Заповіт Духовний Блаженнішого МЕФОДІЯ, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духу!

На випадок моєї смерті, або можливої недієздатності як Предстоятеля, благословляю єпископат УАПЦ зберігати братську єдність, обрати поміж себе достойну кандидатуру на посаду Місцеблюстителя Київського Митрополичого Престолу та в подальшому:

• неухильно дотримуватися усталеної у нашій Церкві практики поминання імені Вселенського Патріарха під час Божественної Літургії та за іншими священними богослужіннями, вважаючи таке поминання видимою ознакою канонічного спілкування зі Вселенським Константинопольським Престолом, а через нього — з усією повнотою православ’я з боку УАПЦ;
  
• з метою утвердження особливих канонічних зв’язків УАПЦ з Церквою-Матір’ю (Вселенським Патріархатом) розглянути доцільність синодальної форми управління в УАПЦ на основі канонічної моделі Елладської Православної Церкви (на чолі Церкви стоїть Священний Синод, що складається з усіх єпархіальних архиєреїв; Архиєпископ Афінський є Предстоятелем Священного Синоду тощо).
  
• продовжити довголітній курс УАПЦ на встановлення співпричастя зі Вселенським Патріархатом шляхом входження нашої Церкви як цілісної структури до складу цього Патріархату (на прийнятних для Церкви-Матері умовах);
  
• продовжити діалог з єпископатом УПЦ Київського Патріархату та україноцентричною частиною єпископату УПЦ (на чолі з митроп. Олександром Драбинко) про об’єднання в єдину помісну та канонічно визнану Вселенським Православ’ям Православну Церкву, але не приймати рішень щодо поєднання з іншими православними юрисдикціями в Україні без канонічного благословення Його Всесвятості Всесвятішого Патріарха Вселенського Варфоломія;
  
• зберегти вірність стратегічній меті автокефального руху в Україні – остаточному створенню помісної Церкви з патріаршою формою управління, якої, без сумніву, достойна древня Київська Митрополія.

На цьому нелегкому шляху до нашої спільної та священної мети нехай збереже вас, мої брати та співслужителі, Сам Благий Господь. Амінь. 

Митрополит Київський і всієї України

Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви

Київ, 1-го лютого 2015 р. Б.

Читати далі...

Звернення Єпископів міста Львова з приводу війни та кровопролиття в Україні

Дорогі у Христі! У ці нелегкі дні наша країна перебуває в небувалій небезпеці. Війна, яку ми досвідчуємо – злочин проти життя, бо приносить із собою страждання і смерть, горе та несправедливість. Україна, втомлена випробуваннями останнього року, залишається нескореною у своїй вірі та завзятому прагненні волі. На наших очах народжується нова Держава, нове покоління Героїв, яке ладне пожертвувати власним життям, забути про комфорт та спокій і першим відгукнутися на крик своєї землі про допомогу.

Ніхто з нас не був готовим до війни. Жодна мати не могла подумати, що невдовзі їй доведеться просити в Господа для свого сина ласку щасливо повернутися додому із зони АТО, а її молитва стане йому духовною бронею.

Сьогодні наші захисники стали синами не лише своїх рідних батьків, а й усіх матерів і батьків країни, усіх її громадян, кожен з яких зі сльозами на очах щиро переймається їх долею та з надією чекає на повернення.

Усі ми пишаємося цими героями, бо саме їхня сила духу, терпіння, відвага та мужність стали для багатьох українців прикладом того, як треба любити свою державу.

Найперше наголошуємо на потребі подолання страху людського і осягнення страху Божого. Пророк Ісая свідчить: «Ось Бог – моє спасіння!  Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, Він – моє спасіння!» (Iс. 12, 2).

Водночас бажаємо наголосити на певній небезпеці: у вирі новин ми не маємо права буденно звикнути до нових вісток про смерть чи каліцтва наших військовослужбовців та добровольців – а війна забирає найкращих, не можемо охолонути у співчутті до страждань поранених, болю їх рідних, горя вдів і сиріт!

Про небезпеку такої втоми чи «засинання» застерігає святий Отець Церкви Григорій Богослов: «Щоб під час нашого сну ворог не посіяв поганого насіння».

Знову теж звертаємо особливу увагу на важку недугу, яка опанувала наше суспільство – від вищих посадових осіб до звичайних громадян та точить міць нашої держави. Цією хворобою є корупція. Одиноко можливим шляхом звільнення від неї є титанічна, жертвенна праця, яка часто не передбачає не лише гідної відплати, а й похвали чи подяки.

Відтак закликаємо продовжувати молитовне єднання, по можливості звершувати свої духовні подвиги із тілесними обмеженнями заради того, щоб мир запанував найперше у нашому серці, адже досягнення миру – це також боротьба за життя.

Закликаємо підтримувати одні одних, допомагати знаходити правду у власному серці, побачити в необхідності – єдність, у сумніві – свободу, в усьому – любов, бо Мир – це дар Божий. Мир є ділом справедливості й плодом любові.

Висловлюємо наше співчуття родичам і друзям невинно убієнних. Пам’ять про них житиме вічно в наступних поколіннях українців, що і є справжнім безсмертям, бо ж «ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів. 15, 13).

Віримо в те, що об’єднавши наші зусилля, подолаємо агресію й лють заради гідності та тих моральних цінностей, які є фундаментом нашого спільного непереможного майбутнього, збережемо даровану нам Богом Свободу й не допустимо розділення нашої Батьківщини.

Владика ДИМИТРІЙ Рудюк,

Митрополит Львівський і Сокальський

Української Православної Церкви Київського Патріархату,

керуючий Львівсько-Сокальською єпархією УПЦ КП

Владика ІГОР Возьняк,

Архиєпископ і Митрополит Львівський

Української Греко-Католицької Церкви

Владика МАКАРІЙ Малетич,

Митрополит Львівський

Української Автокефальної Православної Церкви,

керуючий Львівською, Рівненсько-Волинською

і Таврійською єпархіями УАПЦ

Владика МЕЧИСЛАВ Мокшицький,

Архиєпископ-Митрополит Львівський

Римсько-Католицької Церкви,

голова Конференції католицького єпископату України латинського обряду

Владика ФІЛАРЕТ Кучеров,

Єпископ Львівський і Галицький

Української Православної Церкви,

керуючий Львівською єпархією УПЦ

Читати далі...

Україна має готуватися до виснажливого протистояння з Росією - заява Кравчука і Ющенка

Україні не варто сподіватися на швидке вирішення конфлікту на Сході й варто готуватися до тривалої боротьби, адже Україна - лише початок стратегічної гри, яку веде Росія. Про це йдеться у спільній заяві президентів України Леоніда Кравчука (1991-1994 рр.) та Віктора Ющенка (2005-2010 рр.).

"Україна має готуватися до протистояння, важкого і виснажливого. Світ має збагнути, що сьогодні незалежна суверенна європейська Україна - це і є його геополітична зброя проти імперських претензій Росії", - йдеться у документі.

Кравчук і Ющенко також зазначили, що під час виборів президента України та позачергових виборів до Верховної Ради українці однозначно підтвердили власний європейський вибір, бажання позбутися комуністичного та авторитарного минулого, модернізувати країну за європейськими стандартами. Ці прагнення визначатимуть надалі діяльність влади, яка вже досягла "перших успіхів" на цьому шляху.

Разом з цим, на думку президентів, реальних зрушень поки що недостатньо. Влада так і не спромоглася зупинити втягування України до кремлівського сценарію окупації і перетворення східних територій на криміналізовані проросійські анклави.

Кравчук та Ющенко зауважили, що міжнародні переговори у різних форматах, у тому числі переговори  у Женеві, Мілані та Мінську, до цього часу не принесли жодних реальних змін у плани Кремля ліквідувати Українську незалежну державу методами гібридної війни.  Жодного дня бойовики не дотримали перемир'я, а Росія не припиняла потік зброї та незаконне вторгнення військ в Україну.

"Сьогодні є всі підстави констатувати, що захоплені терористичними організаціями "ЛНР" і "ДНР" території повністю вийшли з-під контролю української влади. Не зважаючи на присутність моніторингової місії ОБСЄ, через український кордон вільно проходять російські війська і техніка, так звані гуманітарні конвої", - йдеться у заяві.

Відповіддю на такі дії, на переконання обох політиків, має бути модернізація Збройних сил України та реформи в усіх сферах суспільно-економічного та політичного життя. При цьому Україна має радикально змінити економічну та соціальну політику щодо захоплених територій, припинити постачання енергоносіїв та фінансування виплат, якими можуть скористатися терористи.

"Не можна коштом українського бюджету нищити український суверенітет. Водночас, має бути знайдений механізм захисту пенсіонерів та інших вразливих груп, які опинилися на окупованій території", - наголошують президенти. Для доставки на окуповані території пенсій та соціальних виплат вони пропонують скористатися допомогою Червоного Хреста та інших міжнародних гуманітарних організацій.

Коментуючи прагнення ватажків самопроголошених республік вийти на прямі переговори з політичним керівництвом України, Кравчук і Ющенко одностайні в думці, що глава європейської держави не може домовлятися з терористами, які насправді є лише інструментом у великій геополітичній грі Росії.

"Ми маємо заявити свій ультиматум - ті, хто відмовиться скласти зброю і продовжить вбивати, морити людей голодом і холодом, зазіхати на територіальну цілісність України, будуть знищені. В Україні буде наведено державний порядок відповідно до українських законів та міжнародних норм права", - наголошується в документі.

Президенти констатують, що жодних переговорів за участі цих злочинних груп далі бути не може, адже це були б торги з приводу існування України як незалежної держави: "Такі переговори неможливі за жодних умов. Навіть за бажання міжнародних структур та європейських сусідів".

Лідери підкреслили, що ситуацію на сході країни потрібно розглядати у реальному масштабі. Вона є складовою російського зовнішньополітичного курсу.

"Військова агресія, анексія територій, усі можливі порушення міжнародного, в тому числі гуманітарного права - це стиль кремлівської політики, суть якої - утримання України в орбіті власних інтересів. Це ... конкретні дії з перегляду міжнародного порядку" - заявили Кравчук та Ющенко.

Вони підкреслили - час ілюзій минув: Росія не проявить поваги до демократичних держав, Путін не перетвориться з агресора на миротворця. Світ має збагнути, що сьогодні незалежна суверенна європейська Україна - це і є його геополітична зброя проти імперських претензій Росії. Водночас, у самої України немає іншого шляху, як тісніша інтеграція з ЄС та приєднання до НАТО.

"Сусідство Росії робить можливим збереження суверенітету і територіальної цілісності України лише через заявку на членство у НАТО. Цей намір потрібно формалізувати", - наголошують президенти.

Вони нагадали, що Україна, яка відмовилася свого часу від ядерної зброї заради міжнародної стабільності та миру, не отримала від країн-учасників Будапештського меморандуму жодних гарантій безпеки, й опинилася наодинці з агресією з боку одного з підписантів. В такий ситуації Україна має повне право розраховувати на всебічну, в першу чергу військову, підтримку з боку Заходу.

Читати далі...

Звернення митрополита Димитрія до краян з приводу позачергових виборів до Верховної Ради України

Дорога моя й улюблена у Христі Галицька паство! Дорогі краяни!

Напередодні дня виборів народних депутатів України, що є важливим етапом утвердження у нашій державі демократичних прав, свобод і суспільно-моральних норм, як ваш Архіпастир вважаю за свій обов’язок звернутися до вас зі словами настанови і благословення.

Як не прикро, але сучасний демократичний поступ України виборюється кров’ю, кров’ю найпалкіших патріотів нашої держави, нашого народу, нашої землі, нашої віри і звичаїв. На це повинен зважати і тримати у думці кожний із нас завжди і, особливо, у завтрашній день, коли робитиме, вірю, свідомий і відповідальний вибір. 

Наші новоявлені герої, багато з яких є уродженцями Галичини, сповнюють одну з найбільших заповідей Христових, виявляючи довершену любов до свого народу і своєї землі. Ми повинні відповісти такою ж чистою любов’ю, роблячи вибір з думкою про майбутнє.

Застерігаю вас триматися осторонь тих деструктивних сил, які закликають до бунту, які закликають до непокори, які виступають проти влади. Ми побачили здійснення слів про те, що в єдності сила народу. Ми з Божою допомогою здійснили те, що видавалося майже нездійсненним – перебороли злочинний режим. Сьогодні не час для нових локальних, а тим більше масштабних, міжусобиць.

Діймо зі страхом Божим, пам’ятаймо про відповідальність не лише перед людьми, але й перед Господом. Лише зі щирою молитвою на вустах і щирою вірою в серці ходячи шляхами правди, ми отримаємо бажане.

Сьогодні я спільно з архієреями інших християнських Церков молитимуся на центральній площі Львова за Боже благосовення нашого вибору. Закликаю і вас усіх до молитви!

Не продаваймо свою совість, свої голоси та майбутнє прийдешніх поколінь українців ані дорого, ані дешево, за словом апостола Павла: глядiть, робiть обережно, не як нерозумнi, а як мудрi (Еф. 5:15).

Закликаю на всіх нас Боже благословення!

Слава Господу нашому Ісусу Христу! І слава Україні!

+ДИМИТРІЙ,

митрополит Львівський і Сокальський

25 жовтня 2014р.

Читати далі...

Звернення Високопреосвященного митрополита Антонія до священиків і вірних Хмельницької єпархії УПЦ КП напередодні виборів у Верховну раду України

«Віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові». (Мк. 12:1)

Дорогі брати й сестри!

Бог створив людину за Своїм образом і подобою, та дав їй великий дар – свободу волі. Тому кожен із нас має можливість сам обирати свій шлях та свою долю. Але людина не живе в вакуумі, а є членом суспільства, й це накладає на неї ще один хрест – хрест відповідальності за свій народ, за свою державу, за своїх нащадків. Тому, цитуючи великого святого Миколая Сербського скажу, що байдужість до долі своєї країни, свого народу – є великим гріхом. І ще більшим гріхом є не піти на вибори, покинути свою Батьківщину в час важких випробувань, коли, не побоюся цього слова, вирішується питання майбутнього нашої держави: буде вона жити чи помре, так і не звільнишись від окупантів.

Ми живемо в неспокійні часи… І багато хто намагається використовувати цей неспокій, лякаючи вас приходом апокаліпсиса, якщо не переможе той чи інший лідер, або політична партія. Це помилкова думка. «Апокаліпсис» у кожного свій, а християнин не живе за принципом: «Або я, або кінець світу». Православні християни живуть за іншим принципом: «Живи так, наче цей день для тебе останній, а трудися так,  наче перед тобою ціла вічність».

Особливо хочу звернутися до тих, хто збирається продавати свій голос однієї з партій, або одному з кандидатів. Допускаючись цього злочину, ви наслідуєте Юду Іскаріотського, що продав Христа за 30 срібняків. Одумайтеся, не робить страшного гріху – зради та продажі своєї матері – нашої Святої України. Не будьте біблейським Ісавов, не продавайте своє первородство за сочевичну юшку. Про це особливо наголошує рішення останнього засідання Священного Синоду нашої Церкви.

Ідучи на виборчі дільниці та роблячи свій вибір, кожен із вас мусить пам’ятати, ми обираємо не тільки якусь політичну силу, або якусь людину. Ми обираємо долю нашої Батьківщини. Тому, дивіться не на обіцянки чи гарне обличчя людини, а дивіться на її справи. Дивіться на те, що зробила та робить людина в важкі часи. Наскільки вона старається у справі  оборони України від зовнішнього ворога, чи готова вона «покласти життя за другів своя».

Також закликаю всіх вас зберігати головне, що в нас є  – єдність. Нехай політичні вподобання не розділять батьків із дітьми, родину та друзів. Наша сила, наша перемога – у єдності народу, тому будемо діяти по слову Апостола: «якщо це можливо з вашого боку, будьте в мирі з усіма людьми» (Рим. 12, 18). Саме цим ми засвідчимо, що всі є дітьми єдиного Бога, одного народу і єдиної Батьківщини.

Будемо мужніми та гідно несімо свій хрест відповідальності за долю України.

Ваш молитвенник перед Господом,

+ Антоній,

Митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський.

25 жовтня 2014 р.Б.

Читати далі...

Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату до українського народу про боротьбу з гріхом корупції

Дорогі брати і сестри! Шановні співвітчизники!

В час, коли зовнішній ворог намагається побороти і полонити нашу державу, є внутрішній ворог, який руйнує її не менше, ніж зброя супротивників. Цей ворог – корупція. Підкуп можновладців, розкрадання суспільних коштів з державного та місцевого бюджетів, привласнення чужого, використання влади і повноважень не для служіння суспільству, а для власного збагачення, інші види корупції – все це є порушенням не тільки людського закону, але і Божих заповідей.

Бог у Священному Писанні засуджує тих, хто здобуває неправдиву вигоду. «Не викривляй закону, не дивися на особи і не бери дарунків, тому що дарунки засліплюють очі мудрих і перекручують справу правих; правди, правди шукай, щоб ти був живим» (Втор. 16:19-20). «Віддаляйся від неправди і не умертвляй невинного і правого, бо Я не виправдаю беззаконника. Дарів не приймай, бо дари роблять сліпими зрячих і спотворюють справу правих» (Вих. 23:7-8).

Також Бог попереджає, що Сам буде суворо судити тих, хто бере хабарі і чинить беззаконня. «Хабарі беруть у тебе, щоб проливати кров; ти береш ріст і лихву і насильством вимагаєш користь у ближнього твого, а Мене забуто, – говорить Господь Бог. І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе. Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю» (Єзекиїль 22:12-14).

Враховуючи все це, а також досі широку розповсюдженість в українському суспільстві гріха корупції Священний Синод визначив, що винні у корупції – як ті, що вимагають і отримують вигоду від корупційних дій, так і ті, хто надають таку вигоду з власної ініціативи чи на вимогу, – підлягають відлученню від Причастя Тіла і Крові Христових, якщо діяльно не розкаються в цьому гріху і не виправляться.

Гріх корупції особливо важким є у нинішній час, коли сотні наших співгромадян пожертвували і жертвують своїм життям за свободу і незалежність України, десятки тисяч живуть у вигнанні, сотні тисяч перебувають у місцях ведення бойових дій, мільйони виявляють свою жертовність, віддаючи часом останнє для підтримки захисників Вітчизни та потребуючих. Той, хто навіть в цих умовах дозволяє собі брати участь у корупції, уподібнюється Іуді Іскаріоту. Бо Іуда за гроші продав Спасителя, а ці за гроші та матеріальні блага зраджують рідну землю та своїх співвітчизників. Відплата таким буде така ж, як і для Іуди – ганьба і вічне осудження.

Дорогі брати і сестри!

Зараз корупція здається ще глибоко вкоріненою і майже непоборною. Але маємо бути твердо переконані, що спільними зусиллями та з Божою допомогою ми можемо подолати суспільне зло корупції, яке породжує інші біди та негаразди і в економіці, і в політиці, і в державному, і у приватному житті.

Тому закликаємо вас самих в жодному разі не брати участь у корупційних діяннях та викривати тих, хто їх чинять. Корупціонерів же закликаємо до покаяння і виправлення, бо якщо людський закон і не зажди карає злочинців вчасно та належним чином, то Бог, як нелицемірний Суддя, обов’язково достойно відплатить нерозкаяним корупціонерам і Його праведного осудження ніхто з них не уникне.

Нехай у боротьбі зі злом корупції нам усім допомагає Господь.

Закликаю на весь український народ Боже благословення!

Від імені Священного Синоду

Української Православної Церкви

Київського Патріархату –

ФІЛАРЕТ,

Патріарх Київський і всієї Руси-України

Читати далі...

Російські спецслужби на Покрову готують провокації проти Московського Патріархату

Заява Прес-центру Київської Патріархії

З достовірних джерел Київська Патріархія отримала інформацію про те, що російськими спецслужбами на свято Покрова Пресвятої Богородиці, 14 жовтня ц.р., готуються численні провокації у Києві та в областях України з метою розпалення релігійної та суспільної ворожнечі.

Під виглядом українських націоналістів та прихильників Київського Патріархату провокаторами готуються напади на Києво-Печерську Лавру та храми Московського Патріархату. Вже зараз з різних областей України надходить інформація про розповсюдження листівок нібито від імені українських патріотів та прихильників Київського Патріархату, в яких містяться заклики на Покрову, 14 жовтня, вчинити фізичну розправу з духовенством Московського Патріархату та захоплювати храми УПЦ МП. Наскільки нам відомо, 14 жовтня вищі керівники УПЦ МП планують перебувати закордоном.

У зв’язку з цим з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Прес-центр Київської Патріархії офіційно заявляє, що Київський Патріархат не причетний до підготовки та можливого вчинення силових дій щодо Києво-Печерської Лаври, храмів та духовенства Московського Патріархату в Україні, не має жодного відношення до виготовлення і розповсюдження листівок із закликами до насильства проти священиків та храмів Московського Патріархату.

Обрання свята Покрова Пресвятої Богородиці – дня, коли вшановуються українські козаки та повстанці УПА, – в якості дати провокацій, виявлення однакових за замістом листівок у різних областях України (зокрема, у Рівненській та Херсонській областях), свідчить про скоординовану і масштабну підготовку провокації. Її очевидною метою є створення приводу для розгортання в російських ЗМІ та на міжнародній арені чергової хвилі наклепів на Україну і Київський Патріархат, розпалення в українському суспільстві ворожнечі, особливо напередодні парламентських виборів.

Київський Патріархат вкотре офіційно заявляє про засудження насильства проти духовенства чи храмів Московського Патріархату. Перехід священиків і громад УПЦ МП до Київського Патріархату може відбуватися лише на добровільній основі шляхом волевиявлення самих парафіян – як це передбачено українським законодавством. Антиукраїнська і сепаратистська агітація, яку дозволяють собі вести деякі представники Московського Патріархату в Україні, також повинна зупинятися не шляхом беззаконного насильства, а у визначений законами спосіб.

Тому ми відкидаємо звинувачення на нашу адресу в «захопленні храмів», що останнім часом звучать з боку Московського Патріархату, як безпідставні. Якщо парафіяни якоїсь з громад УПЦ МП мають бажання об’єднатися з Київським Патріархатом – вони це роблять за власним волевиявленням, а наша Церква на їхнє прохання лише допомагає захистити їхнє власне рішення від тиску та провокацій з боку прихильників Московського Патріархату.

Закликаємо всіх наших вірних і прихильників в жодному разі не брати участі у підготовці та проведенні насильницьких дій проти духовенства і храмів Московського Патріархату, в тому числі в тих, які плануються агентами російських спецслужб на 14 жовтня. Також закликаємо державну владу звернути увагу на підготовку до цих провокацій та не допустити їхнього втілення в життя.

Прес-центр Київської Патріархії

Читати далі...

«Зупиніть розпалення ІІІ Світової війни!»

Звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

до глав держав, парламентів та народів Європи

Вельмишановні пані та панове!

Дорогі європейці!

Від імені мільйонів вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату хочу висловити подяку за моральну, дипломатичну, фінансову та іншу підтримку, яку Європейський Союз та окремі країни Європи надають Україні та українському народу, що бореться за свою свободу, незалежність, цілісність держави та демократичний лад. В час цинічної збройної агресії, яку розпочала і досі продовжує Росія проти України, європейська підтримка для українського народу є надзвичайно важливою.

Росія окупувала Крим, захопила контроль над частиною Донецької та Луганської областей, використовує на українській території свої війська та найманців, поширює через медіа та офіційних осіб відверту брехню про події в Україні. Все це несе загрозу не лише нашій державі, але миру в усьому світі. Бо якщо кремлівський агресор не буде зупинений зараз – наслідком буде ІІІ Світова війна, в якій може бути застосована і ядерна зброя.

На моє глибоке переконання це твердження не є перебільшеним. В 1994 р. Україна відмовилася від третього за чисельністю ядерного арсеналу, отримавши від ядерних держав, в тому числі Великобританії, Франції та Росії, гарантії недоторканості своїх кордонів. Нині ці гарантії розтоптані Росією, яка стала агресором і окупантом. Якщо міжнародне співтовариство не зупинить цю агресію та не продемонструє, що будь-яка держава, незалежно від своєї військової могутності, перебуває під захистом міжнародного права, що договори діють, а їхнє порушення – карається, у такому випадку зруйнується вся архітектура світової безпеки.

Як можна переконати держави, що прагнуть здобути ядерну зброю, відмовитися від цієї ідеї, коли Україна, яка відмовилася від ядерної зброї, стала жертвою агресії, а надані їй гарантії були проігноровані? Якщо сьогодні агресор залишиться безкарним лише тому, що він має право «вето» в Раді безпеки ООН, має потужну армію, ядерну зброю та відіграє важливу роль в економічних відносинах – тоді завтра на шлях задоволення своїх інтересів з допомогою сили може стати будь-яка країна, амбіції якої підкріплені відповідними матеріальними та військовими ресурсами.

Цей шлях поверне нас у ХХ століття – століття двох Світових воєн та Холодної війни, коли питання відносин між країнами та народами намагалися вирішувати на підставі сили, а не права та справедливості. Мільйони жертв, руйнування цілих країн, страждання народів – все це може стати не лише описом минулого, але і можливим майбутнім, в  тому числі для Європи, якщо сила міжнародних договорів та гарантій безпеки не буде відновлена.

Історія довела, що політика умиротворення агресора ніколи не приводила до миру, бо поступки агресор сприймає як слабкість та заклик до більш активних, наступальних дій. Помилки 1930-х років, коли умиротворення Гітлера привело до ІІ Світової війни, повинні стати голосним застереженням, особливо якщо врахувати, що в руках Гітлера, на відміну від Путіна, не було ядерної зброї.

Історично Україна є невід’ємною частиною Європи, і за своє європейське майбутнє, за право бути європейцями український народ повстав проти тиранії восени минулого року. Події в Україні не є далекими, бо вони безпосередньо стосуються Європи і всього світу. Анексія Путіним Криму і спроби захопити Донбас є тим самим, що і аншлюс гітлерівським Рейхом Австрії, окупація Судетської області та знищення Чехословаччини – прелюдією до ІІІ Світової війни. Знаючи урок «мюнхенського умиротворення агресора» зараз демократичні країни та всі люди доброї волі ще мають можливість зупинити скочування світу в прірву катастрофи. Треба зупинити зло, доки не стало занадто пізно.

Тому я від імені мільйонів українців закликаю країни-гаранти та всі європейські країни забезпечити виконання гарантій за Будапештським меморандумом, допомогти Україні зупинити агресора і відновити суверенітет нашої держави в межах її міжнародно визнаних кордонів, використавши для цього всі необхідні засоби. Адже сьогодні, захищаючи мир в Україні, ви захищаєте мир для Європи і всього світу.

І нехай у цій справедливій боротьбі нам всім допомагає Бог!

З повагою –

ФІЛАРЕТ,

Патріарх Київський і всієї Руси-України

30 вересня 2014 р.

м. Київ

Читати далі...

Відкритий лист Предстоятелю УПЦ митр. Онуфрію від громади Димитріївського храму с. Вишнів УПЦ МП

Ваше Блаженство! Як православні християни, діти українського народу і громадяни своєї країни, ми не лишаємося осторонь хвилюючих подій, відлуння яких сягає далеко за межі України. Ми живемо в умовах кривавої війни, яка щодня забирає життя наших братів і сестер. Жорстока дійсність вимагає від нас і жорсткої риторики, усе має бути названо своїми іменами і голос Церкви має звучати не інакше як пророчий голос.

Найперше зазначимо, що неприязнь до націоналізму – і саме українського націоналізму – настільки глибоко увійшла в плоть і кров вірних УПЦ, що ми навіть не помітили, як зростили у своїх рядах відверто російських націоналістів: кліриків та мирян, для яких не лише суверенітет України та автономія УПЦ не є цінністю, але які співчувають тим, що бажали б позбавити безцінного дару від Бога решту українців. Латентні російські націоналісти щонайменше лояльно поставилися до окупації України на півдні та кривавого заколоту сепаратистів і диверсантів на сході. Більш свідомі з них, миряни виявляли дієву підтримку "ополченцям" чи навіть ставали в їхні ряди, клірики благословляли озброєних бандитів, молилися за їх перемогу або й навіть очолювали збройні угрупування. 

Треба визнати, що реакція на це місцевих єпископів та священноначалія УПЦ в цілому була і залишається щонайменше недостатньо рішучою. Наслідком такої непевності, а подекуди і бездіяльності, як раз і стали випадки агресивного поводження деяких бійців АТО з окремими священиками (про що згадували Ви у відповідному зверненні). Випадки переходу священиків та громад в юрисдикцію УПЦ-КП мають у своїй основі ті самі причини. Несвоєчасне мовчання як зло породило інше зло, і провину ми схильні вбачати насамперед в діях неадекватних кліриків, у бездіяльності ієрархів УПЦ, аніж в нестриманості бійців чи "прозелітизмі" представників КП.

Зауважимо, що відповідні заяви від імені Церкви таки лунали. Але, на жаль, іноді вони були несвоєчасними, не достатньо рішучими, не в повній мірі репрезентативними. Так подекуди потрібне і своєчасне слово ми чули з уст речника УПЦ (нині відстороненого), або ієрарха, який опікується військом, іноді знаходили його у зверненнях ВРЦіРО, скріплених підписом нашого Предстоятеля. Натомість в офіційних заявах УПЦ, не кажучи вже про заяви місцевих єпископів, часто бракувало чітких визначень та декларування конкретних заходів щодо виходу з кризового становища. Такими конкретними заходами могли б успішно слугувати анафеми, проголошені усім, "хто незаконно тримає в руках зброю" і тяжко погрішає проти Євангелія, законів України та міжнародного права. В історії Церкви анафеми бувало застосовувалися не за призначенням, але тепер саме час вдатися до дієвих ліків, які спричиняться до вщухнення військового конфлікту і загоять церковні рани.

Те, що у нас нерідко називають братовбивчим протистоянням, має бути назване війною, і аж ніяк не громадянською. Участь політичного керівництва, спецслужб і навіть регулярних військ РФ у цій війні беззаперечна для кожного, хто бажає бачити і розуміти. Попри те, що Українська Православна Церква послідовно відстоює ідею цілісності і неподільності України, українці досі не почули офіційного рішучого засудження Церквою окупації Криму та спроби відторгнення інших областей України. Це дивує, адже ми вшановуємо святителів, що відлучали від церковних таїнств імператорів та імператриць, котрі зневажали народ і церкву, натомість наше священноначаліє не наважується оголосити анафему навіть іноземним панам, що загарбують надбання народу України і ранять тіло Церкви. Жодним чином це не свідчить про розважливість та високу духовність ієрархів. Беззаконне відчуження частини території України має бути назване окупацією, а Російська Федерація має бути визнана країною-агресором.

На початку березня цього року, у самий розпал спецоперації російських спецслужб з окупації Криму, Ви, як місцеблюститель Київської митрополичої кафедри, зверталися до президента РФ Путіна і патріарха РПЦ Кирила з проханням всіляко посприяти деескалації конфлікту і запобігти розділенню України. Обидва звернення були дуже своєчасними, але, на превеликий жаль, адресати не зважили на Ваші вмовляння і не запобігли протизаконному силовому відторгненню Криму від України. Далі більше – страх відторгнення навис над іншими регіонами, а існування України як суверенної держави опинилося під загрозою. За Богом дане право мирно жити у своїй країні в законних її кордонах безвинно гинуть до сьогодні наші військовики і мирне населення.

У згаданому зверненні до президента РФ Ви висловилися, що “знаєте його як православного християнина”. Це було невиправданим перебільшенням. Г-на Путіна натомість треба віддати анафемі, як винуватця й відповідального за нинішню війну та за злочини проти людяності.

Щодо патріарха Кирила, то сказати, що він нічого не зробив, аби запобігти війні чи зупинити її, – це не сказати нічого. Кров не лише українців, а й громадян РФ – найманців і кадрових військовиків – зокрема на його руках. Патріарх не лише створив надійний тил для кремлівського агресора, але й опустився до відвертого наклепу на українців, адже особисто неодноразово озвучив на увесь світ ту брехню, яку раніше поширювали офіційні та неофіційні речники патріархії. Зокрема про те, що, начебто, в Україні триває громадянська війна, джерелом якої є ніхто інший як уніати та розкольники, що всюди сіють лише ненависть та ворожнечу і протистоять вірним нашої церкви. Наклепами, облесливими промовами, проповіддю ідеології "руського світу" (стрижнем якої є гіпертрофований російський націоналізм, поєднаний з нездоровим есхатологізмом та іншими -ізмами) патріарх не зупиняє війну, а підливає масло у її всепоглинаючий вогонь. Жодному ієрарху ми не дозволимо безвідповідально зводити наклепи на наших братів та сестер, хай навіть таких, що не належать до нашої церкви.

Не великий господин і не отець нам патріарх московський. Ми не згадуємо його за богослужінням, як не згадують його на багатьох інших парафіях. Не бажають чути імені патріарха під час церковних служб тисячі громад УПЦ, але настоятелі не наважуються припинити його поминання, тримаючись "передання старців" всупереч докорам совісті і здорового глузду. Просимо Ваше Блаженство внести ясність у ситуацію, що склалася, і рекомендувати священнослужителям УПЦ обмежитись поминанням імен місцевого єпископа та Предстоятеля УПЦ.

Ми виступаємо рішуче проти насаджання ідеологій та політичних схем, замімікрованих під проповідь християнства. Проповідь Євангелія і проповідь винятковості тієї чи іншої цивілізаційної моделі несумісні. Проповідь вчення Христового і проповідь ідеалів "руського світу" так само несумісні. Ні проросійській (проруській, панславістській), ні прозахідній риториці не місце у наших храмах, у церковних постановах та церковних ЗМІ. Так само риторика в ключі "анти", риторика протиставлення "цивілізації добра" та "цивілізації зла" для нас неприйнятні. І якщо ми, українці, не здатні зупинити потоки свідомості, що, тісно сплітаючись, линуть з Кремля та Чистого провулку, то принаймні на своїй землі і з уст наших ієрархів та кліриків ми бажаємо чути лише слово творче, об’єднуюче та будуюче, без приниження "бездуховного Заходу" (бо це неправда) та звеличення "святої Русі" (бо це ще більша неправда). Зауважимо, що саме неправда, твердо засвоєна простодушними та нерозважливими людьми, сподвигла сотні і тисячі з них взяти в руки збою, щоб убити українця на його ж святій землі, і лише тому, що неправда, як породження диявола, зобразила українця фашистом, людиноненависником, безбожником і запроданцем.

Разом з мільйонами православних українців вважаємо, що сам Бог підводить нас до тієї межі, коли подібно до Авраама і Лота, шляхи котрих в якийсь момент розійшлися, – не для того, щоб розірвати їхні стосунки, а саме щоб їх зберегти і кожному здійснити власне покликання, – історичні шляхи УПЦ та РПЦ мають остаточно розійтися, аби кожна з церков виконувала своє покликання у світі успішно, не спотикаючись на каменях ідентичності.

Згадаймо текст постанови Священного Синоду РПЦ про визнання автокефалії Грузинської Православної Церкви:

«Не имея оснований входить теперь в разбор всего, что с тех пор говорилось и писалось за и против грузинской автокефалии, и оставляя без внимания всякие взаимные счеты, подозрения, предубеждения и печальные недоразумения, мешавшие беспристрастному подходу к данному вопросу, мы теперь имеем счастливую возможность ограничиться лишь самым главным и существенным: по церковным правилам (Всел. IV, 17 и др.), церковные границы должны следовать за государственными».

Отже, лишивши у минулому всіляку упередженість та особисті амбіції, треба визнати, що УПЦ не лише має усі підстави для отримання цілковитої незалежності, але більше того – цього потребує від нас строге слідування канонічному праву Церкви.

Ми пам’ятаємо, що у листопаді 1991-го року воля переважної більшості ієрархів, кліриків, ченців та мирян, що представляли Собор УПЦ, була у тому, щоб випросити у Московської патріархії дарування автокефалії. І це прохання таки було передано в Москву, і розгляд його було відкладено до зібрання Помісного Собору РПЦ. Щоправда після того Помісні Собори збиралися, але згадане прохання не розглядалося. Просимо Ваше Блаженство посприяти тому, аби прохання про дарування цілковитої самостійності нашій церкві було розглянуто Московським патріархатом, а за потреби і Вселенським патріархатом, якнайшвидше.

Ми усвідомлюємо і те, що дарування автокефалії утруднюється зокрема з причини розділеності українського православ’я. Розуміючи, що причина цього розділення не в одній зі сторін конфлікту, а неодмінно в кожній зі сторін (долю провини можна оговорювати окремо), слід виявити всю можливу для Церкви ікономію, поблажливість та протягнути руку помочі нашим братам і сестрам поза УПЦ. Нам не треба боятися вибачитись за минулі і нинішні гріхи, навіть якщо ми у серці вважаємо, що наші провини неспівмірні з їхніми. Христос, що умиває ноги грішникам, являє нам приклад дієвої любові, яка здатна підкорити серце брата. Просимо Ваше Блаженство зробити усе можливе і навіть неможливе для якнайшвидшого загоєння рани церковного розколу.

Знову і знову просимо Ваше Блаженство невпинно і невтомно давати архіпастирську оцінку усім кричущим і суспільно значимим випадкам порушення Божих заповітів та невід’ємних прав громадян України. Спонукайте наш єпископат тримати руку на пульсі подій та відповідно реагувати на виклики часу. Серед багатьох явищ, відповідальну оцінку яким мають дати наші ієрархи, можна згадати сам факт існування так званих "православних армій" на сході нашої країни, факти відкритої дієвої підтримки їх кліриками та монастирями РПЦ, факти проведення сепаратистами безбожних "парадів ганьби", факти відчуження і привласнення борцями проти України майна мешканців Донбасу, факти свідомого знищення ними ж інфраструктури та стратегічних промислових об’єктів регіону тощо.

Очікуємо чергових звернень священноначалія з приводу насилля на ґрунті релігійної та ідеологічної нетерпимості (маємо на увазі пограбування, викрадення, катування, вбивства бойовиками "розкольників", "сектантів", "бендерівців" та ін.), а також звернень на захист прав і свобод кримців, що нині терплять утиски (якщо не сказати гоніння) з боку окупаційної влади.

Нарешті, просимо дати оцінку діяльності самозваного "офіційного сайту УПЦ" і такої ж фантомної "прес-служби УПЦ" на чолі з В. Анісімовим, котрому Ви не так давно давали інтерв’ю. Вважаємо факт безвідповідальної багаторічної діяльності цієї структури ганьбою для нашої церкви і нашого священноначалія.

Вам, блаженніший владико, промислом Божим судилося бути Предстоятелем церкви, на Вас покладено великий тягар відповідальності за її сьогодення і майбутнє. Пастирська турбота про вірних і християнська любов до “зовнішніх”, мудрість і виваженість у рішеннях, але водночас рішучість і безкомпромісність, коли це необхідно, – усе це якості, без яких архіпастирське служіння немислиме. І це саме ті якості, котрі бажає бачити у Вас Ваша паства.

Можливо, тон нашого звернення є доволі різким, проте продиктовано це не зухвальством, а болем за долю нашої церкви і нашого народу. Сподіваємося бути почутими. Залежно від того, як розгортатимуться наступні події, цей лист від нас може бути не єдиним і не останнім.

Дане звернення вважаємо відкритим, його текст публікуємо на інтернет-сторінці нашої парафії.

Настоятель та парафіяни Димитріївського храму с. Вишнів Ківерцівського р-ну Волинської обл..

29 вересня 2014 року

(Підписи двадцяти парафіян).

Читати далі...

«Віримо, що неможливе людям - можливе Богу…»

Відкритий лист керуючого Тернопільською єпархією УПЦ Київського Патріархату Високопреосвященного Нестора (Писика) митрополиту Тернопільському УПЦ Московського Патріархату Сергію (Генсицькому)

Владико-митрополите Сергію, улюблений у Христі собрате!

Події за сході України красномовно засвідчили, що наша держава та наш багатостраждальний український народ переживають нині, ймовірно, найбільш трагічний період своєї новітньої історії. 

Ще рік тому ніхто б не міг собі уявити, що початок XXІ століття, з яким ми пов’язували не лише своє матеріальне, але й духовне благополуччя, зовсім скоро буде затьмарене новинами про справжню війну в центрі цивілізованої Європи. Мало хто міг передбачити, що брат росіянин війною піде на свого брата українця, а людська кров литиметься рікою, заради чиїхось зухвалих геополітичних претензій. Але це зухвальство та злоба не лише однієї людини, як помилково вважають, але й тих росіян та українців, які її підтримують.

Ще більша туга огортає наше серце, коли бачимо українців розділених між собою ще й за надуманими церковними мотивами. Єдине та святе Православ’я в Україні ось уже два десятки років штучно розділене головним людським ворогом - дияволом.

Розділене Тіло Христове – це випробування нашої віри. Ми можемо або мовчки прийняти його, шукаючи в ньому задоволення власних кар’єрних чи будь-яких інших амбіцій, а можемо не прийняти, намагаючись всіма можливими способами подолати  це розділення.

Як християни ми знаємо, що зовнішні події нашого життя є лише віддзеркаленням нашого внутрішнього стану. Одні з них можуть відбуватися з волі Божої, інші – з попущення. Тому кожен християнин повинен якомога частіше робити іспит власного сумління, запитуючи себе, чи дійсно він правильно тлумачить і сприймає  всі події, які відбуваються з ним, або навколо нього.

Тільки маючи «розум Христів» (1 Кор. 2:16), людина сама прагне стати джерелом Любові для інших. Вона ладна принизити себе, віддати своє, відмовитися від свого самолюбства лише заради добра та благополуччя іншого. Вона здатна на будь-який духовний подвиг.

Високопреосвященний Нестор (Писик), Архієпископ Тернопільський

Події останніх місяців дають нам не тільки багато матеріалу для духовних роздумів, але змушують подумати над справжніми мотивами нашого перебування в Церкві. Вони дають безліч нагод показати світу свою віру та вірність християнським ідеалам. Саме тому я вирішив звернутися  з відкритим листом до Вашого Високопреосвященства, чого не робив ніколи раніше. Голос пастирського сумління більше не дозволяє мені мовчати, бо це нині: «час приємний, ось тепер день спасіння!». (2 Кор.6:2)

Єдине, що призвело до трагічного розділення між нами -  різний спосіб тлумачення окремих канонів. Але ж, це зовсім не підстава для церковного розділення, тим більше – для постійних суперечок та розбрату, що можуть переростати навіть у справжнє фізичне протистояння!

Звичайно, російсько-українська війна -  це зовсім не головна причина того, що нам сьогодні потрібна церковна єдність. Зате, сьогоднішня війна є прямим наслідком того, що цієї єдності між нами довго не було.

Не хочемо вірити в те, що Української Православна Церква Московського Патріархату намагається сприяти поваленню нашої державності чи, граючи на руку Кремлю, оспорює територіальну цілісність сучасної України та права громадян на свій вільний вибір. Не хочемо вірити, що вона обрала служіння Кремлю замість служіння українському народу та інтересам Помісної Церкви, і замість Бога нині служить ворогу людського роду.

«Русский мір», який насиллям та кров’ю насаджується нині, немає нічого спільного з вченням Христа. Ця геополітична мрія є спробою побудувати на землі царство Антихриста. Це видно з того, що в той час, коли вчення Христа завжди несе собою Мир та Любов, ідеологія «Русского міру» несе собою лише ненависть, розбрат та війну. Тому, активна участь та особиста зацікавленість у цій афері священночалія РПЦ ставить перед православними віруючими України чимало нових запитань. Ще ніколи раніше в церковній історії  Євангеліє Христове не «проповідувалося» за допомогою танків та БТРів.

Як у Едемському саду диявол спокушав прабатьків начебто чудовими речами –  обіцяючи, що в них «відкриються очі» та вони «стануть немов Боги» (Бут.3:5), так нині він спокушає православних братів і сестер обіцянками особливої «канонічності», «благодатності», «істинним православ’ям» чи схожими речами, справжній духовний сенс яких можна звести до стану духовно прелєсті (самообману) та стану фарисея з Христової притчі (Лк.18:9-14). Не давайте себе звести, не будьте сліпцями, а залиштесь вірними Господу та Спасителю нашому Ісусу Христу, Який казав, що «за плодам пізнаєте їх» (Мф.7:16).

Українська Православна Церква Київського Патріархату неодноразово ставала ініціатором діалогу до поєднання, як з Українською Автокефальною Православною Церквою, так і з Українською Православною Церквою в підпорядкуванні Московському Патріарху. З відкритим серцем ми впевнено та терпляче  чекаємо об’єднання українських Церков в єдину Помісну Православну Церкву.

І хоча для багатьох ієрархів та духовенства це виглядає утопією та надто сміливою мрією, щоб бути правдою, ми свято віримо в те, що «неможливо людям, можливе Богу». (Мк.10:27)

Досвід значного об’єднання УПЦ Київського Патріархату з Українською Автокефальною Православною Церквою  на Тернопільщині показав, що така єдність цілком реальна, а справа постання єдиної Помісної Церкви в Україні, рівної в родині інших Помісних Церков світу, - це справа вже найближчого часу.

По-братськи звертаюсь до Вашого Високопреосвященства, закликаючи до такого об’єднання всупереч усім,  хто сумнівається, і тому, хто найперше противиться нашій єдності – дияволу. 

Важливість церковного єднання вже розуміє багато хто з Вашої пастви та кліру. І якщо Ви, Ваше Високопреосвященство, вчасно не підтримаєте їх благі починання, то вони все одно оберуть духовну єдність, але вже без Вас. У кількох містах та селах Тернопільщини люди вже відкрито заявили про перехід із Московського Патріархату в Київський та сміливо відстоюють свій вибір. Інші громади, а їх чимало, готуються до переходу в лоно Київського Патріархату в найближчий час.

Не складно знайти безліч причин, чому ми не можемо молитися біля одного Престолу та причащатися з однієї Чаші. Але всі ці причини зводяться до однієї – в нас немає тієї любові, про яку заповідав Христос, і яку Він явив нам на Голгофі. 

То ж відкиньмо всі чвари та злобу. Простімо один одному давні образи та обіймімо брат брата, бо без любові не спасемось! 

Закликаю Ваше Високопреосвященство до духовного єднання та спільної праці на користь України та її святої Православної Церкви.

Клір та паства Тернопільської єпархії УПЦ Київського Патріархату щиро молиться про те, щоб  розділена окупантом Україна якнайшвидше об’єдналася в єдину, могутню та європейську державу, а існуючий штучний розділ між нашими Церквами вже незадовго був подоланий. В тому числі – через наше з Вами бажання та сприяння цій єдності. 

З братською Любов’ю – 

† Смиренний Нестор,

Архієпископ Тернопільский, Бучацький та Кременецький

Читати далі...

«Той, хто дає вчасно – дає вдвічі більше…»

Послання Високопреосвященного Нестора, Архієпископа Тернопільського, Кременецького та Бучацького, священству, чернецтву та всім вірним Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. 

Всечесні Отці, дорогі браття та сестри! Останні події на сході України яскраво показали всьому світу криваву суть офіційної політики Кремля. Тисячі убитих та поранених українців – це та страшна ціна, яку ми вже заплатили, відстоюючи свою свободу, незалежність та територіальну цілісність. 

Зневажаючи всі закони Божі та людські, сусідня, ще недавно братня, так звана «православна» країна, вже не соромлячись, показала свій головний, цілком диявольський, життєвий принцип: «хто сильніший, той і правий», зводячи свій політичний професіоналізм та методи ведення діалогу до методів злочинного, кримінального світу. Влада Кремля нині вже не гребує нічим святим, показуючи своє справжнє лице. А в ньому, за маскою обіцяних демократій та свобод, приховано справжнє безумство та моральна відсталість. 

Дикунство та цинічність, які показує Росія в ці дні, вже відкинули її на десятки років назад, як у політичному, економічному, так і духовному сенсі. Одним із яскравих доказів сатанинської суті цієї системи є те, що кремлівська влада й досі заперечує присутність в Україні російських військ, при тому, що т.зв «груз 200» - трупи убитих бійців, щодня повертаються додому в Росію, де їх, наче тварин, хоронять без належних християнських обрядів та молитви, позбавляючи не тільки імені, але й усякого можливого зв’язку з рідними та близькими.   

Але найбільша проблема російської влади зовсім не в тому, що власні амбіції їм дорожчі за чужі життя. Головна біда кремлівської банди полягає в тому, що свою силу вони пов’язують винятково з кількістю наявної зброї, військової техніки та людського ресурсу. А це лише часткова правда. Це дійсно важливо при будь-якому військовому протистоянні. Але зовсім не це визначає результат війни.  Головною умовою перемоги є наявність у бійців волі до цієї перемоги, здатність до самопожертви, розуміння своєї місії, любові до своєї землі, до своїх родичів та друзів. І такі риси є в наших вояків більше, ніж у  наших ворогів і загарбників!

За час бойових дій в зоні АТО наші військові проявили себе з найкращого боку. Саме тому т.зв. гібридна війна з терористами та сепаратистами, зовсім скоро перейшла в фазу відкритого військового вторгнення країни-агресора. На зміну випадковим людям, бандитам та злочинцям, прийшла регулярна армія РФ. 

Мужність та героїзм українських воїнів, свідками якого ми з вами є, назавжди залишиться в історії нашої держави записаною поруч із славними подвигами українського козацтва, січового стрілецтва, визвольних змагань ОУН-УПА та багатьох інших прикладів жертовної любові до рідної Вітчизни та свого народу. Ми вже в невідплатному боргу перед тими, хто ціною свого життя захищає наші життя та спокій рідних осель.

Українська Православна Церква Київського Патріархату з перших днів окупації України приймала активну участь у визвольній боротьбі проти ворога. Ні на день ми не покидали своєю опікою ні мирне населення, ні військових.  У міру сил та можливостей, ієрархи, духовенство та віруючі нашої Церкви надавали, надають та будуть надавати духовну, матеріальну й соціальну допомогу всім потребуючим, не ділячи людей на правих і лівих, на своїх і чужих. 

Наша Тернопільська єпархія УПЦ Київського Патріархату теж активно долучається до волонтерської роботи. І хоча Слово Боже забороняє говорити про власне благочестя нагадуючи, щоб «ліва рука не знала, що робить права» (Мф.6:3), ми, шануючи своїх жертводавців та волонтерів, хотіли б відзначити кожного з них, та кожному особисто подякувати за активну допомогу фронту. Не раз ми бачили, що Євангельська розповідь про бідну вдовицю, яка принесла до храму свої останні дві лепти, була повторена в храмах Київського Патріархату (Мк.12:41-44). Це дало можливість налагодити регулярну відправку гуманітарної допомоги в зону АТО, під патронатом Тернопільської єпархії Київського Патріархату, як самостійно, так і в співпраці з волонтерськими організаціями Тернопільщини.

Можна передбачити, що в наступні кілька днів військове протистояння ще більше посилиться, а тому реальні потреби нашої армії ще більше зростуть. Тому, від імені Тернопільської єпархії Київського Патріархату, та всіх наших братів та сестер по вірі, звертаюсь до всіх людей доброї волі з закликом про допомогу нашим військовим. Закликаю кожного по своїх можливостях допомагати тим, хто ціною власного життя захищає життя наші. Не забуваймо, що той хто дає вчасно – дає вдвічі більше. 

Розкрадена злочинними урядами казна, не дає можливості в повній мірі забезпечити потреби фронту. Вся надія лише на нас – українців, що мають нелицемірну любов до своєї рідної землі та готові заради неї жертвувати тимчасовими благами. Не забуваймо, що солдати воюють не лише заради нас, але й замість нас. Тому, ставитись ми повинні до них з максимальним розумінням, відплачуючи за їхню любов – своєю. Бо не збідніє та рука, що допомагає іншим. «Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!». (2 Кор.9:6)

Не будьмо легковажними. Не марнуймо часу. Ця війна йде не лише за далекий Донбас, а за всю нашу з вами Україну. Вже зараз вона має вплив на наше майбутнє та майбутнє наших дітей і онуків. І не лише результат, але й сам її перебіг, в тій чи іншій мірі, визначатиме нашу з вами подальшу долю. Чи будемо ми господарями на своїй землі, чи ні? Будемо рабами чи вільними? Будемо жити в новій «тюрмі народів», чи в повноцінній європейській державі? Відповіді на ці питання залежать не лише від політиків, але й від ревності кожного з нас.

Існує безліч способів надати посильну допомогу військовим і біженцям. Тому, кожен, хто бажає її надати, без проблем зможе обрати для себе найзручніший та оптимальний варіант допомоги. 

Серед іншого, з пропозиціями допомоги можна звертатись до всіх храмів Київського Патріархату в області чи безпосередньо в наше Єпархіальне управління в м. Тернополі. 

Також закликаю кожного християнина не лінуватись, а якомога частіше молитися за українських вояків, які захищають від загарбників нашу землю та нашу свободу.  Постійна молитва кожного з нас – це  надійний духовний щит, який захистить наших солдатів і допоможе їм перемогти.

Боже благословення нехай перебуває над усіма хто захищає нашу землю,

та над усіма, хто їм допомагає!

Слава Ісусу Христу! Слава Україні!

 † Смиренний Нестор

Архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький

УПЦ Київського Патріархату

Читати далі...

Коментар прес-служби Рівненської єпархії щодо «Заяви» Рівненської єпархії УПЦ МП

31 серпня 2014 року на сайті Рівненської єпархії УПЦ Московського Патріархату з’явилася відверто неправдива "Заява Рівненської єпархії з приводу агресії зі сторони прихильників Київського Патріархату". У зв’язку з тим, прес-служба Рівненської єпархії УПЦ Київського Патріархату, з благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, повідомляє наступне:

З прикрістю маємо констатувати, що дана «Заява» в цілому витримана у стилі «найкращий захист – це напад», оскільки ні для кого не секрет, що останні події в нашій Державі «відкрили очі» багатьом людям. Не виключенням стали і села Рівненщини у яких до 2014 року діяли громади Української Православної Церкви Московського Патріархату, котрим набридло миритись із шовіністичними ідеями «Русского мира» і «Триединой Руси» вирішили перейти в юрисдикцію Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Тому і не дивно, що події на Майдані, ситуація з Кримом, військова агресія «братньої» держави, відверта брехня духовенства Московського Патріархату, небажання останніх молитись за Україну, а ще резонансна проповідь архієпископа Рівненського і Острозького Варфоломія УПЦ МП у місті Дубно, коли владика закликав мирян не дивитись «брехливі» українські канали, а купувати супутникові тарілки та отримувати «правдиву» інформацію з російських ЗМІ, спровокувала обурення жителів області, що в свою чергу призвело до збору підписів про вихід парафій із юрисдикцій УПЦ Московського Патріархату та їх перехід до УПЦ Київського Патріархату.

Через це, ще раз відзначаємо та наголошуємо – парафіяни не захоплювали свої храми, а разом з ними, відповідно до чинного законодавства України, перейшли в юрисдикцію Української Православної Церкви Київського Патріархату. Храми як належали, так і належать громадам. Жодної погрози щодо фізичної розправи, залякування та переслідування (про що йдеться у згаданій «Заяві») з боку Рівненської єпархії УПЦ Київського Патріархату не проводилося.

Рівненська єпархія УПЦ КП і надалі відкрита до конструктивної співпраці, діалогу та дій по утворенню в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви.

За матеріалами Рівненської єпархії УПЦ Київського Патріархату

Читати далі...

Лист Патріарха Київського Філарета до Вселенського Патріарха Варфломія

Його Всесвятості ВАРФОЛОМІЮ,

Архієпископу Константинополя – Нового Риму,

Вселенському Патріарху

Ваша Всесвятосте!

Звернутися з цим листом спонукає як загальна ситуація в Україні, так і та відверта неправда, яку Російський патріарх Кирил розповсюджує про неї, в тому числі й у листі до Вас, який був опублікований у мережі на офіційній сторінці Московської патріархії.

Найперше хочу підкреслити, що в Україні немає громадянської, а тим більше релігійної війни, як про це твердить російська пропаганда загалом і Патріарх Кирил зокрема.

Народне повстання проти диктатури колишнього президента Януковича, яке дуже вірно було назване Революцією Гідності, розпочалося в листопаді 2013 р. через надзвичайну неправду в діях цього колишнього керівника. За чотири роки свого правління він обплутав мережею корупції всю державу, фантастично збільшуючи багатства свої особисті та своєї родини. Придушувалася свобода слова, порушувалися права власності, коли бізнес, що приносив прибуток, шляхом залякування і насильства відбирався для збільшення статків оточення колишнього президента. Системи правосуддя і охорони порядку були поставлені на службу злочинним інтересам, опоненти влади були змушені тікати закордон або опинялися в ув’язненні.

Але останньою краплею, яка переповнила чашу народного терпіння, стала відмова адміністрації Януковича від підписання угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Під тиском президента Росії Путіна українська влада, яка до того кілька років обіцяла підписати цю угоду, за тиждень до наміченої дати відмовилася це робити. Народ, а особливо молодь, відчув, що у нього вкрали майбутнє, і вийшов на мирний протест.

Цей протест було беззаконно розігнано, учасників – побито. Лише стіни Михайлівського Золотоверхого монастиря врятували залишки протестуючих від остаточної розправи.

Таке знущання з боку влади обурило велику кількість людей, що зібралися в центрі столиці України, а також і у багатьох інших містах на мирний протест з вимогою підписати угоду про Асоціацію з ЄС, покарати винних у побитті мирної демонстрації. Замість діалогу адміністрація Януковича постійно збільшувала тиск на народ, у шахрайський спосіб змінила законодавство так, щоби будь-які мирні протести стали незаконними. Зрештою, коли до мирних протестуючих було застосовано зброю, від чого загинуло понад сто людей – народне повстання змусило колишнього президента Януковича до втечі.

Українські Церкви і релігійні організації активно сприяли тому, щоби протест носив мирний характер, постійно закликали владу і протестуючих до діалогу, намагалися бути посередниками в цьому. Церква Московського Патріархату, яка на той час була за чергою головуючою у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій, також була включена в цей процес і відстоювала спільну позицію.

Ніяких достовірних доказів того, що учасники мирного протесту на Майдані незалежності виступали проти Православної Церкви Московського Патріархату, або що ті, кого патріарх Кирил у своєму листі іменує «уніатами та схизматиками» підбурювали народ до боротьби з Церквою Московського Патріархату – не існує. Такі твердження патріарха Кирила є неправдою. Священик Греко-Католицької Церкви, який за три роки до того у виступі на своїй парафії, що був записаний на відео, виголошував антисемітські та шовіністичні гасла – був негайно покараний церковною владою, розкаявся та відмовився від своїх слів. Але цей запис російська пропаганда, в тому числі особисто президент Росії Путін, продовжили використовувати як нібито доказ антисемітизму та шовінізму учасників протестів на Майдані.

Після перемоги Революції Гідності, коли Янукович і його міністри розбіглися, парламентом України у передбачений Конституцією спосіб було сформовано новий Уряд і призначено вибори президента. Легітимність цього уряду визнали всі релігійні конфесії, в тому числі офіційній представники Московського Патріархату в Україні, підписавши відповідне звернення та взявши участь у зустрічі Ради Церков з головою парламент Олександром Турчиновим, що виконував також обов’язки президента.

Офіційні представники Московського Патріархату також підписали спільне звернення релігійних організацій України із засудженням сепаратизму та закликали скласти збою всіх, хто її незаконно використовує. Однак у окремому зверненні Священного Синоду УПЦ МП міститься заклик скласти зброю «до всіх», тобто і до українських військовослужбовців, і до сепаратистів, хоча російських військових до складання зброї Синод УПЦ МП не закликає.

Зобов’язаний підкреслити – після перемоги Революції Гідності не було ніяких підстав говорити про утиски православних Московського Патріархату, російськомовного населення чи населення Криму і Донбасу. Всі закони, які регулюють питання використання мов чи права національних меншостей, залишилися такими ж, якими вони були за влади Януковича.

Для того, щоби попередити можливі провокації, наша Церква неодноразово публічно зверталася з вимогою не допускати ніякого насильства щодо храмів, монастирів чи духовенства та віруючих Московського Патріархату, застерігаючи всіх, а особливо наших кліриків, що за участь у таких провокаціях і насильстві вони будуть піддані церковним покаранням. Відсутність релігійного протистояння в Україні письмово у спільному зверненні засвідчили, серед інших, і офіційні представники Московського Патріархату в Україні.

Натомість Російська Федерація з кінця лютого цього року розпочала збройну агресію проти України. Було окуповано і анексовано Крим, озброєні бойовики та найманці у великій кількості з території Росії почали проникати в Україну для провокування заворушень, захоплюючи адміністративні будівлі, проголошуючи відділення окремих областей від України та приєднання їх до Росії. Спочатку Росія мала наміри втягнути в авантюру сепаратизму половину України, але народний спротив у більшості областей зруйнував ці плани, тому надалі агресивні дії Кремля в основному були зосереджені в Донецькій та Луганській областях.

Вперше з часів правління нацистського фюрера Гітлера ми зіткнулися з надзвичайною за рівнем цинізму і неправди масованою пропагандою проти України. Нею через практично всі засоби масової інформації Росія намагається переконати світ у справедливості своїх дій. Ця цинічна брехня щодня у великій кількості розповсюджується через телевізійні новини, статті у друкованих та мережевих виданнях, через соціальні мережі. Переважна більшість сюжетів є або цілком видуманими, як, наприклад, про «розп’яття хлопчика» бійцями Національної гвардії України у звільненому від терористів Слов’янську, або до непізнаваності спотвореними в порівнянні з реальними подіями.

Саме як частину і плід цієї пропаганди необхідно розглядати і лист до Вас Московського патріарха Кирила, в якому він описує події на Донбасі як громадянську війну і релігійне протистояння.

Насправді ж події на Донбасі є наслідком збройної агресії Росії проти України. Керівники так званих народних республік, найманці, зброя, фінансування, інформаційна підтримка – все це йде з Росії через захоплену ділянку кордону. В жодному іншому місці України, окрім тих, де діють російські найманці, немає ні збройних конфліктів, ні інших форм протистояння, характерних для громадянських і релігійних воєн.

В останній час, у зв’язку з успішними діями української армії проти прокремлівських терористів, через кордон почали проходити вже безпосередньо російські військовослужбовці у формі без розпізнавальних знаків. Так що насправді це війна Росії проти України, причини якої – помста за європейський вибір українського народу, намагання не допустити зближення нашої держави з Європою, бажання повернути втрачену з розпадом Радянського Союзу владу Кремля над Україною та мрія нинішніх керівників Росії відновити колишню імперію.

В українських збройних силах служать віруючі різних конфесій, в тому числі Московського Патріархату, так само, як і представники різних націй, в тому числі етнічні росіяни. Немає жодного військового підрозділу, який би формувався виключно за національною чи конфесійною ознакою. Тому твердження патріарха Кирила, що озброєні «уніати та схизматики» борються на Донбасі проти Церкви Московського Патріархату – також є відвертою і цинічною брехнею.

У своєму зверненні патріарх Кирил наводить приклади негідного поводження українських військовослужбовців зі священиками Московського Патріархату. Частина з них є плодом фальсифікації (наприклад, участь греко-католицького капелана у нападі на храм Московського Патріархату, чого насправді не було). Інша частина безперечно підлягає розслідуванню, а винні – законному покаранню.

Але зобов’язаний підкреслити – всі ці випадки жодним чином не пов’язані з якимось особливим агресивним ставленням українських військових, влади, Греко-Католицької чи нашої Церков до представників Московського Патріархату. На мою думку вони викликані в першу чергу численними фактами підтримки з боку священиків Московського Патріархату діяльності терористів, в тому числі фактами прямої участі в збройних терористичних формуваннях.

На жаль, не поодинокими є факти, коли у храмах Московського Патріархату чи інших церковних приміщеннях було виявлено склади зброї, надавалося сприяння терористам у проживанні та харчуванні, виявлялася моральна підтримка їхньої злочинної справи через надання особливого публічного благословення на боротьбу проти України. В останній час виявилися також факти використання терористами для безпечної втечі священичого одягу та документів, які, за нашими даними, видає одна з єпархій Московського Патріархату на Донбасі.

Все це дає підстави українським військовослужбовцям особливо пильно ставитися до переміщення священиків, які можуть виявитися насправді перевдягненими терористами чи їхніми посібниками. Засвідчую, що у зв’язку з цим і наші священнослужителі стикаються з незручностями з боку українських військовослужбовців, до чого ми ставимося з розумінням.

Наводячи неправдиві факти або викривлено тлумачачи правдиві, патріарх Кирил нічого не говорить про ті систематичні гоніння і переслідування, включно з викраденнями, катуваннями та вбивствами, яких від рук проросійських найманців та сепаратистів зазнають представники всіх релігійних конфесій.

На захопленій території Луганської області наші храми зачинені, а єпископ і священики змушені переховуватися через погрози сепаратистів вбити їх. На Луганського єпископа Афанасія було вчинено замах на вбивство, і лише милістю Божою він врятувався від смерті.

У Донецькій області наші храми на територіях, які контролюються сепаратистами, вимушено закриті через небезпеку для життя священиків та віруючих. Священики або переховуються, або були змушені виїхати у безпечні місця. Один з храмів у Донецьку було заміновано, і лише з допомогою Божою вибуховий пристрій не спрацював. Була спроба викрасти архієпископа Донецького Сергія, але він благополучно виїхав з Донецька і дістався до безпечного місця перебування. Священик Юрій Іванов був викрадений терористами і лише через деякий час відпущений.

У окупованому Росією Криму два наших храми було насильно відібрано, кафедральний храм у Сімферополі піддається пікетуванню і економічному тиску, з метою залякування було спалено дачний будинок архієпископа Клімента.

Це саме стосується також Української Греко-Католицької Церкви, Римсько-Католицької Церкви та протестантських громад. Монастир УГКЦ в Донецьку захоплений терористами. Мали місце випадки викрадення католицьких священиків з метою отримання викупу. На контрольованій сепаратистами території захоплено молитовні приміщення багатьох протестантських громад. Після звільнення м. Слов’янська було виявлене місце поховання двох протестантських служителів та двох синів одного з служителів, які були в свято Тройці викрадені терористами з молитовного зібрання і розстріляні.

Слід підкреслити, що серед груп терористів існує так звана Російська православна армія, злочинна діяльність якої не тільки не засуджена керівництвом РПЦ, але і отримує підтримку та публічне благословення деяких священиків Московського Патріархату. В документі під назвою «Конституція Донецької народної республіки» вказується, що лише російське православ’я має на території так званої ДНР особливі права і статус.

Всі ці факти свідчать, що порушення прав віруючих має місце якраз з боку терористів, які оголошують, що діють на користь російського православ’я та захищають так званий «русский мир». Тому неправдою є те, що події на Донбасі мають характер релігійної війни – насправді це війна Росії проти України, яка має загарбницький характер. І своїми заявами та діями Московський патріарх Кирил сприяє російській агресії, намагаючись оманою та перекрученими фактами підтримати своє державне керівництво.

Фальшивість звинувачень патріарха Кирила підтверджується також тим, що текст листа до Вас, 14 серпня опублікований на офіційному сайті Московської патріархії, зранку 15 серпня був видалений з сайту, а через кілька днів, враховуючи, що на нього вже встигли звернути увагу засоби масової інформації, був знову опублікований – але в іншому розділі. Цей факт свідчить про лицемірність позиції Московського патріарха Кирила, який у публічних заявах говорить, що його Церква не втручається в конфлікт та лише молиться за мир, а у листах до Предстоятелів Церков викладає думки, цілком співзвучні з російською державною пропагандою.

Ваша Всесвятосте!

Від імені наших єпископів, духовенства і віруючих звертаюся до Вас з проханням гідно оцінити та відкинути неправду, яку розповсюджує Московський патріарх Кирил. Ми просимо молитися про мир в Україні та про звільнення нашої держави від зовнішньої агресії. Сподіваюся, що Ви не дасте втягнути Православну Церкву в кампанію надзвичайної брехні, яку російська влада, в тому числі з допомогою патріарха Кирила, проводить проти України.

З любов’ю у Христі –

Ваш співбрат ФІЛАРЕТ

24 серпня 2014 р.

Читати далі...