Лист-заклик до об'єднання всіх православних Церков в Україні і визнання світовим Православ'ям автокефалії єдиної Помісної Православної Церкви

З настанням весни пробуджується вся природа . Цьогорічна весна є променем надії і початком нового життя, особливо для України , її поневоленого народу та всіх українців розкиданих по цілому світі. Ззовні Державі та Церкві кинуто виклик і всілякими зусиллями нав'язується насильницька пропаганда та прагнення і надалі поневолювати наш рідний край та побожний народ.

Події розвиваються досить швидко і очевидним стає той факт, що ми не тільки повинні бути на сторожі та готовими до захисту своїх інтересів, а негайно об'єднуватися і спільно брати активну участь в боротьбі з нашими ворогами. Спокійно спостерігати за розвитком подій, очікувати що хтось щось за нас зробить і нас захистить є неправильним і навіть Свята Церква нас вчить , що мовчати на гріх, це те саме що чинити його. Досить складною є ситуація не тільки в державі, а й в Українській Церкві. 

Незважаючи на чисельні заклики та прагнення народу до об'єднання та утворення єдиної Помісної Церкви в Україні, ми й досі не бачимо швидких , позитивних та рішучих кроків зі сторони вищого церковного керівництва.Всілякими зусиллями нашого видимого та невидимого ворога сповільнюються та відтягуються переговорні церковні процеси, особливо між православними юрисдикціями. 

Багато парафій, громад та духівництва ніяк не насмілюються активно виступити на свій же власний захист і просто спокійно спостерігають за розвитком подій в очікуванні чуда. Господь нам посилає шанс, який ми повинні використати. Самі події нам явно підказують , що потрібно робити, а ми мовчимо?! 

Лист-заклик до об'єднання всіх православних Церков в Україні і визнання світовим Православ'ям автокефалії єдиної Помісної Православної Церкви

Настав час для всієї Діаспори бути гідними дітьми Божими та гідними синами та дочками України і спільно встати на захист нашого народу в Украіні. Настав час підтримати і визнати мільйони наших віруючих православних людей та закликати всіх до об'єднання для блага Церкви та України. Якщо не ми, то хто? Якщо не тепер, то коли? 

Саме такими реальними і рішучими діями, ми показуємо свою братню любов та реальну підтримку один одному. Таким жестом визнання та любові ми демонструємо цілому світові наше прагнення до єдності, визнання та свободи і закликаємо світову спільноту та весь православний світ відгукнутися на наше прагнення, прагнення не десятків чи сотень, а десятків мільйонів віруючих, побожних православних християн. Особливо зараз, під час Великого посту ми приносимо свої молитви Господу за всіх Героїв України, які життя свої віддали задля нашого кращого майбутнього.Молимося за всіх тих хто і надалі відстоює нашу свободу та єдність Церкви на майдані в Україні. 

Просимо Всемилостивого Бога, щоб пробудив свідомість і всіх тих, хто ще й досі спить і є байдужим до всіх подій в Украіні та надіємося, що Його ласка зійде на нас вже скоро і ми зможемо і будемо спільно прославляти Бога на нашій вільній , могутній та процвітаючій Украіні.  

Молімося словами пісні: Боже, послухай благання, Нищить недоля наш край. В єдності сила народу – Боже, нам єдності дай. Боже, зніми з нас кайдани, Не дай загинуть в ярмі. Волю зішли Україні, Щастя і долю дай їй. Боже, ти знаєш вигнання, Стогнуть могили в степах. Воскрене ще раз Україна На наших зболілих кістках. Пречиста Діво Маріє, Враз з нами Бога моли, Щоб дав Бог волю Вкраїні, Щоб люд дійшов до мети.

Реферантура Молоді митрополії УАПЦ в Діаспорі

Читати далі...

Єпархія УАПЦ провела конференцію для молоді

Як повідомляє репортер інтернет-проекту "Помісна Церква" з посиланням на  прес-службу Спасо-Преображенського Угорницького монастиря, в місті Івано-Франківську у Вищій Богословській Академії єпархіальним відділом у справах молоді була проведена конференція: «Я – християнин, я – син і дочка свого народу». Таку назву конференція отримала від тих подій, які відбуваються на Україні. Конференція відбулася під головуванням голови єпархіального відділу у справах молоді ієромонаха Лазаря (Харука). 

Участь у ній взяли духовенство Івано-Франківської єпархії, а також вірні, яким небайдужа доля молодого покоління. З основними доповідями виступили: ієромонах Лазар (Харук), настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці села Коршів, Отинійського благочиння протоієрей Миколай Гелетюк та студентка Коломийського Педагогічного Коледжу Гуцуляк Тетяна Петрівна. 

Після обговорення всіх важливих питань була прийнята концепція роботи єпархіального відділу у справах молоді: Проведення Прикарпатських, як дитячих так і молодіжних таборів, адже саме через проведення таких заходів гуртується і виховується християнська душа. Проведення конференцій, круглих столів, семінарів. Сприяння та підтримка молодіжним організаціям, недільним школам, братствам та церковним організаціям в інших єпархіях УАПЦ. Видання духовної літератури. 

Закінчуючи конференцію ієромонах Лазар подякував усім хто відкликнувся на заклик до співпраці задля майбутнього нашої Держави та нашої Української Автокефальної Православної Церкви. 

Читати далі...

У Тернополі молодь молитиметься за мир в Україні

Першого березня члени молодіжних християнських організацій на знак солідарності з усіма, хто відстоює правду та береться за свободу і мир в Україні, закликають на спільну молитву на вервичці. Розпочнеться молитва о 17.00 годині в Архикатедральному соборі УГКЦ міста Тернополя. Ініціатори заходу просять небайдужих тернополян приєднуватися та приходити в храм, або хоча б перед екранами телевізорів, де транслюватимуть Службу Божу у режимі онлайн.

Читати далі...

В Україні в січні народилося майже 42 тис. дітей

У січні цього року в Україні народилося 41 тис. 706 дітей, найбільше - у Донецькій (3 тис. 429), Дніпропетровській (2 тис. 960) областях та м. Києві (2 тис. 817). Про це УНІАН повідомили у прес-службі Укрдержреєстру. Найменше дітей народилося на початку року в Сумській (807), Чернігівській (818) та Чернівецькій (891) областях. В повідомленні також йдеться, що позитивна динаміка народжуваності, яка перевищує смертність, зафіксована у Закарпатській (1545 – 1384 відповідно), Рівненській (1457 – 1351 відповідно) областях та Києві (2817 – 2566 відповідно). 

Це свідчить про омолодження населення у цих регіонах, зазначили в Укрдержреєстрі. При цьому найпоширенішими іменами, якими називали дівчаток у цих областях, були Анна, Анастасія, Аліна, Вікторія, Вероніка, Варвара, Єлизавета, Злата, Дарина, Марія, Софія, Олександра, Поліна. А хлопчиків – Артем, Владислав, Денис, Максим, Олександр, Юрій, Андрій, Давид, Ілля, Іван, Єгор, Кирило. 

В Україні в січні народилося майже 42 тис. дітей

Водночас, відзначають в Укрдержреєстрі, в ряді областей смертність майже вполовину перевищує народжуваність. Це - Чернігівська (1814 – 818 відповідно), Сумська (1784 – 807 відповідно) та Полтавська (2244 -1131 відповідно) області. Загалом в Україні у січні 2014 року зафіксовано 61 тис. 569 смертей. За цим показником лідирують Донецька (6607), Дніпропетровська (4617) та Харківська (3641) області, поінформували в прес-службі.

Читати далі...

В Івано-Франківську молились за майбутнє України

В Івано-Франківську на площі біля адмінбудівлі за участю представників духовенства та мирян УГКЦ, УПЦ КП та УАПЦ відбувся традиційний екуменічний молебень, присвячений проблемі єдності церков та українського народу. Під час його проведення всечесні отці та мешканці міста помолились до Пресвятої Богородиці за майбутнє України та єдність церков. 

За словами священнослужителів, церква завжди була, є і буде зі своїм народом. Прикладом цього можна вважати період козаччини чи тяжкі для українського народу і його церкви радянські часи. Представники духовенства звернули увагу присутніх на важливості покровительства для України Пресвятої Богородиці і наголосили, що Мати Божа ніколи не покидає тих, які до Неї прибігають. Починаючи з часів Володимира Мономаха, Богородицю завжди почитали в українському народі. Її оголошували покровителькою українського народу як Йосиф Сліпий, так і Андрей Шептицький. 

В Івано-Франківську молились за майбутнє України

Наприкінці заходу голова «Спілки Християнського Відродження» Богдан Марчук оголосив про звернення до предстоятелів традиційних християнських церков України, у якому висловлено ініціативу про посвячення українського народу під покровительство Матері Божої, підтримане присутніми на заході.

Читати далі...

Де зараз нормальні чоловіки?

Все частіше від своїх друзів, знайомих чи навіть від малознайомих молодих і не тільки людей доводиться чути такі фрази, як наприклад: «Так хочеться заміж, але нормального чоловіка, нажаль, не знайдеш – або всі нормальні вже зайняті, або ті, які ще не одружені, вже розбещені цим грішним світом…», або ж таке: «Я не можу вийти заміж без взаємного кохання…», «Мені потрібно забезпеченого чоловіка, щоб я ні в чому собі не відмовляла …». 

Можна було б ще й ще перераховувати подібні висловлювання, але на це я не хочу звернути Вашу увагу. Почну з того, що я була одна із таких «дивакуватих» панянок, які ніколи не вірили у те, що жіноче щастя колись буде і на «моїй вулиці», але ж «шляхи Господні несповідимі …». Мріяла про принца на білому коні і весілля принцеси. Ще декілька років тому я була успішною студенткою вузу і активісткою по житті, саме в цей прекрасний час, як і годиться, я зустріла своє перше кохання. Мабуть, як і 50% дівчат, я вірила у те, що це саме той, єдиний,«принц на білому коні», і що в найближчому часі ми відгуляємо найкраще весілля у світі, у нас народяться діти, і будемо жити у мирі та злагоді до кінця своїх днів… 

Знаю, що все це звучить смішно, але впевнена, що майже кожна закохана дівчина пережила ось такі прекрасні відчуття у своєму житті. Та єдине, що турбувало мою православну душу було те, що мій, так би мовити, обранець був уніатом, чи як то кажуть у нас на Закарпатті – греко-католиком. Я виросла у сім’ї, де велику роль приділяли духовному вихованню і консервативності у всьому. Ні, в моїй сім’ї ніхто не був проти цього шлюбу, хоча деяку стурбованість батьків по цьому питанню я відчувала інтуїтивно. То ж, майже постійно я була у роздумах і моя душа розривалась на дві частини – бути чи не бути цьому шлюбу. 

Вже майже всі мої подруги були або заручені, або одружені, ну і, звичайно ж, ментальність нашого краю, невгамовний плин часу, почуття і постійні питання типу «коли весілля?» мене зводили до безвихідних питань (як я тоді вважала) – що робити? Чим більше я думала над цим питанням, тим більше було відповідей «за», ну і ми почали, так би мовити, готуватись до весілля. Знайомство з батьками, ріднею, все було чудово, хоча з боку матері молодого я відчула якусь неприязнь, та все списала на те, що спочатку це завжди так, все налагодиться. Вже через деякий час, я зрозуміла, в чому полягала ця неприязнь… 

Де зараз нормальні чоловіки?

Все було дуже просто – коли мова зайшла про вінчання, то тут мене поставили до відома, що за їхнім сімейним звичаєм у питанні віри дружина має йти за чоловіком, тобто я мала зрадити тому, чим я жила і живу все життя. Без віри я не відчуваю себе людиною. Знаю, що багато хто з вас подумає, що у Православ’ї є багато прикладів життя з іновірцем, який через деякий час ставав православним християнином, що кохання і Божа Воля роблять чудеса. Але чомусь на той момент для мене це було, можливо, поштовхом до того, щоб поглянути на наші стосунки не зі сторони почуттів, які як вже доказано часом і наукою, нажаль, швидко зникають, але зі сторони духовного бачення нашого життя, та й взагалі як ми РАЗОМ бачимо НАШЕ майбутнє. 

Ось тут і почалася альфа і омега мого тодішнього життя. Саме за це, я щиро вдячна Богу. Почала я з найголовнішого – з молитви! Ні, не з тієї, звичної і знайомої всім, що є обов’язком кожного християнина, але з молитви, якщо можна так сказати, односторонньої розмови з Богом. Я вірила і була впевнена, що ніхто у даному питанні не допоможе, тільки Він. Кожної вільної хвилинки я просила у Бога допомоги, підтримки і розуміння як діяти у даній ситуації. Такий стан «загубленості» тривав у мене десь один місяць, потім мій обранець дивним чином почав від мене віддалятись, перестав телефонувати, постійно був зайнятий, то ж бачились ми дуже рідко. Звичайно, для мене ця його поведінка стала, м’яко кажучи – шоком. Я почала впадати у депресію, зневіру, думала, що все – більше нікого не покохаю, не вийду заміж і вже розчарувалась не тільки в хлопцях, але і в людях… Почала в думках скаржитись Богові, чому він цього допустив, чому мені так не щастить, і таке інше… Та все ж таки я продовжувала вірити і молитись… 

І ось, одного разу я зустрілася у місті з моїм давнім другом дитинства і вирішили піти «на каву», згадати цікаві випадки з нашого життя і, самі не знаючи чому, почали ділитись своїми переживаннями. Ми й не помітили як пролетіло декілька годин… 

Якоїсь миті до нашого столика підсів хлопець, знайомий мого друга, високий, статний і як мені тоді здалось, занадто самовпевнений. Розмови у нас не вийшло, то ж я зібралась додому. Пройшло небагато часу, як оцей самовпевнений юнак знову з’явився у моєму житті. Ми почали дружити, ділитися думками і переживаннями й самі не помітили того, що за дуже короткий час ми закохались один в одного. Пройшло знову не так багато часу, як він мені освідчився і ми стали на рушничок щастя! Дійсно, це була незабутня і найщасливіша мить нашого спільного життя! “Господи, Боже наш! Славою й честю вінчай їх!” – лунало в церкві і в наших серцях! Він – православний юнак із такими ж поглядами на життя, такими ж принципами та моральними засадами та й таким же духовним вихованням як і в мене! 

У нас прекрасна, дружня сім’я і ми любимо один одного, як і раніше! Кожного дня молю у Бога милості і вірю у те, що й надалі у нас все буде гаразд! Зараз, як пройшло вже багато часу, я розумію: все що зі мною відбулося – все від Бога і все задля мого блага. Воістину, по вірі вашій дасться вам! 

 P.S. То ж шановні дівчата, закликаю Вас вірити у Бога, молитись і ніколи не жаліти про минуле, бо як звучить одна мудра приказка: «Все, що не стається, все стається на добро» Слава Богу за Все! 

Автор: р.Б. Олександра, газета Православне Закарпаття №12, 2012

Читати далі...

Архімандрит Маркел: "Бути люблячим та любимим..."

Нині у світі любов’ю часто називають те, що її досить мало стосується, тому юнакам і дівчатам, які шукають справжнього почуття, дуже легко помилитися і прийняти за любов дешеву підробку. Але підробка, як відомо, може радувати та втішати до першого серйозного випробування. Таким випробуванням для багатьох є відкриття, що твоєму обранцю чи обраниці не чужі вади і слабкості, від яких тебе бере досада. І тут виявляється, що розпещені батьками й розніжені благами цивілізації сучасні молоді люди зовсім не готові прощати ані помилок, ані слабкостей ближнього. Як наслідок, почуття, що здавалося таким гарячим, остигає після перших же бур. 

Ні для кого не секрет, що більшість сучасних шлюбів закінчується розлученням. На сюжетах таких життєвих драм побудовані майже всі популярні телесеріали. І сучасна людина (незважаючи на те, що їй через це доводиться багато страждати) таку ситуацію сприймає вже як щось буденне, як «життєву реальність». Від реальності ж, як відомо, нікуди подітися, от тільки чомусь декого тягне забутися в пияцтві (від якого, зауважимо в дужках, в Україні щорічно гине майже 40 тисяч осіб). Щоб хоч якось підстрахуватися й не втратити разом із відпалою «половиною» і частину свого майна, багато хто воліє жити у так званому «цивільному шлюбі», а правильніше сказати — жити разом без шлюбу, що нікого ні до чого не зобов’язує. Ще стало модним укладати шлюби в досить солідному віці, коли нареченим за 40 і коли їх, здавалося б, більше не повинні хвилювати юнацькі пристрасті, а отже, і ризик зради. Але і такий «зрілий» шлюб не завжди себе виправдовує, бо наслідки бурхливо проведеної молодості даються взнаки протягом усієї решти життя. 

Чи є якийсь вихід із цього складного життєвого лабіринту? Як навчитися любити по-справж­ньому? Взагалі, це вічні питання, що хвилювали людей завжди і всюди. Бо людина створена Богом з любові й для любові. Без любові втрачається сенс людського існування. У дохристиянській Греції існував релігійний культ Афродіти, якій приносили жертви, щоб мати у своєму серці полум’яну любов. Але те, що викликав цей релігійний культ, було далеким від справжньої любові. За давніми переказами, Афродіта з насолодою дарувала любовні почуття богам і людям та закохувалася сама, зраджуючи кульгавого чоловіка. Неодмінним атрибутом одягу богині був її магічний пояс, за допомогою якого ставало можливим звабити будь-кого. 

Не дарма пророк Давид стверджував, що всі боги народів — ідоли (Пс. 95: 5), які пристрасно заздрять людям і бажають їхньої смерті. Не дивно, що й шлюби, укладені шляхом жертв «богині» Афродіти, не могли приносити справжнього щастя: всюди у сімейному житті панували зрада і груба розпуста. 

Архімандрит Маркел: "Бути люблячим та любимим..."

Після богоборчого ХХ ст. шанувальників «богині» Афродіти знову не злічити. Узаконене дітовбивство шляхом абортів, відверта розпуста на телеекранах та в інтернеті — це ті самі рясні жертви богині Афродіті, хоча, зрозуміло, «освічене людство» трактує їх тепер по-іншому, на «науковий» лад. Та які терміни для них не вигадуй, а перевищення смертності над народжуваністю в останні десятиліття — факт, що незаперечно свідчить про неоязичництво. У дохристиянську епоху навіть ті, хто мав репутацію мудреця (наприклад, філософи Платон, Сократ, Солон), не вирізнялися цнотливістю й оспівували протиприродні пристрасті, що винищують людський рід. 

У християнізованих народів блуд вважається одним з найганебніших і найзгубніших гріхів. Але до середини ХХ ст. у більшості країн Європи та Америки відновилося язичницьке поклоніння блуду: під впливом так званих сексуальних революцій стрімко девальвували сімейні цінності, збочення стали нормою. На жаль, і в нашій країні з’явилося багато агітаторів-лібералів, які через підконтрольні їм ЗМІ нав’язують юним душам під виглядом «сексуальної просвіти» справжнісіньку розпусту, виступають за проведення гей-парадів та інших публічних маніфестацій, що розбещують. 

Як же молодим людям серед усього цього гріховного бруду знайти ту дорогоцінну перлину справжньої любові, що ніколи не припиняється? 

Усе велике починається з малого. Вірний у малому і у великому вірний, а невірний у малому невірний і у великому, — навчає Господь (Лк. 16: 10). Передусім, молодим людям слід навчитися слухатися своїх батьків, не чинити свавілля і не суперечити їм. Адже батьки, за самим законом єства, завжди бажають своїм дітям добра. Також дуже важливо не соромитися своєї цнотливості. Для цього у сучасному світі треба бути не тільки розсудливим, а й мужнім. Виробити ж у собі таку мужність дуже важко, якщо не озброїтися вірою. Іноді, на заклик апостола Павла, за свою душевну й тілесну чистоту необхідно змагатися навіть до крові (див.: Євр. 12: 4). 

Юнакові слід остерігатися тілесної нечистоти навіть у помислах, ретельно оберігаючи свій зір, щоб за жодних умов не дозволяти собі насолоджуватися блудною пристрастю. Бо всяке позашлюбне плотське задоволення робить серце людини жорстким і черствим, нездатним до справжньої любові. У майбутньому вона не зможе, якщо не принесе глибокого покаяння, бути люблячою, турботливою людиною, авторитетним батьком. Втрачена цнотливість може стати серйозною перешкодою і для прийняття священного сану. Для збереження цнотливості важливо просити молитовної допомоги у преподобних Мойсея Угрина та Іоанна Багатостраждального, які мужньо боролися за свою тілесну й душевну чистоту, залишившись вірними Христу. 

Якщо ж юнак або дівчина, незважаючи на жорстоку боротьбу з блудним бісом, усе-таки не змогли встояти, то слід відразу, без жодного зволікання, щиросердно висповідатися в цьому гріху, попросивши собі найсуворішу єпитимію. Падіння у блудний гріх бувають доти, доки людина не відчула благодатну силу й солодкість молитви. Той, хто вміє молитися, знаходить зв’язок із Самим Всемогутнім Богом, а на прохання такої людини Господь відгукується без зволікання, даруючи їй те, що вона просить. 

Крім боротьби з хіттю плоті, для зародження в серці справжньої любові слід боротися і з іншими пристрастями: обжерливістю (шляхом утримання свого чрева постом), гнівом (через зігрівання у своєму серці сумирності і незлобивості), сріблолюбством (намагаючись задовольнятися малим і подаючи нужденним милостиню), печаллю і зневірою (не дозволяючи собі марнувати час у розвагах), самолюбством (щиро вважаючи себе найгрішнішим з усіх людей) і гордістю (намагаючись не помічати за собою жодних достоїнств та успіхів). 

Тільки той, хто бореться і перемагає, з Божою допомогою, ці пристрасті, які в різній мірі присутні в кожній людині, стає здатним любити по-справжньому. Любов же, яка замішана на похоті плоті, самодогоджанні, сріблолюбстві, пихатості й гордині, зникає як ранковий туман, як роса (Ос 13: 3). Справжня любов дорівнює святості. Бути люблячим і любимим означає бути святим, бо джерело справжньої любові — Сам Господь Бог. 

Тож шукати справжнє кохання треба не на дискотеці, а серед тих, хто відданий Богу. І молодим людям треба обов’язково привчити себе відвідувати храмові богослужіння в недільні та святкові дні. Це духовний університет, який за силою впливу на розум, волю і серце людини перевершує найкращу світську вищу освіту. Як сказав в одній із проповідей протопресвітер Гавриїл Костельник († 1948), що сприяв приєднанню уніатів Західної України до Православної Церкви, поклавши за це свою душу, «Христова віра дає нам життя, яке сильніше навіть за смерть, — життя вічне. І приносить пільгу для земного життя, яку ніхто інший не може нам дати». 

Архімандрит Маркел (Павук), викладач КДАіС
"Церковна православна газета".

Читати далі...

Митрополит УАПЦ Макарій зустрівся з молоддю Львова

Як уже раніше писала "Помісна Церква", у понеділок, 11 листопада, у приміщенні Львівської обласної наукової бібліотеки, з ініціативи православного молодіжного веб-порталу www.hram.lviv.ua. відбулася зустріч молоді Львова з митрополитом Макарієм, керуючим Львівською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви. Разом з владикою Макарієм брали участь у зустрічі священики Михайло Гачан (голова комісії Львівської єпархії УАПЦ у справах сім’ї та молоді), Роман Сотник (гол. редактор єпархіяльного журналу «Православна Галичина) та секретар-референт Львівської єпархії УАПЦ диякон Володимир Паславський. 

Спілкування розпочалося з молитви, після чого шеф-редактор веб-порталу www.hram.lviv.ua п. Юрій Браніцький познайомив присутніх із гостями й надав слово митрополиту Макарію. У розмові з молодими людьми владика пригадав свій життєвий шлях, випробовування, через які довелося пройти, несучи хрест священства, а потім архієрейського служіння. Митрополит Макарій наголосив на необхідності молитви за Україну, закликав молодь до активної участі у житті Церкви, до повноцінної молитви та Євхаристії як запоруки духовного зростання. Владика нагадав настанову світлої пам’яті патріарха Димитрія, яку слід взяти до уваги як мирянам, так і священикам: «Літургія тільки тоді вважається повною, коли під час її звершення є причасники. Церква тоді не тільки існує, але й живе».

 Митрополит Макарій також висловив своє сподівання, що українська молодь буде слідувати за Христом й прийматиме активнішу участь у житті Церкви. У другій частині зустрічі владика Макарій відповів на запитання присутніх стосовно міжконфесійної ситуації та діалогу між Церквами. Висловив свою думку щодо об’єднання Церков. Незважаючи на припинення широкого міжцерковного діалогу, митрополит Макарій вважає за потрібне продовжувати працювати в напрямку об’єднання УАПЦ та УПЦ КП. За словами владики, таке об’єднання зробить православних українців сильними єдністю. Важливу роль в об’єднавчому процесі, на думку владики, відіграватиме позиція Вселенської Патріархії. Митрополит закликав молодь вимагати від духовенства більш рішучих дій, як з однієї сторони так і з іншої. 

Митрополит УАПЦ Макарій зустрівся з молоддю Львова

Молодих людей цікавила також позиція і роль УАПЦ в боротьбі проти абортів та пропаганді сімейних цінностей; яку духовну літературу видає, пропонує і де її можна придбати, де розташовані монастирі УАПЦ а також про ставлення владики до церковного розлучення. Відповівши на ці та інші питання, владика щиро подякував організаторам зустрічі. 

Потім молоді люди мали можливість поспілкуватися особисто з митрополитом Макарієм а також між собою у невимушеній атмосфері за солодким столом, ознайомитися з літературою видавництва «Братське».

Читати далі...

Митрополит УАПЦ Макарій зустрінеться з молоддю

Щомісяця Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua організовує корисні та цікаві заходи для активної православної молоді Львова. З початку реалізації проекту «Щомісячні зустрічі православної молоді м. Львова», який благословили православні ієрархи Львова, у храмах і бібліотеках проходять лекції, дискусії, семінари, майстер-класи та бесіди на теми духовного розвитку. Учасники заходів мають змогу збагатитися знаннями та навичками, за словами Святих Отців, «справи спасіння», основами психології сімейних стосунків та взаємодії з ближніми. Досвідом з львівською молоддю діляться архієреї, духовенство, психологи та відомі люди. Кожен учасник публічно чи за допомогою записки може ставили запитання. 

За 10 місяців існування проекту вже відбулись лекції та дискусії на такі теми, як: «Молода людина і Христос», «У піст найголовніше не їсти один одного. Ефективне спілкування з ближніми», «Гнівайтеся, але не грішіть. Як опанувати негативні емоції?», «Що таке святість?», «Сімейне життя», «Таїнства Православної Церкви», «Поняття про гріхи та боротьба з ними» та інші. Також відбулись зустрічі з митрополитом Димитрієм і єпископом Філаретом. 

Митрополит УАПЦ Макарій (Малетич) зустрінеться з молоддю

Цього місяця відбудеться зустріч з митрополитом Львівським Української Автокефальної Православної Церкви Високопреосященним Макарієм (Малетичем) 

Запрошуємо на зустріч 11 листопада о 16:00 за адресою: м. Львів, проспект Шевченка, 13. 

Швидка реєстрація тут. Детальна інформація – за номером 09 7777 40 85 (Юрій).

Читати далі...

Міс Світу захищає цнотливість та виступає за вічні цінності

Як повідомляє репортер інтернет-проекту «Помісна Церква» з посиланням на агентство KAI, 23-річна Меган Лінн Янг з Філіппін, яка стала новою Міс Світу, є захисницею життя, не користується контрацептивами, виступає проти розлучень і радить всім молодим людям утримуватися від статевих стосунків до шлюбу. Меган Лінн Янг народилася в американському штаті Вірджинія в сім'ї філіппінки та американця. На конкурсі краси, який проходив на індонезійському острові Балі, вона представляла Філіппіни. 

Після перемоги в конкурсі вона дала інтерв'ю філіппінському телебаченню. У розмові Янг висловила свою думку з приводу прийнятого в 2012 році парламентом Філіппін і підписаного президентом країни закону про репродуктивне здоров'я, що гарантує, зокрема, широкий доступ до контрацептивів і абортивних таблеток, а також дозволяє добровільну стерилізацію . Відповідність цього закону Конституції розглядається Вищим Судом Філіппін, який відстрочив введення даного закону в силу. 

«Я - за життя. Якщо закон дозволяє вбивати того, хто вже існує, звичайно ж я проти нього, я проти абортів » , - сказала Міс Світу, а на питання журналістки про вживання контрацептивів зазначила, що вона їх не вживає, бо вважає, що сексуальна активність повинна бути пов'язана виключно зі шлюбом, який для неї означає бути пов'язаною з кимось на все життя. « Я проти того , щоб люди розлучалися , бо зіткнулася з цим у моїй родині. Я вважаю , що якщо виходиш заміж, то це має бути людина, з якою ти будеш завжди: в здоров'ї чи хворобі, в радості та горі » , - додала Янг. 

Міс Світу захищає цнотливість та виступає за вічні цінності

Коли її запитали, як така красива дівчина може вибрати сексуальну стриманість , філиппінка відповіла, що «потрібно просто говорити « ні ». Якщо хтось пробує натиснути на тебе, ти просто йдеш, бо знаєш , що ця людина не цінує тебе, не цінує ваші відносини , якщо чоловік готовий присвятити себе їм - це багато що про нього говорить ». 

До речі, на Філіппінах 80 % населення - католики, 12% - протестанти, а 5 % - мусульмани.

Читати далі...