Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату
Показ дописів із міткою гостре перо. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою гостре перо. Показати всі дописи

середа, 1 травня 2013 р.

Піп Московського Патріархату погрожує українцям Шполи

Коли хтось згадує буремні рекетирські 90-ті роки, або порівнює з ними сьогодення при нинішній владі, то перед очима постає відомий типаж бритоголових молодиків в чорному одязі та з товстими золотими ланцюжками на шиї, які їздять на чорних джипах та тероризують мирне населення, особливо більш підприємливих громадян. Вони займаються здирництвом та залякуванням, виконують усякі замовлення вищих мафіозних патронів. Саме таке явище процвітає сьогодні в Шполянському районі, що на Черкащині. Але роль «братків» виконує… священик церкви Московського Патріархату Василь Костенко.

Замість того, щоб мирно перейматися своєю парафією, проповідувати Слово Боже та допомагати людям духовно зростати, він навіює на них ще більше злоби, якої й без того вистачає в цьому жорстокому світі. Не до справ парафії йому, бідоласі, коли якісь «розкольники» заважають йому "господарювати". То ж замість проповіді, він на кожному богослужінні кляне парафію Української Православної Церкви Київського патріархату, обзиває найбрутальнішим лихослів’ям священиків цієї церкви та їх дітей, проклинає до п’ятого коліна. Якщо ви ніколи не бачили такого служителя Божого, то, будь-ласка, приїздіть до Шполи та переконайтеся самі.

Не дає спокою отцю Василю те, що тисячі шполян горнуться до Української Церкви, де дійсно  розділяють всі їх життєві труднощі чи радіcть. На початку року цей горе-батюшка тероризував жителів Антонівки, які, бачте, без його відома надумали побудувати церкву та зареєструвати парафію Київського Патріархату, та ще й організувати масову купіль на Водохреща. Роздратований отець Василь пообіцяв антонівцям наслати за це бандюків. Люди тільки посміялися над ним, бо не бачили ще такого «доброго» батюшки. 

Потім набридав керівникам районної влади, що страх як не хочуть його бачити з набридливими повчаннями, та й бояться ж, бо він усіх на кожному кроці залякує, що «запечатає», «нашле анафему» чи ще щось поробить. Навіщо ж їм такий клопіт?

А тут вся Шпола вжахнулася: раптово помер 47-річний отець Вадим – настоятель місцевого храму Київського Патріархату. Люди розповідають, що до останньої служби отець Василь наводив прокляття на свого ненависного опонента. Перед смертю отця, його бачили на території храму Різдва Пресвятої Богородиці, збудованого отцем Вадимом разом з українською громадою. Дивно було споглядати, як він ходив по території парафії, яку він так гнівно кляв. Відразу пішли чутки, що це отець Василь звів зі світу отця Вадима. Думали, що нарешті вгамується, радітиме собі нишком. Аж ні! Зколотив мера, голову райради, які жахаються вже його дзвінків і його появи. А вимагав цього разу московський піп, щоб отця Вадима не хоронили біля його храму, як то вирішила громада Різдва Пресвятої Богородиці. 

Спитати б: а що тобі до чужої парафії? Довелося повідомляти працівників СБУ, обласну раду та обласну Партію регіонів, які дивуючись цій картині, змушені були особисто давати вказівки шполянській владі, щоб не чіпали громаду і дали спокійно поховати священика.

Пройшло декілька тижнів, як силами громади встановили купол на нову церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Справа отця Вадима продовжується: громаду ще більше об’єднало горе. Це знову збісило московського батюшку, котрий став робити наганяй причетним до організації робіт. Людям це наскільки неприємно, та й моторошно ж, мабуть.

Шполянських «братків» очолює служитель Московського патріархату?
От у Товмачі знову стався наліт осіб з чорного джипа і в чорному одязі, тільки то не спортивні костюми, і не шкіряні штани, а священицькі ряси. Цього разу отець Василь приїхав залякувати сільського голову, який посмів без його відома подати на реєстрацію документи про створення громади Київського Патріархату. Ще живий отець Вадим благословив на цю справу жителів Товмача, які звернулись до нього з бажанням організуватись у парафію Української Церкви, а також усіляко підтримував отця Ігоря з Соболівки. Вирішили побудувати церкву на місці колишньої, котру спалили німці в 1944-у році. 

Перед Вербною неділею отець Ігор освятив місце майбутнього будівництва. У Товмачі, правда, вже зареєстрована Московська Церква, але до них ніхто з батюшок не приїздив уже багато років, люди не мають можливості ні помолитися, ні освятити воду на свята. Аж тут відразу пригналося на джипі аж троє. Отець Василь "дуже конкретно" поговорив з сільським головою Сергієм Ковалем. Сказав тому, щоб добре подумав про те, що сталося з отцем Вадимом, який вде дописався та добудувався, натякнув, що він теж поки-що ходить на обох ногах і їздить на машині, що в нього є діти і так далі. А ще сказав, що з ним будуть "розборки" в райадміністрації, бо він займає позицію проти Партії регіонів, розколюючи Московську Церкву.

Отакі жахіття відбуваються в Шполянському районі. Хотілося б знати, чи потрібні Партії регіонів такі «каральні загони», котрі намагаються тримати в страху все населення? Люди ж розуміють, що вони мають право реєструвати хоч і десять церков, це їхнє право, записане в українському законодавстві. Чому це ми, реалізуючи свої права на духовні і культурні потреби, повинні питати дозволу в злобного, ненависного московського попа? Хто нарешті зверне увагу на його злодіяння і поширення ненависті серед людей? В сто разів переконаний, що у владних верхівках не захочуть ствердити свою причетність до такої нелюдської діяльності шполянського «бандюка в рясі».

Петро Коваленко,
м.Шпола вул.Корнійчука 24

четвер, 7 березня 2013 р.

Имперские капризы патриарха Кирилла

Эпиграф: «Нам, русским, за границей иностранцы ни к чему…» Борис Гребенщиков

То, что позволяет себе глава РПЦ на территории Российской Федерации, это, по большому счету, его личное дело. Никто не может ему запретить возить в Тулу хоть обоз самоваров. Или заезжать со своим уставом в любой монастырь. Как никто не в состоянии был обуздать его алчность при вышибании миллионов с ближнего своего. Когда на его гундяевское майно в элитной московской квартире попала пыль с соседского ремонта.

О чудо-часах Breguet за 30 тысяч евро, которые то появлялись, то исчезали на патриаршьем запястье, просто промолчим.

Как не будем вспоминать и о том, как Кирилл объяснял необходимость перемещения его тела именно на супердорогих авто. Разглагольствуя о том, что разговоры о дорогих тачках церковного менеджмента, дескать, отвлекают прихожан от темы «Креста Господня».

Для этого у нас есть церковный директор Лавры митрополит Павел. Он же по совместительству депутат Киевсовета от ПР Петр Лебедь. Который, как известно, очень полюбляет мерседесы. А заодно не совсем чист на руку, поелику был уличен в публичном грабительском посягательстве на чужое имущество в виде дорогого журналистского iPhone 4S.

И о чисто христианском милосердии Кирилла и его форме всепрощения по отношению к участницам группы Pussi Riot тоже особо распространяться не станем. Все и так все помнят фразу Васи Обломова о покаянии «путем православного тюремного заключения».


Т.е., вы поняли, что в России авторским правом на бренд Иисуса Христа владеет именно гражданин Гундяев.

Иное дело - Украина.

Государство пока как бы независимое, внеблоковое и все еще отбивающееся от присоединения к племени белкароссов. Т.е. вхождения в Таможенный Союз ЕврАзЭС.

(Странно, что до сих пор Кирилл не обозвал это Христианским Таможенным Союзом. Назарбаев бы простил)…

Мало того, Украина – пока еще государство многоконфессиональное. Где помимо католиков, греко-католиков, протестантов или, там, аделаджевского Посольства Божьего, пусть и в не очень большой любви, но сосуществуют УПЦ МП и УПЦ КП.

А поскольку в России Кириллу сейчас, похоже, особо заниматься нечем, то он решил внести свой вклад в это самое сосуществование. Влить, так сказать, свежую струю в раскол украинского населения по межконфессиональному принципу.

В связи, с чем из Чистого переулка, где в Москве находится патриаршья резиденция, пришла благая весть. Благость которой заключается в том, что глава РПЦ может не прибыть 26 июля на торжественное заседание во дворце «Украина» по случаю празднования 1025-летия Крещения Киевской Руси.

Причина – отказ воссесть в одном президиуме с главой УПЦ КП Филаретом.

Интрига, надо сказать, вышла на славу. Праздник, о котором тот же Янукович говорит без умолку, отмечается на государственном уровне. Филарет входит в оргкомитет. Кирилл, как бы тоже не совсем посторонний, но иностранец.

И что теперь прикажете с этим божьим капризулей делать Януковичу? Если Кирилл таки проигнорирует собрание, то оппозиция тут же обрушится на Януковича с обвинениями в предательстве интересов электорально близких Януковичу прихожан УПЦ МП. В случае, ежели глава государства изгонит из президиума Филарета, то оппозиция точно так же обвинит его в нежелании в угоду Москве поддерживать интересы почти 4,5 миллионов прихожан УПЦ КП. Что в свете грядущих выборов, тоже нехилый электоральный ломоть.

В то, что дядьки в рясах вот уже который век бьются за монополию на Христа, за пару тысяч лет все как бы привыкли. Число сонмищ народов, которые уложили в этих боях христовы воители, тоже небольшая тайна. Их тьмы и тьмы… Правда, в последнее время агрессии поменьшало. Ну, там, экуменизм и прочие попытки слить христианство в единую церковь. Чему, кстати, РПЦ оказывает стабильное сопротивление.

Но это, повторимся, их сугубо внутрицерковные разборки. Потому что сегодня вменяемый человек не сможет внятно объяснить, почему Христос был один, а церквей, сект и иных объединений его последователей и толкователей насчитывается во времени более тысячи. Да-да. От привычно классических типа той же православной церкви или католической до просто дивной экзотики. Типа «Козловского подполья», «Любушкиного согласия», «Неплательщиков» или «Братьев и сестер красной смерти» - секты, основанной в Каргопольском уезде в начале XVIII века…

При чем здесь патриаршьи понты по поводу гастрольного райдера, Он, при все своем местном величии, едет в страну, где церковь от государства отделена. И ежели в этой стране проходит какое-то совместное мероприятие светских и церковных начальников, то не дело гостя рассказывать, с кем он воссядет на одном президиумном квадратном метре, а с кем нет.

Не любит патриарх Кирилл своего украинского коллегу, которого он считает раскольником - нет проблем. Но к чему эта имперская распальцовка?...

Кстати, в связи с этим вспомнился один забавный случай, когда лет пять назад главный раввин Стены плача отказался пропустить к главной иудейской святыне пару десятков важных священников из Австрии. Поскольку те, полностью игнорируя историческую логику и местные правила, решили подойти к святыне, демонстрируя свои кресты. Но скандала устраивать не стали. В том числе и потому, что посетивший до них Стену плача, Иоанн Павел II-й, дабы не оскорблять чувства правоверных евреев, свой крест от посторонних глаз укрыл.

Да еще и поместил между камнями Стены плача текст с покаянной молитвой за антисемитские грехи католической церкви. Который был позже помещен в музей Катастрофы «Яд Вашем». Поступок, надо сказать, который только пошел на пользу сближению и пониманию иудеев и христиан.

Сюда же просто сам просится еще один пример. Когда Стену плача посетил президент Украины Виктор Ющенко. Который оказался хитрее всех раввинов. Поскольку креста не выпячивал, кипу натянул, но вкладывая записку с посланием Богу, умудрился мелко перекреститься… Ясно, что не со зла, а от небольшого ума. Но осадок то все равно остается…

Понятно, что можно и в мечети начать демонстративно чавкать салом. Можно и в буддистский храм в обуви впереться. А потом, когда тебя вежливо (или не очень) попросят, обижаться на то, что эти иноверцы ведут себя по-хамски…

Словом, пока до 26 июля еще есть время, с Кирилловским демаршем нужно срочно разобраться. А то ведь поговаривают, что на праздник может и Путин заглянуть… И ему тоже кто-то из членов президиума не по душе придется…

Капустин Андрей, korrespondent.net

понеділок, 25 лютого 2013 р.

Тернопільщина підтримує... Московський Патріархат?

Проаналізувавши «секретне» розпорядження Кабміну №76-р від 11 лютого 2013 року, починаєш розуміти, чому чиновники не хочуть оприлюднювати, як саме уряд “розпилює” бюджет, і кому дістаються ласі шматки. Трендом останніх трьох років є надання Донецькій області бюджетних призначень обсягом майже 200 мільйонів гривень. Тут усе очевидно, бо обділяти базовий для влади регіон не можна. Будь-яка інша область може отримати, у кращому випадку, лише десяту частину від того, що призначено “землякам” владної верхівки України. Суми захмарні, тому постає питання, чому на ремонт одного лише будинку йде більше, ніж на Сумську, Чернігівську та Житомирську області разом узяті. 

Цікавий феномен і Тернопільської області. Вона аж ніяк не є базовою для електорату влади, але отримала бюджетних призначень майже на 24 мільйони гривень. Якщо подивитися на статті витрат, то усе стає зрозумілим: більше 15 мільйонів йде на будівництво двох будинків на 63 квартири у Почаєві. Ні для кого не секрет, що це оплот Московського патріархату в західній Україні. Як не прикро, але тенденції більш ніж очевидні. Складається враження, що громадяни України наповнюють бюджет не заради розвитку держави в цілому, а для підтримки структур, які забезпечують безхмарне існування нинішньої влади. 

Про це в своїй колонці на Економічній правді пише Олег Медуниця, народний депутат, член бюджетного комітету, член ВО “Батьківщина”.

середа, 20 лютого 2013 р.

"Православна Буковина" визнала своє неправослав'я

Неймовірні речі продовжують відбуватися на Буковині. Після нашої публікації під заголовком "Чи можна причащатися єпископу Марку", прес-служба Чернівецько-Кіцманської єпархії таки змушена була опублікувала офіційне спростування з приводу неймовірно безглуздого копіпасту з "Почаєвських листків". Однак спосіб, яким це було зроблено, перевершив наші найсміливіші очікування. Маємо підозру, що його на замовлення  Владики Марка складали місцеві гумористи.

Виявляється, вся справа тут зовсім не в недолугості редакторів. На майбутнє нам просто варто знати, що редакція "Православної Буковини" стала жертвою всесвітньої змови, під час якої невідомими "людьми" (звідки їм взагалі відомо, що це були люди?) оригінал-макет газети був викрадений. Швидше за все, це були прибульці з челябінського метеориту. Натомість, вороги та злочинці подали до друку зовсім іншу статтю, але вже навмисне інфіковану вірусом канонічності та благодатності.

За твердженням професорсько-докторського складу єпархії, "опублікована ж стаття містить інформацію, яка суперечить вченню православної церкви". Звісно, для просто "Буковини" це не суттєво, але для "Православної Буковини" - це вже занадто. До речі, фразу "Православна Церква" варто писати завжди з великої літери обидва слова. Чи це спростування теж писали чужопланетяни? Тоді це все чудово пояснює.

І останнє. Не дивлячись на те, що перепрошуючи своїх читачів редакція газети "з розумінням ставиться до нашого обурення", від імені всіх читачів цього безцінного науково-богословського видання хочемо чесно запевнити редакцію в тому, що ніякого обурення не було. Був лише сум та відчай за нашу Святу Православну Церкву та її душпастирів. Помісна Православна Церква має виглядати зовсім по-іншому.

Офіційне спростування "Православної Буковини"

В газеті "Православна Буковина" № 2 за лютий місяць 2013 року, у статті " Як готуватися до Святого Причастя", оригінал якої був втрачений, і був замінений, людьми, що готували газету до друку, на статтю із інтернету з подібною назвою. Опублікована ж стаття містить інформацію, яка суперечить вченню православної церкви. А також в цьому ж номері видання "Православна Буковина" не було включено статті про "Архиєрейське служіння Єпископа Марка". Редакція газети просить у своїх читачів вибачення, і з розумінням ставится до вашого обурення. Редакція газети "Православна Буковина"
Правопис оригіналу збережено 

четвер, 24 січня 2013 р.

Юрій Винничук : Церковні злодюжки


Народ наш уміє реагувати на зло гостро і дотепно. Яких тільки прокльонів та знущальних реп ліків не зустрінеш під блогами Вадіма Калєснічєнка, Інни Богословської, Кості Бондаренка, Єлєни Бандарєнка та інших. "Вадик, гори в аду!" – вигукує людина, яка підписалася повним ім'ям. Отже, для неї це суттєво. Накипіло.Я не читаю блогів Вадіка, бо це зайва трата часу. Людина плете словеса на будь-яку тему, у жодній не орієнтуючись. Днями занесло Вадіка у лоно церкви. Ще там його не було. Уже замутив розкол за мовною ознакою, а тепер узявся за релігійну.

Тут я не стримався і прочитав. Текст, як завжди, безпросвітній. Зате репліки просто чудові. Один пише: "Чуєш, набожний, сам на українській мові писав чи секретарка? Ти не бійся, пиши своєю, російською, – кажуть, вам, депутатам, за знання іноземної російської надбавки виплачують..."

Другий йому відповідає: "Пишу из горящего танка".

Та, мабуть, писали Вадікові тексти спочатку таки російською, а вже потім переклали, бо Ісуса канонічний Вадік називає по-російськи "Іісус".

А воно, коли в палаючому танку пишеться, то можна й чимало дурні намолотити. Вадік вирішив звернутися до "архіпастирів, пастирів та вірних громадян Канонічної Української Православної Церкви" і повідомити їм, що "2013 – це рік, в якому ми святкуватимемо 1025 років хрещення Київської Русі".

І тут же ляпає перший ідіотизм: "наші предки під мудрим керівництвом (так і хочеться додати "і лічно Віктора Федоровича!") великого князя... Володимира прийняли світло Православної Віри".

Таваріщь!!! Яка православна віра у 988 році? Тоді була одна християнська віра!

А коли Вадік ще в історію пірнув і згадав "ратні дружини Київської Русі на чолі з святим Іллею Муромським", я подумав: навіщо держава платить гроші помічникам нардепів?

Та, може, якраз для того, щоб вони не писали маячні. Але, мабуть, Вадік вирішив грошики зекономити і пише сам. Звідси і усі ці відкриття. Бо Ілля Муромець – не билинний, а історичний персонаж , – будучи княжим дружинником, не командував дружинами.

Та найбільший гріх на душу узяв наш Вадік, коли заявив від імені регіоналів, що "ми бачимо велику необхідність в підтримці канонічної Української Православної Церкви".

Так ніби досі вона була без підтримки. Так ніби не московські попи насаджують нам руській мір і захоплюють храми, які їм ніколи не належали.

Вадік і уся московська попівська рать, захищаючи канонічність, мабуть, навіть не усвідомлюють собі, що цей термін має ще й такий синонім як "фарисейство".

А сама канонічність рано чи пізно веде до мертвеччини. Для неї обов'язковим стає пошук ворога, втручання в інші конфесії, протиставлення своєї "істинної" церкви "не істинній". Але усе це лише камуфляж, а насправді мова йде про гроші. Храми Московського патріархату навіть у святкові дні не настільки переповнені, як храми решти конфесій.

Тому й не дивно, що з'являється ось таке повідомлення 14. 12. 2010: "Українська православна церква Київського патріархату вчора повідомила, що православна церква Московського патріархату тисне на владу Києва, щоб ті усунули їх колег від проведення відправ на київських цвинтарях... Священики з Московського патріархату переконані, що обряди їх опонентів недійсні, оскільки Київський патріархат є неканонічним".

У ЗМІ можна знайти чимало відгуків про відвідини Києво-Печерської та Почаївської Лавр, де канонічні ченці Лаври прискіпливо допитують відвідувачів, якої вони віри, до якої церкви належать. "Якщо розмовляєш українською, не хочуть тебе сповідати, не продають свічок і навіть можуть випхати за двері храму".

Зрештою, над дверима одного з храмів Почаївської Лаври так і пишеться: "До таїнства допускаються особи Православного віросповідання, що належать до канонічної Церкви".

Як же тут не згадати слова Ісуса Христа: "Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне людям; бо самі не входите і бажаючих увійти не пускаєте..."

Нічого подібного ви ніколи не зустрінете у храмах українського Київського патріархату, української автокефальної церкви чи української греко-католицької церкви.

Нема там і всюдисущих пронирливих бабушок, які будуть вам тицяти під ніс свої кістляві пальці і казати, що ви не там стали або не туди свічку поставили.

Це папа Римський Іоанн Павло ІІ міг молити і в мусульманських мечетях, і в єврейських синагогах, закликаючи до терпимості і єднання, а Московський патріархат звик сіяти у суспільстві лише ворожнечу і агресію.

Церква, з якою дружать регіонали, антиукраїнська, постійно працює на розкол українців, засуджує людей не за їхні вчинки, а за відсутність формальної легітимності. Чи може така церква називатися християнською?

Який стосунок Московський патріархат має до хрещення Русі у 988 р.? "Вас здєсь нє стаяло!" – як заявила одна канонічна старушка Анні Ахматовій у черзі.

УПЦ від Хрещення Русі була Митрополією Константинопольського Патріархату. У 1448 р. від Київської Митрополії відокремилася Московська єпархія, яка була самоназвана Московською Патріархією. Лише через 141 рік (у 1589 р.) вона отримала визнання Константинопольського Патріархату.

У 1684 р. Москва вирішила підпорядкувати собі Українську Митрополію, але отримала відмову від Константинопольського патріарха. Врешті під шаленим тиском Москви у 1685 р. митрополит Київський Гедеон Четвертинський присягнув на вірність московському патріархові.

У 1686 р. московити підкупили Константинопольського Патріарха Діонісія і той погодився на підпорядкування Московській Патріархії Української Церкви. Але наступного року його саме за це було засуджено на патріаршому соборі та позбавлено сану, а підпорядкування визнано актом хабарництва і скасовано.

І що з цього випливає? А те, що підпорядкування Української Церкви Московській є неканонічним.

Московський патріархат вчинив кілька неканонічних актів, які порушили апостольні правила. Одне з них: "Хай ніхто з боголюбивих єпископів не поширює влади на іншу єпархію, що давніше та спочатку не була під рукою його чи його попередників.

Але як хто поширив та силою яку єпархію приєднав собі, то нехай віддасть її, щоб не порушувалися правила Отців, щоб не закрадалася під видом священнодійства пиха влади світської.

Отже, Святому й Всесвітньому Соборові вгодно, щоб кожна єпархія зберігала в чистоті й без перешкоди ті права, які належать їй від початку, на основі звичаю, що здавна закорінився".

А що вже казати про ту єресь, яку поширює Московська церква. Ще Іван Огієнко звернув колись увагу на те, що російські фарисеї свідомо фальшують тексти Святого Письма. Так " в книзі Естер 1:22 оригінал і переклади цілого світу (серед них і острозька Біблія 1581 р.) дають:

"Щоб кожен чоловік був паном у домі своєму й говорив мовою свого народу". Це дуже важливе для поневолених народів Росії місце російський св. Синод дає так: "Да будет страх им в жилищах их".

Авжеж – чті батюшку-царя, тремти і молися. Бо ти раб.

А 13 листопада 1924 р. Царгородський патріарх Григорій Сьомий разом з 12 східними митрополитами підписав грамоту Вселенської Патріархії, у якій визнав незаконність (неканонічність) передачі Київської метрополії Москві:

"В історії написано, що перше відділення від нашого престолу Київської Митрополії та православних митрополій Литви і Польщі, що залежали від неї, й приєднання їх до Святої Московської Церкви відбулося цілком не за приписами канонічних правил, а також не було додержано всього того, що було встановлене про повну церковну автономію Київського Митрополита, що носив титул екзарха Вселенського Престолу".

Юрій Винничук, письменник