Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату
Показ дописів із міткою медицина. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою медицина. Показати всі дописи

пʼятниця, 16 травня 2014 р.

Гомосексуалізм – це патологія, яку потрібно лікувати!

Останнім часом у засобах масової інформації все частіше з’являються матеріали «висококваліфікованих» психологів, які намагаються переконати нас у нормальності гомосексуальних стосунків. Мовляв, люди такими народилися, нічого тут не поробиш, тому ми повинні толерантно ставитись до їхнього стилю життя і любити їх такими, якими вони є.

Проте цю нездорову думку розділяють далеко не всі психологи. Кандидат психологічних наук, практикуючий психолог-консультант, декан факультету психології Київського інститут бізнесу та технологій, а також мати шістьох дітей Людмила Гридковець впевнена: гомосексуалізм – це патологія, яку не тільки потрібно лікувати, й яка – успішно лікується .

«Нами маніпулюють, коли намагаються довести нормальність гомосексуальних стосунків»

– Пані Людмило, нині гомосексуальні статеві зв’язки часто вважаються природними. Деякою мірою провина за це лежить на тих психологах, які за допомогою ЗМІ привчають нас ставитись до гомосексу як до альтернативи традиційним стосункам. Навіщо ваші колеги займаються такою пропагандою?

– Є кілька причин. Перше – це продукування власного патологічного внутрішнього світу назовні. Іншими словами, людина завжди розповсюджує те, що має всередині. Якщо має цноти – продукує цноти, якщо має патології, то відповідно продукує патології… Свого часу я проводила дослідження, після якого могла зробити висновок – 73 відсотки студентів-психологів йдуть навчатися задля вирішення особистих проблем. Але проблема в тому, що у близько 90 відсотках вишів вивчають лише теорію психології, а ось людину, її внутрішній світ – ні. Тож, психолог, який не вирішив власні проблеми, після випуску з вишу, починає їх культивувати.


Друга причина – маніпуляція. Відбувається це дуже просто. Спеціаліст, який має особисті проблеми, не міцний у своїх цінностних орієнтаціях, відвідує певний тренінг, частіше за все з гендерної рівності у Штатах чи Канаді, і стає першою жертвою маніпуляції. Після починає застосовувати отримані знання й, не усвідомлюючи, використовувати ті ж самі маніпулятивні технології.

– Як саме відбувається маніпуляція свідомістю?

– Насправді все дуже просто. Вам дається тільки певна частина інформації і пропонується звірити факти в цій частині. Наприклад, певні науковці довели, що гомосексуалізм існує у вищих ссавців, у первинних племенах, протягом історії людства. Існує? Та існує. Який висновок нібито напрошується? Нібито гомосексуалізм – норма людського буття. Але насправді це чистої води маніпуляція. Якщо ми розширимо коло інформації, одразу бачимо абсурдність теорії. Убивство, канібалізм, педофілія – все це також має місце серед вищих савців, первинних племен та протягом історії людства. Проте такі явища нормою ми не вважаємо. Тобто варто всього-на-всього розширити інформацію і все стає на свої місця. Втім за законом маніпуляції доступ до усвідомлення цієї простої істини перекривається.

– Напевно яскравим прикладом маніпуляції свідомістю з боку психологів можна назвати й випадок з геєм Елтоном Джоном, який під час візиту в Україну зазначив, що хотів би всиновити ВІЛ-позитивного хлопчика з Будинку дитини у Макеєвці. Тоді саме психологи, посилаючись на якісь дослідження, переконували українців у тому, що наукою ще не доведений вплив виховання у гомосексуальній сім’ї на психіку дитини. Мовляв, далеко не факт, що хлопчик також виросте гомосексуалістом.

– Насправді ніхто не проводив таких досліджень. Простіше сказати, що «такий факт не доведено», ніж провести такі дослідження. Адже на них потрібні значні суми. А хто їх дасть?

«Владна мати, витіснені психотравми, пропаганда ЗМІ, втрата духовних основ – все це причини чоловічого та жіночого гомосексуалізму»


– У чому причина чоловічого гомосексуалізму з точки зору психології?


– Їх декілька. Наприклад, хлопчик виховується у сім’ї, де мати дуже активна й владна жінка. Вона контролює дітей, пригнічує чоловіка. Десь як у тому анекдоті: «Хто в домі господар? Тато. А ось хто сьогодні буде татом, вирішує мама». У дитини виникає протест проти поведінки матері, не усвідомлюючи це, вона входить у таку собі коаліцію з батьком. Відповідно, шукає собі чоловіка, який сильніший за матір.

– Тобто у вихованні чоловіків-гомосексуалістів більшою мірою винні матері?
– Так, але є одне «але». Коли я почала консультувати людей з такими проблемами, то побачила, що причина насправді більшою мірою у батькові. Зазвичай син не може простити йому слабкість, відсутність бажання захистити від матері, або полишеність. Взагалі непрощення батька – є базовим у гомосексуалізмі. А вже потім – стосунки з матір’ю, про які згадувала раніше.

– А з чим пов’язаний жіночий гомосексуалізм? 


– Найцікавіше те, що саме жіночих гомосексуальних стосунків ніде у природі не зустрічається – це виключно фантазійна прерогатива людей. Основна причина лесбійських стосунків – витіснена психотравма, яка найчастіше пов’язана з конкретним чоловіком. Тобто це сексуальні домагання у різному віці, про які більшість дівчат навіть не пам’ятає. Можна сказати, що психіка «попіклувалась» і витіснила все у несвідоме.

Наприклад у моїй практиці був випадок, коли у процесі консультацій з’ясувалося, що у дев’ять років дівчинку сексуально домагались. Для неї це стало жахливою травмою, тому психіка, аби позбутись її, просто витіснила цей випадок. Такий досвід призвів до того, що дівчина не могла мати жодних стосунків з чоловіками, навіть похід до лікаря-чоловіка ставав справжньою проблемою.

– Ще одним модним нині різновидом сексуальних стосунків можна назвати бісексуалізм…


– Хочу сказати, що до такої викривленої моделі стосунків часто призводять самі психологи. На жаль… Ось, наприклад, розповсюджений випадок. До психолога приходить підліток і каже: «У мене такий класний товариш, що я ледь у нього не закоханий. Що робити?». Психолог не пояснює йому, що це звичайна дружба, а певні еротичні хвилювання і потяг до представника своєї статі пов’язані з підлітковим віком. Натомість каже: «То визначись вже нарешті до кого ти належиш». Після такої «поради» спеціаліста підліток починає мучити себе цим запитанням і приходить до висновку, що йому дійсно подобаються представники своєї ж статі.

– Пропаганда за допомогою ЗМІ може вплинути на формування гомосексуальної поведінки?


– Я хочу наголосити на тому, що до гомосексуальних стосунків призводить цілий ряд різних факторів. Є більш вагомі причини, є менш, але їх декілька. Пропаганда через ЗМІ, демонстрація фільмів про гомосексуальну «любов» може стати тим довершуючим фактором, який схилить людину до практикування нетрадиційних стосунків. Так само як і закрите середовище – в’язниця, школи для хлопчиків, дівчат. Так, у моїй практиці траплялися випадки, коли вихованок футбольних клубів розбещували більш старші дівчата.

«Гомосексуалізм потрібно й можна вилікувати»


– Для вас, як практикуючого психолога, гомосексуалізм – це… 
– Гомосексуалізм – це патологія, яку потрібно лікувати. Тому гомосексуаліст має усвідомити, що він хворий і захотіти вилікуватись.

– У вашій практиці були випадки успішного лікування гомосексуалістів?

 
– Моє перше, так би мовити, знайомство з представниками гей-культури відбулося у 92-му році у Швеції. Тоді там зібралася молодіжна тусовка з усієї Європи, аби послухати психологічні лекції у тому числі й з приводу гомосексуалізму. Лекції виявились абсолютно примітивними: геї – теж люди, давайте їх не бити.

Але, практично не отримавши нічого корисного під час лекцій, я тоді отримали цінний досвід. Річ у тому, що присутні там гомосексуалісти чомусь саме мене обрали «своєю жилеткою». Вони розповідали мені про своє «важке» життя, плакались, як їх ніхто не розуміє і так далі. По суті ці хлопці були просто стали жертвами розбещення – вони мали коханців у віці, які їх утримували, намагались переконати себе у нормальності таких стосунків. І в результаті ми мали те, що мали.

На той момент я постійно думала: «Господи, ну за що мені все це? Всі собі розважаються, а я маю вислухувати нещасних гомосексуалістів». Коли ж у 1995 році до мене вперше звернулася людина з такою проблемою, дякувала Богові за той досвід.

Можу сказати, що клієнтів, які приходили з проханням вилікувати їх від гомосексуалізму, налічується з десяток. Більше тих, яких хвилювали депресії, суїцидальні думки, алкогольна залежність, галюцінації. Вони хотіли позбавитись цього і в процесі терапії з’ясовувалось, що насправді проблема глибша. Люди осмислювали це, продовжували психотерапію і через деякий час ставали здоровими.

«Любов – основне у шлюбі та вихованні дітей»

– Нині у багатьох країнах гомосексуалісти намагаються добитися, аби їхні «шлюби» вважались законними. На вашу думку, шлюб – це виключно союз між чоловіком та жінкою чи можливі альтернативи?
– Взагалі я не люблю слово союз. Для мене шлюб – це посвята. Втім для гомосексуалістів союз – саме те слово, щось штибу «союз рабочего и крестьянки». У них не може бути посвяти, довічного пізнання один одного, довічної присяги один одному…


– Окрім того, що ви досвідчений психолог, ще й мати шістьох дітей. Як ви вважаєте, чого під час виховання дитини батьки повинні уникати, а на що звертати увагу? 



– Варто уникати дуже розповсюдженого нині фактору унікальності дитини. У чому він полягає? Коли мама бачить талант дитини у чомусь, вона починає підносити дитину над іншими – з тим не гуляй, туди не дивись і т.д. Підростаючи, дитина шукає таку ж талановиту, розумну і… такої ж статі. Іншими словами, шукає свою копію… 

Зрозуміло, що це може мати плачевні наслідки. Проте приниження дитини також призводить до розвитку патологій. То ж даючи малюкові розуміння його унікальності і дивовижності, необхідно при цьому також давати йому розуміння неповторності і цінності кожної людини.


Звертайте особливу увагу на любов у сім’ї – це базове і у шлюбі, і у вихованні дітей. Мати повинна кохати свого чоловіка, а батько – свою дружину. І дуже важливо, щоб діти бачили свідчення цієї любові. Також неймовірно важливо любити свою доньку чи сина не за щось, а просто тому, що він чи вона у вас є.

 - Дякую за інтерв’ю.

Зоя Никитюк, "Всі разом!".

вівторок, 15 квітня 2014 р.

Упізнано садистку з Харківського Євромайдану. Відео

Упізнана жінка, яка з нелюдською жорстокістю била активістів Євромайдану в Харкові, які 13 квітня вийшли на мирний мітинг за єдність України. Про це на своїй сторінці в Facebook повідомив журналіст, голова НТКУ Зураб Аласанія. «Жінка, яка била ногами закривавлених людей у Харкові на сходинках метро –Ольга Ворошилова, з Чугуєва. Лікар», – написав він. 

Користувачі Kharkovforum впізнали жінку і знайшли її сторінку в соціальних мережах. Незважаючи на те, що вона видалила профіль, користувачі знайшли її в кеші Google. 

«Та, що добивала побитих євромайданівців в Харкові біля метро «Університет» ногами. Сторінку на ОК видалила, але у кеша гугла довга пам'ять ... Це медичний працівник з Чугуєва. Ольга Д. " , - уточнили користувачі.


субота, 15 лютого 2014 р.

Бельгія схвалила евтаназію для хворих дітей


Бельгійські депутати ухвалили законопроект, який дозволяє проводити евтаназію для смертельно хворих дітей незалежно від їхнього віку, повідомляє ТВі. За нововведенням, евтаназія стане можливою для невиліковно хворих пацієнтів, які страждають від постійного болю і допомогти їм не можуть навіть ліки. Водночас критики закону переконують: діти не мають можливості приймати таке складне рішення. 

неділя, 2 лютого 2014 р.

"Вони були там, де було страждання – а стали мішенню..."

Вони були там, де було страждання – а стали мішенню. Таку думку в інтерв’ю висловив єпископ Львівський і Галицький Філарет, Голова Синодального відділу УПЦ з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів з приводу постраждалих лікарів під час конфлікту на вул. Грушевського у місті Києві, повідомила прес-служба Львівської єпархії УПЦ. 

Ваше Преосвященство, в Києві та по всій Україні продовжуються акції протестів. Під час силового протистояння на вул. Грушевського, сотні протестуючих постраждали, зафіксовані смертельні випадки. В цей самий час на лінії вогню надавали медичну допомогу і працівники швидкої допомоги, і лікарі-волонтери. Проте, як свідчать факти – медики теж опинилися серед постраждалих. Ви, як духовний наставник українських медиків, як оцінили цю ситуацію? 

-  Так, я знаю про щонайменше 10 постраждалих медиків, які знаходилися на вул. Грушевського під час масової перестрілки. Цей факт не може не обурювати, як і факт прояву насилля в цілому. Наша Церква неодноразово попереджала про можливий сценарій кровопролиття, та офіційними заявами наші ієрархи наголошували на неприпустимості прояву агресії і сили. Проте мало хто прислухався до наших благань розпочати здоровий діалог та закликів до взаєморозуміння.

Про Церкву згадали набагато пізніше, коли пролилась людська кров на вулицях Києва, святих пагорбах Дніпра. Мені важко уявити, якого рівня моральної деградації повинна досягнути людина, аби посягнути на життя свого брата – співгромадянина! Тому важко оцінювати дану ситуацію взагалі і для нас, служителів Церкви, стало зрозуміло одне – в даному випадку може допомогти лише Господь! Тому в усіх храмах і, навіть на лінії конфлікту, розпочалася посилена молитва за мир в Україні. 

-  А все ж, чому на Вашу думку серед постраждалих опинилися медики? 

- Це жахливо, що люди, які не шкодують свого життя і здоров’я, допомагають зберегти безцінний дар – життя ближнього, стають самі живою мішенню. На такий антилюдський вчинок здатні лише варвари! В усьому світі є норма про обов’язкову медичну допомогу, навіть на фронті війни. Тим паче, коли це протистояння між громадянами однієї держави, всі сторони повинні бути зацікавленні у рятуванні життя. Дуже не хочеться вірити, що ці випадки були навмисно спланованими.

"Вони були там, де було страждання – а стали мішенню..."
Тим паче, що ті лікарі, які були присутні на вул. Грушевського, надавали допомогу всім – не дивлячись на те, по яку сторону барикад знаходився потерпілий! Можливо, це наслідки так званого ефекту натовпу. Але набагато трагічніше, якщо це прояв отої люті і ненависті, які заволоділи серцями учасників протистояння. Про це Церква нагадувала постійно, що жодна пристрасть не повинна замінити здоровий глузд. 

- Владико, як ви гадаєте, що змусило лікарів йти на лінію вогню? Це можна розцінити як підтримку позиції протестуючих? 

- Знаєте, кого б лікарі в той момент не підтримували – чи протестуючих, чи владу – вони вчинили як справжні лікарі! Кожний день несе нам певні життєві уроки. І події на Грушевського мусять заставити нас задуматися і зробити висновки. Подвиг же цих людей у білому, які позначившись хрестом із червоного скотчу, має стати взірцем для молодого покоління медиків, для кожного хто одягнув на себе білий халат! Це люди, які виконали свою першочергову місію – вони були там, де було страждання. Якщо лікар стає холодним до людської болі – він не має права більше називатися лікарем! Ті, хто був на Грушевського, показали своїм близьким, всій країні і світу вміння співчувати людському горю і зробити все від себе можливе, аби врятувати людське життя. Хто знає, скільки б було жертв, якби вчасно не було надано допомогу постраждалим під час тих страшних подій. 

-Що б ви побажали насамкінець? 

-Хочу, перш за все, подякувати медикам за їх небайдужість, тверду громадянську позицію і приклад християнського служіння ближньому. Вірю, що Господь нагородить вас за ту жертву, яку ви особисто внесли у цей важкий для держави час. Нехай Христос зцілить ваші рани і позбавить від страждання! Але хотів би звернутися і до тих, хто, можливо, навмисно дозволив собі посягнути на людське життя і жертовне служіння лікарів на лінії вогню: покайтесь, Господь милостивий до нас і в разі щирого покаяння наповнить нас своєю благодаттю, з якою прийде любов до ближнього і мир у наші серця! 

Фото - Дмитра Ларіна, УП.

субота, 12 жовтня 2013 р.

Церковники залишили без світла та води важкохворих

Із сумнозвісної лаврської інфекційної лікарні всіма силами витурюють смертельно хворих пацієнтів, пише «УМ». Вчора у клiнiцi «Лавра» вимкнули воду та світло. Як повідомила в соцмережі киянка Олена Косенко, головний інженер Києво-Печерської лаври зранку відключив електрику і почав забивати у лікарні входи-виходи. При цьому всередині клiнiки залишалися п’ятеро пацієнтів. 

Ще 11 липня між церквою, державою та ВІЛ-інфікованими пацієнтами було підписано меморандум, згідно з яким пацієнтів клініки не виселятимуть, доки нове приміщення лікарні на вул. Амосова не буде повністю добудоване й оснащене. Однак, за словами старшого фахівця відділу зв’язків iз громадськістю ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Андрія Андрушківа, як «Лавра, так і Академія наук грубо нехтують підписаним меморандумом». 

«Таке враження, що вони не бояться ні Бога, ні закону. Проте наші активісти постійно чергують разом iз пацієнтами і не дадуть, аби люди, яким і так нелегко, залишилися без елементарного», — каже пан Андрій. Учора завдяки діям журналістів та громадських активістів електрику і воду в лікарні знову ввімкнули. Та чи надовго? На сьогодні, розповідають активісти, в лікарні чергує одна медсестра, яка працює на громадських засадах. По ліки, щоб підтримати терапію, щодня їздить пацієнт Олексій. У лікарні дуже холодно. Волонтери звернулися до небайдужих киян із закликом привозити їм ліки та засоби гігієни. 

Пацієнтів клініки «Лавра» залишили без світла та води
«Кияни, будь ласка, не полінуйтеся і привезіть у лаврську лікарню воду і продукти. Майте на увазі, готувати немає на чому, немає електрики. Везіть щось таке, що ні готувати, ні гріти не треба. Привезіть одноразовий посуд, пакети для сміття, вологі серветки, свічки. Хворі не ходять, у них немає родичів і грошей, але вони живі й потребують нашої допомоги», — закликають активісти.

субота, 14 вересня 2013 р.

Протестанти в Недерландах розповсюджують кір

Нещодавно вчені виявили, що епідемія кору, котра виникла в Нідерландах у травні цього року та продовжується до цих пір, поширюється практично виключно серед протестантських фундаменталістів, які відмовляються проводити вакцинацію своїх дітей. На підставі аналізу ситуації вчені вважають, що епідемія найближчим часом буде наростати. Дослідження викладено у відкритому доступі на сайті Європейського центру з профілактики та контролю захворювань. За літо 2013 року в Нідерландах було виявлено 1226 випадків кору, при цьому 82 хворим знадобилася госпіталізація . У 14 відсотках випадків кір ускладнилася іншими захворюваннями, в тому числі енцефалітом і пневмонією. Спалах виник в одній з протестантських шкіл (перші два випадки були зафіксована 27 травня) , а потім поширився по всій країні. 

Як вказують медики, поширенню епідемії не завадив той факт, що в порівнянні зі світовими показниками, в Нідерландах дуже високий рівень вакцинації проти кору - 95 відсотків населення не сприйнятливі до хвороби. Справа в тому, що 92 відсотків хворих є глибоко релігійними протестантами і не прищеплюють своїх дітей посилаючись на концепцію божественного приречення. Ці голландці, близько 250 тисяч осіб, живуть переважно у так званому Біблійному поясі країни, і саме там зафіксовано найбільше число захворювань і найбільша частка не щеплених. Ситуація, за словами авторів дослідження, ускладнюється тим, що ізольованість релігійних громад виключає їх пасивну імунізацію, яка відбувається при спілкуванні з вакцинованими носіями. 

Кір є вкрай контагіозним вірусним захворюванням, яке зазвичай заражає дітей 2-5 років. У захворілих піднімається температура (часто вище 40 градусів), запалюються слизові оболонки, виникає висип на шкірі. Ліків від кору не існує, а основним способом запобігання хвороби є вакцинація, яка проводиться з 1966 року. Незважаючи на небезпеку захворювання, спалахи кору досі періодично фіксуються навіть там, де вакцинація включена в державні плани. Нещодавно подібний випадок стався в релігійній громаді в Техасі, де рівень вакцинації сягає 98 відсотків (в середньому по штату). Джерелом епідемії стала мегацерква Eagle Mountain, де пастор і телеевангелист якої переконував прихильників в небезпеці вакцин.

четвер, 12 вересня 2013 р.

Пацієнти кліники "Лавра" прикували себе до ліжка

Проти виселення столичної клініки "Лавра" в інше приміщення виступають пацієнти цього лікувального закладу. На знак протесту вони прикували себе наручниками до ліжок у стаціонарі. Активісти кажуть: клініка унікальна, адже пацієнтам із усієї України тут надають допомогу, яку вони не можуть отримати в регіонах. У закладі зібралися близько півсотні активістів Всеукраїнської мережі людей, що живуть із ВІЛ, їхні родичі та друзі. Йти з території лікарні пацієнти не збираються і обіцяють там чергувати, доки до них не прийдуть представники Академії медичних наук із пропозиціями вирішення конфлікту.


Джерело:  5.ua

середа, 11 вересня 2013 р.

Над пацієнтами "Лаври" знову знущаються

ВІЛ-позитивних пацієнтів клініки Лавра, яким обіцяли нове сучасне приміщення, хочуть переселити в будівлю, що не готова прийняти хворих, повідомляють громадські активісти. 12 вересня об 11:00 біля будівлі клініки за адресою вул. Лаврська, 11 відбудеться прес-брифінг і акція протесту пацієнтів. Як пояснили Корреспондент.net у Всеукраїнській мережі ЛЖВ, президент Національної академії медичних наук України Андрій Сердюк наполягає на тому, щоб силовими методами перевезти персонал, обладнання та пацієнтів клініки в будівлю, яка не відповідає вимогам до медзакладу такого призначення. Таким чином Сердюк порушує попередню домовленість, відповідно до якої пацієнтів повинні були переселити в нове сучасне приміщення, з усім необхідним обладнанням. Будівля розташована у парковій зоні по вул. Амосова. 

Пацієнти клініки на знак протесту прикували себе до ліжок і вимагають скасування рішення Сердюка про переїзд доти, поки будівлю не приведуть у стан, що відповідає медичним нормам. 11 липня було підписано меморандум між Церквою, владою та пацієнтами про недоторканність Інституту епідеміології та інфекційних захворювань на території Києво-Печерської Лаври, поки не буде добудовано нове приміщення для клініки. 

Усього під меморандумом підписалися 4 сторони: намісник Києво-Печерської Лаври Владика Павло, від імені Церкви, Валерій Запорожан, в.о. Президента АМН України - представник інтересів влади, Дмитро Шерембей, голова пацієнтської організації ЮКАБ, яка захищає права пацієнтів в Україні, та Володимир Жовтяк, Голова Координаційної ради ВБО Всеукраїнська мережа ЛЖВ - найбільшої організації в Україні, яка об'єднує людей, котрі живуть з таким діагнозом. 

Над пацієнтами "Лаври" знову знущаються

Конфлікт довкола клініки виник ще в 2011 році, коли Академія наук України прийняла постанову про розформування лікарні і переселення її окремих частин у різні медичні установи. Відтоді Клініка перебуває в епіцентрі постійних конфліктів. Право на лікування пацієнтам допомагають відстоювати громадські активісти. 

Зазначимо, що в минулому році в Україні зареєстровано 3870 випадків смертей, обумовлених СНІДом. За даними офіційної статистики, в 2012 році вперше в історії України темпи поширення ВІЛ-інфекції (кількість нових випадків ВІЛ-інфекції) виявилися нижчими, ніж у попередньому - 2011 році. Додамо, що на сьогоднішній день Україна залишається європейським лідером за темпами поширення епідемії ВІЛ/СНІДу. За матерiалами: Корреспондент.net

вівторок, 10 вересня 2013 р.

Суд не дозволив Свідкам Єгови вбити дитину

У Новій Зеландії суд постановив забезпечити процедуру переливання крові хворої на рак 10- місячної дочки членів релігійної організації Свідків Єгови. Як повідомляє " Газета.ru " з посиланням на інформацію австралійської газети The Age, в серпня 2013 року лікарі виявили у дівчинки обширну злоякісну пухлину в області грудної клітини і діагностували четверту стадію раку кісток. Дівчинці для лікування вимагалося переливання крові, яке не дозволяли її батьки – члени секти Свідків Єгови. Регіональна рада з охорони здоров'я міста Окленд звернулась з клопотанням до суду Нової Зеландії, який і постановив помістити дитину під судову опіку на дев'ять місяців, що дозволяє забезпечити можливість проведення медичної процедури.

Як зазначається в інформації The Age, дитині вже було зроблено термінове переливання, коли лікарі проводили біопсію пухлини. У надзвичайних ситуаціях це дозволено законами Нової Зеландії. Як пише видання, батьки дівчинки не заперечували проти проведення хіміотерапії та операції з видалення пухлини, але від переливання крові через свої релігійні переконання відмовилися. 

Нагадаємо, що подібні ситуації мали місце і в Росії. Торік лікарі в Петербурзі змушені були звернутися до суду, щоб отримати можливість надати допомогу потерпілій в ДТП дитині , батьки якої, будучи адептами Свідків Єгови, відмовлялися від переливання крові з релігійних міркувань . Тоді в ДТП постраждали троє пішоходів, у тому числі жінка з коляскою. Однорічну дівчинку з відкритою черепно-мозковою травмою помістили в дитячу лікарню імені Раухфуса. Враховуючи тяжкість ушкоджень, отриманих дитиною, медики відразу ж приступили до реанімаційних заходів. Була потрібна термінова операція та переливання крові, про що батько дівчинки був повідомлений . Однак він зажадав скасувати життєво важливі для дитини процедури, оскільки його релігія забороняє переливання крові навіть у ситуаціях, що загрожують життю. Щоб підтвердити серйозність своїх намірів, чоловік привів адвоката, який не тільки заявив медикам, що батько офіційно відмовляється від переливання, але і пояснив , чим загрожує лікарні порушення батьківської заборони. 

Оскільки батьки є законними представниками дитини, без їх згоди лікар не має права здійснювати будь-які медичні втручання, навіть якщо мова йде про порятунок життя . Відмінити батьківське рішення могло тільки рішення судове. До вирішення проблеми були підключені не тільки суд, а й органи опіки, адміністрація Центрального району, міська прокуратура та Комітет з охорони здоров'я. У підсумку переливання крові і операція пройшли благополучно . 

Австралійський борець з сектами, психолог Рафаель Арон , який керує Центру Мельбурну консультування жертв деструктивних культів , називає практику відмови Свідків Єгови від переливання крові "драконівською та жорстокою" . " Релігія та віра повинні підтримувати людей, створюючи для них комфорт і тепло" , - наводить The Age слова Арона . Відмова від медичної допомоги пригнічує самооцінку і народжує почуття провини, особливо у дітей, вважає він.

пʼятниця, 6 вересня 2013 р.

Грецька Церква засудила досліди на ембріонах

Як повідомляє репортер інтернет-проекту «Помісна Церква», після прийняття рішення на засіданні 30 серпня, Священний Синод Греції вирішив взяти участь через Афінську архієпископію і Священні Митрополії Грецької Церкви у всеєвропейській кампанії «Один із нас» ( One of us ), з метою перегляду, а також, скасування рішення Європейським парламентом легалізації фінансування європейських фондів технологічних досліджень над людськими ембріонами. Так зокрема, вже у цьому році 80.000.000 € було виділено для фінансування таких досліджень, а також, для фінансування заходів, які спеціалізуються на абортах в африканських, і не тільки, країнах, стверджуючи, що такі акції сприяють зросту рівня життя в цих країнах.

Все це з самого спочатку викликало в громадськості широку суспільну дискусію, що призвела до широкої ініціативи збору електронних підписів, щоб стати на захист людського життя з моменту його зачаття до природної смерті. Сьогодні дехто хоче дозволити ці дослідження, належно їх регламентувавши, але, як підкреслює згадане звернення, на карті стоїть щось більше: « з таким дозволом, - йдеться в посланні, - вперше в нашому законодавстві було легалізовано використання людської сутності (істоти)». 

Грецька Церква засудила досліди на ембріонах
Лісабонський договір дозволяє європейським громадянам впливати на процес прийняття рішень за законодавством у разі зібрання мінімальної кількості підписів у співвідношенні з населенням кожної держави - країни ЄС. Так, у Греції було зібрано вже 16 500 підписів . Останній день подання електронних підписів був визначений як 1 листопада 2013 . В якості національного координатора щодо даної ініціативи в Греції була призначена " Асоціація по захисту прав не народженої дитини " Embrace".

неділя, 1 вересня 2013 р.

Людина перед вибором: зустріч із хворобою

Майже щодня до нас, священиків, пастирів, приходять люди, у чиїх очах можна побачити лише безпросвітний сум: захворів хтось з їхніх близьких. До того ж захворів не чим-небудь, а хворобою, від якої залежить: жити чи не жити цій людині, а навіть якщо й жити – то скільки, як довго. Сучасна медична наука, яка, здавалося б, нині може дати відповідь на будь-які запитання, розкрити будь-які таємниці нашого буття, раптом виявляється безсилою перед таїною хвороби. І ми бачимо, як вмирають люди, котрі мають практично необмежені матеріальні, фінансові можливості, всю повноту впливу на стан свого здоров’я: в їхньому розпорядженні найкращі клініки, найкращі лікарі, обстеження, найсучасніші ліки… Все марно. Людина вмирає. 

Щоправда, сучасні хвороби теж стають незрівнянно більш підступними, прихованими до певної миті, коли виявляється, що практично вже нічого не вдієш: медицина лише констатує факт невідворотної смерті або пропонує звернутися до медичних центрів, де вже є певний досвід боротьби з цими недугами. Але подібні центри знаходяться здебільшого закордоном, та й лікування в тамтешніх умовах обійдеться потенційному пацієнту в суму з багатьма нулями. Звичайно, не в гривнях, а валютному еквіваленті.

Саме з такими проблемами звертаються до нас люди, прохаючи одразу всього: і молитви, і поради, і матеріальної підтримки, допомоги. Нещасні готові звернутися до будь-кого, аби врятувати рідну люди ну, допомогти їй, полегшити її страждання, продовжити життя. А якщо ця людина є дитиною, то біль нещасних батьків узагалі не знає меж.

Коли людина приходить з подібними проблемами до Православної Церкви, яка має всю повноту благодаті, це вже матиме позитивний слід. Адже в будь-якому разі Церква як любляча мати втішає людину, надає їй сили витримати все, що посилає Господь. Гірше, коли охоплена розпачем людина намагається хапатися без роздуму за все: поради екстрасенсів, чаклунів, якихось шахраїв-цілителів, котрі обіцяють 100-відсоткове одужання від будь-якої хвороби. Звичайно, за величезні гроші.

І людина несе – все, до останньої копійчини. Разом з найціннішим, що має: своєю душею. Що ж робити людині, яка стає перед таким важким вибором? Де і в чому вона може знайти свою головну опору, розраду, аби не розгубитися остаточно у вирі страждань? Перш за все, у Богові.
Треба чітко усвідомити, що без волі Божої, без Божого попущення з нами не відбувається нічого, в тому числі й хвороби. А чим є ці самі хвороби? Наслідком гріха. І не завжди, і не обов’язково гріха мого особистого. Усе людство уражене гріхом. Наприклад, невелика подряпина на пальці може призвести до гангрени та ампутації руки, перерости в саркому або ж перенестися з пальця на якийсь інший орган.

Людина перед вибором: зустріч з хворобою
Так і будь-який, на перший погляд, малозначущий, дріб’язковий гріх може поступово, повільно, але таки матеріалізуватися у вигляді серйозної, небезпечної хвороби. Недарма молячись про одужання хворого, Церква невтомно молиться за те, щоби Господь зцілив людину передусім від гріха, а вже потім дарував їй те, що потрібно для здорового життя. 

Перша людина, яка була створена Богом, не знала, що таке хвороби й смерть, мала можливість насолоджуватися лише своїм Творцем, Його благодаттю. І всім нам потрібно молитися передусім про очищення від гріхів, завершуючи молитовні прохання словами, на які чекає Господь: «Нехай буде воля Твоя!». Не моя воля нехай буде, як би не було мені болісно за людину, що страждає, але Твоя, Господи. Тоді Господь зі Своєї ласки може зцілити людину в одну мить: без будь-яких закордонних клінік, престижних медичних технологій, якихось чудодійних ліків і, відповідно, шалених матеріальних витрат. Таких прикладів є безліч: від Євангелія, коли наш Спаситель зцілював недужних лише однім Своїм словом, до наших днів. 

Якщо людина підходить до Бога саме так: з покорою Його святій волі, з глибоким смиренням, щирим усвідомленням власної гріховності, негідності милостей Божих, Господь неодмінно зглянеться на таку людину і, навіть якщо для хворої людини промислом Божим настав час вмерти, Бог надасть сил її близьким витримати цю скорботу без ремствування, розпачу, тим більш – образ на нашого Небесного Творця і Батька. Православна Церква має все, щоби підготувати хвору людину до всього: і до одужання, зцілення, і до зустрічі з переходом до життя вічного. Це й Святе Причастя, це й Єлеопомазання, священицькі молитви (підкреслюю – священицькі, а якісь «особливі», що передаються з рук в руки деякими не надто обізнаними в духовних питаннях людьми), що читаються над хворим. Важкохвора людина, як і всі, хто її оточує, повинні жити повноцінним церковним життям, не шукаючи нічого іншого, бо все інше лише поглиблює відповідальність перед Тим, Хто дав нам земне життя і має над ним всю повноту влади. 

Часто в тяжкохворої людини та її близьких виникає й таке запитання: чи можна взагалі звертатися до лікарів? Відомо, що Церква аж ніяк не забороняє користуватися допомогою медицини й благословляє руки лікарів. Але питання, як нам здається, полягає в іншому: якою мірою можна покладатися на лікарську допомогу, коли йдеться про надзвичайно важку хворобу, яка ставить людину на межу життя і смерті. І в даному випадку потрібно знову покласти- ся на волю Божу, тверезо усвідомлюючи те, що навіть найсучасніші медичні техно- логії та методики лікування не гарантують 100-відсоткового одужання: це може гарантувати хіба що черговий шахрай, який видає себе за цілителя. Як хвороба, так і одужання залежать на 100 відсотків лише від Бога. Тому, звертаючись по допомогу до лікарів, потрібно бути готовими до всього, що вже залежить лише від волі Божої. Відданість Богові, Святій Церкві повинна бути максимально визначеною у випадках, коли медицина виявляється безсилою врятувати людину і ставить їй діагноз невиліковної хвороби. А такі випадки, слід визнати, непоодинокі й дедалі лише зростають. Саме тут повинна проявитись віра в Бога, не розгублене, а цілковите покладання на Його волю. Завдання близьких людей – полегшити передсмертні фізичні страждання, створити всі умови для того, щоби дорога їм людина відійшла до Бога з упокореною совістю, ні на кого не гніваючись, не маючи ніяких образ та недобрих думок. 

Останнє напуття священика, сповідь, Причастя є обов’язковим, якщо людина є віруючою і допоки вона перебуває в стані свідомості. Узагалі, нам усім потрібно бути психологічно готовими до зустрічі зі смертю, яка є невідворотною для кожної людини: заможної, бідної, надто талановитої і не надто, віруючих, невіруючих – для всіх. Коли людина живе так, нібито житиме вічно, то зустріч зі смертю, якій зазвичай передує хвороба, стає справжнім жахом, тоді як лю- дина віруюча зустрічає її як цілком природний факт переходу у потойбічне життя. 

Православній людині аж ніяк не можна прийняти так звану евтаназію – добровільне самогубство під наглядом лікарів, яке здійснюється нібито з благими намірами милосердя щодо людини, яка приречена на смерть невиліковною хворобою. На жаль, навіть серед православних людей доводиться чути думки, що, мовляв, це дійсно є гуманний вихід з тим, щоби не обтяжувати фізичні страждання ані самого хворого, ані його близьких родичів. На Заході з цього приводу існує вже справжня індустрія смерті: відповідні засоби, юридична підтримка тощо. Ідея евтаназії, яку нам пропонують, притаманна суспільству, яке не визнає Бога, Його волі, або ж ви- знає у якомусь спотвореному вигляді. Людина мусить прийняти все, що посилає їй Бог: не лише здоров’я, але й неміч, хвороби й неминучу для кожного смерть як суто фізіологічний акт завершення земного життя і перехід до життя вічного. Самовільне ж вкорочення віку, прагнення прискорити наближення фізичной смерті не можна виправдати ніякими словами про милосердя, адже людина, котра на це наважується, повинна усвідомити, що робить виклик Богові, Який Сам визначив, кому й скільки жити. 

Віра в Бога, цілковите покладання на Його святу волю повинні також бути головною духовною опорою, коли рідні й близькі люди вдаються до пошуків грошей на дороге лікування. Вони готові продати все майно, самих себе, аби тільки позбавити дорогу їм людину від страждань. І це не можна засуджувати, тому що справжня любов – безцінна. І в даному випадку ніхто не наважиться давати якісь поради: щось продавати, у когось позичати, брати банківські кредити, проводити збір коштів через різноманітні акції, оголошення, заклики до милосердя, влізати в шалені борги. Все повинна тверезо, виважено визначити сама людина, спираючись на власні матеріальні можливості, але знову ж таки покладаючись на волю Божу, а не кидаючись у всі боки в пошуках багатотисячної суми в іноземній валюті, що потрібна на лікування. Адже може статися так, що й ці гроші не допоможуть, якщо промислом Божим час земного життя цій людині вже вичерпано. І що тоді? З чим залишаться ті близькі, рідні, котрі продали все, що мали? Як житимуть вони? Чи не перетвориться їхня суто матеріальна жертва на зневіру в Бога, ремствування, поневіряння? Міра всьому – і ставленню до хвороби, і нашим діям, що з нею пов’язані – є віра в Бога, відданість Йому та Його Церкві. За словами апостола, якщо ми з Богом живемо, то з Богом і вмираємо. І тоді нас не лякатиме смерть, тому що вона є лише перехід до життя вічного, де зникають всі скорботи життя тимчасового, земного. У тому числі хвороби. 

Протоієрей Василь Вознюк, м. Черкаси (УПЦ МП)

пʼятниця, 12 квітня 2013 р.

Законопроект проти абортів викликав жваву дискусію

Запровадити кримінальну відповідальність за штучне переривання вагітності пропонують депутати від "Свободи". У такий спосіб народні обранці сподіваються покращити демографічну ситуацію в Україні. Хоча законопроект лише зареєстрували, його жваво обговорюють. Законопроект, зокрема, коментують у громадських організаціях. Заборону на аборти розцінюють, як наступ на права жінок. Також висловлюються лікарі, які певні, що у разі ухвалення закону збільшиться материнська смертність і розквітне "медичний туризм" до сусідньої Росії. Детальніше про це в сюжеті 5 каналу.

понеділок, 8 квітня 2013 р.

І словом і ділом: "Свободівці" воюють з абортами

Народні депутати від фракції Свобода зареєстрували у Верховній Раді законопроект про заборону абортів в Україні, який передбачає кримінальну відповідальність за проведення абортів, крім випадків, передбачених законодавством. Авторами даного законопроекту є депутати Олександр Сич, Руслан Зелик, Руслан Марцинків. У пояснювальній записці парламентарії зазначають, що наразі близько мільйона подружніх пар в Україні неплідні, з них 868 тис. пар - у зв'язку з безплідністю жінки (причиною жіночого безпліддя у 80% випадків є аборт).

За останні 20 років населення України зменшилося на 5 млн. осіб (з 52 млн до 47 млн). "Якщо така демографічна динаміка триватиме, то через кілька десятиліть народ України складатиметься переважно з емігрантів - вихідців з Азії. Однією з основних причин таких невтішних демографічних тенденцій є легалізація абортів", - наголошують депутати. У цьому зв'язку депутати пропонують низку змін до Цивільного та Кримінального кодексів. Зокрема, КК пропонується доповнити статтею про кримінальну відповідальність за аборт, крім випадків, передбачених законодавством - карається ув'язненням від 3 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років.

За публічну пропаганду або заклик до аборту депутати пропонують карати штрафом у розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів (зараз неоподатковуваний податком мінімум доходів складає 17 грн). Свободівці також перераховують в законопроекті випадки, в яких допустиме штучне переривання вагітності: якщо вагітність загрожує життю вагітної жінки, наявність медичних показань щодо патології плода, несумісної з життям дитини після народження, доведених у судовому порядку фактів зачаття дитини в результаті зґвалтування.

Нагадаємо, в грудні минулого року віце-спікер Верховної Ради Руслан Кошулинський заявив, що ВО Свобода наполягає на закріпленні в законодавстві вказівки в паспортах національності, заборони абортів і дозволу вільного носіння зброї.

неділя, 24 березня 2013 р.

Професор із Канади розповість про клонування

25-27 березня у Школі біоетики УКУ професор медичного факультету Макгільського та Монреальського університетів (Канада) Юрій Мончак прочитає курс відкритих лекцій. Директор лабораторії молекулярної діагностики обіцяє, що про біоетику та клонування розповідатиме просто і цікаво, так що кожен, хто має базові знання з біології, зможе дізнатися про світові тенденції сучасної медицини. «Спочатку ми зі слухачами поговоримо про базові принципи молекулярної біології (ДНК, РНК, гени, мутації тощо).

Уже на другій лекції я розповім про традиційний підхід до молекулярної діагностики, а відтак про дослідження людського геному (прочитання всього генетичного коду людини), як цю інформацію можна використовувати в діагностиці та які наслідки несе за собою зловживання такого роду інформацією», – коментує Юрій Мончак. За словами професора, сучасна медицина переживає ґрунтовну революцію. «Колись діагноз залежав від розпізнання морфології тканини чи клітини. Тепер вчені дослідили, що саме спричинює хвороби, які гени відповідають за здоровий чи хворий стан організму. У недалекому майбутньому діагностика дедалі більше спиратиметься на дослідження генетичного профілю кожної людини, що дозволить передбачати хвороби, підібрати належне лікування ще на ранніх стадіях».

Лікування, за словами науковця, уже тепер відбувається за допомогою «дизайнер»-ліків, що відкриває еру «цілеспрямованої терапії»: «Це революційна терапія, за якої ліки пристосовані до кожного пацієнта, залежно від його генетичного профілю», – коментує канадський професор. Під час лекцій «Біоетика і клонування» Юрій Мончак також розповість про трансплантацію пуповинної крові, генетичні маніпуляції в лабораторії, порушить теми стовбурових клітин та клонування звірів і людей.

«Тема клонування надзвичайно важлива, тому що сьогодні людина має можливість маніпулювати стовбуровими клітинами, вирощувати штучні органи в пробірках, стовбурові клітини з будь-яких інших диференційованих клітин і перетворювати їх в інші роди клітин. Багато організмів вже були клоновані, тепер іде спроба клонувати людину – однак усе набагато складніше, ніж ми можемо уявити. Людина відкрила ключ до самого ядра свого фізичного існування і починає «гратися» з найсильнішим аспектом біологічного життя – генетичним кодом. А чи розуміє вона, які можуть бути наслідки? Щоб сформувати здоровий підхід та думку про сучасний стан біології, ми мусимо розуміти біоетичні підходи в цій сфері».  



Лекції відбуватимуться в рамках навчальної програми Школи біоетики УКУ. Але протягом трьох днів кожен охочий може прослухати лекції в конференц-залі філософсько-богословського факультету (вул. Хуторівка, 35а). Час проведення лекцій – 18:00-21:00. Щороку Школа проводить набір на сертифікатну програму з біоетики «На службі охорони життя». Лекції читають викладачі з різних країн, зокрема Німеччини, Італії, Канади, Австрії, України.

Під час навчання обговорюють питання пренатальної та преімплантаційної діагностики, генетичної діагностики, репродуктивної медицини та генної інженерії, статусу людського ембріона, клонування, трансплантації органів, евтаназії тощо.

Довідка: Доктор Юрій Мончак – директор лабораторії молекулярної генетики та професор генетики медичного факультету Макгілського університету (Канада). Разом зі своєю матір’ю заснував Фонд імені Михайла Мончака, о. Івана Гаврилюка, Дарії Когутяк і Софії Кокоцької при УКОФ (Українській католицькій освітній фундації). Йому небайдужі проблеми морально-етичного характеру та оцінка їх з християнської точки зору. Для Юрія Мончака також є важливою ідея гуманізації медицини на основі християнських цінностей та виховання поваги до людського життя.

середа, 20 лютого 2013 р.

Французи захотіли себе вбивати законно

Днями французький Національний консультативний Комітет з етики схвалив проведення евтаназії у виключних випадках. Згідно з рішенням комітету, до суїциду дозволено вдаватися для припинення тривалих страждань і нестерпного болю. Пацієнт, що побажав завершити свій життєвий шлях, повинен чітко і ясно висловити свою волю. З червня 2013 року, коли рішення комітету буде закріплено законодавчо, хворі, що знаходяться в термінальній стадії зможуть вдатися до евтаназії в трьох випадках.

  1. У першому випадку хворий, що знаходиться у повній свідомості повинен самостійно, в чіткій формі заявити про своє бажання померти. Крім того, такий пацієнт може залишити вимогу про евтаназію на випадок, коли він вже не буде знаходитися в свідомості.
  2. До другої категорії відносяться пацієнти, рішення щодо яких повинні брати родичі. Якщо невиліковно хвора людина тривалий час перебуває без свідомості, але при цьому не залишить жодних інструкцій на рахунок підтримки свого життя, таке рішення за нього можуть прийняти близькі. У цьому випадку дозволити евтаназію може тільки лікарський консиліум.
  3. Третій випадок передбачає евтаназію щодо пацієнтів, життя яких підтримується штучним шляхом.
Згідно зі статистичними даними, три тисячі французів щорічно завершують свій життєвий шлях за допомогою евтаназії. За перегляд законів про евтаназію в минулому році виступив і мінохоронздоров'я Великобританії, де будь-яке сприяння в самогубстві вважається кримінальним злочином і карається позбавленням волі на строк до 14 років. Представники міністерства оголосили про це після відходу з життя 58-річного Тоні Ніклінсона, який протягом семи років страждав «синдромом замкненої людини». Ніклінсон звернувся за дозволом на евтаназію в Високий суд Великобританії, який відмовив хворому.