Христа і Бога!

Цей День нам Господь Вишній Дав,
Це День Святий, Великий!
Христос Спаситель, з мертвих встав
Царствує нам на віки.

Милістю Божою,
із щирими Пасхальними поздоровленнями та побажаннями:

+ Єпископ ІОАН (Швець).

Пасха Господня 2013 рік.

Читати далі...

Предстоятель УПЦ звернувся з нагоди Великого посту

Воспряни, о душе моя, деяния твоя, яже соделала еси, помышляй,и сия пред лице твое принеси, и капли испусти слез твоих; рцы со дерзновением деяния и помышления ристу и оправдайся (Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського).

Возлюблені у Господі брати й сестри! Наблизився час покаяння, настала духовна весна — та весна, яка оновлює наші внутрішні сили, дарує нам передчуття Воскресіння Христового.

Піст є не тільки справою аскетичного подвигу, але, насамперед, подвигу внутрішнього й випробовування себе перед лицем Божим. Піст вимагає від нас не тільки виправдання перед Богом, а й зміни себе, гармонійного налаштування всіх сил нашого єства. Наші труди постування не повинні бути марними, не повинні бути схожими на справи без плоду, тим паче, що піст — це такий труд, який приносить плід не згодом, а в міру його виконання. «Зроби іспит собі, людино! ...Запитай себе, якою була ти до посту і якою стала, постуючи? З того, що ми робимо. Одне приносить плід згодом, в іншому із самою справою поєднується і плід», — говорить святитель Іоанн Златоуст.

У трудах подвигу посту ми маємо гідних і сильних помічників і молитовників — святих, які, пройшовши через нелегкі земні труди й великі нестатки, в терпінні здобули блаженну участь із Христом у Царстві Божому.

Пам’ятаймо, що святі були такими самими людьми, як і ми, зі своїми немочами і вадами, недоліками, але за допомогою Божої благодаті вони змогли пересилити своє немічне єство і, досягнувши благодатної людяності, піднятися до вершин святості.

Господь наш Іісус Христос у своєму Святому Євангелії вказує нам на ці найнеобхідніші основи святості, що полягають у любові до Бога і ближнього, який є братом нашим. Тому справи милосердя, співчуття, жертовності — найсуттєвіша змістовна сторона посту, яка через своє здійснення дарує нам співрозп’яття з Христом. Бо людина, яка присвятила себе справам жертовності, отримує від Бога уділ Христовий. І це благодіяння має відбуватися не заради морального самозадоволення, не заради слави від людей, а заради співучасті в жертовному подвигу Христа Спасителя. Цей наш подвиг повинен здійснюватися скромно й безкорисливо. «Переломи хліб свій і дай убогим. Ти даєш не своє; Бог для того дав тобі з надлишком, щоб і ти подавав іншим. Досить із тебе насущного хліба, як навчений ти у молитві; тому не збирай собі соломи для вогню і мук», — повчає нас преподобний Єфрем Сирін.

Справа посту повинна не озлоблювати, а пом’якшувати наше серце, оскільки істинний піст привертає до нас благодать і милість Божу й робить із нас лагідних ягнят стада Христового.

Нехай у ці дні кожний із нас проаналізує минулий рік, перегляне свої добрі й недобрі вчинки, очистить світлицю своєї душі, щоб вмістити в неї і Тайну Вечерю Господню, і суд над Христом, і наругу над Ним, і саме Розп’яття Господа. Якщо ми постараємося зробити це, докладемо зусиль, то в наше серце вселиться невимовна радість Воскресіння Христового.

Хочу побажати вам, дорогі брати й сестри, великої допомоги Божої у проходженні посту, вдосконалення у справах доброчинності, у безперестанному осмисленні жертовного подвигу Христа, в усвідомленні необхідності нести істину й милість Христового Євангелія людям, які оточують нас, щоб Дар Воскресіння Христового став надбанням і розрадою всього людства.

Блаженніший Митрополит Володимир

Читати далі...

Різдвяне Посланння Вселенського Патріарха Варфоломія

Прот. Но. 1124   ВАРФОЛОМІЙ,  МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ – НОВОГО РИМА,  ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ,  УСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ БЛАГОДАТЬ, МИЛІСТЬ І МИР ВІД ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ, ЩО НАРОДИВСЯ У ВІФЛЕЄМІ. 

“Христос народжується, славте, (…) Христос на землі, підносьтеся”

Радісно святкуймо невимовне сходження Боже. Ангели нам віщують, співаючи: “Слава в вишніх Богу, і на землі мир, людям – благовоління.”

Однак на землі ми спостерігаємо і переживаємо війни і загрозу воєн. Але це не відміняє радісну звістку. Мир справді прийшов на землю примирити Бога і людей в Ісусі Христі. На жаль, всупереч Його Божественній волі, ми, люди, не примирились між собою. Ми вороже ставимось до інших. Ми виявляємо фанатизм у наших релігійних та політичних переконаннях, жадобу у накопиченні земних благ, експансію, користуючись політичною владою. Відтак, ми перебуваємо у конфлікті з нашими ближніми.

У 313 р., коли просвітлений римський імператор Костянтин Великий проголосив міланський едикт, він встановив свободу сповідування християнської віри так само, як і свободу сповідувати інші релігії. З того часу минуло тисячу сімсот років, але, на жаль, подекуди християни все ще зазнають релігійних переслідувань.

Водночас в всьому світі посилюються економічні суперечності, і гонитва за примарною наживою перетворюється на основну мету. Ми робимо вигляд, що не помічаємо сумних наслідків надмірного накопичення багатства у руках небагатьох і страшенну бідність, до якої доведені цілі верстви населення. Ця нерівність, яку в усьому світі називають економічною кризою, в основному походить від кризи моралі. На жаль, людство не приділяє належної уваги цій моральній кризі. Щоб виправдати свою поведінку, воно посилається на свободу торгівлі. Але свобода торгівлі не дає права на злочин. Злочинною є не лише поведінка, прописана в кримінальному кодексі. Нею є й поведінка, яка, хоч і не передбачена законом, але позбавляє неправедним способом власності іншу людину. Оскільки в таких випадках застосування закону не передбачене, дії громадян, що втратили своє, іноді є неконтрольованими, такими, що порушують суспільний мир.

Вселенський патріархат уважно спостерігає за “знаменнями часу”, де повсюди “чутно про війни та повстання”, де “народ постає проти народу і царство проти царства”, де відбуваються “великі землетруси і деінде чума і голод, що є карою небесною і страшним знаменням”. Нашими мають стати слова св. Василія: “Дві головні заповіді любові полягають у тому, щоб пройматися сумом і біллю від усього, що є шкідливим для того, кого ми любимо, і, навпаки, радіти з усього, що йому на користь, захищаючи це, наскільки зможемо (…) З цього видно, що той, хто цього не дотримується, не любить свого брата”. Тому, з цього святого престолу, що є центром Православ’я, ми проголошуємо новий рік, який настає, роком всесвітньої солідарності.

У такий спосіб ми маємо надію привернути увагу якнайбільшої кількості членів людської спільноти до проблеми загальної бідності та необхідності прийняти належні заходи, щоб допомогти голодним і нещасним.

Як релігійний лідер, ми запрошуємо до співпраці людей доброї волі та уряди, щоб утвердити на землі мир Господній. Мир, який ангели сповістили, мир, який приніс Дитя Ісус. Прагнучи цього справжнього миру, який перевищує усяку мудрість, ми маємо спонукати себе досягати його на ділі, не забуваючи про духовну та матеріальну вразливість  нашого ближнього, задля якого Христос зійшов у світ.

Любов і мир – риси, притаманні Господнім учням і апостолам, так само, як і кожному християнину. Тому ми зобов’язуємось самі і закликаємо всіх упродовж цього року всесвітньої солідарності, як окремих людей, так і народи, докласти свідомих зусиль, щоб послабити антигуманні наслідки пануючої нерівності і щоб усіма було визнане право найслабших користуватись усім необхідним людині для життя.

Відтак, тією мірою, наскільки це можливо людям, ми побачимо, як мир  встановиться також і на землі.

Шануючи разом з видимим і розумним творінням пришестя на землю Сина і Слова Божого, народженого від Діви, і вклоняючись Дитяті Ісусу, нашому просвітителю і спасителю, втішителю нашого життя, ми дійсно запитуємо себе разом з псалмоспівцем: оскільки “сьогодні народився нам Спаситель”, “Господь всемогутній, цар слави”, ми, християни, “кого боятимемося і перед ким тремтітимемо”?

Ми молимось і бажаємо від усього серця, щоб новий 2013-ий рік був для нас усіх роком всесвітньої солідарності, свободи, примирення, благовоління, миру та радості, і щоб предвічне Слово Отця, народжене в печері, яке поєднало ангелів і людей в одному чині, яке встановило мир на землі, подало всім терпіння, надію та силу й благословило світ божественними дарами Своєї любові. Амінь.

 Фанар, Різдво Христове 2012 р.

 +Варфоломій Константинопольський,

 Щирий молитвеник перед Богом за всіх Вас.

Читати далі...

Пилипів піст як підготовка до Різдва нашого Спасителя

"Давайте не будемо говорити про той піст, якого дотримується більшість людей, але про справжній піст, тобто не лише відмова від м'яса — але й від гріхів також, бо суть посту є те, що він може бути корисним тільки тоді, коли його дотримуються певним чином... Заслуга посту не в утриманні від їжі, але у стриманні від грішних справ. Чи ти постиш? Докажи мені своїми ділами. Якими ділами? Якщо бачиш бідну людину, змилосердися над нею. Якщо бачиш ворога, помирися з ним. Якщо бачиш друга, що здобуває повагу — не завидуй... Нехай не лише твої уста постять, але також твоє око і вухо, і руки, і всі частини твого тіла. Нехай руки постять, будучи чистими від насильства та жадібності. Нехай ноги постять, не йдучи на незаконні видовища. Нехай очі постять від всього незаконного і забороненого. Нехай вухо постить також. Піст для вуха є відмова слухати погані розмови і наклепи. Нехай уста також постять від безчесних розмов і насмішок.” (св. Іоан Золотоустий)

Дорогі улюблені священнослужителі, монахи та вірні Українських Православних Церков поза межами України та нашої Святої Церкви на українських землях:

СЛАВА ГОСПОДУ НАШОМУ І СПАСИТЕЛЮ ІСУСУ ХРИСТУ!

Вже розпочався піст св. Пилипа, названий так через те, що він починається на наступний день після свята св. Апостола Пилипа, яке припадає 27 листопада (14 листопада за григоріанським чи новим календарем) і продовжується до надвечір'я святого свята Різдва Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа 6 січня (24 грудня за григоріанським календарем). Сам темп життя і несамовита секуляризація Західного суспільства вплинули, на превеликий жаль, на життя українських православних християн та інших християн — принижуючи важливість цього періоду підготовки до Різдва Спасителя та Богоявлення — об'явлення Святої Трійці, після чого почалася земна місія нашого Господа. Отже, ми звертаємось до вас, щоб ви відвернулися від цього процесу дехристиянізації світу, а пізнали, хто ви є як спадкоємці неймовірної духовності, котрою є наша Українська Православна Церква разом з цілим Православним світом та глибокою відданістю Христу через одні з найтяжчих і найстрашніших моментів людської історії. Наші праотці і матері показали нам приклад відданості та благочестя до Христа, Слова Божого, навіть до стану мучеництва.

Пилипівський піст повинен бути тим часом, коли ми віддаємо своє життя в дар Христові, розуміючи, що можемо загубити все, що нам дороге, наважуючись звістити світові, хто ми є і чому ми любимо Христа-Немовлятка та слідуємо Його Дорогою. Коли ми постимо, ми відкладаємо скарби для себе не тут, на землі, а на Небесах, де ніколи не будемо переживати про їх місце зберігання, про захищеність від нападу чи злодія. Наш піст повинен бути оснований на розумінні, що ми не можемо відмовитися тільки від декількох “добрих” речей життя, наприклад від їжі, що ми так любимо і надіятися отримати вічне життя, коли в цей час ми «їмо» свого брата чи сестру своєю безсердечністю, завистю, черствими словами чи болючими ділами. Тепер стало дуже просто з допомогою “інтернету” чи “фейсбуку” чи “твіттера” та їм подібних зробити самим собі і іншим найболючіший вчинок в житті – вчинок , який ми б ніколи не зробили, як би змушені були відкрити, хто ми є, та відповісти за наслідки нашої поведінки.

Ми просимо вас задуматися над своїм життям. Так повинні зробити і ми, ваші Архипастирі. Порівняйте вашу щоденну поведінку з поведінкою наших праотців та матерів, чи з вчинками дідів і прадідів, життя яких може мати більше спільного з вашим. Якщо так справді глибоко задуматись, шукаючи позитивних наслідків для нашої постової подорожі, тоді Пилипів піст став нам на духовно корисним. Це не є період, коли ми починаємо співати різдвяні колядки (якщо їх так можна назвати) та закуповуємось на свята. Це час, коли ми починаємо співати похвали Христу-Немовляті та служимо Йому, готуючись до СВЯТОГО ДНЯ Його Різдва — Воплочення. Бог понизив Себе і став одним із нас, щоб підняти нас, щоб ми стали одним цілим з Ним!

Наші дорогі, нехай ваше тверде рішення буде саме про підготовку до Святого Дня, а не просто до святкового дня. Наближаючись до цього великого свята, будьте більш обізнаними духовно, з кожним днем розуміючи нашу повну смиренність перед Люблячим Богом. Нехай світло Вифлиємської зірки освітить не лише ясла у печері, але глибину ваших сердець та всі ваші домівки і життя ваше під час наступаючого Нового Року і після нього. Ви є наші діти і ми обіймаємо вас Любов'ю цього Святого Часу — всеобіймаючою ЛЮБОВ'Ю Христа-Немовляти, Святої Богородиці і Вседіви Марії та всіх святих, що радуються на Небесах. Будь ласка, моліться за нас так, як і ми за вас щоденно молимося.


СЛАВА НАВІКИ НАШОМУ ГОСПОДУ!

Постійна Конференція Українських Православних Єпископів поза межами України :

+ ЮРІЙ, Митрополит Української Православної Церкви Канади

+ АНТОНІЙ, Митрополит Української Православної Церкви США
Місцеблюститель Української Православної Церкви в Діаспорі

+ ІОАН, Архиєпископ Української Православної Церкви в Діаспорі

+ ЄРЕМІЯ, Архиєпископ Української Православної Єпархії Бразилії та Південної Америки

+ ІЛАРІОН, Єпископ Української Православної Церкви Канади

+ АНДРІЙ, Єпископ Української Православної Церкви Канади

+ ДАНИЇЛ, Єпископ Української Православної Церкви США

eng.version here

Читати далі...