Церкви Англії виступили проти "потрійного" зачаття

Англіканська церква і Католицька церква Британії закликали депутатів британського парламенту відхилити законопроект, що дозволяє створення людських ембріонів з використанням генетичного матеріалу трьох біологічних батьків. Технологія була розроблена з метою запобігти передачі від батьків до дитини деяких спадкових захворювань, проте радник Церкви Англії з питань медичної етики Брендан Маккарті заявив, що спочатку необхідно переконатися, що цей спосіб запліднення безпечний і ефективний. 

У вівторок на наступному тижні в британському парламенті пройде голосування з цього питання; його результат визначить, чи стане Британія першою в світі країною, де зачаття від трьох генетичних батьків буде офіційно дозволено законом.

Читати далі...

Чи мир можливий: неоголошена війна з власними дітьми

Сьогодні вже кожен скаже: «В Україні – війна». Так не хочеться в це вірити. Здається, що скоро все минеться як поганий сон. Але правда життя кожен раз шматує серце новими жертвами. Для тих, хто глибше аналізує стан речей, стає зрозуміло, що ця війна якась особлива, не подібна на інші війни. 

Арена боротьби простих українців за гідність і справедливість розширюється на цілий світ і виявляє нам важку боротьбу правди з брехнею, добра зі злом. Завдяки сучасним можливостям ЗМІ, ця боротьба сьогодні стала видовищем для жителів усіх континентів.  Як і чому одній людині вдається так жорстоко впливати на весь світ? Знаю, що не в одній родині існує поділ: частина людей підтримують українців, а інша частина їх звинувачує. А ще такий поділ існує між науковцями з різних країн, католиками, представниками держав. І остаточно все зводиться до одного: де правда і хто переможе?

І тут раптом згадується той факт, що війна в нашій країні легально триває ще з 1955 року. І діти наші – українські гинуть у цій війні не десятками, а сотнями тисяч щороку. І мало-хто за ними заплаче, мало таких, які скажуть хоч слово на їх захист. А брехлива пропаганда навіть не дозволяє назвати їх дітьми, бо боїться розбудити совість тих, хто вважає, що має право посягнути на їх життя. 

Насправді немає принципової різниці між терористом і лікарем, який робить аборти. Й також немає різниці між моральним обличчям держави, яка легалізувала аборти, та моральним обличчям держави, яка вишколює й посилає терористів. У сучасному світі легко можна виправдати злі вчинки, адже людина у своїй сваволі поставила себе мірилом цінностей. Тероризм починається там, де на п’єдестал ставлять людське «я».

Звично, коли мені закидають, мовляв, є ще й інші проблеми в суспільстві – не тільки аборти. Але аборти у нас є вбивством, яке має державне визнання. Ніякі інші злочини не мають правового виправдання. Захисники життя зачатих дітей  неодноразово зверталися до представників української влади (і після Помаранчевої революції, і після Революції гідності) з проханням забезпечити захист життя та гідності зачатих дітей в Україні. Належної відповіді не було. 

Не може бути миру в сім’ї, країні, світі, де зневажається  гідність і знищується життя маленької беззахисної людини. Україна також несе свою частку відповідальності за те, що українець Микита Хрущов легалізував аборти на території колишнього СРСР. І, можливо, тому, що українці так багато просять у Бога допомоги у сьогоднішній ситуації,  

Бог дає нам шанс подивитись очима правди на себе, на своє серце, відмовитись від брехні і тероризму у своїй родині, у своїй країні, не боятися законів, які захищають гідність і життя кожної, навіть маленької людини. Й не показуйте мені добробут інших країн, де легалізовано аборти, бо вони нагадують «гроби побілені», і вже сьогодні стає все більш явною їхня неспроможність зберігати та захищати мир.

Може й гірко від таких роздумів та оголеної правди, але це єдиний шлях до свободи. Правда визволяє, не треба її боятися. Зробімо один крок до миру – захистімо маленьких зачатих дітей, і Бог зробить десять кроків нам назустріч. 

Леся Гусак

Читати далі...

Міс Світу захищає цнотливість та виступає за вічні цінності

Як повідомляє репортер інтернет-проекту «Помісна Церква» з посиланням на агентство KAI, 23-річна Меган Лінн Янг з Філіппін, яка стала новою Міс Світу, є захисницею життя, не користується контрацептивами, виступає проти розлучень і радить всім молодим людям утримуватися від статевих стосунків до шлюбу. Меган Лінн Янг народилася в американському штаті Вірджинія в сім'ї філіппінки та американця. На конкурсі краси, який проходив на індонезійському острові Балі, вона представляла Філіппіни. 

Після перемоги в конкурсі вона дала інтерв'ю філіппінському телебаченню. У розмові Янг висловила свою думку з приводу прийнятого в 2012 році парламентом Філіппін і підписаного президентом країни закону про репродуктивне здоров'я, що гарантує, зокрема, широкий доступ до контрацептивів і абортивних таблеток, а також дозволяє добровільну стерилізацію . Відповідність цього закону Конституції розглядається Вищим Судом Філіппін, який відстрочив введення даного закону в силу. 

«Я - за життя. Якщо закон дозволяє вбивати того, хто вже існує, звичайно ж я проти нього, я проти абортів » , - сказала Міс Світу, а на питання журналістки про вживання контрацептивів зазначила, що вона їх не вживає, бо вважає, що сексуальна активність повинна бути пов'язана виключно зі шлюбом, який для неї означає бути пов'язаною з кимось на все життя. « Я проти того , щоб люди розлучалися , бо зіткнулася з цим у моїй родині. Я вважаю , що якщо виходиш заміж, то це має бути людина, з якою ти будеш завжди: в здоров'ї чи хворобі, в радості та горі » , - додала Янг. 

Міс Світу захищає цнотливість та виступає за вічні цінності

Коли її запитали, як така красива дівчина може вибрати сексуальну стриманість , філиппінка відповіла, що «потрібно просто говорити « ні ». Якщо хтось пробує натиснути на тебе, ти просто йдеш, бо знаєш , що ця людина не цінує тебе, не цінує ваші відносини , якщо чоловік готовий присвятити себе їм - це багато що про нього говорить ». 

До речі, на Філіппінах 80 % населення - католики, 12% - протестанти, а 5 % - мусульмани.

Читати далі...

Правда про інтимні питання: Рожевий серп і молот

Шановні читачі мабуть помітили загальносвітову тенденцію: усюди, де партії лівого спрямування приходять до влади, вони домагаються легалізації абортів, гомосексуальних форм співжиття та узаконюють розбещеність. Як підтвердження цього погляду, пропонуємо Вашій увазі чудову статтю Мірослава Сальвовского .

РОЖЕВИЙ СЕРП І МОЛОТ 

Одним з найбільш відомих аргументів, вживаних прихильниками морального лібералізму та лібертинізму, є ототожнення суворого ставлення до сексуальної поведінки та інших питань, з нею пов’язаних (наприклад, аборту) з теорією та практикою тоталітарних систем. Тоді як демократичні країни мали б відзначатися тим, що вони залишають громадянам вільний вибір у цій сфері, а навіть відкрито пропагують явища, які згідно з традиційними нормами християнської моралі слід назвати неморальними, збоченими і злочинними. Найвищими доказами на користь такого знаку рівності між тоталітаризмом і моральним „пуританством” мали би бути: Китайська Народна Республіка, в якій карають смертю за поширення порнографії, репресії гомосексуалістів в різних комуністичних державах (зокрема СРСР, НДР і Куба), запроваджена Сталіном заборона абортів і т.д. 

Коли порівняти це з безмежною свободою, якою в країнах демократичного Заходу втішається розпуста, гомосексуалізм, порнографія, контрацепція, аборт і т.д., то тим звабливішою стає спокуса розглядати більшовизм як систему, яка втілювала сувору мораль. Однак дійсність виявляється набагато складнішою, ніж цього би дехто бажав. Включення гріхів проти V і VI Божої заповідей до обсягу громадянських прав і свобод в демократичних країнах Заходу має відносно коротку традицію. В принципі, аж до кінця 60-х років ХХ сторіччя в цій сфері існував ряд репресій та карних санкцій. Порнографія була заборонена всюди – в 1910 і 1923 році ухвалено навіть міжнародну конвенцію, яка наказувала переслідувати тих, хто випускав та розповсюджував цього роду матеріали. На той час дуже розвиненою була моральна цензура, завданням якої було не допустити в обіг непристойні фільми, газети та книжки. 

Гомосексуальні акти (також і ті, які були скоєні таємно та за згодою зацікавлених) як і вбивство ненароджених дітей вважалися в кримінальних кодексах злочином, за який карали кількома роками ув’язнення. Не були рідкістю й закони, які карали розпусту, перелюб та проституцію – достатньо згадати, що в Баварії ще до 1969 року існувало покарання за конкубінат. Сполучені Штати, що були довголітнім антагоністом радянського тоталітаризму, а водночас мали найдовшу традицію демократичного врядування, передували в цього типу законодавчих регулюваннях. Фільми, які сьогодні вважалися б цілком пристойними й невинними, і через те могли би бути допущеними до транслювання по телебаченню в ранніх годинах, за Океаном протягом десятків років мали серйозні проблеми з легальним показом. Кодекс Гейса (Hays), який зобов’язував Голівуд понад три десятиліття, забороняв демонстрацію наготи, довгих поцілунків, вихваляння розпусти, подружньої зради і т.д. 

Про дух, який панував колись в США, може свідчити той факт, що коли в 1939 році на екранах з’явився фільм „Розвіяні вітром”, то вжитий там один вульгаризм викликав велике обурення. До сьогоднішнього дня в законодавстві деяких штатів можна знайти приписи, що карають статеве співжиття поза подружжям. Щойно вирок Верховного Суду США з 23 червня 2003 року у справі „Lawrence contra Texas” (Лоренс проти Техасу) скасував закон цього штату, який передбачав покарання за содомію. 

Крилатий ерос більшовизму 

Приписи, обов’язкові в комуністичних країнах, на фоні демократичних країн, зовсім не видаються ригористичними, а навіть якщо ближче до них приглянутися – роблять враження лібертинізму. Жовтневу революцію дехто небезпідставно називає „великою сексуальною революцією”. У встановленому російськими більшовиками Кримінальному кодексі взагалі були відсутні поняття злочинів у сфері сексуальної моралі. Комуністична Росія була першою новітньою країною (не беручи до уваги революційної Франції кінця ХVІІІ сторіччя), в якій (в 1920 році) скасовано покарання і легалізовано гомосексуалізм та аборти. 

Радянське законодавство про розлучення також відзначалося крайнім лібералізмом. Декрети, ухвалені 19-20 грудня 1917 року та радянський Сімейний кодекс, затверджений в 1918 році, вважали подружжя чисто формальною інституцією. Нове більшовицьке законодавство, крім ліквідації церковного шлюбу, передбачало можливість отримати розлучення навіть листом, за мінімальну платню і без необхідності інформування партнера. Однією з основних постатей радянської революції і пізнішого уряду Лєніна була Алєксандра М. Коллонтай. З 1920 року вона була керівником Жіночого Відділу Комуністичної Партії і народним комісаром соціального забезпечення. Коллонтай дуже гостро атакувала традиційну модель подружжя та сім’ї, проголошуючи, що їхнє місце повинен зайняти „крилатий ерос”. Цей „крилатий ерос” мав проявитися в цілковитому визволенні жінок і „вільній любові”. На її думку „головною помилкою” жінок „є віра в те, що остаточно знайдемо одного-єдиного чоловіка, якого будемо кохати”. На тих, хто не жив згідно з цими більшовицькими ідеями, чекали репресії. 

В багатьох радянських містах Комісаріати Свобідної Любові різками та батогами карали тих жінок, які відмовлялися мати статеві стосунки з чоловіками, що їх визначали дані Комісаріати. Такий широкий план побудови нової моралі швидко приніс відповідні плоди, які проявилися в різкому падінні природного приросту населення і старінні суспільства. Великою проблемою в СРСР були також діти, позбавлені як батьків, так і матерів, через що їх називали „нічиїми”. Вже в 1922 році на „батьківщині світового пролетаріату” „нічиїх дітей” було аж 7 мільйонів. Позбавлені рідної домівки, ці діти ставали тягарем для держави, заселяли дитячі будинки, або з вуличних „тусовок” потрапляли в колонії для неповнолітніх. Перед радянською державою стояла перспектива швидкого занепаду. 

Рожевий серп і молот

В такій ситуації більшовицька Росія не тільки не могла претендувати на завоювання нових територій, але й серйозно могла побоювалася того, щоб самій не стати чиєюсь здобиччю. В 1934 році законодавство СРСР повернулося до заборони абортів і гомосексуалізму. Однак покарання за вбивство ненароджених дітей в Радянському Союзі не протрималося надто довго. В 1955 році радянське законодавство знову легалізувало аборти за бажанням жінки. Після 1955 року проабортне законодавство було введене в інших країнах східного блоку. Абортне людиновбивство було не лише законно санкціонованим, воно також стало позитивним героєм комуністичної пропаганди. Це приносило свої результати. В ментальності суспільств, в яких панував комунізм, поступово прижилося переконання, що аборт є одним із засобів контрацепції або хірургічним втручанням. 

В Югославії право на вбивство власної ненародженої дитини було навіть записане в конституції. Комуністичний Китай сьогодні є прикладом держави, в якій аборти є не лише легальними і схвалюваними, але й примусовими. В цій країні щодо сімей, які не погоджуються на офіційно пропаговану модель „2+1”, застосовують різні репресії: починаючи від позбавлення місця праці і помешкання і закінчуючи засланнями в концентраційні табори. Винятком в пропагуванні комуністичної проабортивної позиції є Румунія, де з 1967 року вбивство ненароджених дітей вважається злочином. Ставлення комуністичного уряду до сексуальної розбещеності – це окреме питання. 

Навчені досвідом більшовики повернулися, щоправда, до більш традиційних і суворіших приписів у цій сфері, однак це повернення було лише частковим і вибірковим. Наприклад, якщо стосовно гомосексуалізму комуністи переважно застосовували політику, що коливалася між обмеженою юридичною толерантністю (як це було в Польській Народній Республіці, де самі гомосексуальні акти не були карані, зато офіційне функціонування клубів і часописів, що пропагували це збочення, було просто немислиме) та цілковитою забороною (як в СРСР і НДР, у яких спійманих на подібних вчинках карали ув’язненням), то розпуста і подружня зрада були цілковито безкарні і легальні. 

Так само законодавство щодо розлучень в комуністичних країнах належало до найбільш ліберальних у світі. Моральна цензура в комуністичних країнах не було суворою. В Польщі, наприклад, порнографія була заборонена, однак існував не один виняток. В 60-тих роках високотиражний журнал „Форум” передруковував фотографії з західних порножурналів (між іншим з „Playboy”), а у 80-тих роках комуністична влада толерантно ставилася до неофіційного продажу порнографії. Такі матеріали без великих зусиль можна було придбати на базарах або місцях вуличної торгівлі. В громадському телебаченні з’являлися еротичні програми, а в популярній пресі були публіковані так звані „жіночі акти”, а також уривки непристойних повістей, таких як „Коханець леді Четерлей” чи „Камасутра”. 

Крім цього, протягом десятиліть в Польській Народній Республіці свободою втішалося й інше „сміття” поп-культури: поп-рок (під кінець 60-тих виступав в нас навіть „Rolling Stones”), дискотеки, фільми низької якості, що пропагували насильство або моральний лібертинізм. Така поблажливість комуністичної влади до пропаганди неморальності викликала численні і рішучі протести з боку Церковної влади. Так, наприклад, у 1970 році польські єпископи звертали увагу на „виразно перебільшену еротизацію масової культури, а навіть порнографію” в Польській Народній Республіці. У свою чергу в 1977 році Єпископат Польщі звинуватив власників засобів масової інформації в наміреному розповсюдженні антивиховних моделей „сучасної сім’ї”, а серед них – у пропагуванні серед жінок зразків, несумісних з материнством. Ще гірше виглядала ситуація в Югославії, де до перегляду порнофільмів допускали навіть 12-літніх дітей. 

Рожево-червона інвазія 

Ланцюгова реакція скасування покарань та легалізації порушень проти V і VI заповідей Декалогу в демократичних країнах Заходу почала набирати серйозних темпів щойно в 70-х роках минулого століття. Це збіглося з підсиленням комуністичної інфільтрації, якій були піддані західні народи. Молодіжні бунти, які пройшли в США та країнах Західної Европи наприкінці 60-х років, в ідеологічному значенні були мішаниною різновидів комунізму-марксизму, лєнінізму, троцкізму і маоізму. 

Не таємниця, що саме розвідувальні служби держав Східного блоку великою мірою надихали тогочасні контркультурні рухи. Якраз ці крайньо ліві молодіжні рухи стали головним рушійним мотором сексуальної революції. Західні комуністичні партії активно підтримували втілення в життя лозунгів моральної революції. Радикальна лівиця особливо притягувала середовища гомосексуалістів. Гаррі Гей (Harry Hay), піонер руху войовничих гомосексуалістів, мав немалий стаж в американській комуністичній партії. Ґій Окенґем (Guy Hocquenghem), один з найдовше діючих гомосексуальних активістів, міг похвалитися своїм членством в UEC („Союз Студентів Комуністів”) та співпрацею з троцкістським JCRC („Молоді Комуністичні Революціоністи”). До інших відомих діячів, які поширювали більшовицькі ідеї, належав між іншим італійський режисер П’єр Павло Пассоліні (Pier Paulo Passolini). 

Зрештою, мистецькі середовища, які не палають великою любов’ю до традиційних моральних та релігійних цінностей, віддавна були прихильниками лівих рухів, серед них – також комуністів. У свою чергу, відомий продуцент фільмів Джек Ворнер (Jack Warner) говорив, що серед акторів та режисерів є багато комуністів. Актор Адольф Менжу (Adolphe Menjou) зовсім не перебільшував, коли назвав Голівуд „одним з головних центрів більшовизму в США”. 

Мірослав Сальвовскі „Źródło”, styczeń 2006, nr 1 (731) s. 14-15. 

З польської переклала Галина Кришталь

Читати далі...

Сорок убитих дітей, на місце 1 купленого батьками

З 1990 року у Великобританії було зроблено 3,8 млн. штучних запліднень (екстракорпоральне запліднення, ЕКО, назване також in vitro), але між 1992 і 2006 роком шанс побачити світ завдяки in vitro отримало тільки 122 тис. дітей, йдеться в звіті британського Департаменту здоров’я. З цих даних випливає, що близько 3,5 млн. дітей не отримали шансу на життя більше, ніж на кілька тижнів. Ці діти померли, щоб могли народитися понад 100 тис. інших. 

Як пояснив колишній керівник «Агентства захисту здоров'я» доктор Джастін Маккракен, причиною цього є одна з нових евгеністіческіх технік - так зване передімплантаційне Генетичне Сканування (PGS). На чому ґрунтується цей метод? За додаткову плату, приблизно в декілька тисяч фунтів, клініки in vitro виробляють селекцію ембріонів для зменшення ризику існування генетичних дефектів. 

Сорок мучеників на місце 1 замовленого батьками

Найбільш трагічним у всьому цьому є той факт, що дитина, яка не проходить успішно дане дослідження, буде убитою. На неологізмі прихильників абортів це називається «знищенням ембріона».

Читати далі...

Ентео назвав Сабодана "Іродом у кровавому клобуці"

Як повідомляє репортер інтернет-проекту «Помісна Церква», цими днями Ентео, скандальновідомий російський «місіонер» та «активіст» з  РПЦ, на свій сторінці Вконакті вилив черговий ковшик брудута ненависті. Цього разу – уже на Предстоятеля Української Православної Церкви Московського Патріархату митрополита Володимира Сабодана. Димитрій Ентео (Царіонов) у своєму опусі назвав Блаженнійшого Володимира - «Іродом у кровавому клобуці». Від 16 вересня пост зібрав усього 35 лайків.

Текст повідомлення українською мовою :

Минуло півтора року, як предстоятель УПЦ Митрополит Володимир в ефірі Першого національного телеканалу України висловився проти заборони абортів. Заяву було виголошено в той момент, коли Верховна Рада і суспільство були готові прийняти цей законопроект і розглядали його. На совісті цієї людини життя мільйонів убитих нехрещених дітей, цей вчинок не має жодного виправдання, це акт прямого інфернального безумства. За минулі півтора року так не послідувало публічного покаяння, і ми закликаємо Святу Церкву до проведення архієрейского Собору, метою якого буде скинення митрополита Володимира з займаної ним кафедри. Ця людина потоптала закони Всевишнього і своє високе покликання. Совість будь-якого християнина свідчить, що цей новий Ірод не гідний нести служіння єпископа Православної Церкви. Мільйони нехрещених душ, невинно вбитих дітей волають про помсту. Ми закликаємо митрополита Володимира до покаяння, це єдиний спосіб врятувати душу цієї людини від вічного пекла.

Димитрій Ентео // посилання на оригінал

Читати далі...

В Івано-Франківську прочитають лекції з біоетики

Громадська організація „Івано-Франківський Християнський Рух за Життя” спільно з Івано-Франківським національним медичним університетом з благословення Архиєпископа і Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина проводить цикл тематичних лекцій, присвячених проблемам біоетики за участю професора моральної філософії, біоетики та філософської антропології Римського Європейського університету Клавдії Наваріні.

Лекції відбуватимуться в Івано-Франківському обласному клінічному фтізіопульмонологічному центрі, вул. І Франка, 17 (Лекційна аудиторія) 25-29 вересня 2013 р (16:00-19:00). Вхід – добровільна пожертва (в будь-якому розмірі). Вітається попередній запис та реєстрація учасників, що передбачає отримання сертифікату Папського Римського університету „Regina Apostolorum”.

Реєстраційний внесок 70 грн, зібрані кошти спрямовуються на виготовлення сертифікатів, а також, як і добровільні пожертви, на покриття витрат, пов'язаних з перельотом та перебуванням проф. Клаудії Наваріні в Івано-Франківську. За потреби, родини III чину Воплоченого Слова радо приймуть на ночівлю учасників. Просимо зголошуватись. 

Координатор - голова ГО "Івано-Франківський християнський рух за життя" Любомир Стринаглюк. Телефони: 0509647015, 0673441995.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ КЛАВДІЇ НАВАРІНІ 

(Івано-Франківськ 25-29 вересня) 16.00-19.00 вул. Івана Франка, 17 

Лекційна аудиторія Обласний клінічний фтізіопульмонологічний центр 

25 вересня. Коротка історія біоетики. Поняття та визначення. Опис: Офіційно біоетика бере свій початок з 1970 року з виходом статті онколога В. Ресселера Поттера. Він підняв питання про поєднання етики з новими технологіями та медичними дослідженнями. Проте основа біоетики та її проблематика були відомими уже багато років, зокрема у сфері лікування та допомоги людям у традиціях Західної культури, в тому числі і християнської. Біоетику характеризують багатьма способами: згідно з деякими авторами, це самостійна наука, яка вивчає етичні проблеми, пов’язані з людським здоров’ям та біологічними вченнями; згідно з іншими – це частина етики, яка в більшій мірі розглядає проблеми початку та кінця життя. 

26 вересня. Моделі біоетики. Значення людських страждань в межах біоетичних проблем кінця життя людини. Опис: Деякі біоетичні теорії були розвинені на основі різних роздумів про людське життя та моральні цінності. Серед інших була виділена утилітарна модель, соціобіологічна модель, принципізм і персоналізм. Остання, здається, найкраще висвітлює основні риси та потреби людської природи, хоча це має назву трикутного методу. Він дозволяє глибоко вникнути у процес тілесних страждань разом із душевними аспектами і дає повне усвідомлення біоетичних можливостей людини, а особливо явища евтаназії. 

27 вересня. Коли починається життя людської істоти? Опис: І з біологічної, і з філософської точи зору беззаперечним фактом є те, що людське життя починається з зачаття: в цілому, біологія довела, що людське життя починається із запліднення, а філософія пояснює, що кожне людське життя повинне розцінюватися як поява особи. Все-таки, були зроблені певні спроби відкинути цей факт, висвітлювалась концепція перед-зиготи і перед-ембріона або наголошувалось на прогресивних здатностях зародка , таких як відчуття болю чи задоволення, життєздатності плоду, «зародження мозку» і т.д. 

28 вересня. Контрацепція. Аборт та постабортний період. Опис:Людська статева відмінність дає привід для обмірковування відмінностей між жінкою та чоловіком, значення любові як дару, унікальної ролі людської істоти серед інших створінь. Контрацепція, в основному, знижує потенціал сексуальних відносин в рамках взаємного кохання, спілкування, відкритості до життя, пропонуючи ілюзію свободи. Деякі контрацептиви взагалі спричиняють приховані аборти, так як вони втручаються в розвиток людського ембріона, а не в процес запліднення. Добровільний аборт може бути найболючішим досвідом в житті жінок, тому що вони зазвичай усвідомлюють, що аборт – це припинення життя їхньої ще не народженої дитини. Відповідно до сучасних досліджень, наслідки аборту не залежать від періоду вагітності і від використаного методу (хірургічного чи хімічного).

29 вересня. Запліднення в пробірці. Клонування людини і дослідження стовбурових клітин. Опис: Деякі люди вважають, що методи штучного відтворення життя можуть захистити саме життя, тому що вони можуть стати опорою для материнства і батьківства. Це твердження суперечить фактові, що такі методи рідко бувають успішні. Переважна більшість ембріонів у пробірці можуть загинути у фазі імплантації. Більше того, говорячи про запліднення in vitro, часто ембріон розуміють не як дитину, а як об'єкт. Штучне запліднення спермою чи пересадка яйцеклітин викликають ще складніші проблеми, тому що весь сенс сім'ї знаходиться під загрозою. 

Біографічна довідка: 

Клаудія Наваріні. Дата народження: 25 червня 1968 Вчений ступінь: доктор філософії. Вчений з моральної філософії у школі психології в Римському Європейському університеті (UER) з 2008 року; Професор моральної філософії, біоетики та філософської антропології в Римському Європейському університеті з 2005/2006 навчального року, Координатор Центру гуманітарної освіти з 2009 року, координатор центру біоетики та психології з 2010 року. Професор біоетики (зокрема, питання кінця життя; дослідження стовбурових клітин; догляд за невиліковно хворими дітьми) у Папському університеті (Ateneo Pontificio Regina Apostolorum) з 2001 року; дослідницький грант у Італійському Національному інституті здоров’я з 2001 по 2008 рік; дослідницький грант у школі Католицького університету біоетики в Римі з 1998 по 2005 рік; чотирирічний ступінь кандидата філологічних наук в Католицькому університеті у Мілані з 1993 по 1998; магістр біоетики при Католицькому університеті у Римі та при Папському інституті Іоана Павла II з 1996 по 1998; Навчання, викладання і дослідницька діяльність з питань етики, комунікацій та семіотики в Університеті Торонто, Канада, 1996 рік; філософський ступінь (110 нагород з відзнакою, cum laude) в Католицькому університеті у Мілані в 1992 році.

Читати далі...

Грецька Церква засудила досліди на ембріонах

Як повідомляє репортер інтернет-проекту «Помісна Церква», після прийняття рішення на засіданні 30 серпня, Священний Синод Греції вирішив взяти участь через Афінську архієпископію і Священні Митрополії Грецької Церкви у всеєвропейській кампанії «Один із нас» ( One of us ), з метою перегляду, а також, скасування рішення Європейським парламентом легалізації фінансування європейських фондів технологічних досліджень над людськими ембріонами. Так зокрема, вже у цьому році 80.000.000 € було виділено для фінансування таких досліджень, а також, для фінансування заходів, які спеціалізуються на абортах в африканських, і не тільки, країнах, стверджуючи, що такі акції сприяють зросту рівня життя в цих країнах.

Все це з самого спочатку викликало в громадськості широку суспільну дискусію, що призвела до широкої ініціативи збору електронних підписів, щоб стати на захист людського життя з моменту його зачаття до природної смерті. Сьогодні дехто хоче дозволити ці дослідження, належно їх регламентувавши, але, як підкреслює згадане звернення, на карті стоїть щось більше: « з таким дозволом, - йдеться в посланні, - вперше в нашому законодавстві було легалізовано використання людської сутності (істоти)». 

Грецька Церква засудила досліди на ембріонах

Лісабонський договір дозволяє європейським громадянам впливати на процес прийняття рішень за законодавством у разі зібрання мінімальної кількості підписів у співвідношенні з населенням кожної держави - країни ЄС. Так, у Греції було зібрано вже 16 500 підписів . Останній день подання електронних підписів був визначений як 1 листопада 2013 . В якості національного координатора щодо даної ініціативи в Греції була призначена " Асоціація по захисту прав не народженої дитини " Embrace".

Читати далі...

На Софіївській площі встановили хрести з фото ембріонів

Більше сотні хрестів встановили громадські активісти, щоб привернути увагу до проблеми абортів в Україні, йдеться в сюжеті ТСН.19:30. За офіційною статистикою, в Україні щодня більше трьохсот жінок роблять аборт. Проте активісти запевняють, що ця цифра вдвічі більша. 40 відсотків українок репродуктивного віку хоча б раз у житті переривали вагітність. Своєю акцією активісти відстоювали право дитини на народження. Подія привернула увагу багатьох туристів і жителів столиці. Проте варто зазначити, що до законодавчої заборони абортів люди ставляться по-різному. Дехто не відкидає, що це може призвести до підпільних операцій та ще більших проблем зі здоров'ям жінок. Нагадаємо, нині на розгляді у Верховній Раді лежить уже два законопроекти про заборону абортів.

Читати далі...

Церква засуджує аборт, але не людину

Священики говорять, що зачате дитя має душу. І аборт – це вбивство вже живої істоти. Тому завдання духівника – переконати жінку таки народити дитину, незважаючи на матеріальні чи інші проблеми. Та молитися за всіх тих, хто має сумніви.  Церква завжди відстоює та захищає життя, – говорить настоятель Архікатедрального собору УГКЦ о. Андрій Романків. – Церква не може щось дозволити чи заборонити. Кожна людина несе особисту відповідальність.

З позиції Церкви, зачатий плід вже є людиною і має повноцінну душу. Тому, вбиваючи ненароджену дитину при аборті, лікарі вбивають не якийсь набір клітин, а живу людину, вважає Архієпископ Нестор (УПЦ КП). Тому аборт нічим не відрізняється від вбивства, – каже Архієпископ Нестор. – Так що лікар, який робить аборт, і жінка, якій роблять аборт є однаковими співучасниками цього злочину.

Ще в древній клятві Гіпократа лікарі-язичники клялись "не давати жодній жінці песарію для викликання аборту", каже архієпископ Нестор. Тому заборона абортів, крім випадків коли збереження дитини загрожує життю матері, є правильний шлях, особливо для України, де все ще існує проблема з народжуваністю, вважає архієпископ. Боротьба з абортами не повинна обмежуватись лише заборонами, – каже Архієпископ Нестор. – Потрібно пояснювати людям, що таке аборт насправді і наскільки великий гріх бере на себе жінка, яка наважилась на це. Думаю, спільними зусиллями можна цю проблему подолати.

Церква засуджує аборт, як вбивство, але не саму людину, яка цей гріх вчинила

Переривання вагітності – це вбивство живого створіння, вважають священики. Це великий гріх. Однак, церква засуджує вчинок, а не саму людину, яка це зробила.

Священики моляться за тих, хто має якісь сумніви, – каже о. Андрій. – Головне завдання духівника – переконати жінок, щоб не вбивали дітей. Адже саме Бог дає життя, і ніхто не в праві його забирати. Наше суспільство – егоїстичне, і коріння цього – гординя та егоїзм, якими керують матеріальні блага, вважають священики. Ще одна біда - брак виховання.

Тому Церква вчить, що життя – це дар Божий і наш обов’язок його захищати, – каже о. Андрій. – Зачата дитина не має голосу і не може себе захистити. Однак, навряд чи хтось з дорослих погодився б, щоб і його життя забрали таким чином.

Василь Когут, адвокат:

– Згідно з діючим законодавством, переривання вагітності - це є легальна операція, на час якої жінка поступає до медзакладу, їй відкривають лікарняний лист. Однак, існують випадки, коли аборт підпільний чи так званий кримінальний. Скажімо, якщо жінка не хоче афішувати дану операцію. Тоді людина, яка її проводить, відповідає за наслідки. На Тернопільщині у 80-х роках були гучні справи, коли пацієнтці ввели анестезію, не перевіривши реакцію. І вона померла від анафілактичного шоку. Бувало й чимало ускладнень. За це – кримінальна відповідальність. Згідно зі ст. 134 Кримінального кодексу «Незаконне проведення аборту» до відповідальності можуть притягнути особу, яка не має спеціальної медичної освіти. Санкція – штраф – від 850 до 1700 грн., або 100-240 год. громадських робіт, або виправні роботи чи обмеження волі до 2 років.

У ч. 2 передбачена відповідальність, якщо проведення аборту спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої. За це - обмеження або позбавлення волі до 5 років та позбавлення права обіймати певні посади до 3 років. Обмеженням чи позбавленням волі до 3 років чи виправними роботами можуть покарати, згідно зі ст. 138 КК, за незаконну лікувальну діяльність. Це у разі, якщо той, хто проводить операцію,не має відповідної освіти. А наслідки – тяжкі.

Ірина Белякова, 20 Хвилин-Тернопіль

Читати далі...

Законопроект проти абортів викликав жваву дискусію

Запровадити кримінальну відповідальність за штучне переривання вагітності пропонують депутати від "Свободи". У такий спосіб народні обранці сподіваються покращити демографічну ситуацію в Україні. Хоча законопроект лише зареєстрували, його жваво обговорюють. Законопроект, зокрема, коментують у громадських організаціях. Заборону на аборти розцінюють, як наступ на права жінок. Також висловлюються лікарі, які певні, що у разі ухвалення закону збільшиться материнська смертність і розквітне "медичний туризм" до сусідньої Росії. Детальніше про це в сюжеті 5 каналу.

Читати далі...

І словом і ділом: "Свободівці" воюють з абортами

Народні депутати від фракції Свобода зареєстрували у Верховній Раді законопроект про заборону абортів в Україні, який передбачає кримінальну відповідальність за проведення абортів, крім випадків, передбачених законодавством. Авторами даного законопроекту є депутати Олександр Сич, Руслан Зелик, Руслан Марцинків. У пояснювальній записці парламентарії зазначають, що наразі близько мільйона подружніх пар в Україні неплідні, з них 868 тис. пар - у зв'язку з безплідністю жінки (причиною жіночого безпліддя у 80% випадків є аборт).

За останні 20 років населення України зменшилося на 5 млн. осіб (з 52 млн до 47 млн). "Якщо така демографічна динаміка триватиме, то через кілька десятиліть народ України складатиметься переважно з емігрантів - вихідців з Азії. Однією з основних причин таких невтішних демографічних тенденцій є легалізація абортів", - наголошують депутати. У цьому зв'язку депутати пропонують низку змін до Цивільного та Кримінального кодексів. Зокрема, КК пропонується доповнити статтею про кримінальну відповідальність за аборт, крім випадків, передбачених законодавством - карається ув'язненням від 3 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років.

За публічну пропаганду або заклик до аборту депутати пропонують карати штрафом у розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів (зараз неоподатковуваний податком мінімум доходів складає 17 грн). Свободівці також перераховують в законопроекті випадки, в яких допустиме штучне переривання вагітності: якщо вагітність загрожує життю вагітної жінки, наявність медичних показань щодо патології плода, несумісної з життям дитини після народження, доведених у судовому порядку фактів зачаття дитини в результаті зґвалтування.

Нагадаємо, в грудні минулого року віце-спікер Верховної Ради Руслан Кошулинський заявив, що ВО Свобода наполягає на закріпленні в законодавстві вказівки в паспортах національності, заборони абортів і дозволу вільного носіння зброї.

Читати далі...

11 січня : Пам'ять младенців Іродом убитих

11 січня ми з вами, разом з усією повнотою Православної Церкви, будемо вшановувати пам’ять чотирнадцятьох тисяч святих мучеників немовлят, у Вифлеємі вбитих, перших страждальців за Христа. Вони самі не знали, за що страждають, але їх вже вбили за Нього, вбили замість Нього: Ірод сподівався, що серед цих дітей опиниться Христос. Пам’ять Вифлеємських немовлят має особливо шануватися усіма людьми, що населяють нашу країну, тому що ніде в світі не гине в утробі матері немовлят стільки, скільки у нас. Кожна четверта вбита дитина припадає на Росію, Білорусь, Україну. Вбивають найбеззахисніших – ще не народжених, що перебувають в утробі матері, тих, хто не може навіть пискнути на знак протесту.

Бували й раніше на Русі всілякі бузувірства: старообрядці окремих напрямків, які, наприклад, топили немовлят. Охрестять, а потім втоплять – мовляв, хрещений, ангельська душечка, до Бога піде і мамку виблагає. Але таких випадків відомі навіть не тисячі – десятки, а нині ж рахунок йде на мільйони. Наша земля буквально просочена дитячою кров’ю.

І страшне навіть не тільки вбивство саме по. собі, а те, що воно зробилося звичною справою, до якої всі звикли. Деякі медичні кооперативи таким чином просто заробляють гроші: вбити немовля коштує стільки-то. В одні і ті ж двері жіночої консультації йдуть і щоб зберегти, і щоб потім вбити дитину. Притому це чиниться людьми часто з вищою освітою, які, можливо, вважають себе дуже і дуже освіченими. Страшно те, що колишня свята Русь перетворилася на країну вбивць, до того ж вбивць, що не усвідомлюють, що вони роблять.

Люди стали гіршими за звірів. Тому що звірі зазвичай вбивають не собі подібних, а інших: ведмідь роздирає кабана, олень може пришпилити вовка до сосни, а ось ворон воронові ока не видзьобає. В людей же здавна, з часів Адама, є звичаєм вбивати один одного. Каїн вбив Авеля. Це сталося в першому поколінні людей. Але ось до вбивства своєї власної дитини треба було ще дійти. І над тим, щоб виховати людину, яка вважає, що вбивство немовляти – справа не тільки не жахлива, але потрібна і корисна, попрацювали багато: і філософи, і лікарі, і вчителі, і політики, і мами, і тати. Скільки аргументів проти дитини: адже потрібно спочатку інститут (тепер часто школу) закінчити, або заміж вийти, або дисертацію захистити, або просто життєві умови такі, що, мовляв, не можна мати дітей. Логічніше за все, звичайно, їх убити.

В чому причина тих труднощів, які ми як народ тепер відчуваємо? Чому найбагатша в світі країна перебуває майже на межі бідності? Ґорбачов, Сталін чи Лєнін винен? Ні, це кара Божа. Земля вже не витримує тих жахливих беззаконь, які на ній чиняться. Тепер багато говорять про відродження Росії. З чого його починати? Для того щоб почати відроджувати економіку, культуру, моральність, треба припинити чинити найстрашніші гріхи. Страшнішого за дітовбивство немає нічого. Ми повинні припинити вбивати власних дітей!

При цьому начебто їдців з’явиться більше. Звісно, але ж їжу вирощує не колгоспник і не фермер, а Господь. Селянин лише сіє і жне і намагається якось зберегти врожай. А дає його, вирощує – Господь. Люди розраховують так: одного народжу, а сімох не буду – і житиму краще. Тому що якби я народив восьмеро дітей, то в мене було б увосьмеро менше їжі й одягу. На ділі виходить інакше. Кров убитих немовлят падає на весь рід вбивці. Дитина народжується, а над нею вже тяжіє злочин батьків – і від цього гріха діти зазвичай робляться некерованими.

Тому з цією одною дитиною, яку залишили жити, в сім’ї намучаться більше, аніж намучилися б з вісьмома. Сталіна давно немає, а в’язниці переповнені так самісінько. Але якщо раніше можна було сісти “ні за що”, то тепер справді чиняться страшні злочини. В наш час все стало жахливішим, цинічнішим.

Вже школярі вбивають один одного якимись звірячими способами. І причина не в поганому вихованні. Зазвичай же батьки взагалі не виховують дітей. Дитина формується під впливом свого оточення. Раніше люди були морально здоровішими, а хто оточує дитину нині? Батько й мати – вбивці братика, сестрички. І приходять в гості тьотя – тьотя також убивця. Є бабуся – і бабуся вбивця. Всі вбивці. Які виростуть діти?

Що ж робити? Тобто, все втрачено? Ні, виявляється, завжди можна покаятися, виправитися, переосмислити своє життя, почати жахатися власних вчинків і намагатися якось відійти від цього зла, хоч когось від нього стримати. Адже доти, поки воно не припиниться, нічого доброго на нашій землі й бути не може. І ніякі економісти не допоможуть. Тому що Бог нашу землю не благословить. Господь покликав людину до праці, закликав Адама плодитися, розмножуватися і наповнювати землю. А в нас все йде проти Бога: ніхто не хоче, нехай все економлять за рахунок вбивства власних дітей.

Майже немає такої родини, де б ця проблема колись не поставала і не вирішувалася б шляхом убивства. Цих маленьких людей в нас вбивають теж за Христа. Їх вбивають, щоб не виконувати заповідь Божу. Кожна дитина, окрім радості – а дитинка завжди радість, – це ще і праця, і відповідальність. А ніхто не хоче працювати і нести відповідальність, тому, звичайно, простіше вбити. Так виникає ворожнеча людини проти самої себе – ворожнеча проти Христа, тому що все створено Ним. І ми створені Богом істотами двостатевими, здатними до дітонародження, для того щоб наповнювати землю радістю, творчою і плідною працею.

У книзі грецького митрополита Мелетія “Аборти” наводяться слова італійського адвоката, сказані ще сто років тому: “Найпевнішим доказом повного морального падіння народу буде те, що аборт стане вважатися справою звичайною і абсолютно прийнятною”. І з нами це сталося. Якщо в Америці, принаймні, половина населення активно виступає проти цього злочину, то в нас ніхто ніколи про нього навіть не говорить. Ось в чому жах.

Ми повинні кожен на своєму місці перешкоджати злу; по можливості намагатися відмовити кожного, хто задумав його вчинити; завжди про це пам’ятати, розмірковувати, оголювати свою совість і тримати своє серце відкритим для цього діяння. І Господь покриє безліч наших гріхів. Ми можемо врятувати не одне життя. Тому не треба втомлюватися говорити всім і кожному, особливо якщо у кого є знайомі лікарі, бо багато хто з них у власному божевіллі не розуміють, що вони працюють катами. Треба молитися, щоб знайти потрібні слова, як би то людині пояснити і, якщо можливо, зупинити її.

Адже ось приходить п’ятнадцятирічна дівчинка в консультацію, і лікар тут же, ні слова не кажучи, дає їй направлення на вбивство дитини. А якщо вона заперечує: “Та ні, я не хочу”, з нею починають сперечатися. У нас в парафії, слава Богу, багато жінок, які мають по кілька дітей, і кожній доводиться витримувати цілу битву з цими лікарями, коли вони буквально впрошують, змушують, погрожують, наполягають, щоб мати вбила свою дитину тільки з тієї причини, що їх у неї вже двоє чи троє.

Багатодітних ненавидять! Якщо жінка, якій дано таке право, підходить в магазині без черги, то вся ця юрба убивць починає кричати: “Ні, не давайте їй! Народили!” Треба було і тобі вбивати так, як ми! Ставлення народу до того, хто цим злочином не грішить, вороже. Як же далеко можна зайти!

Від чого відбувається таке затьмарення? На кожну людину впливає атмосфера суспільства, його виховання – а в нас все просякнуте, заражене гріхом дітовбивства. Тому треба йти зі світу – до Церкви. Тільки вона може врятувати, в ній як і раніше, те життя, якого навчив людей Господь і апостоли. Тільки тут можна протистояти цьому злу, спочатку в своєму серці, потім і в родині. Щоправда, в нас дуже мало сил. Взагалі віруючих в нашій країні, справжніх віруючих, зовсім небагато. Вважається, що їх мільйони, але це не так.

Більшість – це люди, які “в душі” вірують, а на ділі вбивають дітей і взагалі роблять що хочуть. Тому нам дуже важко, ми самотні проти всього цього величезного світу, котрий живе за законами гріха. Але нас може зміцнювати благодать Божа. І ми маємо день і ніч молити Бога, щоб Він дарував віру, вирвав нас з цього пекла, показав шлях і дав Собі послужити – хоча б одного, двох, трьох дітей, братів наших по крові і, можливо, надалі за духом, врятувати від неминучої загибелі. Допоможи нам у цьому Премудрий Господи за молитвами Пречистої Своєї Матері і невинних чотирнадцяти тисяч немовлят, Іродом у Віфлеємі вбитих. Амінь.

Протоієрей Дмитрій Смірнов, РПЦ

Читати далі...