Церкви Англії виступили проти "потрійного" зачаття

Англіканська церква і Католицька церква Британії закликали депутатів британського парламенту відхилити законопроект, що дозволяє створення людських ембріонів з використанням генетичного матеріалу трьох біологічних батьків. Технологія була розроблена з метою запобігти передачі від батьків до дитини деяких спадкових захворювань, проте радник Церкви Англії з питань медичної етики Брендан Маккарті заявив, що спочатку необхідно переконатися, що цей спосіб запліднення безпечний і ефективний. 

У вівторок на наступному тижні в британському парламенті пройде голосування з цього питання; його результат визначить, чи стане Британія першою в світі країною, де зачаття від трьох генетичних батьків буде офіційно дозволено законом.

Читати далі...

Сучасні вчені знову стають віруючими в Бога

Хоча й досі існує популярне твердження про те, що з розвитком науки зменшується потреба у зверненні до поняття "Бог", чутки про «смерть Всевишнього» були передчасними. Так вважає американський письменник і телеведучий Ерік Метаксас, який нещодавно опублікував статтю в газеті The Wall Street Journal. 

За словами автора, відносно нові аргументи на користь існування Бога тепер висуває якраз сама наука. 1966 року астроном Карл Саган заявив, що планета, на якій може існувати життя, повинна відповідати двом важливим критеріям: обертатися навколо зірки певного типу та перебувати на сприятливій для життя відстані від цієї зірки. Якщо вважати, що у всесвіті приблизно октильйони планет, то приблизно на септільйоні з них гіпотетично можливе життя. У 60-х вчені почали шукати радіосигнали, схожі на повідомлення інопланетян. Але донині зовсім нічого так і не виявлено. 

Коли наші пізнання про Всесвіт розширилися, пояснює Метаксас, стало очевидним, що для існування життя необхідно набагато більше параметрів ніж оці два. Поступово також виявилося, що існування життя суперечить теорії ймовірності на будь-якій планеті Всесвіту, в тому числі на Землі. 

"Сьогодні нам відомо більше 200 параметрів, які необхідні для того, щоб планета могла підтримувати існування життя. Усіх цих параметрів потрібно дотриматися в ювелірній точності, бо інакше все розвалиться. Якщо б не існувало неподалік масивної планети, на зразок Юпітера, чиє тяжіння відтягує на неї астероїди, то на поверхню Землі падало б у тисячу разів більше астероїдів", - йдеться в статті. Але ми існуємо. 

Сучасні вчені знову стають віруючими в Бога

"Чи могли всі ці численні параметри стати ідеальними випадково?" - задається питанням автор. Чи не час визнати, що наука свідчить: ми не можемо бути породженням випадкових сил? ". 

Далі Метаксас запитує: «Хіба для думки, що такі ідеальні умови створив якийсь розум, не потрібно багато менше віри, ніж для переконання, що наша Земля, здатна підтримувати життя, виникла всупереч цілій низці неймовірно несприятливих факторів?". Але й це ще не все.

"Тонка налаштування, без яких на нашій планеті не може існувати життя – дурниці, в порівнянні з тонкими налаштуваннями самого всесвіту!» - пише автор публікації. Астрофізики з'ясували, що сила чотирьох основоположних взаємодій (гравітаційного, електромагнітного, сильного ядерного і слабкого ядерного) була визначена менш ніж одну мільйонну частку секунди після «Великого Вибуху». 

Якби будь-яка з цих величин була трохи іншою, то Всесвіт не змог б існувати взагалі. Уявлення про те, що все "виникло саме собою", суперечить здоровому глузду, підсумовує автор. Всесвіт - чудо з чудес, яке неминуче вказує на існування чогось або Когось за її межами, пише він.

Читати далі...

Тернопільська єпархія УПЦ Київського Патріархату провела Всеукраїнську наукову конференцію

Цього року виповнюється 85 років із дня народження, та 20 років із часу трагічної загибелі достойного сина Тернопілля, великого ієрарха Української Церкви - митрополита Іоана (Боднарчука), Першоієрарха УАПЦ, згодом – митрополита Луцького та Волинського УПЦ Київського Патріахату.

Вшановуючи пам'ять митрополита Іоана, Тернопільська єпархія запланувала та провела цілу низку заходів, які мали на меті пригадати вірним життєвий шлях і духовну спадщину свого славного земляка, людини, яка стояла біля джерел відродження Помісної Церкви.

Одним із основних заходів, організованих Тернопільською єпархією Київського Патріархату із цієї нагоди, стало проведення 27-28 листопада Всеукраїнської науково-практичної конференції «Українське Православ’я у контексті вітчизняної історії та суспільних трансформацій», у роботі якої взяли участь провідні науковці – релігієзнавці, історики та богослови з усієї України.

Офіційними співорганізаторами Тернопільської єпархії в проведенні конференції стали Волинська православна богословська академія Української Православної Церкви Київського Патріархату, Міністерство освіти і науки України , Тернопільська державна обласна адміністрація, Тернопільський національний педуніверситет ім. Володимира Гнатюка, Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди Національної академії наук України, Українська асоціація релігієзнавців, Центр дослідження духовної культури ТНПУ ім. В.Гнатюка, Тернопільський обласний осередок Наукового товариства ім. Шевченка та наукове товариство «Просвіта».

До дня конференції було видано збірник матеріалів, до якого увійшли наукові праці учасників роботи в усіх п’яти секційних засіданнях, а саме:

• Українське Православ’я у контексті його історичного буття на українських теренах.

• Православні церкви – держава – громадянське суспільство: українська специфіка відносин.

• Міжконфесійні і православно-міжцерковні відносини в Україні: проблеми та перспективи

• Видатні діячі історії Українського Православ’я. 

• Особливості Української Православної релігійності.

Видрукуваний том доповідей та наукових досліджень, що вийшов за загальною редакцією доктора історичних наук, професора Елли Бистрицької, стане чудовим посібником для студентів істориків і богословів, а також справжньою окрасою кожної бібліотеки.

Після молитви та благословення керуючого архієрея,  вступне слово мала доктор історичних наук, професор, керівник Центру дослідження духовної культури Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Елла Бистрицька. Також, із вітальними словами до учасників звернулись співголови заходу:

• Богдан Буяк, доктор філософських наук, професор, проректор з наукової роботи та міжнародного співробітництва Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

• Леонід Бицюра, заступник голови Тернопільської обласної державної адміністрації.

• Високопреосвященний Нестор ( Писик), архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький.

• Микола Бармак, доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету.

Після пленарного засідання, у якому мали виступи доктори філософських наук Петро Яроцький, Людмила Филипович, Олександр Саган, заступник директора департаменту культури, релігії та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігор Кульчицький та інші науковці, робота конференції продовжилась у п’яти секціях.

Знаковою подією конференції стала презентація київськими науковцями книги: «Майдан і Церква». Згадуючи про події «Революції гідності», та ролі Церкви у боротьбі українців за правду, автори книги розповіли про історію появи книги, яка вже досить скоро може стати своєрідним підручником із сучасної історії України та Української Церкви. Надзвичайно цікавий та емоційний виступ Людмили Олександрівни Филипович, - головного редактора видання, був чудово доповнений іншим автором книги – Тарасом Гринчишином, унікальні світлини якого передають атмосферу текстів книги.

По закінченні роботи конференції для її учасників Єпархіальним управлінням Тернопільської єпархі УПЦ Київського Патріархату було влаштовано вечерю, під час якої науковці продовжили спілкування у дружній та невимушеній атмосфері.

Результатом роботи Всеукраїнської науково-практичної конференції «Українське Православ’я у контексті вітчизняної історії та суспільних трансформацій», що пройшла цими днями в Тернополі, став документ, у якому науковці узагальнили висновки своїх досліджень. Повний текст резолюції буде опубліковано в ЗМІ додатково.

Прес-служба Тернопільської єпархії

Читати далі...

Священні тексти світових релігій від Культурного проекту

Як повідомляє репортер інтернет-проекту "Помісна Церква", 18 листопада в Культурному проекті Музею книги та друкарства стартував новий курс лекцій «Священні тексти світових релігій», розроблений культурологом і релігієзнавцем Сергієм Капрановим. 

Слухачі курсу мають змогу ближче познайомитися з фундаментальними текстами усіх основних світових релігій, дізнатися про історію їх створення та розвитку, зрозуміти яким чином ці тексти формують духовні та світоглядні основи того чи іншого релігійного вчення. 

Окрім цього курс має на меті розкрити стійкі впливи сакральних книг на світову культуру в цілому – від моменту їх виникнення до сьогодення.

Читати далі...

Біблійна фортеця. Знайдена цитадель царя Давида

Під час розкопок у Єрусалимі вдалося виявити легендарну фортецю, яку захопив давньоєврейський цар Давид. Ізраїльський археолог Елі Шукрон каже, що під час розкопок у Єрусалимі йому вдалося знайти легендарну цитадель, захоплену староєврейським царем Давидом під час завоювання Єрусалиму близько трьох тисяч років тому. 

“Це цитадель царя Давида, це цитадель Сіону, те, що цар Давид відібрав у євусеїв - доєврейського населення Юдеї, що заснувало Єрусалим”, - заявив він. За даними АР, на розкопках вдалося виявити оборонні споруди, складені з каменів вагою п'ять тонн, а також залишки рову і тунелю для подачі води в цитадель. Археолог встановив, що оборонні стіни були зведені близько 3,8 тис. років тому - за 800 років до захоплення укріплень царем Давидом. 

“Я знаю кожну дрібну деталь Міста Давида. Я не бачив жодного іншого місця, як це, з такими гігантськими фортифікаційними спорудами”, - додав Елі Шукрон. Шукрон веде розкопки Міста Давида - найстарішого населеного району Єрусалиму на місці стародавнього міста євусеїв від 1995 року. Заяви про відкриття, зроблене Шукроном, викликали критику у низки фахівців. Однак більшість археологів в Ізраїлі не заперечують існування царя Давида, але сперечаються про приналежність різних археологічних об'єктів, знайдених у Єрусалимі, до епохи легендарного царя. Давид царював близько 1005 - 965 рр.. до н.е. 

Приблизно сім років він був царем Юдеї, а потім 33 роки - об'єднаного царства Ізраїлю та Юдеї зі столицею в Єрусалимі. Його образ традиційно вважається прикладом ідеального правителя. Згідно зі старозавітними пророцтвами, з роду царя Давида по чоловічій лінії і повинен був народитися Месія.

Читати далі...

Правила написання великої літери в релігійній лексиці

Діючий український правопис передбачає написання з великої літери тільки назв найважливіших релігійних понять, таких, як Бог, Святий Дух, Син Божий, Біблія. Щодо назв релігійних організацій застосовується інша норма чинного правопису, згідно з якою з великої літери пишеться тільки перше слово в назві (наприклад, Українська православна церква). Цей самий правопис взагалі не визначає правила написання посад керівників релігійних організацій, обмежуючись лише найвищими вітчизняними державними посадами. Вважаємо, що такий підхід є свого роду “мовною дискримінацією” сфери релігійних термінів, яку необхідно виправити. 

У зв’язку з цим пропонуємо такі правила написання великої літери в богословській лексиці. 

1. З великої літери пишуться всі слова: а) у назвах трьох Божих Осіб у християнстві: Бог, Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий, Син Божий, Ісус Христос, Святий Дух, а також Свята Трійця, Триєдиний Бог, три Божі Особи.  Так само з великої літери пишемо слова та словосполучення, які є термінологічними еквівалентами назв трьох Божих Осіб: Абсолют, Агнець, Адонай, Всевишній, Господь, Елогім, Еммануїл, Логос, Месія, Небесний Отець, Спаситель, Творець, Утішитель, Ягве та ін.  

Слово Особа у словосполученні Божа Особа пишемо з великої літери. В інших випадках пишемо його з малої літери: особа Ісуса Христа.  

Присвійні прикметники, утворені від власних назв Божих Осіб, пишемо з великої літери: Господній день, Христові слова, Божа слава. 

Примітка: Коли слово бог позначає не біблійного Бога-Творця, а поганське божество (бог Ваал, служіння богу Молоху), то в такому разі воно пишеться з малої літери; 

б) у словосполученнях Царство Небесне, Царство Боже; 

в) у понятійних еквівалентах слова Церква (Тіло Христове, Наречена Христова). 

Примітка: Коли слово церква позначає архітектурну споруду, пишемо його з малої літери; г) в офіційних назвах Церков та інших релігійних організацій: Всеукраїнський Союз Об’єднань Євангельських Християн Баптистів, Церква Християн Віри Євангельської України, Українська Автокефальна Православна Церква, Римо- Католицька Церква в Україні).  

Якщо поруч з лексемою церква вживається інше слово, яке є географічно- національним або конфесійним атрибутом Церкви, то воно теж пишеться з великої літери (Українська Церква, Єрусалимська Церква, Вселенська Церква, Православна Церква, Католицька Церква, Євангельська Церква, Лютеранська Церква, Пресвітеріанська Церква). 

Примітка 1: Якщо зі словом церква вживається означення, яке не є частиною офіційної назви церкви, то воно пишеться з малої літери (помісна, національна, самостійна, автокефальна, православна, католицька, західна, східна, матірна). 

1  Якщо лексеми патріархат, митрополія входять до складу офіційних назв Церков, то їх слід писати з великої літери (Єрусалимський Патріархат, Кесарійська Митрополія). 

Примітка 2: Якщо слова патріархат, митрополія, єпархія, екзархат і т. ін. є частинами назв структурних частин Церкви, то їх слід писати з малої літери (Галицька митрополія); 

д) у назвах найвищих церковних органів керівництва: Вселенська Патріархія, Вселенський Собор, Ватиканський Собор, Правління Церкви Християн Віри Євангельської та ін.; 

е) в офіційних назвах найвищих церковних посад: Патріарх Київський і всієї Руси-України, Папа Римський Павло VI, Єпископ Церкви ХВЄУ. 

Примітка 3: У тих випадках, коли в тексті не робиться наголос на офіційності найвищих церковних посад, у наукових роботах, а також коли лексема вживається як позначення родових понять, ці назви пишемо з малої літери: папа Іван-Павло ІІ опублікував енцикліку “Світло на Сході”, послання єпископа ЦХВЄУ. 

2. З великої літери пишеться перше слово: а) у назвах таїнства Причастя: таїнство Причастя, таїнство Євхаристії. Примітка: слово таїнство пишемо з малої літери; 

б) у назвах релігійних свят: Благовіщення, Великдень, Різдвяні свята, Вознесіння, Воскресіння, Преображення, Стрітення і т. ін. Примітка: Коли ці лексеми вживаються не як назви релігійних свят, а як найменування історичних подій, то їх слід писати з малої літери; 

в) у назвах священних та богослужбових книг: Біблія, Євангеліє, Псалтир, Талмуд. Примітка: У назвах священних книг, які складаються зі словосполучень, всі слова пишемо з великої літери (Новий Заповіт, Старий Заповіт, Святе Письмо); 

г) у назвах біблійних книг: Книга Буття, Дії апостолів, Пісня пісень, Послання до Ефесян, Соборне послання ап. Якова. Це саме правило поширюється на інші варіанти назв біблійних книг: Перше Євангеліє. 

Примітка: 1. Коли слово євангеліє вживаємо у значенні християнського вчення (доброї звістки про спасіння в Ісусі Христі), то тоді пишемо його з малої літери: євангеліє Царства, євангельська правда, євангеліє спасіння. 

2. Коли слова книга і послання не є першими словами в назвах книг Святого Письма або вживаються як родові поняття, пишемо їх з малої літери: Перша книга Хронік, Друге послання до Коринтян, книги Нового Заповіту, Соборне послання ап. Якова. 

3. Збірні назви книг Святого Письма (соборні послання, синоптичні Євангелія, пастирські послання) пишемо з малої літери.

За матеріалами наукових видань

Читати далі...

Сорок убитих дітей, на місце 1 купленого батьками

З 1990 року у Великобританії було зроблено 3,8 млн. штучних запліднень (екстракорпоральне запліднення, ЕКО, назване також in vitro), але між 1992 і 2006 роком шанс побачити світ завдяки in vitro отримало тільки 122 тис. дітей, йдеться в звіті британського Департаменту здоров’я. З цих даних випливає, що близько 3,5 млн. дітей не отримали шансу на життя більше, ніж на кілька тижнів. Ці діти померли, щоб могли народитися понад 100 тис. інших. 

Як пояснив колишній керівник «Агентства захисту здоров'я» доктор Джастін Маккракен, причиною цього є одна з нових евгеністіческіх технік - так зване передімплантаційне Генетичне Сканування (PGS). На чому ґрунтується цей метод? За додаткову плату, приблизно в декілька тисяч фунтів, клініки in vitro виробляють селекцію ембріонів для зменшення ризику існування генетичних дефектів. 

Сорок мучеників на місце 1 замовленого батьками

Найбільш трагічним у всьому цьому є той факт, що дитина, яка не проходить успішно дане дослідження, буде убитою. На неологізмі прихильників абортів це називається «знищенням ембріона».

Читати далі...

В Івано-Франківську прочитають лекції з біоетики

Громадська організація „Івано-Франківський Християнський Рух за Життя” спільно з Івано-Франківським національним медичним університетом з благословення Архиєпископа і Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина проводить цикл тематичних лекцій, присвячених проблемам біоетики за участю професора моральної філософії, біоетики та філософської антропології Римського Європейського університету Клавдії Наваріні.

Лекції відбуватимуться в Івано-Франківському обласному клінічному фтізіопульмонологічному центрі, вул. І Франка, 17 (Лекційна аудиторія) 25-29 вересня 2013 р (16:00-19:00). Вхід – добровільна пожертва (в будь-якому розмірі). Вітається попередній запис та реєстрація учасників, що передбачає отримання сертифікату Папського Римського університету „Regina Apostolorum”.

Реєстраційний внесок 70 грн, зібрані кошти спрямовуються на виготовлення сертифікатів, а також, як і добровільні пожертви, на покриття витрат, пов'язаних з перельотом та перебуванням проф. Клаудії Наваріні в Івано-Франківську. За потреби, родини III чину Воплоченого Слова радо приймуть на ночівлю учасників. Просимо зголошуватись. 

Координатор - голова ГО "Івано-Франківський християнський рух за життя" Любомир Стринаглюк. Телефони: 0509647015, 0673441995.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ КЛАВДІЇ НАВАРІНІ 

(Івано-Франківськ 25-29 вересня) 16.00-19.00 вул. Івана Франка, 17 

Лекційна аудиторія Обласний клінічний фтізіопульмонологічний центр 

25 вересня. Коротка історія біоетики. Поняття та визначення. Опис: Офіційно біоетика бере свій початок з 1970 року з виходом статті онколога В. Ресселера Поттера. Він підняв питання про поєднання етики з новими технологіями та медичними дослідженнями. Проте основа біоетики та її проблематика були відомими уже багато років, зокрема у сфері лікування та допомоги людям у традиціях Західної культури, в тому числі і християнської. Біоетику характеризують багатьма способами: згідно з деякими авторами, це самостійна наука, яка вивчає етичні проблеми, пов’язані з людським здоров’ям та біологічними вченнями; згідно з іншими – це частина етики, яка в більшій мірі розглядає проблеми початку та кінця життя. 

26 вересня. Моделі біоетики. Значення людських страждань в межах біоетичних проблем кінця життя людини. Опис: Деякі біоетичні теорії були розвинені на основі різних роздумів про людське життя та моральні цінності. Серед інших була виділена утилітарна модель, соціобіологічна модель, принципізм і персоналізм. Остання, здається, найкраще висвітлює основні риси та потреби людської природи, хоча це має назву трикутного методу. Він дозволяє глибоко вникнути у процес тілесних страждань разом із душевними аспектами і дає повне усвідомлення біоетичних можливостей людини, а особливо явища евтаназії. 

27 вересня. Коли починається життя людської істоти? Опис: І з біологічної, і з філософської точи зору беззаперечним фактом є те, що людське життя починається з зачаття: в цілому, біологія довела, що людське життя починається із запліднення, а філософія пояснює, що кожне людське життя повинне розцінюватися як поява особи. Все-таки, були зроблені певні спроби відкинути цей факт, висвітлювалась концепція перед-зиготи і перед-ембріона або наголошувалось на прогресивних здатностях зародка , таких як відчуття болю чи задоволення, життєздатності плоду, «зародження мозку» і т.д. 

28 вересня. Контрацепція. Аборт та постабортний період. Опис:Людська статева відмінність дає привід для обмірковування відмінностей між жінкою та чоловіком, значення любові як дару, унікальної ролі людської істоти серед інших створінь. Контрацепція, в основному, знижує потенціал сексуальних відносин в рамках взаємного кохання, спілкування, відкритості до життя, пропонуючи ілюзію свободи. Деякі контрацептиви взагалі спричиняють приховані аборти, так як вони втручаються в розвиток людського ембріона, а не в процес запліднення. Добровільний аборт може бути найболючішим досвідом в житті жінок, тому що вони зазвичай усвідомлюють, що аборт – це припинення життя їхньої ще не народженої дитини. Відповідно до сучасних досліджень, наслідки аборту не залежать від періоду вагітності і від використаного методу (хірургічного чи хімічного).

29 вересня. Запліднення в пробірці. Клонування людини і дослідження стовбурових клітин. Опис: Деякі люди вважають, що методи штучного відтворення життя можуть захистити саме життя, тому що вони можуть стати опорою для материнства і батьківства. Це твердження суперечить фактові, що такі методи рідко бувають успішні. Переважна більшість ембріонів у пробірці можуть загинути у фазі імплантації. Більше того, говорячи про запліднення in vitro, часто ембріон розуміють не як дитину, а як об'єкт. Штучне запліднення спермою чи пересадка яйцеклітин викликають ще складніші проблеми, тому що весь сенс сім'ї знаходиться під загрозою. 

Біографічна довідка: 

Клаудія Наваріні. Дата народження: 25 червня 1968 Вчений ступінь: доктор філософії. Вчений з моральної філософії у школі психології в Римському Європейському університеті (UER) з 2008 року; Професор моральної філософії, біоетики та філософської антропології в Римському Європейському університеті з 2005/2006 навчального року, Координатор Центру гуманітарної освіти з 2009 року, координатор центру біоетики та психології з 2010 року. Професор біоетики (зокрема, питання кінця життя; дослідження стовбурових клітин; догляд за невиліковно хворими дітьми) у Папському університеті (Ateneo Pontificio Regina Apostolorum) з 2001 року; дослідницький грант у Італійському Національному інституті здоров’я з 2001 по 2008 рік; дослідницький грант у школі Католицького університету біоетики в Римі з 1998 по 2005 рік; чотирирічний ступінь кандидата філологічних наук в Католицькому університеті у Мілані з 1993 по 1998; магістр біоетики при Католицькому університеті у Римі та при Папському інституті Іоана Павла II з 1996 по 1998; Навчання, викладання і дослідницька діяльність з питань етики, комунікацій та семіотики в Університеті Торонто, Канада, 1996 рік; філософський ступінь (110 нагород з відзнакою, cum laude) в Католицькому університеті у Мілані в 1992 році.

Читати далі...

У Золотоверхому вшанували академіка Тронька

Як повідомляє репортер інтернет-проекту "Помісна Церква" з посиланням на прес-центр Михайлівського Золотоверхого монастиря, 12 вересня 2013 року минуло два роки з дня смерті видатного державного та громадського діяча, Героя України, Академіка Петра Тимофійовича Тронька (1915-2011 ). Правління Фундації імені П.Т. Тронька зініціювало щорічні збори представників громадськості із вшанування пам'яті П.Т. Тронька. З благословення Святійшого Патріарха Київського і вієї Руси-України Філарета участь у заходах взяв керуючий справами Київської патріархії, намісник Свято-Михайлівского Золотоверхого монастиря єпископ Вишгородський Агапіт. 

Цьогорічні збори розпочалися з покладання квітів на могилі покійного П.Т. Тронька на Байковому кладовищі. Перед початком засідання, яке відбулося в актовій залі Київської православної богословської академії у Михайлівському соборі Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря була відслужена заупокійна панахида, яку очолив намісник монастиря Преосвященний єпископ Агапіт. У зборах взяли участь представники депутатського корпусу, культури та освіти. 

Довідка. Петро Тимофійович Тронько особисто ініціював і доклав вирішальних зусиль для відтворення у Києві пам'яток часів України-Руси: Золотих воріт, ансамблю Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенського собору Києво-Печерської лаври. Був головою комісії з питань відтворення видатних пам'яток історії та культури при Президентові України (1995-2001) та головою правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені О.Гончара (1996–2011).

Читати далі...