Как митрополит Владимир (Сабодан) раскалывал Украину

Сегодня стало общепринятым правилом хорошего тона воспевать панегирики почившему митрополиту Киевскому и всея Украины Владимиру (Сободану). И, конечно же, во многом это небезосновательно. Яркая личность, любящий и милосердный архипастырь, искренний патриот, да и просто лояльный до безразличия управленец, закрывавший глаза на моральные пороки духовенства и покрывавший любовью зловонные язвы Украинской Православной Церкви Московского Патриархата. Таким он запомнился всем и именно руководителя подобного типа так чаяли украинские архипастыри видеть его преемником... Но речь сейчас не об этом.

Нисколько не сомневаюсь, что мои рассуждения вызовут у многих праведный гнев и жажду отмщения в виде расфренда. Но Кафарос смиреннейший уже перешагнул ту жизненную черту, когда мнение большинства способно увлекать в стройный поток благочестивого единомыслия. С душевной болью переживая за судьбу нашего Отечества, испытывающего мощнейший натиск агрессии со стороны "братского народа"-"богоносца", Кафарос вспоминает события двадцатипятилетней давности, очевидцем которых ему довелось быть. События же эти, связанные с архиерейским противостоянием за власть в Украине, привели впоследствии к расколу украинской Церкви и украинского общества, следствием чего стала многолетняя антиукраинская агитационная активность, упакованная в обертку борьбы за каноническое Православие. Плоды этой псевдоблагочестивой русско-мирной пропаганды мы сейчас с избытком пожинаем на Донбассе...

Итак, возвращаясь в воспоминаниях в 1990 г., Кафарос смиреннейший обращается мысленно к Поместному Собору, избиравшему нового патриарха. Вопреки укоренившемуся стереотипу, главными фаворитами избирательной кампании были не митр. Алексий (Ридигер) и митр. Филарет (Денисенко)... Впоследствии попытку митр.Филарета создать автокефальную Церковь в Украине будут считать попыткой реванша после неудачных патриарших выборов... Нет, все было гораздо сложнее... Наиболее реальными кандидатами на патриарший престол были все тот же митрополит Ленинградский Алексий (Ридигер) и постоянный член Священного Синода, Управляющий делами Московской Патриархии митрополит Владимир (Сободан)...

Борьба тогда на Соборе развернулась нешуточная. Собор практически сразу разделился на две части. Многие знали добродушного и милостивого митр.Владимира еще со времени обучения в Московских Духовных Академии и Семинарии, кто-то сталкивался с его прощающим взглядом и словами ободрения уже в бытность последнего Управляющим делами... Да и письменные жалобы с мест на святителей Божиих митрополит Владимир нередко без должного реагирования переправлял тем, кто являлся объектом обличения. Пусть, мол, сами разбираются с жалобщиками. И это очень устраивало церковную номенклатуру... В общем, симпатии значительной части соборян были совершенно искренними...

И вот развернулась борьба... После первого тура голосования митр.Алексий набрал 139 голосов, митр. Владимир 107, а митр.Филарет вылетел из числа претендентов на первосвятительский престол как пробка от шампанского, набрав всего 66 голосов. Большинство отдавших свой голос за Филарета были украинцами, желавшими избавиться от деспота и отправить его подальше в Злотоглавую-Белокаменную.

Во время второго тура голосования многие украинцы решили "двинуть" на патриаршество другого своего земляка, в результате чего митр.Владимир набрал уже 143 голоса. Но его все-таки обошел митр.Алексий, набрав 166 голосов (всего лишь на 23 голоса опередив Владимира)...

После таких жарких выборов патриарх Алексий понял, кто составляет ему реальную конкуренцию в Церкви - находящийся прямо под боком популярнейший в среде епископата и духовенства митрополит Ростовский, Управляющий делами Московской Патриархии. То есть, конкурент и противник, сосредоточивший в своих руках основной механизм управления Русской Православной Церковью.

Несмотря на эйфорию, связанную с избранием нового патриарха, в московской атмосфере тогда ощущалась предгрозовая тяжесть, разряжение которой для всех виделось крайне желательным. В какой-то момент митр.Владимир начал получать от окружения Святейшего прозрачные намеки и очевидные месседжи, указывающие на нежелательность продолжения его пребывания в Москве...

Митрополита Владимира откровенно напрягала сложившаяся ситуация. Он узрел для себя весьма благоприятный "запасной аэродром", когда в октябре 1990 г., когда Украинской Православной Церкви были дарованы права широкой автономии, гарантирующей административную независимость от Москвы и пожизненность поста Предстоятеля, т.е. иммунитет от вчерашнего конкурента, а сегодняшнего Патриарха. И вот тогда началось...

Уже в начале 1991 г. московский журналист Александр Нежный принял в свои потные ладони благословенную мзду от самого от митр. Владимира, пожелавшего обвалить "пожизненного" Предстоятеля УПЦ митр.Филарета (Денисенко) ради себя родимого. Не стоит сбрасывать со счетов и психологию архиерея, который в гонке за патриаршеством проиграл своему противнику во втором туре, да и то с мизерным отставанием. Ведь не снимал же он своей кандидатуры после первого тура, как сделал митрополит Минский Филарет в 2009 г., а сознательно шел на второй тур, мысленно прикидывая, сколько вчерашних сторонников митр.Филарета (Денисенко) отдадут за него свой голос... И, как верующий человек, как монах, молился во время голосования. О чем молился? Чтобы не избрали? Сомневаюсь, иначе взял бы самоотвод... И вот, результаты счетной комиссии... Разочарование... А ведь мог бы... Ведь УПЦ становится почти что Поместной Церковью. Кто же, как не он, должен стать ее пожизненным Предстоятелем? Разве Филарет? Так он же вылетел еще в первом туре... Кто же по праву должен занимать вторую по влиянию должность в РПЦ?..

В 1991 г. Александр Нежный отработал свой заказ и опубликовал в крайне популярном в то время журнале "Огонек" статью "Его Блаженство без митры и жезла" ("Огонек" №№ 48 и 49, 1991 г.). В этом шедевре заказной журналистики митр.Филарет Киевский обвинялся в том, что он натурал... Но тогда еще общество было другим и статья вызвала широкий резонанс, внеся свою лепту в дело низложения Филарета, произошедшего в 1992 г. И нужно отдать должное Филарету, который не отблагодарил митр. Владимира и других участников своего низложения той же монетой. Никого не "слил" в прессу, сохранив свое человеческое достоинство...

А потом был Харьковский Собор 27 мая 1992 г., который вопреки уставу УПЦ МП сменил "пожизненного" Предстоятеля и, снова вопреки Уставу, избрал новым Предстоятелем митрополита Ростовского, а не управляющего одной из епархий УПЦ МП...

А потом была многолетняя война с Киевским Патриархатом, в результате которой в сознании населения каноническое Православие стало отождествляться с Россией, а попытка найти свой путь исторического и политического развития - с расколом и предательством Церкви.

В конце жизни митр.Владимир нашел в себе силы примириться с Филаретом, публично облобызавшись с ним перед камерами. Но это дело личное. Дело же общественное и церковное уже сделано. И итоги этого дела мы пожинаем сейчас на Донбассе. Итоги этого дела мы пожинаем сейчас в церковном расколе, по-живому разделившем украинский народ.

Упокой, Господи, душу раба Твоего, митрополита Владимира!

(с) Автор ЖЖ з ніком kafaros

Читати далі...

Слово у день смерті Блаженнішого Митрополита Володимира

Читати далі...

Поховання Митрополита Володимира (відео)

Заупокійна літургія та відспівування спочилого Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира відбулося 7 липня на площі перед Успенським собором Києво-Печерської лаври. Труну з тілом Митрополита Володимира хресною ходою обнесли навколо Успенського собору та перенесли до дзвіниці біля храму Різдва Божої Матері, що на Дальніх печерах лаври. Блаженнішого поховали на старому монастирському цвинтарі, згідно його передсмертній волі.

Читати далі...

На посаду предстоятеля УПЦ претендують два кандидати

Після вчорашньої смерті предстоятеля Української православної церкви Московського патріархату митрополита Володимира заговорили про можливих його наступників. Називають імена двох потенційних кандидатів. 6 липня Священний Синод має визначитися із датою, коли ж будуть обирати нового керівника УПЦ МП. Процедура обрання Предстоятеля прописана в статуті Української православної церкви Московського патріархату, ідеться в сюжеті ТСН.19:30. Відповідно до нього, після смерті Предстоятеля місцеблюститель скликає Собор єпископів. На ньому мають бути присутні всі 70 єпископів - 50 правлячих архієреїв та 20 - вікарних. Відмовитися від участі в Соборі не може ніхто без поважних причин. Для того, щоб Собор відбувся, потрібен кворум - дві третини його членів. Право кандидувати на посаду Предстоятеля можуть правлячі архієреї. Голосування може бути відкритим або таємним. 

Підраховує голоси лічильна комісія. Рішення ухвалюють простою більшістю. Якщо кандидати набирають однакову кількість голосів при таємному голосуванні - буде наступний його тур. Якщо рівна кількість голосів при відкритому голосуванні - вирішальним є голос голови, тобто, місцеблюстителя. Після цього новообраний Предстоятель Української православної церкви Московського патріархату має бути представлений Патріарху Московському і всієї Русі для отримання благословенної грамоти. Предстоятеля УПЦ МП обирають пожиттєво. Один із кандидатів - невідомий донедавна митрополит Антоній, якого особисто підтримує патріарх Кирил.

Незважаючи на те, що з 2011-го року митрополит Володимир тяжко хворів, але продовжував жити, йому вже тоді почали підбирати заміну. Кремль та колишня влада в бажанні змістити предстоятеля УПЦ МП вдавалися до різких дій стосовно нього самого та оточення. Кажуть, очікування смерті Володимира в Кремлі було настільки сильне, що прощатися з предстоятелем Української православної церкви гості з Москви приїжджали двічі. Але митрополит продовжував жити. У вересні 2013-го Блаженнійший Володимир відвідав Одесу, де поспілкувався з постійними членами Синоду та розповів про намагання "Сім'ї" його позбутися. "Розповів, що на нього чиниться тиск зі сторони колишнього президента та можновладців з метою звільнення престолу митрополита і піти у відставку заради обрання нового предстоятеля", - говорить Олександр Драбинко, секретар Предстоятеля Української Православної Церкви Московського Патріархату. А Кремль та влада бачили предстоятелем нікому досі не відомого Антонія, на той момент ректора духовної академії, минуле якого тісно пов'язане з Москвою. Тому для Патріарха Кирила він був і є ідеальною кандидатурою. Антоній довгий час працював у Москві. Навчався в тамтешніх семінаріях.

Тож кар'єра ректора академії стрімко пішла вгору. Попри волю Володимира, його вводять в постійні члени Синоду та роблять керівником справ церкви. Антоній починає разом із командою Януковича працювати на повалення Володимира. Предстоятель Української церкви попри свій стан намагався боронити церкву від захоплення і зрозумів, із ким має справу. Один із членів Синоду передав ТСН унікального листа. "Передчасні амбіції Преосвященного владики Антонія щодо обійманого нами престолу київських митрополитів, змушують нас висловити недовіру до Його Високопреосвященства", - ідеться в листі. Володимир попросив звільнити Антонія з обійманих посад - керівника справ церкви та ректора Київської духовної академії та семінарії. Проте члени Синоду проігнорували вимогу свого Предстоятеля. Тим часом, тодішньому президенту Януковичу доповідають про кожен крок Антонія на шляху до посади Предстоятеля УПЦ МП. "... митрополит Антоній продовжує намагання заручитися підтримкою на посаду глави церкви як із боку українських посадовців, так і Московської патріархії. Так, 9 лютого він провів зустріч із радником президента Сергієм Льовочкіним, 10 лютого - головою зовнішніх церковних зв'язків РПЦ митрополитом Волоколамським Ілларіоном (Алфеєвим)..., а наприкінці лютого планує зустрітися з главою РПЦ патріархом Кирилом (Гундяєвим)", - говориться в листі.

Тим часом усередині УПЦ МП розгорається справжня війна. Оточення Володимира в особі його секретаря і опікуна Олександра Драбинка стають предметом нападів з боку прокремлівських ієрархів УПЦ МП. Останнім не подобаються надто автокефалістські настрої оточення Блаженнійшого. Драбинко - намагається відгородити Володимира від тиску влади і сам стає заручником - його ізолюють від митрополита і тримають за містом. Увесь цей час у них триває війна з Антонієм. Проте після перемоги Майдану і втечі Януковича на Священному Синоді в лютому цього року місцеблюстителем обирають не Антонія, а митрополита Чернівецького і Буковинського Онуфрія. Члени Синоду добре розуміли, що Антоній - креатура Януковича та Кремля, тому, не перебуваючи під тиском Банкової, віддали свої голоси Онуфрію, людині, яка веде чернечий спосіб життя, аскетичний та віддалений од політики. У нього немає дорогих авто та будинків, живе Онуфрій в єпархіальному управлінні в Чернівцях. Проте зараз ходять чутки, що місцеблюститель Онуфрій уже нібито написав рапорт і висловив підтримку Антонію.

Кажуть, тут "стирчать вуха" Кремля. За нашими даними, останнім часом у Лавру постійно навідується другий секретар посольства Російської Федерації в Україні Ігор Шаповалов, який привозить інструкції. Саме з цими інструкціями пов'язані останні чистки в УПЦ МП, звідки звільнили майже все оточення Блаженнійшого Володимира, яке мало проукраїнські позиції. Указані ротації і зміни проведені саме митрополитом Антонієм, який іще досі бачить себе на престолі. Архієрейський собор, подейкують, планують провести в Херсонесі, на день хрещення Русі, куди прибуде патріарх Кирил, і там хочуть обрати нового предстоятеля УПЦ МП. Хто це буде - Антоній чи Онуфрій - сказати важко. Проте зрозуміло одне - вони мають сильний проросійський вплив. Не виняток, що можлива третя кандидатура, яку підтримає й нинішня українська влада.

Читати далі...

Патріарх Філарет закликав молитися за упокій новопреставленого митрополита Володимира

Вранці 5 липня 2014 р. на 79-му році життя відійшов до Господа митрополит Володимир (Сабодан), глава УПЦ Московського Патріархату. Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет висловив співчуття та закликав молитися за упокій його душі. «З сумом довідався про упокоєння Предстоятеля Української Православної Церкви (Московського Патріархату) Блаженнійшого митрополита Володимира (Сабодана).

Останні роки його життя були особливо важкими. Але ми, як віруючі люди, знаємо, що сила Божа в немочі звершується. І всі були свідками того, що саме в ці останні роки завдяки позиції митрополита Володимира, його турботі про майбутнє України і Православ’я розпочалося поступове зближення між очолюваною ним Церквою та Київським Патріархатом.

Багато хто намагався і продовжує намагатися перешкодити цьому зближенню, нашому діалогу і порозумінню. Але і у немочі тілесній митрополит Володимир зумів ясно показати свою волю і бажання до церковного миру та порозуміння, коли минулого року під час урочистих заходів з нагоди 1025-ліття Хрещення Руси-України привселюдно тепло вітався з Предстоятелем Київського Патріархату.

Господь покликав нині Блаженнійшого владику в Свої Небесні оселі. Завершився його важкий земний шлях. І наш обов’язок, як християн, щиро молитися за упокій його душі.

Висловлюю співчуття всім, хто любив спочилого митрополита як свого пастиря і наставника, для кого він був рідною і близькою людиною.

Я закликаю всю нашу паству підносити молитви за упокій новопреставленого митрополита Володимира. Нехай Милостивий Господь прийме його душу в оселях праведників. Нехай дарує йому Царство Небесне і вічний спокій!

Вічна пам’ять новопреставленому Блаженнійшому митрополиту Володимиру!

Філарет,

Патріарх Київський і всієї Руси-України

5 липня 2014 р.»

Прес-центр Київської Патріархії

Читати далі...

Стан Предстоятеля УПЦ МП митр.Володимира погіршився

Стан митрополита Київського і всієї України, предстоятеля Української православної церкви Володимира погіршився. Про це повідомив у Facebook митрополит Олександр (Драбинко). "Стан Блаженнішого Митрополита Володимира погіршився. Прошу святих молитов", - написав митрополит Олександр. Нагадаємо, раніше у митрополита Володимира відкрилася внутрішня кровотеча, однак загрози життю не було. Повідомлялося, що його стан стабільно важкий.

Стан Предстоятеля УПЦ МП митр.Володимира погіршився

Читати далі...

Янукович і Захарченко намагалися усунути митрополита Володимира

Розпочато розслідування стосовно Віктора Януковича та Віталія Захарченка за фактом незаконного тиску на Митрополита УПЦ МП Володимира. Ця інформація опублікована на сайті Генеральної прокуратури України. Головним слідчим управління Генеральної прокуратури України розпочато кримінальне провадження стосовно колишніх Президента України, Генерального прокурора, Міністра внутрішніх справ та інших високопосадовців за фактом незаконного тиску на Митрополита Київського і всієї України Володимира з метою усунення його від управління УПЦ МП. 

У ході перевірки, проведеної за зверненням одного з народних депутатів, встановлено, що Митрополит Київський і всієї України Володимир дотримувався позиції невтручання церкви у політику, чим викликав невдоволення колишнього Президента України, який бажав заручитись підтримкою УПЦ на виборах у 2015 році. 

Після невдалих спроб переконати Митрополита Київського і всієї України Володимира відректися від посади, екс-міністр внутрішніх справ України, на виконання вказівки колишнього Президента України, організував силами підлеглих йому працівників фізичну ізоляцію Митрополита Олександра, який є особистим секретарем та довіреною особою предстоятеля Київської православної церкви Володимира. Однією із умов звільнення Митрополита Олександра з ізоляції було переконати Митрополита Київського і всієї України Володимира зректися займаної посади. 

За вказаним фактом Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення екс-посадовцями кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень). Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснює Головне слідче управлiння Генеральноï прокуратури.

Читати далі...

Звернення Всеукраїнської Ради Церков у зв’язку з суспільно-політичною ситуацією в Україні

Дорогі брати і сестри! Шановні співгромадяни! У зв’язку з загостренням суспільно-політичної ситуації в країні Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій звертається до віруючих різних релігій та конфесій з закликом підсилити молитви за мир і спокій, за припинення розбрату та ворожнечі, за порозуміння та розв’язання конфлікту. 

Ми засуджуємо акти насильства і жорстокості, вчинені як проти мирних учасників громадських акцій та журналістів, так і проти правоохоронців, які виконували обов’язок відповідно до присяги. 

Звертаємося до діючої влади з закликом забезпечити конституційні права і свободи громадян, не застосовувати силу щодо мирних зібрань, взяти до уваги вимоги протестувальників, а також провести неупереджене розслідування випадків провокацій та силового протистояння і покарати винних. 

Закликаємо весь народ України, не залежно від політичних переконань, бути мудрим і відповідальним, утримуватися від насильницьких і протиправних дій та не піддаватися на провокації. 

Закликаємо українське суспільство, владу і опозицію, до діалогу та спільного пошуку прийнятного шляху виходу з кризи. Пам’ятаймо, ми є частинами єдиного народу, єдиної країни. Неможна допустити, щоб політичне протистояння стало причиною для порушення цілісності нашої держави. 

Ми – члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, повноважні представники релігійної спільноти України, яка є значною і невід’ємною частиною українського громадянського суспільства, є різними за своїми переконаннями та світоглядом, однак ми живемо і трудимось в дусі взаємного розуміння, поваги і миру. А тому закликаємо всіх вас до суспільного і політичного порозуміння, взаємної поваги і миру для блага нашого народу. 

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій готова у міру можливого сприяти налагодженню діалогу й зробити все необхідне для примирення й відновлення стабільності у нашій Державі. Боже Великий Єдиний, нам Україну храни! 

На доручення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій

Митрополит Володимир 

Головуючий у ВРЦіРО, Предстоятель Української Православної Церкви Київ,

10 грудня 2013 року

Читати далі...

Заява УПЦ МП у зв’язку з останніми політичними подіями

У зв’язку з останніми політичними подіями в країні БЛАГОСЛОВЛЯЄМО в усіх храмах і монастирях Української Православної Церкви в неділю 1 грудня за Божественною літургією та в усі наступні дні Різдвяного посту звершувати молитву «про примноження любові та викорінення усякої ненависті і злоби». 

ЗАКЛИКАЄМО духовенство і всіх вірних Української Православної Церкви незалежно від їх політичних поглядів до спільної молитви за мир, любов та злагоду, подолання розбрату і ворожнечі, недопущення насильства та розв’язання непорозумінь. 

НАГАДУЄМО всім політичним лідерам і державним діячам, що вважають себе віруючими і християнами, біблійну мудрість про те, що «усяке царство, що розділилося в собі, спустошиться; і всяке місто чи дім, що розділився в собі, не встоїть» (Мф. 12, 25). 

НАГАДУЄМО, що всі ми діти єдиного Бога і громадяни однієї країни. Тому маємо зробити все, щоб політичний процес не виходив за межу Божих Заповідей і християнської моралі, за рамки Конституції та законів України. 

ПАМ’ЯТАЄМО, що Господь заповідував нам любити один одного, бути братами і сестрами, бути миротворцями і перемагати зло добром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця хай буде з усіма нами. Амінь. 

 + Володимир, Митрополит Київський і всієї України 

Предстоятель Української Православної Церкви

Читати далі...

Блакитний митрополит з колегами приїхали на розвідку

13 листопада постійні члени Священного Синоду УПЦ - митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел , митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, а також, архієпископ Горлівський і Слов'янський Митрофан відвідали Предстоятеля УПЦ Блаженнійшого митрополита Володимира в клініці , де він проходить курс лікування , повідомляє "Релігія в Україні ". Правлячі архієреї доповіли Предстоятелю УПЦ про стан справ у єпархіях , розповіли про майбутні значущі заходи та просили першосвятительского благословення на їх проведення. 

Від імені духовенства та віруючих Одеської єпархії владика Агафангел побажав митрополиту Володимиру якнайшвидшого одужання , підкресливши , що весь український народ підносить ревні молитви Богу про одужання Предстоятеля УПЦ. У відповідному слові митрополит Володимир тепло подякував митрополиту Агафангелу та іншим українським ієрархам за старанні труди і благословив їх на подальше служіння на благо Святого Православ'я , повідомляє офіційний сайт Одеської єпархії УПЦ. 

Нагадаємо , обидва митрополита - владики Агафангел та Іларіон - є лідерами проросійської фракції архієреїв УПЦ , складаючи внутрішню опозицію курсом митрополита Володимира на подальше зміцнення самостійності УПЦ. 12 листопада, напередодні поїздки до митрополита Володимира , донецький владика Іларіон взяв участь у заупокійній літургії в пам'ять про спочилого схиархимандрита Аліпія ( Бондаренка ) , намісника Свято- Успенської Миколо- Василівської обителі ( "Обитель батюшки Зосими » ) , яка 1 жовтня виступила зі звинуваченням митрополита Володимира в зраді та порівняла його з Юдою за підписання «Звернення Церков і релігійних організацій до українського народу » у зв'язку з євроінтеграцією України . 

В даний час крім заяви бунтівної громади на сайті обителі вивішено оголошення про проведення додаткових щоденних молебнів "за Єдність Святої Русі , за збереження Дому Пресвятої Богородиці від наруги і паплюження «Встань за віру , Російська Земля ! "

Читати далі...

УПЦ МП нагородила промосковських політиків

Предстоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Володимир нагородив орденами за заслуги перед церквою і 1025 років хрещення Русі народних депутатів з фракції Партії регіонів. Нагороди отримали Ганна Герман, Юрій Мірошниченко та Андрій Деркач. "Народні депутати, члени парламентської фракції Партії регіонів Ганна Герман, Юрій Мірошниченко та Андрій Деркач отримали ордени від Блаженнішого Володимира", - повідомили в ПР. Також у партії зазначили, що Герман отримала нагороду за заслуги перед УПЦ (МП), а Мірошниченко та Деркач - 1025 років хрещення Русі.

Читати далі...

Ентео назвав Сабодана "Іродом у кровавому клобуці"

Як повідомляє репортер інтернет-проекту «Помісна Церква», цими днями Ентео, скандальновідомий російський «місіонер» та «активіст» з  РПЦ, на свій сторінці Вконакті вилив черговий ковшик брудута ненависті. Цього разу – уже на Предстоятеля Української Православної Церкви Московського Патріархату митрополита Володимира Сабодана. Димитрій Ентео (Царіонов) у своєму опусі назвав Блаженнійшого Володимира - «Іродом у кровавому клобуці». Від 16 вересня пост зібрав усього 35 лайків.

Текст повідомлення українською мовою :

Минуло півтора року, як предстоятель УПЦ Митрополит Володимир в ефірі Першого національного телеканалу України висловився проти заборони абортів. Заяву було виголошено в той момент, коли Верховна Рада і суспільство були готові прийняти цей законопроект і розглядали його. На совісті цієї людини життя мільйонів убитих нехрещених дітей, цей вчинок не має жодного виправдання, це акт прямого інфернального безумства. За минулі півтора року так не послідувало публічного покаяння, і ми закликаємо Святу Церкву до проведення архієрейского Собору, метою якого буде скинення митрополита Володимира з займаної ним кафедри. Ця людина потоптала закони Всевишнього і своє високе покликання. Совість будь-якого християнина свідчить, що цей новий Ірод не гідний нести служіння єпископа Православної Церкви. Мільйони нехрещених душ, невинно вбитих дітей волають про помсту. Ми закликаємо митрополита Володимира до покаяння, це єдиний спосіб врятувати душу цієї людини від вічного пекла.

Димитрій Ентео // посилання на оригінал

Читати далі...

Віктор Балога заступився за канонічну Автокефалію

Найвідоміший закарпатський політик - екс-міністр МНС та екс-голова Закарпатської облдержадміністрації, а нині депутат Закарпатської обласної ради - Віктор Балога переконаний, що ніщо не стане на заваді утворенню єдиної Автокефальної Церкви на базі Київської митрополії УПЦ, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Закарпаття онлайн. 

Розмірковуючи над недавнім святом 1025-річчя Хрещення Київської Русі, політик наголосив, що кожна українська родина та християнська громада повинні зрозуміти, що це свято народне і ніякі обмеження влади не зможуть його зіпсувати.

«Вірю, що влада не зіпсує нам цей день. У них своє свято – з охороною, вівчарками, металошукачами, перекритими вулицями і бенкетами. Ми повинні розуміти, що це подія для кожної християнської громади, а не лише для тих, хто відзначає його по спецзапрошеннях у спеціально відведених місцях», - зазначив Віктор Балога, коментуючи надзвичайні міри безпеки, пов’язані з проведенням урочистого молебню в Києві за участю Патріарха Кирила та керівників держав. 

Віктор Балога заступився за канонічну Автокефалію

«Впевнений, що ні Росія, ні тупість окремих політиків не стануть на заваді об'єднанню українських церков у Єдину Автокефальну на базі Київської митрополії. Як би хто не старався - цьому все одно бути», – костатував В.Балога в іншому своєму дописі на цю тему. Нагадаємо, що Віктор Балога нагороджений кількома орденами УПЦ (МП) та Папським лицарським орденом святого Сильвестра.

Читати далі...

Митрополит Володимир: Під час Майдану багато хто не чув, що говорила Церква

Глава Української Православної Церкви Московського Патріархату, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир через стан здоров’я тепер майже не зустрічається з пресою. Проте від неспокійного церковного життя та проблем не відсторонюється.В інтерв’ю «Главкому» Володимир розповів про стан невирішену проблему розколу українського православ’я, залежність УПЦ від Москви, необхідність надання церкві статусу юридичної особи та владу, яку собі обрала собі Україна.

На Архієрейському Соборі керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський Антоній виголосив вашу доповідь про стан справ в Українській Православній Церкві. Як оціните сучасний стан православ’я?

Головне в церковному житті – це молитва і проповідь. І в цьому питання в нас, дякувати Богові, все добре. Зараз піст і храми наповнені людьми, які йдуть до сповіді і причастя. Відкриваються нові храми і монастирі. Священики проповідують не тільки в храмах, а й по телебаченню, радіо, і в інтернеті. Церква живе, молиться Богові і служить людям.

Разом з цим, є невирішеною проблема розколу. Але ми молимося і сподіваємося на те, що навіть неможливе з точки зору людини, можливе Богові.

Одночасно, є певні проблеми і в церковно-державній сфері. Про це сказав на наше прохання і Архієрейський Собор РПЦ, а нещодавно ми за рішенням Священного Синоду направили лист Президенту з проханням до ювілею 1025-річчя Хрещення Київської Русі зробити Церкві подарунок і звернути увагу на нагальні питання: надання Церкві як релігійному об’єднанню статус юридичної особи; заборону приватизації колишнього церковного майна, що перебуває в державній власності; визнання релігійної освіти державою та надання Церкві права засновувати власні освітні заклади; необхідність спільних зусиль щодо захисту суспільної моралі та протидії пропаганді збочень та гріхів.

Які найбільш значущі рішення стали результатом останнього Собору?

Собор прийняв багато рішень і документів з різних питань, в тому числі і дещо екзотичних для церковних людей старшого покоління, але необхідних і нагальних. Це і екологія, і новітні технології. Мені сподобалася якість документів. Видно, що створена система підготовки загальноцерковних документів та їх попереднього обговорення, працює. Церква відновлює механізми соборності, а значить живе повноцінним життям.

Якщо говорити про ситуацію, яка сьогодні склалася в Церкві. Чи є підстави для розмов, про можливий розкол? Кажуть, що лише ви здатні стримати його поглиблення?

Господь заповідував нам, християнам, любов і єдність. В істинній Церкві розкол неможливий, бо хіба може розділитися Христос? Бог – є Любов. Де є любов, там немає ворожнечі. Де є любов, там – взаємне прощення, взаємна повага і спільна справа (саме так перекладається слово «літургія»). А де немає любові – там немає ані Бога, ані Церкви.
Але хтось же цей розкол провокує? Чи дійсно він полягає в поділі на тих, хто хоче більшої автономії для УПЦ МП, і тих, хто прагне до тіснішого контакту з Московським патріархатом?

Дійсно, є сили, що бажають розколу в Церкві. Але ці сили не з плоті і крові, ці сили – це диявол – батько всякої брехні, ненависті і розбрату, а також його слуги – духи злоби піднебесної. Оце вони нас і спокушають, а ми маємо бути вірними Богові, Який заповідував нам любов між собою і єдність Церкви. Я це вже казав, але повторюся – для нас важливий не статус УПЦ, а єдність Українського Православ’я. Статус – питання другорядне, єдність – питання головне.

«Всі свої внутрішні питання ми вирішуємо самі»

Яким ви бачите майбутнє УПЦ?

Сам Господь сказав: «Створю Церкву мою і врата ада не здолають Її». Допоки УПЦ є частиною цієї Церкви Христової, ми спокійні за її майбутнє.

Наскільки УПЦ зараз є самостійною? Наскільки залежить від РПЦ?

Згідно Патріаршого Томоса, підтвердженого і Помісним Собором РПЦ, Українська Православна Церква є самостійною і незалежною в своєму управлінні. Всі свої внутрішні питання ми вирішуємо самі: самі обираємо єпископів, створюємо єпархії, відкриваємо монастирі, канонізуємо святих, ведемо діалог з державою і суспільством. При цьому ми є частиною і древнім центром Руської Православної Церкви, яка вийшла з Володимирової купелі Київської Русі 1025 років тому. Нам нічого ділити, нам треба єднатися заради служіння Богові і ближньому.

Є думка, що саме за вашого правління Церква стала незалежною від Москви. І саме це не влаштовує РПЦ та її прихильників в Україні.

Я над цим не думав, бо займався і займаюся реальними справами, несу свій послух Церкві і українському народові.

Патріарх Філарет вважає, що за візитами Кирила в Україну, передусім, стоїть мета знищення самостійності УПЦ Московського патріархату. Яка Ваша думка з цього приводу?

Мені, навпаки, подобається, що Святіший Патріарх Кирил, який до речі в хрещенні мав ім’я Володимир, постійно підкреслює значення і роль Києва і України в історії Руської Церкви і всього Світового Православ’я, а також постійно запрошує до Києва глав і представників Помісних Православних Церков з усього світу. Думаю, якщо б Філарет не зробив помилки на початку 90-х, він також був би радий богослужбовому і молитовному спілкуванню зі Світовим Православ’ям у столиці Українського Православія – древньому і золотоверхому Києві.

За словами Предстоятеля УПЦ КП Філарета, через те, що триває боротьба між Москвою та Києвом у межах Московського Патріархату, «митрополиту Володимиру без існування Київського Патріархату не втриматися». Він говорить, що КП захищає УПЦ від Москви своїм існуванням, бо якщо Москва піде на крок позбавлення самостійності УПЦ – незгідні просто перейдуть в УПЦ КП. Ви згодні з такою думкою?

Ці розмови – це все політика. А Церква – це Бог, наша душа і її спасіння. Хто нас може позбавити волі і Богом даної свободи? Хіба що наші гріхи.

На Вашу думку, чи можливе об’єднання православних церков? І що для цього потрібно?

Церква одна і єдина. І належимо ми до Неї не тільки за фактом хрещення, але й за життям. Тому, якщо будемо жити по-християнськи і молитися Богові, будемо в єдиній Церкві…

Останній рік-два траплялось дуже багато скандалів, пов’язаних з ім’ям патріарха Кирила? Церкві дорікають тим, що духовенство призвичаїлося до розкоші. Чи відчуваєте ви, що ця проблема дійсно є? Як з нею боротись?

Боротися потрібно з собою, а не з проблемами. В тому числі і духовенству, яке, як і всі люди, має боротися зі спокусами і не бути спокусою для інших. На жаль, наші гріхи набагато помітніші ніж чесноти. Але, якщо це наклепи, Господь казав, що будемо щасливими, коли нас гонять і говорять зле, тому що ми християни. Але, якщо говорять правду, то горе нам від Бога, Який є єдиним справжнім і нелицемірним Судією.

«До обрання Президентом Віктор Федорович заїжджав частіше»

Ви говорили про те, що Церква не повинна брати участь у виборах і політиці. До такого висновку Церква прийшла після 2004 року? Коли на виборах ви публічно підтримали Віктора Януковича?

Такою позиція Церкви була завжди. Церква поза політикою і об’єднує людей незалежно від їх політичних поглядів і партійної приналежності. Нажаль, і до 2004, і під час Майдану і після, багато хто не схотів почути, що ж насправді говорила Церква, а волів висмикнути декілька фраз з контексту і зробити власні висновки.

Раніше Віктор Янукович радився з Вами з різних питань. Чи підтримуєте Ви з ним такий тісний зв’язок зараз?

Ми завжди раді бачити Президента у нас в гостях та на богослужіннях. Ми щодня щиро молимося «за владу, військо і народ». Дійсно, до обрання Президентом Віктор Федорович заїжджав частіше, але це зрозуміло: хтось має молитися, а хтось працювати.

Чи звертались до вас за підтримкою політики та політичні сили на останніх парламентських виборах? Хто саме?

За всіх, хто звертався за молитвою, ми молимося. А обирає народ. Ми ж лише закликаємо людей, щоб перед обранням і обиранням вони не забули помолитися, щоб була не тільки наша, а й Божа воля. Бо, коли наша воля співпадає з Божою, влада – це благословення. А, коли ні, — то попущення.

Цього року хтось зі священників брав участь у парламентських виборах у якості кандидата? Як це сприймала Церква? Заохочувала, підтримувала чи навпаки?

Ніхто зі священнослужителів Української Православної Церкви не брав участі у виборах у якості кандидата. За інші конфесії я сказати не можу.

Яке, взагалі, ваше ставлення до того, що деякі священики стають членами партій і навіть депутатами?

Священик – це людина, поставлена на служіння Богові, і його «партія» — це Церква. Хоча, священик як громадянин має свої політичні погляди і партійні уподобання. Але ми не благословляємо і застерігаємо священнослужителів від участі в політиці. Щодо вірян нашої Церкви, такої заборони немає. Наші віряни можуть бути і членами партії і депутатами усіх рівнів.

Але чому Церква настільки близька до політики? Чи має вона співпрацювати з владою і політиками? Як саме?

Церква не є близькою до політики. Близькими до політики можуть бути заполітизовані церковні люди і, навіть, священнослужителі. Але ми цього не підтримуємо. Кожен має займатися своєю справою: політики – політикою, влада – державним управлінням, а священики – молитися. І для добрих справ всі мають об’єднуватися, бо служіння ближньому – є справою, де свої зусилля можуть об’єднати і влада, і політики, і Церква. Можливо, це ще питання захисту суспільної моралі, виховання дітей, опіка військовими, засудженими і хворими, а також спільне святкування церковних свят, що стали державними – Різдво, Великдень, Трійця та День Хрещення Київської Русі. Нагадаю, цього року відзначаємо 1025-ту річницю.

В Святому Писанні говориться, що кожна влада є від Бога. Нинішня влада – також?

Так. Але не тільки від Бога, але й від нас, бо ми її обрали.

Катерина Пешко, «Главком»

Читати далі...

Предстоятель УПЦ прочитав Великий канон. Фото

18 березня, у понеділок першої седмиці Великого посту, за Великим повечір'ям в храмі преподобних Антонія і Феодосія Печерських Святої Успенської Києво-Печерської Лаври Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у співслужінні секретаря Предстоятеля УПЦ архієпископа Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра звершив читання першої частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського. 

За богослужінням Блаженніший Владика звернувся до пастви зі словами настанови: 

«Молитва це той засіб, котрий приводить нас до Бога, Який дає нам дерзновення звертатися до Нього зі словами прохання і ми віримо, що за молитвами Церкви Сам Господь допомагає нам і посилає Свою благість, любов та милосердя. Ми маємо таке дерзновення до Бога, що важко й подумати, але його не використовуємо і в цьому наша біда. 

Молитва тоді буває достойною і спасає нас, коли ми хоча б деколи, повторюючи її слова, переймаємося добротою, довготерпінням та взаємною любов’ю. В дні Великого посту дуже багато значить прощати своїм ближнім, прощати незалежно від того, у якому відношенні вони знаходяться до нас. Якщо ми не прощаємо ближнім, тоді й не простить нам Отець Небесний. І ця заповідь надихає людину і посилає нову силу й нову благодать. Це так просто, це так сердечно, це так реально, що не спастися може тільки той, хто цього не бажає. Тому ті труди, які Господь пропонує нам, ми повинні приймати з радісним серцем і радісною душею, і радіти кожній годині кожного дня нашого життя. 

Свята Чотиридесятниця відкриває нам милість і благість Божу, Свята Чотиридесятниця дарує нам повну свободу, щоби ми мали доступ до Джерела нашої святості та усього святого і богоугодного. Нехай Господь укріпить кожного і укріпить його серце, щоби воно любило Бога і любило ближнього», - сказав, зокрема Архіпастир.

Читати далі...

Предстоятель УПЦ звернувся з нагоди Великого посту

Воспряни, о душе моя, деяния твоя, яже соделала еси, помышляй,и сия пред лице твое принеси, и капли испусти слез твоих; рцы со дерзновением деяния и помышления ристу и оправдайся (Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського).

Возлюблені у Господі брати й сестри! Наблизився час покаяння, настала духовна весна — та весна, яка оновлює наші внутрішні сили, дарує нам передчуття Воскресіння Христового.

Піст є не тільки справою аскетичного подвигу, але, насамперед, подвигу внутрішнього й випробовування себе перед лицем Божим. Піст вимагає від нас не тільки виправдання перед Богом, а й зміни себе, гармонійного налаштування всіх сил нашого єства. Наші труди постування не повинні бути марними, не повинні бути схожими на справи без плоду, тим паче, що піст — це такий труд, який приносить плід не згодом, а в міру його виконання. «Зроби іспит собі, людино! ...Запитай себе, якою була ти до посту і якою стала, постуючи? З того, що ми робимо. Одне приносить плід згодом, в іншому із самою справою поєднується і плід», — говорить святитель Іоанн Златоуст.

У трудах подвигу посту ми маємо гідних і сильних помічників і молитовників — святих, які, пройшовши через нелегкі земні труди й великі нестатки, в терпінні здобули блаженну участь із Христом у Царстві Божому.

Пам’ятаймо, що святі були такими самими людьми, як і ми, зі своїми немочами і вадами, недоліками, але за допомогою Божої благодаті вони змогли пересилити своє немічне єство і, досягнувши благодатної людяності, піднятися до вершин святості.

Господь наш Іісус Христос у своєму Святому Євангелії вказує нам на ці найнеобхідніші основи святості, що полягають у любові до Бога і ближнього, який є братом нашим. Тому справи милосердя, співчуття, жертовності — найсуттєвіша змістовна сторона посту, яка через своє здійснення дарує нам співрозп’яття з Христом. Бо людина, яка присвятила себе справам жертовності, отримує від Бога уділ Христовий. І це благодіяння має відбуватися не заради морального самозадоволення, не заради слави від людей, а заради співучасті в жертовному подвигу Христа Спасителя. Цей наш подвиг повинен здійснюватися скромно й безкорисливо. «Переломи хліб свій і дай убогим. Ти даєш не своє; Бог для того дав тобі з надлишком, щоб і ти подавав іншим. Досить із тебе насущного хліба, як навчений ти у молитві; тому не збирай собі соломи для вогню і мук», — повчає нас преподобний Єфрем Сирін.

Справа посту повинна не озлоблювати, а пом’якшувати наше серце, оскільки істинний піст привертає до нас благодать і милість Божу й робить із нас лагідних ягнят стада Христового.

Нехай у ці дні кожний із нас проаналізує минулий рік, перегляне свої добрі й недобрі вчинки, очистить світлицю своєї душі, щоб вмістити в неї і Тайну Вечерю Господню, і суд над Христом, і наругу над Ним, і саме Розп’яття Господа. Якщо ми постараємося зробити це, докладемо зусиль, то в наше серце вселиться невимовна радість Воскресіння Христового.

Хочу побажати вам, дорогі брати й сестри, великої допомоги Божої у проходженні посту, вдосконалення у справах доброчинності, у безперестанному осмисленні жертовного подвигу Христа, в усвідомленні необхідності нести істину й милість Христового Євангелія людям, які оточують нас, щоб Дар Воскресіння Христового став надбанням і розрадою всього людства.

Блаженніший Митрополит Володимир

Читати далі...

Предстоятель УПЦ звернувся до розкольників. Відео

Як повідомляє репортер інтернет-проекту "Помісна Церква" з посиланням на офіційний сайт УПЦ, цими днями Блаженніший Митрополит Володимир звернувся до осіб, котрі захопили Воскресенський храм на Печерську. Для цього було записане особливе відеозверненя.

Шановні брати і сестри! В Свято-Воскресенській церкві зчинилося непорозуміння і уже біля місяця не звершуються богослужіння. Наступає Великий піст і хочеться побажати всім вам, щоби ви найшли істину, яка вас об`єднує, а не розділяє. Я прикликаю вас всіх від цього мирного становища і прошу Сергія Васильовича, а також духовенство і всіх вірних, найти в собі сили перемогти ту ситуацію, яка не повинна бути в Церкві. Бо Церква - храм Божий, де ми зустрічаємся з Богом. Я хочу прикликати на вас Боже благословення, щоб мир Христовий господствував у ваших серцях, щоб ви найшли між собою мужність і силу, щоб храм був у вас храмом і братська любов була справжньою християнською любов'ю.

Я закликаю вас до мира і любові особливо на передодні посту. Дайте можливість, від кого залежить, щоб храм став знову храмом і не викликав соблазну своїм станом на сьогоднішній день. Я вірю, що так воно буде, що ви виконаєте Указ Священноначалія і страх Божий запанує серед вас. Нехай люди знову моляться там як молились і Бог нехай усіх благословить.

Читати далі...

«А вас, блаженніший, просимо залишитися…»

Митрополит Володимир має піти! Такі заклики нещодавно масово розповзлися інформаційним простором (як відомо, це вже друга спроба випхати главу УПЦ МП у небуття та протягти креатуру патріарха Кирила Гундяєва). Одні з цього приводу горлають, другі скалозублять, а треті – філософствують. Мабуть, першим, хто з таким, як нині модно говорити, «месіджем» вийшов на люди, був екстравагантний журналіст-троллер кремлівського розливу, «православний атеїст» Олександр Чаленко. Але йому сам чорт не брат, бо Москва – мати… Потім розпочав вавілонський плач кагал різного покрою політологів і політоложників, а за ними чомусь потяглися, як прошаки за милостинею, близькі до греко-католиків (особливо з новонавернених) експерти-самосвяти. І ось подібну «геніальну» думку озвучив мій друг, шанований у Львові релігієзнавець, кандидат політичних наук Андрій Юраш (в коментарі для Інтернет ресурсу РІСУ).

То чому багаторічний глава Української православної церкви Московського патріархату має саме нині відрікатися від київського митрополичого престолу? Може є якісь залізобетонні аргументи на користь того, що Українській православній церкві та їй пастві стане краще, якщо її полишить митрополит Володимир (Сабодан)?

Виявляється, аж ні! Головний аргумент такий: від свого престолу у Ватикані відмовився Папа Римський Бенедикт XVI! Другий аргумент - це приклад із відставкою глави УГКЦ кардинала Любомира Гузара. Що казати на такі пояснення? Можна оцінити: на городі бузина, а у Києві дядько! Бо Католицька церква має одну традицію, а Православна – іншу.

Ватикан – адміністративний монстр із тисячолітньою традицією бюрократії. Там усе життя церкви кодифіковане, а воля Папи – закон! Це не православна демократія та ще й в українських розбурханих реаліях. Тому не варто переживати, що вибори в Римі пройдуть без ускладнень. Що ж до того, чи принесе користь Католицькій церкві відхід від справ нинішнього Понтифіка, навіть у середовищі її вірян існують великі сумніви. За таких умов доведеться ще почекати результатів, ніж радісно звертатися у бік католиків: «Вірною дорогою ідете, товариші», нав’язуючи модель відмови пастиря від свого священного покликання, як ідеальну.

Також необхідно стороннім оком придивитися і на експеримент зі зміною глави Української греко-католицької церкви, і тут можна сказати, що поки немає великих плодів. Авторитет теперішнього глави церкви верховного архієпископа Святослава Шевчука тримається в першу чергу на авторитетові кардинала Любомира Гузара, якого усюди невтомно представляє своєю довіреною особою. «Я не чаклун, я лише вчуся», - так нині може повторити слова героя однієї відомої казки владика Святослав. Думаю, що саме для того, щоб не затьмарювати свого наступника, кардинал Гузар намагається не з’являтися на люди разом із верховним архієпископом Шевчуком.

Існує й третій аргумент релігієзнавців за те, що митрополиту Володимиру треба йти з посади очільника УПЦ Московського патріархату: мовляв, своїм відходом митрополит допоможе «дуже багатьом ієрархам у власному середовищі зорієнтуватися за нових реалій і проводити реалістичну політику, а не гратися у кулуарні інтриги, які нічого не мають спільного із благом православ’я в Україні, а розраховані лише на зайняття більш вигідних позицій напередодні неминучих змін у цій Церкві» (це пряма цитата з заплутаних розмірковувань Андрія Юраша). На таке, звісно, можна було б сказати, що поганий мир, краще хорошої війни, але є конкретніші аргументи.

По-перше, хочеться це комусь чи ні, але на сьогодні саме митрополит Володимир є гарантом стабільності та поміркованого курсу в середовищі УПЦ МП. Лише його особистий авторитет стримує внутрішню війну в середовищі УПЦ МП, пригальмовує амбіції деяких владик. Вони розуміють - на його хоч і кволий, але впевнений голос зорієнтована переважна більшість віруючих УПЦ МП. Тому одними єпископськими келійними інтригами справу не розв’язати. Для простих віруючих УПЦ МП митрополит Володимир - молитвеник, старець, можливо, для декого навіть мученик. Це розуміє і частина єпископату. Багато що прояснилося після невдалої минулорічної спроби закопати митрополита Володимира живцем, коли той перебував у лікарні. Це дотумкали навіть у білокам’яній. Митрополит одним своїм тихим словом, сидячі на інвалідному візочку, може поставити на місце всіх гонорових владик, які забули страх Божий і за партитурою Кремля майже провели церковне ГКЧП. Спроба ганебно провалилися, а двічі навіть криваві диктатори не розстрілюють людей…

Ініціювання відставки, з киванням на приклад Бенедикта Райцингера, сприймається з натяжкою, хоча б через те, що досвід керування церквою у митрополита Володимира втричі більший, ніж у згаданого Папи Римського. А це, погодьтеся, багато чого варте. І думаю, знаючи митрополита, якщо б він вважав, що для блага Церкви було б краще піти, він пішов би. Навіть багаторічний опонент митрополита Володимира Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (якого важко запідозрити у невірності ідеалам автокефалії) у час, коли частина оточення безсоромно здала свого Предстоятеля, публічно молився за його здоров’я. І Господь посоромив зрадників і їх московських диригентів – митрополиту Володимиру дав здоров’я. Певно, не для того, щоб він потішив своїх ворогів і пішов на спокій!

Маємо ще одну цікаву деталь – якщо минулого року проти свого предстоятеля зрадницьки виступали численні будівничі гундяєвського «Русскава міра», представники прокремлівського «єдінонєділімава» крила з УПЦ МП, то тепер до підбріхувачів додалися й ті, хто прикривається, що є симпатиками автокефалії і навіть часом позиціонують себе вірними УПЦ КП. «Екстреми ся стикають», - як колись писав великий Іван Франко. Чи вони відають, що творять, чи їх, як кажуть, використовують «в темну»?

Хто-хто, а Андрій Юраш, людина обізнана, яка була близька до покійного Львівського митрополита Андрія Горака (а той у свою чергу відзначався дружбою з патріархом Кирилом Гундяєвим), не може не знати, що у випадку відходу митрополита Володимира до влади в УПЦ МП прийдуть або стара ще радянська чорносотенна гвардія, яку персоніфікують нині сумної слави митрополити: Одеський Агафангел (Саввін) і Донецький Іларіон (Шукало), або, ще гірше - Москва проведе такого собі «молодого прагматика», який буде говорити одне, а сам вишикує всю УПЦ МП в рівненькі колони та перетворить її на банальний митрополичий округ Російської православної церкви. У це втілиться так звана «реалістична політика». Загальновідомо, що автономістське крило в середовищі УПЦ МП не настільки потужне, щоб перемогти у цій нерівній боротьбі з Москвою.

Характерно, що коментатори, як наприкінці минулого року, (з лона чорносотенців) і нинішні (з квазіавтокефалістів) не лише голосно вимагають від митрополита Володимира піти, аргументуючи його неміччю, але й зосередилися на дискредитації найближчої до глави УПЦ МП людині – архієпископі Олександрові (Драбинку). Видається, владика одним і іншим стоїть поперек горла через вірність своєму предстоятелю та своє вміння не плескати язиком із екранів телевізора, а робити конкретні справи. Достатньо згадати, що саме він зумів розпочати діалог УПЦ МП із УПЦ КП. Нині ж доходить до абсурду: інтернетні пустослови критикують його за інтерв’ю в якому, бачте, мало патріотизму та щось сказано не так, як комусь хотілося. Призабули вони: пізнайте за ділами їх! Крім того, чомусь не хочуть визнати, що владика Олександр так говорить і пише вже десять років! Для неофітів -це відкриття?

Автора цих рядків важко запідозрити в палкій прихильності до УПЦ МП, адже він ще з початку 90-х років послідовно критикував її керівників за малоросійство та прислужництво Москві. Тому завдяки деяким силам в середовищі УПЦ МП і навколо (зокрема, подання керівниці Собору православних жінок України Наталії Вітренко та Союзу православних братств) за книгу «Без догмату. Релігійні магістралі» Ваш покірний слуга навіть «номінований на анафему». Але нині стверджую, що відхід митрополита Володимира на спокій означатиме узурпацію керма УПЦ Московського патріархату промосковськими яструбами в єпископському облаченні, прискорення стаханівськими методами розбудови утопічного «Русскава міра». Це стане каталізатором нової хвили міжконфесійної боротьби в країні (можливо, більш жорсткої, ніж наприкінці 80-х, початку 90-х років уже минулого сторіччя). Не треба бути пророком, щоб знати: спецслужбам однієї всім відомої північної держави вигідне загострення суспільної ситуації в нашій країні. Адже це може призвести до повного її ослаблення. То на чий млин ми ллємо інформаційну воду, панове? Також у цій ситуації хочеться зазначити, перефразовуючи одне старе прислів’я: предстоятелів на переправах не міняють!

Юрій Дорошенко,
Надруковано: газета «Україна молода» 28 лютого 2013 р.

Читати далі...

Предстоятель УПЦ подарував батьківську хату монастирю

20 лютого Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у своїй резиденції у Свято-Пантелеімонівському монастирі у Феофанії прийняв настоятельку Головчинецького Свято-Преображенського жіночого монастиря ігуменю Любов (Піхур). Нагадаємо, що рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 5 січня 2013 року було ухвалено відкриття Свято-Михайлівського скиту Головчинецького монастиря у с. Марківці (журнал № 7). Марківці є малою батьківщиною Блаженнішого Митрополита Володимира, а у Головчинецькому монастирі майбутній Предстоятель прийняв Хрещення. Тому Його Блаженство передав у дар скиту обителі батьківську хату.

Читати далі...

Доповідь митр. Володимира на Соборі РПЦ

2 лютого в Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя розпочав роботу Освячений Архієрейський Собор Руської Православної Церкви. Під час роботи Собору керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський Антоній оголосив доповідь Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира про життя Української Православної Церкви.

Ваше Святейшество! Ваши Высокопреосвященства и Преосвященства! Украинская Православная Церковь является самоуправляемой Церковью с правами широкой автономии в составе Московского Патриархата. Право независимости и самостоятельности в управлении было дано нашей Церкви определением Архиерейского Собора Русской Православной Церкви от 27 октября 1990 года и выражено в Благословенной грамоте (Томосе) блаженной памяти Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Алексия II. Особый статус Украинской Православной Церкви отражен в Уставе Русской Православной Церкви, принятом Юбилейным Архиерейским Собором в 2000 году (разд. VIII, п. 17). Указанные решения Архиерейских Соборов были утверждены Поместным Собором Русской Православной Церкви 2009 года.

Нынешний статус Украинской Православной Церкви позволяет ей успешно нести свою спасительную миссию в украинском обществе. 8 июля 2011 года Собор Украинской Православной Церкви в своем Определении подчеркнул, что статус Украинской Православной Церкви как самоуправляемой с правами широкой автономии «на сегодняшний день является оптимальным». Этот статус Украинской Православной Церкви является «залогом сохранения ее внутреннего единства и фундаментом для восстановления единства украинского Православия» (Определение Собора, п. 13). Собор также подчеркнул, что Украинская Православная Церковь сохраняет молитвенное и каноническое единство с Русской Православной Церковью, через которую она пребывает в единстве со всеми Поместными Православными Церквами (Определение Собора, п. 3).

Два года, минувшие со времени проведения предыдущего Архиерейского Собора Русской Православной Церкви, были отмечены рядом важных событий в церковной жизни в Украине.

Доповідь митр. Володимира на Соборі РПЦ

В 2012 году мы отметили 20-ю годовщину нашего избрания на древнюю кафедру Киевских Митрополитов. Юбилейные торжества начались в мае и продлились до конца июля 2012 года. 28 мая в рамках этого празднования в Киеве в Национальном центре делового и культурного сотрудничества «Украинский дом» была проведена Международная научно-практическая конференция «Украина на рубеже тысячелетий». В адрес конференции направили приветствия Святейший Патриарх Московский и всея Руси Кирилл, Святейший Патриарх Константинопольский Варфоломей и Президент Украины Виктор Янукович. В работе конференции приняли участие представители светских и духовных высших учебных заведений Украины, епископы Украинской Православной Церкви, гости из России, а также представители других Поместных Церквей. По итогам конференции был издан сборник «Украинская Православная Церковь на рубеже тысячелетий: документы и материалы», в которой впервые в полном объеме опубликованы документы Харьковского Собора 1992 года.

В июле в рамках юбилейных торжеств состоялся визит в Киев Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла. Его Святейшество находился в Киеве с 26 по 28 июля. Кульминацией торжеств стала Божественная литургия в день памяти святого равноапостольного князя Владимира на Соборной площади перед Успенским собором Киево-Печерской лавры.

Всего же в течение 2011-2012 годов состоялось шесть Первосвятительских визитов в Украину Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла. В ходе этих визитов Его Святейшество посетил город Киев, а также Донецкую, Луганскую, Харьковскую и Черновицкую епархии.

Связи с мировым Православием

За истекшие два года Украинскую Православную Церковь неоднократно посещали Предстоятели и официальные представители Поместных Православных Церквей. Также в пределы Украинской Православной Церкви доставлялись для поклонения святыни мирового Православия.

В 2011-2012 году Киев дважды посетил Иерусалимский Патриарх Феофил III (27-29 марта 2011 года и 26-28 апреля 2012 года). В ноябре 2012 года, когда Иерусалимская Православная Церковь находилась в тяжелом материальном положении, Украинская Православная Церковь оказала ей посильную братскую материальную помощь.

С 25 по 30 июля 2011 года гостем Украинской Православной Церкви был Святейший и Блаженнейший Патриарх-Католикос всея Грузии Илия II.

В июле 2012 года на торжества по случаю 20-летия Харьковского Собора в Киев прибыли представители тринадцати Поместных Православных Церквей.

С 8 мая по 7 июня 2011 года в Украине пребывала честная глава святой великомученицы Анастасии Узорешительницы; с 7 ноября по 10 декабря 2011 года — десница святого великомученика Димитрия Солунского, с 19 сентября по 27 ноября 2012 года — икона плащаницы Пресвятой Богородицы, с 20 октября по 5 ноября 2012 года — честная глава святого великомученика и целителя Пантелеимона.

21 октября 2012 года в Киеве при храме святителя Михаила, первого митрополита Киевского, было открыто подворье Афонского Свято-Пантелеимонова монастыря.

Связи с Поместными Православными Церквами развиваются и в сфере богословской науки и образования. Так, 25 октября 2011 года был подписан договор о сотрудничестве между Киевской духовной академией и Православным богословским факультетом Бухарестского университета. В настоящее время ведутся переговоры о подписании аналогичных соглашений с ведущими богословскими вузами других Поместных Церквей.

Все это ясно свидетельствует о том, что Поместные Православные Церкви оказывают Украинской Православной Церкви братскую духовную поддержку, признавая ее единственной канонической Православной Церковью на территории современной Украины.

Статистические данные

В период с 2011 до начала 2013 года в Украинской Православной Церкви было открыто шесть новых епархий: Балтская, Вознесенская, Изюмская, Могилев-Подольская, Ровеньковская и Феодосиевская. Было совершено 14 епископских хиротоний. Четыре епископа были почислены на покой. Скончалось два архипастыря нашей Церкви. 15 сентября 2011 года на 91-м году жизни отошел в вечность старейший иерарх Украинской Православной Церкви Высокопреосвященнейший Никодим, митрополит Харьковский и Богодуховский, который пятьдесят лет прослужил Церкви в архиерейском сане. 18 февраля 2011 года скончался Преосвященный епископ Кременчугский и Лубенский Тихон.

Таким образом, к настоящему времени Украинская Православная Церковь состоит из 51 епархии, в которых совершают служение 51 правящий и 22 викарных архиерея, 10 архипастырей находятся на покое. Общее количество приходов к концу 2012 года составляло 11 393, священнослужителей — 10 963, из них 10 187 священников и 776 диаконов. На территории Украины действует 219 монастырей, в которых несут послушание 1 320 монахов и 2 312 монахинь. Количество монашествующих в священном сане — 937.

В структуре Учебного комитета при Священном Синоде Украинской Православной Церкви действует 18 учебных заведений: 1 духовная академия, 1 богословская академия (в Ужгороде), 1 богословский университет (в Луганске), 1 богословский институт (в Черновцах), 7 духовных семинарий, 8 духовных училищ. Кроме того, при Одесской, Почаевской и Полтавской духовных семинариях действуют регентские и иконописные отделения. Всего в этих учебных заведениях обучается 3 363 студента (из них 1 584 человека на стационаре и 1 779 — на заочной форме обучения). Кроме того, решением Священного Синода от 20 декабря 2012 года в структуру Учебного комитета была включена кафедра богословия Института управления Классического частного университета города Запорожье.

К концу ноября 2012 года по данным Синодального информационно-просветительского отдела в Украинской Православной Церкви действовало 532 медиапроекта, из них: Интернет-сайтов — 349, газет — 82, журналов — 40, радиопрограмм — 18, телепрограмм — 40, информационных листков — 3.

Наградная система Украинской Православной Церкви включает в себя 19 орденов, 2 медали, 1 знак отличия и Благословенную грамоту Предстоятеля.

Церковь и Украинское государство

Украинская Православная Церковь, настаивая на строгом соблюдении конституционного принципа отделения религиозных организаций от государства, в то же время выступает за конструктивное взаимодействие государственных и церковных учреждений в различных сферах общественной жизни. Официальные представители нашей Церкви регулярно встречаются с первыми лицами государства, доводя до их сведения позицию Церкви по актуальным вопросам общественной жизни. В Верховной Раде Украины действует Представительство Украинской Православной Церкви, имеющее статус Синодального учреждения.

Главным событием в политической жизни Украины за истекший период стали выборы в Верховную Раду Украины, прошедшие 28 октября 2012 года. В связи с подготовкой к выборам Священный Синод Украинской Православной Церкви принял специальное обращение к православным верующим Украины (от 25 августа 2012 года). В этом документе Синод призвал всех верных чад нашей Церкви прийти на избирательные участки и сделать ответственный выбор. Вместе с тем Священный Синод напомнил епископату и духовенству о недопустимости политической агитации с церковного амвона и призвал не допускать политизации церковной жизни.

В 2012 году особый общественный резонанс получили некоторые законы, принятые Верховной Радой Украины. О них было подробно сказано в докладе Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла.

Церковная жизнь в Украине в 2011 — начале 2013 гг.

За два года, минувших со времени проведения последнего Архиерейского Собора Русской Православной Церкви, в Украине был проведен один Собор Украинской Православной Церкви с участием епископата, духовенства и мирян (8 июля 2011 года), один Собор епископов Украинской Православной Церкви (8 июля 2011 года) и двенадцать заседаний Священного Синода Украинской Православной Церкви.

В настоящее время в Украинской Православной Церкви действует 29 Синодальных учреждений. В 2011 году был создан Координационный совет руководителей Синодальных учреждений. Годовые отчеты о деятельности Синодальных учреждений публикуются на официальном сайте Украинской Православной Церкви. Здесь мы отметим лишь некоторые результаты их работы.

В 2012 году была осуществлена реорганизация Киевской Митрополии как центрального органа управления Украинской Православной Церкви. В структуре Митрополии теперь действуют административный аппарат, исполнительный секретариат, информационно-аналитическая служба, пресс-служба, юридическая служба, финансово-хозяйственная служба, отдел кадров и референтура. В октябре 2012 года была проведена реорганизация благочиний города Киева. Сегодня в Киевской Митрополии ежедневно (кроме праздничных, субботних и воскресных дней) викарные епископы ведут прием граждан.

За прошедшие два года по представлению Синодальной комиссии по канонизации святых Священный Синод Украинской Православной Церкви причислил к лику святых 13 подвижников благочестия:

• священноисповедника Антония (Абашидзе),
• преподобного Вонифатия Киевского (Феофановского),
• преподобного Феофана Рыхловского,
• священномученика Сергия Чернобыльского,
• преподобную Смарагду Нежинскую,
• преподобноисповедницу Софию (Гриневу),
• священноисповедников Феодосия, Александра, Философа и Митрофана Запорожских,
• преподобного Илию Макеевского,
• священномученика Адриана Вожакова,
• священномученика Димитрия Сурмели.

Всего за период с 1993 года по настоящее время в Украинской Православной Церкви были совершены канонизации 267 святых.

В течение 2011-2012 годов были проведены IX и Х Международные фестивали православного кино «Покров», а также IV, V и VI фестивали православных средств массовой информации. Традиционно в предновогодние дни в центре Киева проводятся благотворительные ярмарки.

Издательский отдел Украинской Православной Церкви в течение 2011-2012 годов выпустил в свет 26 изданий. Среди них особо следует отметить богослужебное Евангелие на украинском языке, украинское издание Православного катехизиса, подготовленное на основе труда святителя Филарета (Дроздова), ряд украинских переводов памятников древней церковной письменности. Кроме того, Издательский отдел постоянно осуществляет экспертизу книг, подготовленных к печати православными издательствами Украины. За истекший период была проведена экспертиза более 50 таких изданий. В 2012 году Издательский отдел вместе с Киевской духовной академией начал серию юбилейных изданий к 400-летию Киевских духовных школ. Празднование этого юбилея намечено на 2015 год.

Учебный комитет при Священном Синоде Украинской Православной Церкви ныне продолжает изучение вопроса о возможности получения духовными учебными заведениями Украины государственной лицензии и аккредитации на ведение педагогической деятельности по направлению «Православное богословие». Методический совет Учебного комитета работает над усовершенствованием учебных программ и соотнесением их с нормативными требованиями Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины. В 2012 году выпускникам всех духовных семинарий Украинской Православной Церкви начали выдавать дипломы бакалавра православного богословия единого образца.

Вызовы, стоящие пред Украинской Православной Церковью

Одним из главных вызовов, стоящих перед нашей Церковью, остается проблема церковных расколов в Украине. Сегодня значительная часть наших единоверцев по-прежнему пребывает вне общения с мировым Православием, находясь в составе так называемых Украинской православной церкви Киевского патриархата (УПЦ КП) и Украинской автокефальной православной церкви (УАПЦ).

В 2012 году т.н. УПЦ КП направила официальные обращения к Предстоятелям Поместных Православных Церквей, а также к главам Римско-Католической Церкви, Церкви Англии и Украинской Греко-Католической Церкви с просьбой о признании действительности таинства крещения, совершенного в расколе. Поместные Православные Церкви, которые в течение всего времени существования церковных разделений в Украине оказывают последовательную поддержку канонической Церкви, и в этот раз отказались от каких бы то ни было контактов с этой раскольнической группировкой. Более того, представители Поместных Церквей, прибывшие в Киев в июле 2012 года на торжества по случаю 20-летия Харьковского Собора, в беседе с православными журналистами изложили свою позицию относительно таинств, совершаемых в расколе, а также рассказали об опыте других Поместных Церквей в уврачевании церковных разделений.

Братское общение с представителями Поместных Православных Церквей еще раз открыло перед нами всю сложность проблемы раскола и с богословской, и с канонической, и с пастырской точек зрения. Думается, что нам следует учитывать опыт других Поместных Церквей в поисках путей преодоления церковных разделений в Украине.

На обращение т.н. УПЦ КП никак не отреагировали и лидеры других христианских конфессий. В Киеве не было получено ответов ни от главы Римско-Католической Церкви, ни от главы Церкви Англии. Лишь глава Украинской Греко-Католической Церкви верховный архиепископ Киево-Галицкий Святослав Шевчук направил в адрес т.н. УПЦ КП официальное письмо, в котором заявил о фактическом признании таинства крещения, совершаемого в «УПЦ КП». Таким образом, УГКЦ стала единственной конфессией, оказавшей фактическую поддержку украинским раскольникам. Тем самым УГКЦ нарушила принципы, которые выработаны в ходе как православно-католического, так и межхристианского диалога в целом. В рамках этого диалога стороны обязуются не вступать в официальные контакты с теми церковными группами, которые не имеют канонического признания. Поэтому, например, Православная Церковь не поддерживает контактов с раскольническими группами внутри Католической Церкви, надеясь на то, что и официальные представители католической стороны откажутся от контактов с группами, не имеющими общения с мировым Православием.

Эта ситуация заставляет нас сказать несколько слов и о межхристианском и межрелигиозном взаимодействии в современной Украине.

Украина — это многоконфессиональное государство. Наша Церковь последовательно выступает за сохранение и укрепление в Украине межконфессионального и межрелигиозного мира. Украинская Православная Церковь входит во Всеукраинский совет церквей и религиозных организаций, который является представительским межконфессиональным консультационно-совещательным органом, участвующим в разработке проектов нормативных актов по вопросам церковно-государственных отношений. Украинская Православная Церковь стремится в сотрудничестве с другими религиозными общинами Украины вырабатывать согласованную позицию по актуальным проблемам современной общественной жизни.

Вместе с тем в последние годы возникали и осложнения в сфере межконфессиональных отношений. В частности, были конфликты между представителями Украинской Греко-Католической Церкви и нашими общинами на территории Белоцерковской и Винницкой епархий. Следует сказать, что сегодня, в отличие от рубежа 1980-90-х гг., взаимоотношения между православными и греко-католиками в Украине в целом являются не такими напряженными. Возникают лишь отдельные недоразумения, главной причиной которых, на наш взгляд, являются попытки Греко-Католической Церкви создавать и развивать свои структуры в регионах с преобладающим православным населением. Слава Богу, сегодня нам удалось не допустить нарушений общественного порядка и конфронтации на религиозной почве. Однако опасность возникновения такого противостояния сохраняется. Еще раз подчеркнем, что Украинская Православная Церковь настаивает на том, что в Украине должны последовательно реализовываться те принципы, которые были выработаны в ходе православно-католического диалога. В частности, Баламандские соглашения 1993 года прямо осуждают прозелитизм во взаимоотношениях между православными и католиками. И мы настаиваем на том, что этот принцип должен соблюдаться и Украинской Греко-Католической Церковью.

Однако, несмотря на все эти сложности, мы верим, что Господь не оставит нас и Сам откроет нам путь и к уврачеванию церковных разделений в Украине, и к сохранению межконфессионального и межрелигиозного мира.

Еще одним серьезным вызовом для Украинской Православной Церкви является ситуация с пастырским окормлением украинской диаспоры. По данным Министерства иностранных дел Украины, в настоящее время за пределами Украинского государства проживает до 20 миллионов украинцев и лиц, имеющих украинское происхождение. Странами дальнего зарубежья со значимым украинским присутствием являются, прежде всего, Канада (1 млн. 200 тыс.), Соединенные Штаты Америки (по разным оценкам, от 900 тыс. до 2 млн.), Бразилия (600 тыс.), Аргентина (300-350 тыс.). Сегодня кроме украинских эмигрантов, вынужденно покинувших родину в результате военных и политических потрясений ХХ в., все больший процент украинцев в диаспоре составляет так называемая трудовая миграция. С начала 1990-х годов в связи с экономическими проблемами Украину покинули около 7 миллионов наших соотечественников, большая часть которых сегодня постоянно проживает за рубежом. Поток трудовой миграции был направлен, главным образом, в страны Западной Европы. Заметное количество украинских мигрантов проживает сегодня в Италии (по разным данным от 200 до 700 тыс.), Испании (от 100 тыс.), Португалии (от 50 тыс.), Греции (более 30 тыс.) и других странах.

Кроме прямой пастырской обязанности заботиться о своих верующих, для Украинской Православной Церкви актуальность этого вопроса вызвана также присутствием за рубежом греко-католических церковных структур. Нередко православные украинцы, оказываясь за рубежом, в стремлении сохранить свою национальную и культурную идентичность начинают посещать греко-католические храмы. Также в последнее время наблюдаются попытки украинских раскольников (в частности, «УПЦ КП») организовать свои приходы в диаспоре. Все это не может не вызывать у нас обеспокоенности. Мы должны задуматься над выработкой более эффективного механизма пастырского окормления украинцев в диаспоре.

Перспективы

В наступившем 2013 году наша Церковь будет праздновать 1025-летие Крещения Руси. Этот юбилей будет отмечаться в Украине на государственном уровне, в связи с чем Президент Украины дал особые поручения нескольким министерствам и ведомствам. Украинская Православная Церковь ныне разрабатывает свой план праздничных мероприятий.

В 2013 году все мировое Православие будет отмечать 1700-летие издания святым равноапостольным царем Константином Миланского эдикта, который положил начало новому этапу в истории Христианской Церкви. Для славянских Поместных Православных Церквей наступивший год будет ознаменован 1150-летием начала Моравской миссии святых братьев Кирилла и Мефодия.

Все эти юбилейные даты связаны с миссионерским подвигом святых, которых мы именуем равноапостольными: император Константин, святые братья Кирилл и Мефодий, великий Киевский князь Владимир. Благодаря их апостольскому подвигу Благая Весть была услышана многими народами, достигнув и пределов нашего Отечества. «Вера благодатная распростерлась по всей земле и достигла нашего народа русского… Евангельский источник, исполнившись водой и покрыв всю землю, разлился и до пределов наших. И вот уже со всеми христианами и мы славим Святую Троицу», — писал в своем знаменитом «Слове о Законе и Благодати» Киевский митрополит Иларион.

Надеемся, что эти юбилеи станут зримым свидетельством вечно живой апостольской традиции. Ведь и сегодня Православная Церковь несет в мир свидетельство о Спасителе нашем Иисусе Христе. Опираясь на Священное Писание и Священное Предание, мы и сегодня призваны дать последовательно христианский ответ на вызовы современности. Украинская Православная Церковь стремится донести слово истины до сердец наших соотечественников, дабы Евангелие дало в их душах обильный плод.

Верим, что Господь наш Иисус Христос, призвавший нас от тьмы к свету в водах Киевской купели, подаст нам свою всесильную помощь, дабы мы были достойными продолжателями апостольских трудов наших великих предшественников.

Ваше Святейшество! Ваши Высокопреосвященства и Преосвященства! К сожалению, по уважительным причинам я не могу принимать непосредственное участие в работе Архиерейского Собора. Однако, пользуясь случаем, хочу выразить искреннюю признательность и благодарность за Ваши молитвы о моем здравии, которые услышаны всемилостивым Богом и дают нам силы продолжать нести послушание Предстоятеля Украинской Православной Церкви. Благодарю за внимание.

Читати далі...