Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату
Показ дописів із міткою Єпископат-УПЦМП. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Єпископат-УПЦМП. Показати всі дописи

пʼятниця, 13 вересня 2013 р.

Помер єпископ Мефодій (Петровцій)

13 вересня на 72-му році життя відійшов до Господа перший правлячий архієрей Хустської єпархії єпископ Мефодій (Петровцій). Владика Мефодій знаходився на спочинку з 22 листопада 1998 року за станом здоров’я. Поховання спочилого єпископа Мефодія відбудеться у суботу 14 вересня 2013 року у с. Мала Уголька Тячівського р-ну. Початок заупокійної літургії о 10:00. Хустське єпархіальне управління та редакція «Православія в Україні» исловлює глибоке співчуття та молитовну підтримку членам родини новоспочилого єпископа Мефодія та правлячому архієрею Хустської єпархії архієпископу Марку. Символічно, що зовсім недавно владика Мефодій освятив нове Хустське єпархіальне управління. 

1957 року він став послушником у Троїцькій пустині поблизу міста Хуст Закарпатської області, у 1959 році - в Почаївській Лаврі. Потім служив у лавах Радянської армії та ніс послух у Віленському Свято-Духовому монастирі. У березні 1969 року пострижений у чернецтво. А в 1973 році закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. 1973 року призначений у Свято-Духів монастир, ніс послух регента-уставщика хору братії, згодом - благочинного. 

єпископ Мефодій (Петровцій)
21 грудня 1981 року призначений духівником братії монастиря й жіночої Свято-Духової обителі при ньому. 1990 року призначений духівником Серафимівського монастиря в селі Приборжавське Іршавського району Закарпатської області. 30 липня 1994 року у Свято-Миколаївському храмі Покровського жіночого монастиря Києва хіротонісаний в єпископа Хустського й Виноградівського. З 1998 року за станом здоров’я знаходився на спочинку.

понеділок, 1 квітня 2013 р.

Єпископ Варсонофій (Винниченко)

30 березня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну літургію у соборному храмі Свято-Пантелеімонівського жіночого монастиря у Феофанії. Його Блаженству співслужили: митрополити Донецький і Маріупольський Іларіон, Бориспільський Антоній (керуючий справами УПЦ), Вишгородський і Чорнобильський Павел, архієпископи: Запорізький і Мелітопольський Лука, Святогірський Арсеній, Яготинський Серафим, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), Ізюмський і Куп’янський Єлисей, єпископи: Горлівський і Слов’янський Митрофан, Макіївський Варнава, Дніпродзержинський і Царичанський Володимир, Львівський і Галицький Філарет, духовенство Київської та Донецької єпархій.

За Літургією собор архієреїв висвятив у єпископа Новоазовського, вікарія Донецької єпархії настоятеля храму преподобного Агапіта Печерського м. Донецька та духівника Донецької єпархії архімандрита Варсонофія (Виниченка) (відповідно до рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 15 березня 2013 р., журнал № 36). Наприкінці Блаженніший Митрополит Володимир звернувся до висвяченого єпископа Варсонофія зі словом настанови та вручив йому архієрейський жезл.


Біографічна довідка:

Єпископ Варсонофій (у миру Виниченко Володимир Семенович) народився 1961 року в місті Донецьку. Навчався у середній школі № 110 м. Донецька, після чого з відзнакою закінчив Донецький технікум промислової автоматики. У 1993 році закінчив Московський технічний університет. Духовну освіту здобув у Московських духовних школах. 1995 року висвячений у сан диякона, а згодом - у священика. У 1996 році намісником Свято-Успенського Святогірського монастиря архімандритом Арсенієм (Яковенко) був пострижений у чернецтво з нареченням імені Варсонофій на честь преподобного Варсонофія Оптинського. 1998 рік - настоятель Свято-Тихонівського храму міста Новодонецьк Донецької області та благочинний Новодонецького округу Горлівської єпархії. З 2000 року - настоятель храму преподобного Агапіта Печерського міста Донецька. 2004 рік - возведений у сан архімандрита. У 2013 році обраний духівником Донецької єпархії. 5 березня 2013 року рішенням Священного Синоду УПЦ архімандриту Варсонофію (Виниченку) визначено бути єпископом Новоазовським. Чин наречення відбувся 29 березня 2013 року у Всіхсвятському храмі Свято-Пантелеімонівського жіночого монастиря у Феофанії.








понеділок, 18 березня 2013 р.

Єпископ Миколай (Почтовий)

17 березня, у Прощену неділю, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну літургію у храмі преподобних Антонія та Феодосія Святої Успенської Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили: митрополити - Бориспільський Антоній (керуючий справами УПЦ, перший вікарій Київської Митрополії), Вишгородський і Чорнобильський Павел (намісник Лаври), архієпископи - Яготинський Серафим, Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (секретар Предстоятеля УПЦ), єпископи - Макарівський Іларій, Броварський Феодосій, Обухівський Іона, Ірпінський Климент, Бородянський Варсонофій, духовенство Київської єпархії та насельники Лаври у священному сані.


За Літургією собор архієреїв висвятив у єпископа Васильківського, вікарія Київської єпархії настоятеля храму великомученика Димитрія Солунського у Жулянах архімандрита Миколая (Почтового) (відповідно до рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 15 березня 2013 р., журнал № 35).

З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, митрополит Антоній висвятив у диякона вихованця 4 класу Київської духовної семінарії Вадима Семененко.

За відправою Первосвятитель звернувся до пастви зі словами настанови напередодні Великого посту та побажав у молитві, мирі та любові один до одного провести спасительні дні Чотиридесятниці. «Я прикликаю на вас благословення Господнє, яке дає людині нову силу і нову благодать. Разом із тим бажаю перейнятися почуттям відповідальності та любові до Бога і один до одного. Любов нехай панує серед вас», - сказав Архіпастир.

Наприкінці Блаженніший Митрополит Володимир звернувся до висвяченого єпископа Миколая зі словом настанови та вручив йому архієрейський жезл.

Єпископ Миколай (у миру Олександр Георгійович Поштовий) народився 13 березня 1970 року в родині православного священика протоієрея Георгія Поштового в м. Києві. 1987 роцу закінчив середню школу № 1 м. Канева. Духовну освіту здобув у Київській духовній академії і семінарії. У 1992 році висвячений у диякона, а згодом у священика. 1999-го року прийняв чернечий постриг з ім'ям Миколай (на честь святителя Миколая, архієпископа Японського). 2008 року призначений настоятелем храму святого великомученика Димитрія Солунського у Жулянах. У 2009 році возведений у сан архімандрита. У 2013 році призначений головою Інформаційно-просвітницького відділу Київської єпархії. 15 березня 2013 р. рішенням Священного Синоду УПЦ архімандриту Миколаю (Поштовому) визначено бути єпископом Васильківським. Чин наречення відбувся 16 березня 2013 р. у синодальному залі резиденції Предстоятеля Української Православної Церкви у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі.










субота, 23 лютого 2013 р.

Архієпископ Лука (Коваленко)

Архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука (Андрій В'ячеславович Коваленко) народився 11 липня 1971 року в м. Харцизьку Донецької області. 1988 року закінчив середню школу. З 1988 року працював у Центральній міській лікарні м. Харцизька санітаром. У 1989 році був мобілізований. 1992 року розпочав навчання у Донецькому державному медичному університеті. У 2000 році захистив магістерську дисертацію з присвоєнням вченого ступеня магістр медицини. У березні 1998 року митрополитом Донецьким і Маріупольським Іларіоном висвячений у сан диякона. У травні 1999 року - у сан ієрея.

З 1998 по 2002 рік заочно навчався у Київській духовній семінарії. З 2002 року заочно навчається у Київській духовній академії. З травня 1999 по серпень 2005 року служив у Свято-Миколаївському храмі м. Донецька. 25 грудня 2003 року у Свято-Успенському Святогірському монастирі прийняв чернецтво з іменем Лука на честь святителя Луки Кримського. З січня 2004 по серпень 2005 року був головою Відділу по взаємодії з промисловими підприємствами і організаціями Донецької єпархії. Під його окормлінням було зведено три храми і реконструйовано приміщення під два домових храми. У травні 2004 року возведений у сан архімандрита.

З вересня 2005 року був кліриком Полтавської єпархії. Ніс послух заступника голови Синодального відділу релігійної освіти, місіонерства і катехізації УПЦ.

13 листопада 2005 року у Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври висвячений у сан єпископа. Призначений єпископом Васильківським, вікарієм Київської Митрополії, намісником Свято-Різдва-Богородиці Глинської пустині. Рішенням Священного Синода УПЦ від 23 грудня 2010 року (Журнал №47) призначений керуючим Запорізькою єпархією з титулом "Запорізький і Мелітопольський". 23 грудня 2010 призначений керуючим Запорізькою та Мелітопольської єпархією зі звільненням від управління Конотопською та Глухівською єпархією та з посади намісника Різдва Пресвятої Богородиці ставропігійного Глинської пустині.

З 8 травня по 20 липня 2012 тимчасово керував Бердянської та Приморською єпархією. Архієпископ проводив благодійний марафон «Любов милосердствує» для допомоги онкохворим дітям Запорізької області.У 2012 році був нагороджений відзнакою «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня. Раніше став лауреатом народного рейтингу «Великі запорожці».

Очолює Синодальний відділ Української Православної Церкви «Місія" Церква і медицина "».

У лютому 2013 року заявив "Наше суспільство живе по фізичним, матеріальним законам, а священик живе за законами духовним, які свідчать, що за не відспіваних покійних молитися можна, інакше священик, його близькі, його діти або онуки будуть хворіти". [джерело]

Згодом, прес-служба єпархії оприлюднила офіційне спростування російською мовою щодо цього інциденту.







неділя, 17 лютого 2013 р.

Архієпископ Феодор (Гаюн)

Архієпископ Феодор Кам'янець-Подільський і Городоцький,  (Олексій Олексійович Гаюн), народився 17 лютого 1958 року в селі Немовичі Сарненського району Рівненської області в селянській родині. 1975 року закінчив середню школу і вступив до Рівненського інституту водного господарства, але навчання покинув. Протягом 1977—1978 років працював на одному з заводів у Рівному. З 1978 по 1984 рік навчався в Московській духовній семінарії. Проходив військову службу. 1987 року закінчив Московську духовну академію з вченим ступенем кандидата богословських наук. Тоді ж був направлений до Свято-Успенської Почаївської Лаври. 

24 грудня 1987 року прийняв чернечий постриг з ім'ям Феодор на честь преподобного Феодора, князя Острозького. 10 січня 1988 року був висвячений у сан ієродиякона, 7 жовтня 1990 року — в сан ієромонаха. Потім майбутнього владику було переведено до Свято-Духівського скиту Почаївської Лаври і призначено благочинним обителі. 

У травні 1991 року ієромонах Феодор повернувся до Лаври і був призначений викладачем Почаївського духовного училища. 5 червня 1992 року був возведений у сан ігумена і призначений намісником Свято-Успенської Почаївської Лаври, 1 серпня того ж року прийняв сан архімандрита.

Архієрейське служіння 5 серпня 1992 року відбулася хіротонія архімандрита Феодора в єпископа Почаївського, вікарія Тернопільської єпархії. 8 грудня того ж року владику призначено ректором Почаївської духовної семінарії. 27 липня 1996 року звільнений з посади намісника Почаївської Лаври зі збереженням посади ректора духовної семінарії. Обителі було надано статус ставропігійного монастиря. З 15 квітня 1997 року владика Феодор — єпископ Кам'янець-Подільський і Городоцький. 

2006 року, в день Ангела Блаженнішого Митрополита Володимира, 28 липня, за Божественною літургією єпископ Феодор був возведений у сан архієпископа.

пʼятниця, 8 лютого 2013 р.

Архієпископ Іоасаф (Губень)

У миру - Петро Іванович Губень Народився 08.04.1961 Тезоіменитство - 17 вересня (4 вересня за станим стилем) Хіротонія - 16.12.2007 На кафедрі з 10.02.2011 Архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф народився 8 квітня 1961 року в с. Кути Маньківського району Черкаської області в сільській родині. У 1976 році закінчив Кутівську восьмирічну школу й того самого року вступив до Київського професійно-технічного училища, після закінчення якого був направлений на роботу в управління виробничо-технологічної комплектації тресту «Південнозахідтрансбуд». У 1980-1982 роках відбував службу в лавах Радянської армії. Після демобілізації повернувся на колишнє місце роботи, де й працював до 1990 року. У 1990 році вступив до Київської духовної семінарії, яку успішно закінчив 1994 року, і тоді ж був прийнятий до Київської духовної академії. 10 листопада 1994 року призначений на посаду помічника інспектора КДАіС. 28 липня 1995 року у Свято-Покровському жіночому монастирі м. Києва митрополитом Харківським і Богодухівським Никодимом (нині покійний) хіротонісаний у сан диякона. 9 листопада 1997 року у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври єпископом Житомирським і Новоград-Волинським Гурієм (нині знаходиться на спокої) висвячений у сан священика. 

27 березня 1998 року в Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври проректором КДАіС архімандритом Митрофаном (Юрчуком) (нині - архієпископ Луганський і Алчевський) пострижений у чернецтво з ім'ям Іоасаф на честь святителя Іоасафа Бєлгородського. У 1998 року після закінчення Київської духовної академії і захисту дипломної роботи на тему «Церковно-історичне значення Помісного собору РПЦ 1917-1918 рр.» був залишений викладачем гомілетики у КДС. До свята Пасхи 1999 року Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром зведений у сан ігумена. 

17 квітня 2000 року призначений старшим помічником інспектора КДАіС. 8 червня 2000 року Блаженнішим Митрополитом Володимиром возведений у сан архімандрита. 1 серпня 2000 року призначений благочинним храму Київської духовної академії і семінарії на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У 2002 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Історія виникнення й розвитку антитринітарного напряму у вченнях древніх і сучасних сектантських течій». Згодом ніс послух викладача канонічного права та порівняльного богослов'я у КДАіС. 

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 9 лютого 2006 року (Журнал №4) визначено бути членом робочої комісії з відновлення діалогу з УАПЦ. 31 березня 2006 року призначений на посаду доцента кафедри канонічного права КДА. 22 січня 2007 року призначений настоятелем парафії Свято-Воскресенського кафедрального собору м. Києва. 14 грудня 2007 року постановою Священного Синоду Української Православної Церкви (Журнал №120) архімандриту Іоасафу визначено бути єпископом Новокаховським і Бериславським. Рішенням Священного Синоду УПЦ від 10 лютого 2011 (Журнал №4) року призначений єпископом Кіровоградським і Новомиргородським. 9 липня 2012 року возведений у сан архієпископа.



















Митрополит Ніфонт (Солодуха)

Високопреосвященніший Ніфонт Митрополит Луцький і Волинський (в миру – Василь Андрійович Солодуха) народився в сім'ї селянина 5 жовтня 1948 р. у с. Галина Воля Старовижівського району Волинської області. У два роки залишився круглим сиротою. У 1963 році закінчив місцеву школу. З 1963 по 1967 роки працював у колгоспі. 1967 - 1969 – служба у радянській армії. У 1969 - 1970 роках працював у залізничному ДЕПО м. Брест. В 1970 році поступив у Московську духовну семінарію. В 1971-1974 рр. був іподияконом у Святішого Патріарха Пімена (Ізвекова, +1990). У 1974 р. закінчив Московську Духовну семінарію. У цьому ж році поступив у Московську Духовну Академію, яку закінчив у 1979 р. 20 березня 1974 р. прийняв чернечий постриг у Тройце-Сергієвій Лаврі (м. Сергіїв Посад, Загорськ). 

15 квітня цього ж року у Богоявленському кафедральному соборі м. Москви Патріархом Піменом рукопокладений в ієродиякона. 26 лютого 1977 р. в Покровському академічному храмі Троїце-Сергієвої Лаври Високопреосвященнішим Володимиром, архієпископом Дмитровським (нині Предстоятель Української Православної Церкви) рукопокладений в ієромонаха і направлений на служіння у Волинську єпархію. 18 березня 1977 р., Указ №170 архієпископом Волинським і Рівненським Даміаном (Марчуком, +1987), призначений настоятелем Свято-Троїцького храму, с. Рудка-Козинська Рожищенського р-ну Волинської області. У 1985 р. возведений в сан ігумена. У 1988 р. архієпископом Волинським і Рівненським Варлаамом (Ільющенко, +1990) возведений у сан архімандрита. У 1989 р. обіймає посаду благочинного Рожищенської округи Волинсько-Рівненської єпархії. Рішенням Священного Синоду від 20 березня 1990 р. призначений єпископом Хмельницьким і Кам'янець-Подільським. 

30 березня 1990 р. у Володимирському кафедральному соборі м. Києва був звершений чин наречення, а 31 березня 1990 — хіротонія в єпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського. Згідно Указу Священного Синоду Української Православної Церкви від 25 серпня 1992 року, в зв'язку зі складною міжконфесійною ситуацією в м. Луцьку переведений на Волинську кафедру. 28 липня 1993 року був возведений в сан архієпископа. 11 квітня 2001 року возведений у сан митрополита. Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, Журнал №22 від 13.07.2006 р., призначений виконуючим обов’язки Ректора Волинської Духовної Семінарії. З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженніного Володимира Митрополита Київського і всієї України, рішенням спеціалізованої Вченої Ради від 20 лютого 2008 року за значні заслуги перед Українською Православною Церквою та за вагомий внесок у розвиток духовної освіти присвоєно науковий ступінь «Почесний Доктор Богослов’я». 

Нагороджений: 1998 р. Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром з нагоди 50-річчя орденом Української Православної Церкви "Преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських" ІІ ступеня. 1998 р. Святішим Патріархом Олексієм орденом РПЦ "Преподобного Даниїла Московського" ІІ ступеня. 1999 р. Блаженнішим Митрополитом Володимиром – орденом "Святого рівноапостольного великого князя Володимира" ІІІ ступеня. 2000 р. – ювілейним орденом "Різдво Христове" І ступеня. 2002 р. – ювілейною медаллю "Харківський Собор – 10 років " І ступеня. 2003 р. – орденом "Святого рівноапостольного великого князя Володимира" ІІ, І ступеня з присвоєнням титулу "Старшина Ордена Св. Князя Володимира". 2003 р. – орденом РПЦ "Преподобного Сергія Радонезького" ІІ ступеня. 2005 р. – орденом «Святого апостола Іоанна Богослова» ІІ ст. до 15-річчя архієрейської хіротонії. 2006 р. – орденом прп. Нестора Літописця ІІ ступеня. 2008 р. – орденом «Святого апостола Іоанна Богослова» І ст. 2008 р. – орденом Руської Православної Церкви «Святителя Алексия, митрополита Московского» ІІІ ст. 2008 р. – орденом Словацької Православної Церкви «Святих Кирила і Мефодія» І ст. 2008 р. – орденом Польської Автокефальної Православної Церкви «Святої Рівноапостольної Марії Магдалини» ІІ ст. 2008 р. – Ужгородською Богословською Академією медаллю «Імені Святих Кирила і Мефодія» І ст. 2010 р. – орденом святителя Димитрія Ростовського. 2011 р. – Відзнакою Предстоятеля УПЦ. 2012 р. - орден Преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських І ступеня. * * * 1997 р. рішенням Центральної Ради "Союзу Чорнобиль України" медаллю "За гуманізм"; 1998 р. дипломант в номінації "Благодійник року" в програмі "Людина року ' 98" р. Луцька; 1998 р. від Волинської обласної ради народних депутатів "За подвижницьку працю в духовному відродженні Волині, активну участь в організації і проведенні заходів щодо добродійності і милосердя" є нагороджений Почесною грамотою; 1999 р. визнано Благодійником року в програмі "Людина року Волинського краю ' 99"; 1999 р. – Президентом України орденом "За заслуги" ІІІ ступеня; 2001 р. – пам'ятною медаллю Президента України до 10-річчя незалежності України; 2001 р. Волинською облдержадміністрацією нагороджений Дипломом лауреата обласного меценатства і спонсорства. Двічі – у 2003, 2004 рр. Головою Дитячого Фонду України пам'ятним знаком "Серце віддаю дітям" (у 2003 р. першим на Волині). 2003 р. – Президентом України орденом "За заслуги" ІІ ступеня; 2003 р. – командуванням Волинського прикордонного загону нагрудним знаком "Відмінний прикордонник" І ступеня; 2003 р. – МГО "Козацтво Запорізьке" орденом "Козацька слава" І ступеня. 2005 р. – Спілкою ветеранів Афганістану медаллю «За заслуги» ІІІ ступеня. 2006 р. - золотою медаллю "Козацька слава" та медаллю 10-річчя МГО "Козацтво Запорозьке". 2007 р. – відзнакою Міністерства Внутрішніх Справ України "За сприяння органам внутрішніх справ України". 2007 р. – Верховним отаманом України та діаспори орденом «Покрова» І ступеня. 2008 р. - Президентом України орденом «За заслуги» І ст. 2008 р. – «Почесною відзнакою Управління МВС України у Волинській області» 2008 р. – МГО «Козацтво Запорізьке» орденом «Гетьман Байда-Вишневецький» І ст. 


ЗА РОКИ ПЕРЕБУВАННЯ НА ВОЛИНСЬКІЙ КАФЕДРІ ВЛАДИКОЮ НІФОНТОМ БУЛО ЗАПОЧАТКОВАНО: 

У 1995 р. Різдвяний благодійний концерт для дітей-сиріт; благодійна акція для незрячих по храмах єпархії у "Неділю про сліпого"; у 1998 р. розпочалось будівництво собору Всіх Святих землі Волинської; щорічний Хресний хід містом в найближчу неділю перед 12 серпням – в пам’ять про горезвісні серпневі події 1992 р. по клопотанню митрополита Ніфонта написана на Святій горі Афон і привезена в благословіння для Волинської землі ікона "Пантанаса"; «Іверська», «Отрада и Утешение», «св. великомученика Пантелеімона» з частичкою мощей; відроджено 3 монастирі: Свято-Миколаївський чоловічий с. Мільці Старовижівського р-ну; Свято-Стрітенський жіночий монастир с. Михнівка Камінь-Каширського р-ну і Хрестовоздвиженський чоловічий с. Старий Чарторийськ Маневицького р-ну; засновано Свято-Троїцький жіночий монастир с. Старосілля Маневицького р-ну при якому розпочато будівництво дитячого будинку для оздоровлення дітей сиріт та дітей з неблагополучних сімей; у 1992 році за початкова Міжнародні дитячо-юнацькі конференції при ВДС; утворено духовно-просвітницькі центри по районах єпархії; утворено Місіонерський кружок; започатковано читання неусипної псалтирі під час Великого посту вихованцями Волинської Духовної Семінарії; щорічна паломницька подорож пішки вихованцями ВДС до Свято-Успенської Почаївської Лаври у перший тиждень Петрового посту; започатковано щотижневу телепередачу "Дзвони Волині"; паломницькі поїздки до Почаївської Лаври дітей перед початком навчального року; налагоджена місіонерська робота з військовими, у місцях позбавлення волі, з працівниками та службовцями органів Внутрішніх справ, та інших силових структурах. побудований храм-каплиця на території УМВС України у Волинській області в пам’ять про загиблих міліціонерів; видано Молитвослов та «Закон Божий» для незрячих мовою Брааля; утворений хор з незрячих людей, який приймає учать у Різдвяному благодійному концерті та богослужіннях; заплановано будівництво храму для незрячих, де будуть проводитись Богослужіння з коментарями.