28 лютого о 18.35 на 77 році життя, 45 році священства, 27 році єпископства відійшов до вічності владика Юліан (Вороновський), вислужений єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
17 лютого владику Юліана було прооперовано і він знаходився у реанімаційному відділені Львівської обласної лікарні, — повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Біографічна довідка:
Владика Юліян (Вороновський) - народився 5 травня 1936 р. в с. Гумниська Бузького району на Львівщині в сім'ї Івана та Ксенії з роду Костишин. Після закінчення середньої школи поступив в Український Поліграфічний Інститут у Львові, котрий закінчив у 1961 році зі спеціальністю інженер-технолог поліграфічного виробництва. Впродовж п'ятнадцяти років працював на різних посадах від інженера до начальника відділу в Проектно-Конструкторському Інституті у м. Львові. Відтак через віровизнання змушений звільнитися і перейти на просту роботу у котельню, де працював до часу виходу УГКЦ із підпілля.
У 1958 році вступив до монастиря Студійського Уставу підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Будучи монахом і працюючи на державній роботі, навчався у підпільній Духовній семінарії, що діяла у Львові.
27 жовтня 1968 року у Львові з рук Митрополита Василія (Величковського) отримав ієрейські свячення. З цього часу сповнює служіння священика підпільної УГКЦ, будучи настоятелем, а опісля ігуменом монастиря Студійського уставу.
30 вересня 1986 року отримав єпископські свячення з рук Архиєпископа Володимира (Стернюка). Відтак владику призначено єпископом-помічником місцеблюстителя Львівської архиєпархії. У 1991 році. стає Архимандритом монастиря Студійського Уставу і ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа.
У квітні 1993 року. йому доручено адміністрування новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької єпархії, а 17 квітня 1994 року відбулася його інтронізація на правлячого єпископа даної єпархії, обов'язки якого виконує по сьогоднішній день.
27 жовтня 2011 року повідомлено, що Блаженніший Святослав (Шевчук) за згодою Синоду Єпископів УГКЦ прийняв зречення Владики Юліана з уряду Єпарха Самбірсько-Дрогобицького. З цього часу Владика Юліан став вислуженим єпископом Самбірсько-Дрогобицьким.
Верховний архієпископ Любомир Гузар - єпископ УГКЦ, кардинал Католицької Церкви; з 28 січня 2001 року Верховний архієпископ Львівський, з 25 серпня 2005 року по 10 лютого 2011 року Верховний архієпископ Києво-Галицький - предстоятель УКГЦ. Почесний громадянин Тернополя. Любомир Гузар розглядався як один з можливих наступників Папи Римського Івана-Павла ІІ (з-поміж 16 інших кандидатів). Його найбільшою перешкодою до обрання називали східноєвропейське походження — кардинали могли не проголосувати за другого поспіль папу з цієї частини світу. Серед інших перешкод також називали його колишнє громадянство США та потребу, в разі обрання, перейти в Римо-Католицьку Церкву. З поміж його переваг відзначали ясність розуму, високу духовність та популярність серед кардиналів. Також звертали увагу на його головування у Церкві, де дозволені шлюби священників, і те, що це могло позитивно вплинути на скасування целібату в Римо-Католицькій Церкві.
Народився 24 листопада 1960 року в місті Сиракузи, штат Нью-Йорк, США. Від 1978 року до 1995 року навчався в Сиракузькому університеті (США), Папському Урбанському університеті, Папському Орієнтальному інституті в Італії та Гарвардському університеті (США). В 1992 році заснував та очолив Інститут історії Церкви тоді ще при Львівській Богословській академії (зараз Український католицький університет). В 1998 році прийняв таїнство Священства в Соборі Святого Юра у Львові. Протягом 2000 – 2002 років був Ректором Львівської Богословської академії. Від 2002 року дотепер – Ректор Українського католицького університету. 26 серпня 2012 року хіротонізований на єпископа в Архикатедральному Соборі Святого Юра у Львові (святитель – Блаженніший Патріарх Святослав (Шевчук), Глава УГКЦ) у зв’язку з призначенням Апостольським екзархом для українців-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії.
Освіта1978 – 1980 роки – навчання в Сиракузькому університеті. Отримав подвійний диплом бакалавра з біології та філософії з відзнакою Summa cum laude. Тема дипломної праці: «Середньовічні аргументи існування Бога». 1980 – 1983 роки – навчання в Папському Урбанському університеті в Римі, Італія. Богословський факультет. Ступінь бакалавра (S.Т.В) з відзнакою Маgna cum Laude. 1983-1992 роки – навчання в Гарвардському університеті в Кембріджі, штат Масачусетс. Факультет гуманітарних і природничих наук. Докторат (Ph.D) в галузі слов’янської та візантійської культурно-церковної історії. Дисертація: ”Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії”. Керівники: Едвард Кінан, Ігор Шевченко, Омелян Пріцак, Франк Сисин.
1994 – 1995 роки – навчання в Папському Орієнтальному Інституті в Римі, Італія. Факультет східних церковних наук. Ліценціат (L.S.E.O) з відзнакою Summa cum laude. Тема ліценціатської дисертації: «До аналізу ‘нео-патристичного синтезу’ Георгія Флоровського». Керівник: Проф. Едвард Фаруджя. Навчальні стажування: 1988 рік – Київський державний університет, Київ, Україна. Українська мова та лінгвістика. 1986 рік – Ягелонський університет, Краків, Польща. Літня програма вивчення польської мови. 1985 рік – Віденський університет, Відень, Австрія. Літня програма вивчення німецької мови. 1980 – 1983 роки – Колегія Святої Софії, Рим, Італія. Церковна історія та Візантійська літургіка.
Адміністративна, наукова та суспільна діяльність 1988 рік – член American Association for the Advancement of Slavic Studies. 1990 рік – співголова Організаційного комітету з’їзду «Українська молодь – Христові» у Львові. 1992 рік – Директор-засновник Інституту Історії Церкви в м. Львові. Керівник проекту «Образ сили духу: усна історія Української Греко-Католицької Церкви (1946-1989)». 1993 – 1995 роки – призначений Головою Комісії з відновлення Львівської Богословської Академії. Відповідальний за статут, програму, розклад, розвиток бібліотеки, залучення і формування викладацького та професійного складу, підготовлення підручників; часткова відповідальність за збір коштів. 1993 – 1994 роки – співорганізатор разом з Інститутом Історії Церкви ряду наукових конференцій: «Церква, культура та політика в ранньо-новітній та новітній Україні» (в рамках ІІ Міжнародного ‘конґресу україністів: Львів, 1993); «Біографічний метод соціологічних дослідженнях» (Львів, 1994); «Митрополит Андрей Шептицький» (до 50-ї річниці з дня смерті митрополита, Київ-Львів, 1994) 1994 – 1996 роки – організатор дворічної програми «Берестейських читань» – академічного відзначення 400-ліття Берестейської уніїб що передбачало проведено 18 одноденних наукових конференцій у різних містах України та Польщі за участю провідних українських та закордонних вчених про історичне тло і спадщину Берестейської унії в XVI- XVII ст. Програма включала шість тематичних циклів засідань: «Історичний контекст, укладення Берестейської унії та перше поунійне покоління» (Львів – Івано-Франківськ – Київ); «Держава, суспільство і Церква в Україні у XVII столітті» (Львів – Дніпропетровськ – Київ); «Берестейська унія і українська культура XVII століття» (Львів – Харків – Київ); «Берестейська унія та внутрішнє життя Церкви в XVII столітті» (Львів – Луцьк – Київ); «Менталітет, ідентичність та богослов’я в Україні та Білорусі у XVII столітті» (Перемишль – Львів – Київ); «Унійні процеси XVI – XVII ст. і їх еклезіологічна оцінка» (Львів – Київ – Ужгород – Тернопіль).
1995 – 2000 роки – Віце-ректор Львівської Богословської Академії. Декан з академічних питань, відповідальний за розвиток дослідницьких інститутів, бібліотеки та пошук операціних коштів. 1995 – 2001 роки – координатор української групи міжнародного проекту «Aufbruck»: порівняльне дослідження наслідків тоталітаризму для Католицької Церкви у десяти країнах Центральної та Східної Європи. Головний координатор проекту «Aufbruck» – Пасторальний Форум (Pastorales Forum) / Віденський Університет. 1996 рік – Голова Українського Комітету Міжнародної Асоціації Порівняльної церковної історії (Ukrainian Committee of International Association for Comparative Church History).
1998 рік – дорадник і член жюрі для стипендій з гуманітарних наук для українських вчених, яку надає Американська Рада Наукових Товариств (ACLS). 1999 рік – член Наглядової Ради “Prospekt 2002” Academic Exchange Programme, Institute of Eastern Christian Studies в Неймегені, Нідерланди. Координатор української участі в літній італомовній школі Istituto Superiore di Scienze Religiose “S. Francesco” в Мантові, Італія. 1999 – 2000 роки – професор церковної історії Українського Вільного Університету в Мюнхені, Німеччина. 2000 – дотепер – член ректорської Асоціації Європейських Католицьких Університетів. 2001 – консультант Конґреґації Східних церков в Римі, Італія. 2000 – 2002 – Ректор Львівської Богословської Академії. 2002 – дотепер – Ректор Українського Католицького Університету.
Педагогічна діяльність 1986 – 1987 роки – викладав українську мову, початковий та середній рівень на кафедрі слов’янських мов та літератури Гарвардського університету. 1992 рік – викладав на Літній школі Інституту ім. митрополита Андрея Шептицького, Католицьке Богословське Об’єднання (Catholic Theological Union) в Чикаго. Курс: «Історія Східного Християнства»’ (Heritage of Eastern Christianity). Викладав курс «Вступ до усної історіографії» на історичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка. 1993 рік – викладав на Літній школі Інституту ім. м-та Андрея Шептицького, Богословський факультет Університету св. Павла в Оттаві, Канада. Курс: «Вступ до Східного Християнства» (Introduction to Eastern Christianity). Викладав Семінар з усної історії на історичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка. 1994 – 1996 роки – викладав в Папському Орієнтальному Інституті в Римі на програмі для студентів з підготовчого курсу богослов’я. Курс: «Східно-слов’янське християнство» (Eastern Slavic Christianity). 1994 рік – викладав на Літній школі Інституту ім. м-та Андрея Шептицького, Богословський факультет Університету св. Павла в Оттаві, Канада. Курс: «Вибрані теми Східно-Християнської думки» (Selected Topics in Eastern Christian Thought).
1995 – 2001 роки – викладав історію Візантійської цивілізації, церковну історію, східно-християнську духовність та культурологію на філософсько-богословському факультеті Львівської Богословської академії. 1996 рік – викладав в Гарвардській Літній школі історичного факультету. Курс: «Модерна історія України» (Modern Ukrainian History).
1996 – 1997 – читав цикл лекцій з історії Української Церкви на курсах підвищення кваліфікації працівників народної освіти Львівської області та Інститут духовної культури у Львові. 2002 рік – викладав курс «Історія Візантійської цивілізації» на історичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка. 2002 – дотепер – викладає курс «Християнська духовність в постмодерній добі» на філософсько-богословському факультеті Українського католицького університету.
Видавнича і редакційна діяльність1993 рік – співзасновник і співредактор збірника статтей з церковної історії «Ковчег». 1994 рік – член Редакційної ради журналу Logos: A Journal of Eastern Christian Studies. Ottawa, Canada. 1995 рік – редактор серії видань матеріалів «Берестейських читань». 2001 рік – член Наукової ради журналу Oecumanica Civitas Rivista del Centro di documentazione del Movimento Ecumenico Italiano в Ліворно, Italia. 2005 рік – науковий редактор перекладу книги Івана Павла ІІ «Пам’ять та ідентичність». Відзнаки, стипендії, почесне членство 1980 рік – прийнятий до Phi Beta Kappa (Почесне всеамериканське товариство студентів відмінників з гуманітарних і природничих наук). 1985 – 1986 роки - Foreign Language and Area Studies (FLAS) Fellowships. 1986 – 1988 роки – National Graduate Fellowship, Javits Fellowship (Американська національна стипендія для докторантів). 1988 рік – IREX Language Training Grant, Київ, СРСР (Стипендія для міждержавного стажування США-СРСР). 1989 рік – Fulbright Hays Dissertation Fellowship, Poland and Italy (Докторська стипендія ім. Фулбрайта, Польща та Італія). IREX Dissertation Fellowship, Poland (Докторська стипендія, Польща). 1989 – 1990 роки – Dumbarton Oaks Junior Fellow (Докторська стипендія Гарвардського центру візантології у Вашингтоні). 1990 – 1991 роки – Social Science Research Council Dissertation Grant (Докторська стипендія Ради Соціальних Досліджень). 1992 рік – Kennan Institute Short-term Research Grant (Короткотермінова дослідницька стипендія Кененського Інституту). 1992 – 1993 роки – IREX Post-doctoral Republican Research Residency, Ukraine (Пост-докторська республіканська дослідницька стипендія з резиденцією в Україні). 1996 рік – дослідницька стипендія для наукового стажування в Centro Aletti в Римі, Італія. 1998 рік – дослідницька стипендія для наукового стажування в Centro Aletti в Римі, Італія. 2000 рік – друге місце в номінації «Минувшина», присуджене ІІ Всеукраїнською акцією експертного опитування «Книжка року». Дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, Секція суспільних наук. Дослідницька стипендія для наукового стажування в Centro Aletti в Римі, Італія. 2001 рік – «Науковець року 2000», згідно з рішенням Оргкомітету Акції «Галицький Лицар». 2005 рік – кавалер ордену «За заслуги ІІI ступеня», згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка. Кавалер ордену «За інтелектуальну відвагу», за «натхненну моральну поставу, подиву гідну самопосвяту, інтелектуальний внесок у богослов’я, створення одного з провідних українських осередків вільної думки і вільного духу, незамінної громадянської і академічної інституції – Українського католицького університету у Львові». Присуджений Капітулою незалежного культурологічного часопису «Ї». 2006 рік – «Постать року» згідно рішенням оргкомітету Акції «Галицький Лицар». 2007 рік – відзначений оргкомітетом Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів. Почесний громадянин міста Львова.
2000 — був інавгурований на ректора Львівської Богословської Академії.
21 липня 2012 — призначений Апостольським Екзархом для українців греко-католиків Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу.
26 серпня 2012 — у Архикатедральному Соборі святого Юра у Львові відбулась архиєрейська хіротонія отця Бориса Ґудзяка, яку очолив Блаженніший Патріарх Святослав (Шевчук).
Організував велику кількість міжнародних наукових конференцій, зокрема «Берестейські читання» (1994–1996; 4 томи матеріалів цих конференцій уже вийшли друком і ще два з'являться незабаром).
Автор понад 30 друкованих праць. Найбільша праця — «Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії».
У 1958 році вступив до монастиря Студійського Уставу підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Будучи монахом і працюючи на державній роботі, навчався у підпільній Духовній семінарії, що діяла у Львові. 
.jpg)
.jpg)
