Західноукраїнська секта проти Євроінтеграції

Декілька років тому Анатолій Догнал — колишній священник римо-католицької церкви — незаконно перетнув чесько-український кордон і заснував у Львові церкву. Незареєстровану невизнану релігійну організацію в Україні люди згодом назвали «Чорним братством» або сектою Догнала. Своїх адептів сектанти почали вербувати три роки тому  у школах, лікарнях та держустановах. «Священники» зомбували людей, руйнували сім’ї, змушували переписувати на них майно, займались окультизмом. Ходили навіть чутки про ритуальні вбивства.

На закритих зборах в молитовних будинках людей нібито поїли чаєм з якоюсь магічною сумішшю, яка допомагала ними маніпулювати. «Черниці забрали у мене і моїх «одногрупниць» мобілки, не дозволяли виходити на вулицю, поїли нас чаєм  з трав’яним смаком. Після цього чаювання я почувалась млявою і сонною. Нас переконували, що телевізор та інтернет — це зло. Я зрозуміла, що тут щось нечисто і негайно звідти пішла», – розповіла львів’янка Наталія про свій досвід спілкування з сектою.

Справжні греко-католицькі священики запевняють, що з такими групами, дійсно, краще не мати справи. «Ці войовничі секти володіють гіпнозом і впливають на підсвідомість людей. Вони заманюють обіцянками вирішити проблеми», — переконує один із священників Української греко-католицької церкви.

Самого засновника церкви Анатолія Догнала судили за хуліганство і покарали штрафом. У 2012 році суд прийняв рішення депортувати хулігана з країни, але той нібито пропав. Зараз він у розшуку.

Проте навіть без керівника секта продовжувала «функціонувати» і стала справжньою проблемою західноукраїнського регіону. Довгий час львів’яни не могли провести недільну службу у церкві Петра і Павла. Під стінами церкви кілька місяців проводили свої ритуали адепти секти Догнала. Хоча на той час її діяльність вже була заборонена судом. Конфлікт так загострився, що віряни молилися в присутності наряду міліції, яка їх захищала. Проблема вичерпалась тоді, коли сектантам заборонили перебувати під стінами церкви і порушення цієї заборони каралась арештом.

З початком протестних акцій, пов’язаних зі зривом підписання Януковичем асоціації з ЄС, «догналівці» звернулися до президентів Росії та Білорусі із закликом «врятувати» Україну від євроінтеграції, ввівши на її територію війська. У своєму листі сектанти також оголосили зрадниками України лідерів української опозиції Арсенія Яценюка, Олега Тягнибока та Володимира Кличка, які хотіли підписати  угоду з Європейським Союзом, в той час як «пріоритетом внутрішньої та зовнішньої політики США та ЄС є гомосексуалізм». Догналівці відзначили, що час для дипломатії закінчився і треба рятувати Україну.

«Саме до Вас кличемо SOS, щоб Ви направили миротворчі спецпідрозділи в Україну для збереження легальної влади та незалежності народу. Без Вашої охоронної допомоги буде проведено запланований путч і встановлена тотальна диктатура гомосексуалізму, поєднана з владою сексуальних маніяків і з жорстокою системою викрадення дітей у люблячих батьків», – йшлося у листі.

Представники секти написали його відразу після того, як Львів відвідав повноважний посол Сполучених Штатів Америки в Україні Джеффрі Пайетт.

«Одним з перших, з ким зустрівся новий посол США, який є гомосексуалістом і пропагує гомосексуалізм, був Глава УГКЦ Шевчук, який обіцяв йому підтримку. Він також відвідав Український Католицький Університет та представників місцевої влади у Львові, – написали догнали. – Група «Першого грудня», заснована кардиналом Гузаром, який пропагує гомосексуалізм, має таку ж програму — проведення путчу. Ми як правовірні єпископи від цих церковних зрадників відділилися і представляємо справжнє християнство, справжні моральні цінності і справжній патріотизм України».

Нещодавно відбулося символічне вивезення сектантів із Дрогобича. Але, схоже, «правовірні католики» не планують припиняти свою діяльність. Декілька днів тому представники секти Догнала були затримані під час засідання Львівської обласної державної адміністрації. Вони намагались «захистити» нового губернатора Львівщини Ірину Сех, оскільки її призначення на цю посаду викликало безліч критики серед галицької інтелігенції. Кого будуть захищати «догналівці» надалі,  і проти чого виступатимуть, залишається тільки здогадуватись.

Підготувала Дарія Гірна

Читати далі...

У США пастор закликає парафіян ходити на службу голими

Священослужитель закликає свою паству розкріпачитися і подає особистий приклад, проводячи службу голим. Пастор однієї з церков в американському штаті Вірджинія пішов на неоднозначний, але хоробрий вчинок: він дозволив своїм прихожанам відвідувати богослужіння в оголеному вигляді, пише The Daily Mail. Пастор Аллен Паркер впевнений, що інші церкви занадто суворі по відношенню до одягу своїх парафіян. 

Священик впевнений, що це прояв матеріалізму, котрий чужий істинно віруючій людині. Тому він запропонував відмовитися від одягу. На підкріплення своєї позиції пастор заявляє, що більшість найважливіших біблійних подій відбувалися, коли їхні учасники були оголеними: зокрема, розп'яття і воскресіння Ісуса Христа. Він сам проводить служби оголеним, і деякі односельці вже наслідували його приклад. 

Частина парафіян вирішили поки не викриватися, оскільки на вулиці зима. Деякі вирішили піти на компромісний варіант: вони оголюють груди і область нижче пояса. Парафіяни вважають, що нагота зрівнює їх один з одним, виключаючи все наносне і штучне.

Читати далі...

Обережно: секта Свідків Єгови!

Часто на вулицях, у метро, в парках можна побачити представників організації «Свідки Єгови». Стоять вони із журналами в руках і обов’язково по двоє. Мило посміхаючись і намагаючись бути ненав’язливими та привітними, вони пропонуватимуть вам журнали «Сторожова Вежа», «Пробудіться!», іноді — невеличку книжчину під назвою «Чого насправді навчає Біблія?». 

Деякі люди беруть ці журнали, для того щоб почитати цікаві науково-популярні статті, наприклад про здоров’я, правильне харчування, природні катаклізми, тваринний світ тощо. Прочитавши статтю, людина далі гортає журнал і тут натрапляє на вчення цієї організації, яке повністю спотворило істинне розуміння про Іісуса Христа як про Бога (єговісти вважають Його Сином Божим, але не Богом), про Духа Святого (не визнають Його Особистістю й Богом), про Трійцю, про душу (її, мовляв, взагалі немає) та ін. Тобто навіть важко вказати місця Святого Письма, які вони правильно тлумачать. Перекручуючи слово Боже, «Свідки Єгови», таким чином, стають єретиками, а отже, і самозасудженими (див.: Тит. 3: 10, 11). І, без сумніву, до них адресовані слова апостола Петра, що неуки й нестійкі на власну свою погибель перекручують Святе Письмо (див.: 2 Пет. 3: 16). 

Хочу відзначити, що багато хто піддається духовному впливу представників «СЄ», які намагаються ввести людей в оману своїм хибним вченням. І ми, православні люди, не можемо на це не відреагувати своїми активними діями. Аналізуючи їхню діяльність, можна зробити такі висновки: 

1. «СЄ» добре підготовлені у своєму хибному вченні. У цій організації продумана й практично здійснюється ретельна підготовка адептів, які регулярно проходять теоретичне навчання і практичні тренінги. Причому абсолютно однаковий теоретичний матеріал подається настільки різноманітно й багаторазово, що всі (навіть літні) члени цієї організації в різних областях України говорять однаковими завченими фразами й навіть словами. Підкреслюю, це свідчить про те, яка величезна увага приділяється теоретичній підготовці адептів організації «СЄ». 

2. «Свідки Єгови» добре організували пропаганду свого вчення: 

А) випуск журналів «Сторожова Вежа» і «Пробудіться!». 

Б) безкоштовне поширення «Святого Письма — Переклад нового світу». 

В) «проповідування» свого вчення з одночасним розповсюдженням журналів. На рівні «піонерів» це 70 годин на місяць. 

Г) відвідування з наступним навчанням людей вдома. 

Д) повне покриття своєю діяльністю місця розташування зібрання даної організації. 

Е) місцевим жителям пропонується відвідувати зібрання або навчатися вдома чи по телефону. 

А тепер перейдемо до розгляду практичних рекомендацій для результативного діалогу зі «СЄ». Заради спасіння самих «СЄ» і щоб встигнути донести істину, треба починати бесіду з най­основніших, базових тем. Після того як обрано тему, висвітлювати її потрібно в першу чергу найбільш переконливими прикладами з Біблії, спростувати які «СЄ» не мали б можливості. І слід уникати місць Святого Письма, що можуть стати причиною широкого диспуту. 

Треба підкреслити, що дуже важливо бути першою особою в розмові. Також важливо не давати можливості «СЄ» переходити з обговорюваних місць Святого Письма на інші вірші, і тим більше не дозволяти відволікатися на інші теми або якісь філософські роздуми. Якщо ж це й відбулося, то необхідно докласти всіх зусиль, щоб повернутися до обговорюваних місць у Біблії. Слід зазначити важливість побудови ланцюжків логічно пов’язаних між собою місць Святого Письма, що може привести «СЄ» до правильного розуміння конкретної теми. 

Дуже важливо, щоб «свідки» визнавали вголос те, що вони зрозуміли, а отже прийняли той зміст конкретного місця у Святого Письмі, який ми прагли до них донести. Потрібно врахувати, що Святе Письмо, яке випускається «СЄ», у найбільш вузлових місцях, де особливо розкриваються догматичні норми, має серйозні перекручення порівняно із грецьким оригіналом та Синодальним виданням. «СЄ» під час перекладу користувалися оригінальним грецьким текстом у редакції Весткотта й Хорта, а також грецьким текстом за редакцією Еберхарда Нестле, правильно перекладеним англійською мовою. Але після обробки в центральному офісі цієї організації, який знаходиться у Брукліні (США), у найважливіших місцях «СЄ» змінили текст відповідно до свого вчення. І вже перекручений англійський текст переклали майже всіма мовами світу й подали у книзі під назвою «Святе Письмо — Переклад нового світу». Тож для розгорнутих диспутів зі «СЄ» потрібно мати Новий Завіт грецькою мовою з підрядковим перекладом, за допомогою якого й можна доводити правильність перекладу. 

Обережно: секта Свідків Єгови

Тепер розглянемо ефективний і доступний варіант диспуту на тему «Іісус Христос — Бог». Для цього навіть не обов’язково мати із собою Біблію (Синодальний переклад), тому що місця, які будуть запропоновані до вашої уваги, взяті зі «Святого Письма — Переклад нового світу», виданого «СЄ». Це робиться з метою більшої практичної користі під час диспуту зі «СЄ». При цьому попросіть у «СЄ» їхнє «Святе Письмо» й показуйте їм потрібні місця тексту. Почніть диспут із запитання: «Які властивості має тільки Бог?». Допоможіть «СЄ» з відповіддю: 1) Бог — це Єгова (Сущий); 2) Бог — це Творець; 3) Бог — Всемогутній (тільки Він — Всемогутній); 4) Бог — Всюдисущий. Давайте проаналізуємо, чи має ці властивості Іісус Христос… Пропонуємо прочитати 12-й і 13-й вірші з 22-ї глави Одкровення Іоанна Богослова: «Ось, я прийду скоро, і нагорода, яку я даю, зі мною, щоб воздати кожному за ділами його. Я Альфа й Омега, перший і останній, початок і кінець». 

КОМЕНТАРІ Звертаємо увагу «СЄ» на те, що перед початком 12-го вірша відкриваються лапки, які вказують на наявність прямої мови того, хто прийде скоро. Потім запитуємо у «СЄ»: хто прийде скоро? Часто говорять, що прийде Отець. Просимо їх показати у Святому Письмі, що прийде Отець. Вони не зможуть це показати, тому що Бога не бачив ніхто ніколи (Ін. 1: 18). А для доведення того, що прийде Син, ми відсилаємо їх до таких місць Біблії: а) Одкр. 1: 7: «Ось, він прийде із хмарами, і всі побачать його на власні очі, включаючи тих, хто простромив його <…>». б) Діян. 1: 11: «i сказали: “Галілеяни, чого ви стоїте i дивитеся на небо? Цей Іісус, який був узятий від вас на не­бо, прийде так само, як ви бачили його, коли він сходив на небо”». в) Одкр. 22: 20: «Хто свідчить це, гово­рить: “Так, я прийду скоро”. Амінь! Прийди, Господи Іісусе». 

● Наведеними вище місцями зі Святого Письма ми вказуємо «СЄ» на те, що прийде Іісус Христос. Ще раз звертаємо їхню увагу на пряму мову, яка починається з 12-го вірша й триває до 15-го вірша включно, що в тексті показано лапками. Після 12-го вірша лапки ще не закриті, що додатково вказує на продовження мови Того, Хто прийде скоро, та на Його слова: «Я Альфа й Омега перший і останній, початок і кінець». Ми вимагаємо у «СЄ» підтвердження, визнання, що це сказав Христос, як зазначено вище. Після підтвердження ми просимо відкрити 1-шу главу Одкровення і вказуємо їм на 8-й вірш, де у «Святому Письмі — Переклад нового світу» написано: «Я Альфа й Омега, — каже Єгова Бог, — Той, хто є, був і прийде, Всемогутній». 

● Із цього вірша бачимо, що Єгова Бог говорить про Себе, що Він Альфа й Омега. А ми вже довели «СЄ», що Іісус про Себе говорив: «Я Альфа й Омега» (Одкр. 22: 13). Тобто Іісус і є Єгова Бог, Такий само, як і Отець. І те, що йдеться про Іісуса Христа, підкріплюється продовженням вірша: «Той, хто є, був і прийде», а ми вже довели, що прийде тільки Іісус Христос. І сам кінець вірша «…Всемогутній» показує, що Іісус Христос є Всемогутнім Єговою. 1-й вірш 8-ї глави Одкровення можемо розглянути через призму граматики: частина вірша «Той, хто є, був і прийде» — це підрядне означальне речен­ня у складі складнопідрядного речення, де слово «Той» належить (до кого?) до «Єгова Бог». 

У цьому склад­нопідрядному реченні немає сполучника «і» після слова «Бог» та після слова «прийде», який указував би на дві особистості, а йдеться про одну Особу — Іісуса Христа, тобто Він Той, Хто є, був і прийде. Вищенаведену цитату (1: 8) підкріплю­ємо іншим схожим місцем: «<…> Святий, святий, святий Єгова Бог, Всемогутній, який був, є і прийде» (Одкр. 4: 8). 1-м і 4-м віршами з 8-ї глави Одкровення ми вже показали дві властивості, які має тільки Бог. Це те, що Христос — Єгова Бог і Всемогутній. Тепер покажемо, що Іісус Христос — Творець. Звернімося до Євангелія від Іоанна (1: 3) у «Перекладі нового світу»: «Усе з’явилося через нього, і без нього ніщо не з’явилося». 

● «Усе з’явилося через Нього» можна висловити інакше фразою «завдяки Йому». Слід пам’ятати, що ВСЕ з’явилося завдяки Йому (Іісусу Христу), тобто Сам Христос у це ВСЕ не входить, і, отже, Він не може бути творінням (як вважають «СЄ») і не міг бути створеним, а, навпаки, Сам є Творцем. Потім покажемо, що Господь Іісус Христос — Всюдисущий. Дивімося Євангеліє від Матфея (18: 20): «Адже де двоє чи троє збираються в ім’я моє, там і я посеред них». 

● На земній кулі одночасно можуть зібратися двоє або троє у різних країнах — і Христос буде серед них. 

Микола Грохольський, фото: Віталій Сидоркін
"Церковна православна газета".

Читати далі...

"Біле братство" повернулось в Україну. Відео

Як розповідає нове розслідування телеканалу 1+1, Марія Деві Христос вийшла на свободу під ім‘ям Вікторії Преображенської та вербує тисячами нових прихильників.Нагадаємо, "Біле братство" було у всіх на вустах з 1990 по 1993 роки. Сотні тисяч людей, покинувши свої сім'ї і віддавши в дар квартири, повністю перейшли під вплив "Матері", як називали вони Марину Цвігун. Закінчилося все тим, що 10 листопада 1993 року члени "Білого братства" захопили Софію Київську і збиралися себе спалити.

Читати далі...

Варфоломій І засудив єресь папізму, екуменізм та розколи

Як уже раніше повідомляв інтернет-проект «Помісна Церква», з 4 по 6 листопада 2013 року, в Греції було організовано чергову Всеправославну Нараду уповноважених Помісних Православних Церков і священних митрополій Елладської Православної Церкви з питань єресей і парарелігій. Зустріч проводилася під егідою Предстоятеля Елладської Православної Церкви Блаженнішого архієпископа Афінського і всієї Греції Ієроніма, а основна її тема: «Проблеми хвороб: єретичні та езотеричні підходи». 

Зі словом привітання до учасників Наради письмово звернувся Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій, котрий направив своє послання, текст якого українською мовою перекладено нашою редакцією.

Блаженнішому Архієпископу Афінському і всієї Еллади Кир Ієроніму 

Голові Священного Синоду та улюбленому Брату во Христі!

Ваше Блажество, Святий Голово,
Преосвященний Отці, члени Священного Синоду ! 

Із негаснучою цікавістю упродовж двадцяти трьох років Вселенський Патріархат безперервно спостерігає за благословенною діяльністю Святої Грецької Церкви та організованими нею православними конференціями, що збирають уповноважених місцевих представників Православної Церкви та Священних Митрополій для обговорення актуальних питань стосовно подальшої діяльності духовенства в різних областях, задля залучення благочестивих віруючих в боротьбу з єретичними розгалуженнями та іншими рухами, метою яких є поділ Господа нашого, через Тіло Його - Єдину, Святу, Соборну та Апостольську Православну Церкву. 

Єресь - це не просто помилка чи омана, в яку впадає людина через незнання або неправильні висновкт. Єресь - це свідоме і вперте спотворення Священного Передання, підрив фундаментальних істин Православної віри, настільки згубне їх спотворення, що перешкоджає спасінню. Неправильна віра веде до неправильного духовного досвіду і , як наслідок , омани та принади (прелесті). 

Якщо людина йде в невірному напрямку, через деякий час вона неминуче опиниться в глухому куті. Це об'єктивна реальність. Людина, в принципі, може і не пропагувати якусь єресь, але бути єретиком, бо її омани все одно, рано чи пізно, дадуть свій плід, у наслыдку реалізують себе трагічним чином. Єресь підриває фундаментальні істини, а теологумени та приватні богословські думки, стосуються віронавчальних питань приватного характеру, що не мають такого важливого значення для спасіння, як ті істини, що ми сповідуємо в Символі віри. 

Останнім часом таємним чином виношуються і нав'язуються єретичні вчення, які підривають весь лад православного вчення. Ці злочестиві вчення поширюються, як руйнівне лихо. Їх можна зустріти в книгах і документах, богословських і філософських статтях, привітальних промовах, які можна чути по радіо. Удар наноситься не безпосередньо по догматичному вченню Святого Письма, Вселенських соборів, але в основному піддаються серйозній атаці, підступним чином оскаржуються і потай спотворюються основи православного богослов'я. 

Поява в Церкві єресі випливає з важливості питань, що не повинні залишатися без відповіді, тому, що в протилежному випадку, вона з'явиться наче злоякісна ракова пухлина в тілі Церкви, та матиме непередбачені наслідки. Церква визначає як догмат лише ту віронавчальну істину, яка безпосередньо важлива та необхідна для спасіння людини. Православні догмати - це завжди певний коридор, де богослов може думати так чи інакше, головне для нього - не виходити за визначені рамки. 

Варфоломій І засудив єресь папізму, екуменізм та розколи

Православна Церква тримається правдивої та істинної віри, керуючись розсудливістю і терпимістю, котрих вимагається для розгляду та вивчення відповідних інтересів віруючих, без жодного сліпого фанатизму, зі спокоєм і раціональними критеріями, озброївшись знаменами правди. Згідно з моїм баченням, священнослужитель і пастир не повинен керуватися своєю чуттєвістю і фанатизмом, і не може представляти свою особисту думку і бачення світу, як волю Божу. 

Таким чином, духовенство має не просто запевнити віруючих, що Бог не благословляє певні дії, тому, що вони служать цілям якихось конкретних угруповань, а й повинне навчити і залучити віруючих до духовних пошуків, проблематизувати їх для того, щоб вони прийшли в кінець до Божого просвіченя. 

Давньогрецькі мудреці вчили: "здоров'я і розум - ось дві життєві основи" ( Менандр ) і далі: "Краще попередити хворобу, ніж її лікувати» ( Гіппократ ). Повсякденний досвід Православної Церкви показує, що в регіонах, об'єднаних внутрішньо релігійною єдністю - ця єдність зберігається, та вірою і благочестям об'єднує православне суспільство, у той час, як уражені єретичним і розкольницьким неправильним тлумаченням Євангелія та апостольського і вчення святих отців, найчастіше представляють особисту думку меншості, яке видається за волю Божу. 

Давня Церква, як стверджується, жила і переживала таїнство Церкви у Божественній Євхаристії, і ця Божественна Євхаристія « становить образ- ікону, що попереджує явище кінцевого Божого Царства» , тому Божественна Євхаристія уподібнюється, по можливості, історичним місцевим християнським громадам як «авторитетний вираз кінцевої - есхатологічної слави царства Божого ». 

Проте занепокоєння і серйозну проблему головним чином викликає те, що ті , хто говорить про це абстрактно, з сентиментальністю і за допомогою власних міркувань, по-перше, пильно не вивчають православні умови для причетності  до « кінцевої слави », а по-друге , навіть не йдуть далі перетлумачень. 

Однак, деякі з християнських спільнот і навіть приватні Церкви, захоплені авторитетом своїх предстоятелів, залишилися при своїх помилках, щодо розуміння визначених на Соборах істин віри, та до цього часу перебувають поза союзом з Вселенською Церквою. 

Отці та вчителі Церкви у своїх творіннях зберегли нам апостольські передання і роз'яснили істинне вчення віри і благочестя, у важкі часи боротьби з єретиками і лжеучителями були захисниками Православ'я і в своєму житті залишили високий приклад для наслідування. 

Православна Церква - ціла, непогрішна і непереможна, котру « сили пекельні не переможуть» ( Мт. 16 , 18) , як обіцяв Господь Вседержитель. Але окремі християни можуть помилятися в різних церковних питаннях, що призводить до розділень в думках, стосовно тих чи інших церковних предметів, від чого всередині Церкви можуть з'являтися «суперечки» (1 Кор. 1, 11 ), як про це пише Апостол Павло до Коринтян. 

Завзятість тих, хто помиляється в неправдивому мудрування породжує чвари в Православній Церкві. Виходячи з настанов Апостола Павла, якщо двічі станеться так, що хтось прийме неправославне мудрування і не виправиться після цього , слід вже вважати єретиком, упертого в нечесті, бо сказано Апостолом : «Єретика, після першого і другого напоумлення відвертайся, знаючи, що зіпсувся і грішить, він сам себе засудив »

Отже, єресь - це нечестиве мудрування і його будь-яка проповідь, що спотворює саме віровчення Православної Церкви. Не тільки окремі християни, а й цілі Помісні Церкви впадали в єресь, за що були Соборно засуджені Вселенською Православною Церквою і були відкинуті від неї цілком - разом з усім кліром і народом, як це сталося з давньої Православною Церквою Заходу, яка впала в великі єресі папізму і протестантизму, і, врешті-решт, під всеересь - екуменізм.

Також Помісні Церкви можуть йти в розкол, наприклад, самовільно відділяючись від Вселенської Православної Церкви переходом на новостильний ( Григоріанський ) календар.

Святий Великий і Вселенський Собор, слідуючи отцівським і церковним визначенням, постановив приймати тих, хто навертається від єресі, а також тих, то був рукоположений єретиками, але тримався Православного вчення .

Преподобний Йосип, ігумен Волоцький у своїй книзі " Просвітитель " вчить , « що всім люблячим Христа, слід виявити всіляке старання, зусилля і розсудливу хитрість у розпізнаванні єретиків, розшукувати їх і вивідувати про них, дізнавшись ж - не приховувати; той же, хто намагається сховати єретика - спільник єретиків».

Святитель Іоан Златоустий вчить, що якщо єпископ або клірик, начальницький в Церкві , лукавий «по відношенню до віри, то біжи від нього і не спілкуйся з ним, хоча б він був не тільки людина , але навіть ангел , що зійшов з неба»

В нерівній боротьбі з єрессю величезну роль грає пастир, який є керівник і наставник пастви, щоб направити її на шлях істинний. До яду свого вчення єретики домішують Ісуса Христа, чим і набувають до себе довіру: але вони подають смертоносну отруту в підсолодженому вини . Той, хто цього не знає - охоче приймає її, і разом з пагубним задоволенням приймає смерть .

Єдиний критерій поставлення на апостольство - це особиста воля Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. І якщо ця людина поставлена Господом на проповідь, то основним критерієм його відповідності його знанню є розкриття таємниці Христової і ознаки апостольства , які були у апостола Павла . 

Оскільки завданням диякона є очищення інших від пристрастей, він повинен і сам, до того як буде висвячений, досягти такої стадії очищення, що він сам був живим прикладом практичного любомудрія. 

Оскільки, у відповідності з вченням Отців Церкви, завданням священика є просвітництво інших, його свячення передбачає те, що він уже має освічений розум (нус), що , як ми переконалися, є одним із щаблів богобачення. Тому священик повинен невпинно згадувати Бога в своїх молитвах, повинен знати духовну роботу, пам'ятати і знати Святе Письмо, бути здатним бачити внутрішні принципи створених речей. 

Що ж до єпископа, то оскільки основне завдання його служіння полягає в доведенні людей до досконалості за допомогою внутрішніх принципів богослов'я, він повинен мати досвід містичного богослов'я і сам жити в причасті з Богом. Такі тісні відносини з Богом чинитиму його пророком, присвяченим, здатним таємничо розділяти слово істини з народом Божим. 

Я хочу висловити своє переконання, браття і сестри, що ми будемо всіма силами зберігати справжню православну віру, будемо твердо триматися її спасительних догматів, отриманих від великих, святих і богоносних отців, котрі часто без вагань жертвували життям заради істини Христової. Будемо наслідувати їх святу ревність, будемо йти тим шляхом, яким вони йшли Бо тоді і ми, подібно цим великим мужам , станемо посудинами Благодаті та істини, тоді й ми увійдемо туди, куди увійшли вони , - в небесні обителі світла, в Царство Христове . 

Я б хотів усім вам, мої дорогі брати і сестри, від усього серця побажати зберігати віру православну, зберігати єдність Матері - Церкви, пам'ятаючи грізні слова апостола : якщо навіть ангел з неба стане благовістити вам не те, чого б ви були навчені - анафема нехай буде. 

Поширюйте світ Божий навколо себе, щоб вигнати з роду людського всяке біснування, чи то інтелектуальне, або ж те, що стається від злої волі людської. Давайте всі відновимо наше зобов'язання співпрацювати, щоб здійснити ті зміни, про які ми молимося, відмовимося від усього того, що шкодить творінню, змінимо спосіб нашого мислення і , таким чином , радикально змінимо й наше життя . 

Благодать Бога Творця і Промислителя Нашого разом з моїми батьківськими побажаннями, а також, Патріарше благословення нехай будуть з усіма Вами! 

З повагою до Вашої Святості 

Дорогий брате в Христі 

Вселенський Патріарх Варфоломій . 

Читати далі...

У Греції проводять Всеправославну Нараду проти єресей

Як повідомляє репортер інтернет-проекту «Помісна Церква», з 4 по 6 листопада 2013 року, в Греції проводять чергову Всеправославну Нараду уповноважених Помісних Православних Церков і священних митрополій Елладської Православної Церкви з питань єресей і парарелігій, яка відбувається в місті Волос. Цього року на нараді, яка буде проводитися під егідою Предстоятеля Елладської Православної Церкви Блаженнішого архієпископа Афінського і всієї Греції Ієроніма , розглядатиметься тема «Проблеми хвороб: єретичні та езотеричні підходи». 

У Нараді беруть участь уповноважені представники від митрополій Елладської Православної Церкви, Криту й Додеканіса, а також грецькі державні, церковні та громадські організації. Окрім представлення основних доповідей на Нараді виступлять представники грецьких митрополій, які розкажуть про ситуацію в єпархіях щодо поширення єресей, а також відбудуться дискусії з різних тем конференції . 

Перед відкриттям Наради було звершено молебень з освяченням води, який очолив Високопреосвящений митрополит Дімітріадській Ігнатій, після чого Його митрополит Фессалонікійський Анфим зачитає вітальне слово та послання Предстоятелів Помісних Православних Церков учасникам. 

У Греції проводять Всеправославну Нараду проти єресей

Нарада відкрилася доповіддю Професора Фессалонікійської Духовної школи Василя Цингу під назвою : « Цілісне спасіння Людини в богослов'ї і житті Православної Церкви». Крім цього, в рамках цієї програми буде висвітлена діяльність Священних Митрополій Елладської Православної Церкви.

Читати далі...

Люди йдуть на тренінги, а потрапляють у секти

У Києві під виглядом тренінгів особистісного зростання людей заманюють у небезпечні секти. В результаті замість самовдосконалення люди залишаються без грошей і впадають у депресію. "Чоловік пішов на курси особистісного зростання "Рішення і перспективи". Вони використовують американську методику самовдосконалення "Лайфспірінг". Після цього чоловік, практикуючий юрист, став закриватися, дивиться на мене чужими очима. Йде класика відмазок: "не була - не знаєш - не свисти", "сходи - оціниш", "скаржаться на тренінг невдахи". Намагався і мене туди затягнути, навіть заплатив $ 300", - розповіла киянка Марта. 

За словами протоієрея Олександра Мірошниченка з УПЦ МП, такі тренінги є різновидом деструктивних сект. "Вони працюють на викачування грошей. Людям на курсах вселяють, що вони наблизилися до кола обраних. І людина знаходиться у стані ейфорії, але доти, доки може платити. Потім це все розсіюється", - вважає отець Олександр. Експерти стверджують, що наслідки такого гіпнотичного навіювання можуть бути трагічними - аж до суїциду. 

"У США та Європі багато випадків, коли люди, які стали жертвами таких тренінгів, подають позови до суду і виграють їх. Там фахівці з'ясовують, що людям нав'язали хибні спогади, а потім використовували їх у своїх цілях. Наприклад, вселяли, що вони жертви зґвалтувань. Люди впадали у депресію, з часом їх воля, критичне сприйняття життя взагалі придушувалося. Вони перетворювалися на овочі та не могли кроку ступити без свого гуру", - розповів член правління Всеукраїнського апологетичного центру Володимир Рогатін.

Цей бізнес, на думку фахівця, приносить величезні гроші шахраям. "Найдешевше заняття - 50 гривень, є і по 800 гривень, і по 4000 гривень, але клієнтів маса", - повідомив Рогатін.

Про це пише інтернет-видання Вєсті

Читати далі...

Протестанти в Недерландах розповсюджують кір

Нещодавно вчені виявили, що епідемія кору, котра виникла в Нідерландах у травні цього року та продовжується до цих пір, поширюється практично виключно серед протестантських фундаменталістів, які відмовляються проводити вакцинацію своїх дітей. На підставі аналізу ситуації вчені вважають, що епідемія найближчим часом буде наростати. Дослідження викладено у відкритому доступі на сайті Європейського центру з профілактики та контролю захворювань. За літо 2013 року в Нідерландах було виявлено 1226 випадків кору, при цьому 82 хворим знадобилася госпіталізація . У 14 відсотках випадків кір ускладнилася іншими захворюваннями, в тому числі енцефалітом і пневмонією. Спалах виник в одній з протестантських шкіл (перші два випадки були зафіксована 27 травня) , а потім поширився по всій країні. 

Як вказують медики, поширенню епідемії не завадив той факт, що в порівнянні зі світовими показниками, в Нідерландах дуже високий рівень вакцинації проти кору - 95 відсотків населення не сприйнятливі до хвороби. Справа в тому, що 92 відсотків хворих є глибоко релігійними протестантами і не прищеплюють своїх дітей посилаючись на концепцію божественного приречення. Ці голландці, близько 250 тисяч осіб, живуть переважно у так званому Біблійному поясі країни, і саме там зафіксовано найбільше число захворювань і найбільша частка не щеплених. Ситуація, за словами авторів дослідження, ускладнюється тим, що ізольованість релігійних громад виключає їх пасивну імунізацію, яка відбувається при спілкуванні з вакцинованими носіями. 

Кір є вкрай контагіозним вірусним захворюванням, яке зазвичай заражає дітей 2-5 років. У захворілих піднімається температура (часто вище 40 градусів), запалюються слизові оболонки, виникає висип на шкірі. Ліків від кору не існує, а основним способом запобігання хвороби є вакцинація, яка проводиться з 1966 року. Незважаючи на небезпеку захворювання, спалахи кору досі періодично фіксуються навіть там, де вакцинація включена в державні плани. Нещодавно подібний випадок стався в релігійній громаді в Техасі, де рівень вакцинації сягає 98 відсотків (в середньому по штату). Джерелом епідемії стала мегацерква Eagle Mountain, де пастор і телеевангелист якої переконував прихильників в небезпеці вакцин.

Читати далі...

Суд не дозволив Свідкам Єгови вбити дитину

У Новій Зеландії суд постановив забезпечити процедуру переливання крові хворої на рак 10- місячної дочки членів релігійної організації Свідків Єгови. Як повідомляє " Газета.ru " з посиланням на інформацію австралійської газети The Age, в серпня 2013 року лікарі виявили у дівчинки обширну злоякісну пухлину в області грудної клітини і діагностували четверту стадію раку кісток. Дівчинці для лікування вимагалося переливання крові, яке не дозволяли її батьки – члени секти Свідків Єгови. Регіональна рада з охорони здоров'я міста Окленд звернулась з клопотанням до суду Нової Зеландії, який і постановив помістити дитину під судову опіку на дев'ять місяців, що дозволяє забезпечити можливість проведення медичної процедури.

Як зазначається в інформації The Age, дитині вже було зроблено термінове переливання, коли лікарі проводили біопсію пухлини. У надзвичайних ситуаціях це дозволено законами Нової Зеландії. Як пише видання, батьки дівчинки не заперечували проти проведення хіміотерапії та операції з видалення пухлини, але від переливання крові через свої релігійні переконання відмовилися. 

Нагадаємо, що подібні ситуації мали місце і в Росії. Торік лікарі в Петербурзі змушені були звернутися до суду, щоб отримати можливість надати допомогу потерпілій в ДТП дитині , батьки якої, будучи адептами Свідків Єгови, відмовлялися від переливання крові з релігійних міркувань . Тоді в ДТП постраждали троє пішоходів, у тому числі жінка з коляскою. Однорічну дівчинку з відкритою черепно-мозковою травмою помістили в дитячу лікарню імені Раухфуса. Враховуючи тяжкість ушкоджень, отриманих дитиною, медики відразу ж приступили до реанімаційних заходів. Була потрібна термінова операція та переливання крові, про що батько дівчинки був повідомлений . Однак він зажадав скасувати життєво важливі для дитини процедури, оскільки його релігія забороняє переливання крові навіть у ситуаціях, що загрожують життю. Щоб підтвердити серйозність своїх намірів, чоловік привів адвоката, який не тільки заявив медикам, що батько офіційно відмовляється від переливання, але і пояснив , чим загрожує лікарні порушення батьківської заборони. 

Оскільки батьки є законними представниками дитини, без їх згоди лікар не має права здійснювати будь-які медичні втручання, навіть якщо мова йде про порятунок життя . Відмінити батьківське рішення могло тільки рішення судове. До вирішення проблеми були підключені не тільки суд, а й органи опіки, адміністрація Центрального району, міська прокуратура та Комітет з охорони здоров'я. У підсумку переливання крові і операція пройшли благополучно . 

Австралійський борець з сектами, психолог Рафаель Арон , який керує Центру Мельбурну консультування жертв деструктивних культів , називає практику відмови Свідків Єгови від переливання крові "драконівською та жорстокою" . " Релігія та віра повинні підтримувати людей, створюючи для них комфорт і тепло" , - наводить The Age слова Арона . Відмова від медичної допомоги пригнічує самооцінку і народжує почуття провини, особливо у дітей, вважає він.

Читати далі...

Рецензія на книгу Б. Краснікова «Оккупированная планета»

Як сказано в анотації, книга претендує бути світоглядним дослідженням про історію людської цивілізації та її майбутньої долі. Автор претендує на те, щоби висловити «біблійний, науковий та свій особистий погляд на світ, на сутність вселенської боротьби між добром і злом і на те, як ця боротьба торкнулася нашої планети», з позиції християнина. (Див. Анотація. – с. 2). Тому в подальшому я намагатимусь показати, наскільки його погляд науковий та біблійний, а також те, чи справді автор говорить з позиції християнина. Я подам також методологічні зауваження до книги.

При першому ознайомленні з книгою стає помітно, що вона – «про все»: у ній заторкується стільки тем – від питання про до- і післяпотопні зниклі цивілізації і до есхатології, – що вони могли б лягти в основу цілого ряду ґрунтовніших наукових публікацій. Тому вже цей факт спонукає замислитися щодо наукового характеру видання: адже щоби вмістити ці теми на 384 сторінках, потрібно присвятити розглядові кожної з них всього по декілька сторінок (найчастіше – 6-7, найбільше – 25). При ближчому розгляді це враження підтверджується: серйозні теми розлядаються поверхово й уривчасто. Тому це видання не можна класифікувати як наукове чи навіть як науково-популярне: воно радше поверхово-інформативне, розраховане на читача, який раніше не мав змоги ознайомитися з обговорюваними темами.

Потрібно віддати авторові належне: він заторкує цілий ряд питань, що їх не часто піднімають в українських наукових колах та в середовищі традиційних Церков. (Відповіді на ці запитання згаданим колам та середовищам раніше чи пізніше доведеться давати). Заслугою автора є й те, що він оглядово охоплює велику кількість сучасних наукових даних та фактів, підкріплюючи свої твердження посиланнями на цілий ряд наукових та науково-популярних видань (таких, як видання Московського видавництва «Вече» чи журналів типу Atlantis Rising). Певну кількість інформації включно з ілюстраціями автор взяв із фільмів швейцарського письменника, уфолога й теоретика палеоконтактів Еріха фон Денікена «Спогади про майбутнє» (1970)1 та «Тайни богів» (1976)2. Перевірка цих даних як результатів археологічних, астрономічних та культурологічних досліджень вартувала б уваги, однак для цієї рецензії я приймаю їх як достовірні. Наприклад, автор слушно критикує теорію еволюції як хибну парадигму (с. 240-253; 315-340) та пропонує вірогідну гіпотезу раптового глобального похолодніння та всесвітнього потопу (глава 4, с. 87-134).

Проблематичність цього видання, таким чином, полягає не в наукових даних, а в їх інтерпретації. Справа в тому, що як світоглядну парадигму автор a priori приймає теологію Адвентистів сьомого дня (АСД) й використовує наукові дані для підтвердження її положень. Таким чином, ціла книга має побудову порочного кола в аргументації (circulus vitiosus): відповіді беруться з теології АСД і вони відомі наперед, а наукові дані інтерпретуються таким чином, щоби вони підтверджували ці відповіді. З тієї самої причини в автора немає чіткого розрізнення між емпіричною наукою (методами якої є спостереження, ствердження реальності досліджуваних фактів та наступна індукція з метою формулювання загальних правил, які діють у сфері спостережуваного світу) та теологією, яка повинна базуватися на Божому одкровенні, й відповіді часто змішані: не довівши наукову аргументацію до кінця, автор перестрибує в теологію (а саме, в теологію АСД) й дає відповіді з позанаукового контексту. Тому, щоби належно оцінити висловлені автором твердження, я буду вдаватися й до богословської критики.

Рецензія на книгу Б. Краснікова «Оккупированная планета»

Однією з ключових проблем (є ще й інші) теології АСД є невизнання нематеріальної дійсності, для означення якої (через неспроможність людських мов) існує аналогічне поняття «духовний світ». Через те автор неминуче приходить до фізикалізму – представлення надприродної дійсності у фізичних термінах, що веде до антропоморфізму в уявленнях про Бога і ангелів: автор приписує їм тіла (с. 19 і далі), бо ж, за уявленнями АСД не існує іншої реальності, крім матеріальної (за відсутності розрізнення між духовною та матеріальною дійсністю вчення АСД виявляється прихованим матеріалізмом). Й щоби якимось чином показати відмінність цих «тіл» від людських, автор вдається до міфологізованого розуміння плазми, розраховуючи на те, що читачі не конче знають, що це таке. Насправді плазма – це четвертий агрегатний стан матерії (поряд з твердим, рідким та газоподібним), сутність якого – частково чи повністю іонізований газ. При повній іонізації плазма – це ядра атомів, «обідрані» з електронів, та середовище електронів, які стали вільними. Тому плазма надзвичайно електропровідна, вона є тією «речовиною», з якої складаються електричні розряди, електрична дуга чи кульові блискавки, що їх автор прирівнює до ангельських тіл та до «позаземних світів» (с. 23 і далі). (Насправді, кульові блискавки вибухають або гаснуть і так припиняють своє існування. Їх ловить громовідвід і вони сходять в землю як звичайний електричний заряд). З онтологічного та аксіологічного погляду плазма є нижчим типом буття, ніж біоорганічний світ з його необхідною, нередукованою складністю, й немає жодних підстав приписувати її ангелам, чи тим більше – Особам Пресвятої Тройці3. Дальше – більше. Замість розуміти Бога як суто духовне, нематеріальне, абсолютне, безмежне, всемогутнє і всюдиприсутнє Єство, автор, приписавши Богові «плазмоїдне тіло», локалізує Бога у просторі, говорячи, що Божий престол перебуває в сузір’ї Оріон4 (як це нагадує наївно-язичеські уявлення вавилонян і греків, які називали сузір’я іменами своїх «божеств», чи вважали їх «божествами»!), внаслідок чого розуміє Бога як скінченне й обмежене антропоморфне єство5, й до того – у фізикалістський, матеріалістичний спосіб. Замість розуміти ангелів як суто духовні, нематеріальні особові єства, автор, приписавши їм «плазмоїдні тіла», перетворює їх у фізичні істоти, теж локалізовані у просторі, що їх за певних умов можна емпірично спостерігати. Звідси – один крок до ототожнення їх з емпірично спостережуваними НЛО протягом історії. А оскільки ангели бувають Божі і падші (це автор знає із залишків Християнства, які ще збереглися в АСД), то значить й НЛО – «добрі» та «погані»: техногенно зрозумілі «армія Бога» та «армія сатани», які ведуть «велику боротьбу» за нашу планету (це нагадує «зоряні війни» з американського кінематографу). Звідси – наступний крок до інтерпретації зниклих високотехнологічних до- і післяпотопних цивілізацій як «витворів сатани», його «укріплень» та «озброєнь» на планеті Земля.

Автор не вагається прямо приписати сатані наукові і технологічні здобутки цих цивілізацій (мегалітичні будови, літальні апарати, складні медичні операції, зображені на каменях з Іки, трепанації черепів...), причому схожі здобутки наших днів автор цілком спокійно вважає досягненнями людського інтелекту, «добрими», і мабуть ними користується. Складається враження, що автор приписує сатані виникнення культури і науки як такої (с. 135-141). Приписування сатані того, що автор не може пояснити з позиції емпіричних наук (замість намагатися просунутися якомога далі у пошуку природних, наукових пояснень), я називаю «методологічним сатанізмом» і складається враження, що в АСД він не лише методологічний. Саме до такого висновку спонукають вислови на кшталт: «По различным делам Иисус и Люцифер часто бывали вместе на различных планетах и встречались с их жителями» (с. 33), а також поняття антропоморфної «равной борьбы» із заключеними між Богом і сатаною «умовами» (с. 158-160). Останнє дуже нагадує ґностицизм з його боротьбою «рівних» чи «майже рівних» по силі начал, яку ґностики запозичили із Зороастризму з його боротьбою Ормузда і Арімана. Таке розуміння «равной борьбы» суперечить словам Ісуса Христа з Євангелії від Йоана: «У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ» (Йо 16, 33). А стосування тексту з Йо 3, 8: «Дух віє де хоче» до навіювання Богом і дияволом у рівній мірі (!) людям думок як їхніх власних (с. 159) – це цинізм і хула на Святого Духа. І виявляється, не прямі сатаністи, а інші християнські Церкви є скритим і організованим ворогом адвентистів (с. 275)...

Оскільки аргументація автора є нерозрізненою сумішшю наукових та богословських тверджень, то я змушений вдатися також і до богословської критики. Поняття Божества Ісуса Христа у теології АСД – аріянське. Це добре показує цитата з Елен Уайт, згідно з якою Отець об’явив небожителям, що «віднині, по Його волі Ісус є рівним Йому» (с. 33), тобто – а саме так навчав Арій – Отець у певному моменті в часі вчинив Ісуса рівним Собі, а значить Ісус – «не вповні Бог», що суперечить прологові Євангенгелії від Йоана – див. Йо 1, 1 і далі, та є кроком до заперечення Божества Ісуса Христа, як його здійснила наступна організація, що вийшла з Адвентистів сьомого дня, – «Свідки Єгови».

Узагалі, цілий ряд положень вчення «Свідків Єгови» вже міститься у вченні АСД (нічого дивного – адже засновник «Свідків Єгови» Чарльз Тейз Рассел був колись адвентистом). До таких положень належить твердження, що інше ім’я Ісуса Христа – Михаїл (с. 176), хоча у Посланні Юди Михаїл виразно названий архангелом (Юди 9), й таким чином до нього теж стосується розрізнення, що його проводить Послання до Євреїв між ангелами як службовими духами, та Сином (див.: Євр 1, 1-14). Узагалі, постає питання про підставу для пророчого авторитету Елен Уайт, твори якої відіграють роль «Вартової башти» Адвентистів сьомого дня: автор цитує її на одному диханні та на одному рівні значущості з Біблією і словами Ісуса Христа. Саме від Елен Уайт Адвентисти сьомого дня успадкували примітивні фізикалістські уявлення про Бога і Царство Небесне. Наведену автором цитату з Одкр 10, 8-11 про книжку, солодку в устах і гірку в животі, та про наказ пророкувати я такою підставою не вважаю: у ній нічого не говориться про Елен Уайт. Радше, її б стосувалася цитата з 1 Тм 4, 7. Її концепція «великої боротьби» – ґностична, її пізнання про Біблію – наївні.6 «Съ нѣкоторимъ умиленіемъ» я прочитав її вислів про те, що «Були часи, коли у світі залишалося всього декілька екземплярів Біблії, але Бог не допустив, щоби Його Слово зовсім щезло» (с. 237): складається враження, що пророчиця ніколи не чула про грецькі і єврейські рукописи Біблії, наприклад, про Синайський (IV ст.), Александрійський (V ст.) чи Ватиканський 1209 (IV ст.) Кодекси, й вважала доступний їй англійський текст Біблії таким, що взявся невідомо звідки у готовому вигляді, подібно як сучасні юдеї-талмудисти навчають, що Тора була передана ангелами Мойсеєві на горі Синай у готовому вигляді. Де були б сьогодні адвентисти, якби, починаючи від апостольських часів, не існувало Христової Церкви, яка зберігала, перекладала, видавала і встановлювала канонічні тексти Священного Писання? Де б адвентисти взяли тексти Біблії, якими вони зараз користуються? Такий самий підхід демонструє і автор «Оккупированной планеты», цитуючи Біблію по російському Синодальному перекладу 1876 року (зробленому на основі Єлизаветинської та Острозької Біблій) – перекладу, здійсненому ненависною йому Церквою, яку він вважає виродженою й звинувачує її у ідолопоклонстві й спіритизмі та вважає її знаменованою «начертанием зверя», бо ця Церква святкує День Христового Воскресіння – неділю. Виявляється, можна плювати на саму Церкву і водночас без докорів сумління користуватися плодом її діяльності – канонічними текстами та перекладами Біблії...

Розгляньмо щойно згадані звинувачення Православної та інших Церков: автор не завдав собі труду ближче познайомитися з вченням християнських Церков, які вшановують Марію, Матір Ісуса та святих, і моляться за померлих. Йому невтямки богословське розрізнення між θυμησις (лат. veneratio) – вшанування як давання належної відповіді на святість, та προσκινησις (лат. adoratio) – поклоніння, яке належиться тільки Богові. Тому звинувачення Католицької Церкви у тому, що вона поклоняється Марії як богині (с. 281-282) – просто неправда. (До речі, витоки вшанування Марії – в Євангелії від Луки (Лк 1, 48), де вона сама про себе говорить, що «απο του νυν μακαριουσιν με πασαι αι γενεαι» – Мартін Лютер так і перекладає: «von nun an werden mich selig preisen alle Kindeskinder» – де «selig preisen» дослівно означає «блаженною славити». А ім’я Θεοτοκος – Богородиця, виводиться зі слів Єлисавети (Лк 1, 43): «η μητηρ του κυριου μου» – матір Господа мого). Ототожнення молитви за померлих і прослави святих зі спіритизмом – злісна підміна понять: спіритизм як викликання померлих рішуче засуджується усіма християнськими Церквами.7 Й узагалі – ставлення автора до інших християнських Церков – тенденційно однобоке: він не завдає собі труду помітити чи навмисне не помічає героїчної моральності та святості численних дітей цих Церков протягом століть, хоча у Вступі (с. 5-10) визнає, що в Середні віки Церква (очевидно – Католицька) була єдиним культурним вогнищем в Європі, та називає так пізніше ним очорнюваних католицьких святих енциклопедичними умами, які зробили величезний внесок у розвиток науки. При цьому автор спирається на Олександра Меня – священика й мученика очорнюваної автором Православної Церкви... Все інше, що автор говорить про християнські Церкви і віровизнання у тексті книжки (наприклад, с. 275-282), може класифікуватися як образа почуттів віруючих і розпалювання релігійної ворожнечі та підпадати під статтю 161 Кримінального кодексу України.8

Оскільки адвентисти не проводять розрізнення між духовним та матеріальним буттям, ототожнюючи душу з плазмою9, то, відповідно, заперечують існування свідомої духовної душі після смерті. (Іншою причиною такого заперечення є їхня хибна інтерпретація Книги Еклезіяста (Екл 9, 10) та псалма 146, 4: «Виходить його дух, і він повертається у землю і того ж дня гинуть його задуми». Як видно з тексту псалма, йдеться про наміри і задуми, які людина вже не здійснить після смерті, а не про згасання свідомості, як у буддійській нірвані). Відповідно, вони – всупереч Біблії – заперечують існування аду (гр. αιδης – дослівно: «місце, де нічого не видно», «тьма кромішня»). В цьому їх наслідують і «Свідки Єгови». Тому автор, точнісінько так само, як і ті «Свідки Єгови», з якими мені доводилося дискутувати, з вправністю тренованого слаломіста обходить цитату з Одкровення: «А диявола, що зводив їх, повержено в озеро вогню і сірки, де – і звір і лжепророк; і мучитимуться день і ніч на віки вічні» (Одкр 20, 10, підкреслення моє – П.Г.); так само, він обходить слова Ісуса Христа з Євангелії від Матея: «Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мт 25, 41), а Притчу про багача і Лазаря (Лк 16, 19-31) тільки згадує, говорячи, що це алегорія, яка має на меті показати, що після смерті нічого не можна змінити. Однак, всяка алегорія (з гр.: іносказання) можлива тільки тоді, коли пряме зачення має сенс, тобто (стосовно цієї Притчі), ад є адом, муки є муками, ангели ангелами, понесли на лоно Авраама – значить понесли, втішається – значить втішається і т.д. Тільки тоді, визнавши це пряме значення, можна будувати подальші алегорії. Примітно, що автор (а значить – уся теологія АСД) підходить до Біблії вибірково: незручні цитати оминають10; там, де це вигідно, говорять про пряме значення (наприклад, Шестоднев: Бут 1, 1-31), а де невигідно – про алегорію. Судячи з ерудиції автора та зі знання ним біблійних текстів, його важко запідозрити в добросовісному незнанні та добрій волі: радше, читач зустрічається у цій книзі зі свідомим обманом. Показово, що найвище покарання для грішників, як його розуміють Адвентисти сьомого дня і «Свідки Єгови», – остаточне знищення – збігається з найвищим блаженством, що його Гіндуїзм і Буддизм обіцяють своїм праведникам...

Тенденційною є й інтерпретація ІІ Божої заповіді (с. 165): «Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що караю беззаконня батьків на дітях до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидять мене, і творю милосердя до тисячного покоління тим, хто люблять мене і бережуть заповіді мої» (Вих 20, 4-6). Автор, як і вся теологія АСД, прямо стосує цю заповідь до заборони зображень Бога та святих – ікон, статуй і т.д. Якби така інтерпретація була правдивою, то тоді Бог суперечив би Сам Собі, бо Він наказав Мойсеєві зробити золотих херувимів над Ковчегом Завіту (Вих 25, 18-20). Також і Соломон порушив би цю заповідь, бо він у храмі зробив херувимів (1 Цар 6, 23-35) та волів і левів (1 Цар 7, 25-29).

Насправді, Бог цією заповіддю забороняє виготовляти язичеських ідолів – зображення неіснуючих богів або бісівських сил.11 Про старозавітнє законничество Адвентистів сьомого дня – святкування ними суботи – написано багато. Я лише зауважу, що для адвентистів, як і для «Свідків Єгови», Воскресіння Христа не має ніякого значення: воно не займає жодного місця у їхній богословській системі, й автор, мабуть – зціпивши зуби – дуже неохоче наводить цитати з Нового Завіту, у яких згадується Воскресіння Христа. Така постава прямо суперечить вірі ранньої апостольської Церкви, для якої Воскресіння Христа було ключовою подією: «Коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша» (1 Кор 15, 14). Святкування суботи суперечить і практиці ранньої Церкви: перші християни збиралися на молитви й ламання хліба саме у перший день тижня. Це засвідчено у Діяннях апостолів та Першому посланні Апостола Павла до Корінтян: Ді 20, 7 («А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати»); та 1 Кор 16, 2 («Першого дня тижня кожний з вас хай відкладає в себе, збираючи, що може заощадити»). Ну і нарешті, інтерпретація VI Божої заповіді теж тенденційна (с. 168): виявляється, не прямі вбивці і абортмахери (показово, що автор зовсім мовчить про аборти та абортивні засоби – цей найбільший голокост всіх часів і народів), а священнослужителі християнських Церков є справжніми вбивцями... (див. статтю 161 ККУ). 

Підсумовуючи сказане: книга Бориса Краснікова «Оккупированная планета», не зважаючи на певні елементи креаціонізму й оглядову інформативність щодо наукових даних, що може бути корисним для читача, який не був з ними знайомий з інших джерел, не є посібником з наукового креаціонізму. Вона є сумішшю уфології, теорії палеоконтактів, прихованого матеріалізму та теології Адвентистів сьомого дня. З огляду на останнє, не є вона й християнською книгою. Але їй слід віддати належне: вона є викликом для християнських Церков та наукових структур – викликом дати серйозні й обґрунтовані богословські та наукові відповіді на ті запитання, які заторкнув у своїй книзі Борис Красніков.

Петро Гусак, Ph.D., к.ф.н.
Кафедра філософії
Український Католицький Університет

Борис Красніков «Оккупированная планета» (Вид. Основа: Київ, 2013. – 384 с.)

ПРИМІТКИ

1 Див.: http://www.youtube.com/watch?v=5e4oJ7Q1ZoY (29.07.2013).

2 Див.: http://www.youtube.com/watch?v=kL6FWTXFsKs (29.07.2013).

3 Їх автор теж хибно інтерпретує, говорячи, що Отець є з Них «головним», не пояснюючи, що це «главенство» Отця означає, що Він – Джерело, Начало [гр. Αρχη] для інших Осіб Пресвятої Тройці, а не «вищий». Твердженню автора, що у всіх священних текстах Отець згадується першим, суперечить 2 Кор 13, 13, де першим згадується Ісус Христос.

4 За іронією, назва сузір’я Оріон – з грецької міфології. Таке ім’я мав велетень-мисливець з Беотії, коханий Ео («ранішньої зорі», лат. Аврори), якого вбила Артеміда (лат. Діана) і перетворила в сузір’я. – Див.: И. Х. Дворецкий, Д. Н. Корольков. Латинско-русский словарь. – Госиздат иностранных и национальных словарей: Москва, 1949. – С. 619.

5 «Бо те, чого де-небудь і коли-небудь нема, є таким, чого могло б не бути ніде і ніколи». – св. Ансельм Кентерберійський, Прослогіон, відповідь монахові Ґауніло.

6 Про інші аспекти її творчості, див.: Богословские проблемы в «пророчествах» Елены Уайт – http://anti-adventism.ru/protiv-eresi/43-bogoslovskie-problemy-v-prorochestvakh.html (30.07.2013).  

7 Див. наприклад, ## 2115-2117 Катехизму Католицької Церкви. – Вид. Синоду єпископів УГКЦ: Львів 2002. – http://catechismus.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=95&Itemid=42 (30.07.2013).

8 Ст. 161 ККУ: «Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками – караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, – караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого». (Підкреслення мої – П.Г.).  

9 Хоча автор згадує про здобутки таких вчених, як Сер Джон Еклз, Чарльз Скотт Шерінґтон, В. Ф. Войно-Ясенецький, У. Пенфілд та інших (с. 179-188), які власне доводили відмінність нематеріального свідомого і свобідного «я» від матеріального мозку, то через «плазмовий забобон», взятий з теології АСД, автор спотворює їхні висновки і приписує властивості нематеріального центру свідомості – матерії у вигляді міфічного «плазмового тіла».

10 Ще один приклад: критикуючи відпущення гріхів священнослужителями християнських Церков (с. 275), автор свідомо обминає слова Ісуса Христа з Євангелії від Йоана: «І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас». Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Йо 20, 21-23).

11 Жодна християнська Церква, яка у своєму культі використовує ікони й священні зображення, не поклоняється їм як ідолам (як не поклонялися золотим та дерев’яним херувимам Мойсей і Соломон): ці зображення допомагають лише уприсутнювати зображених святих осіб. Непрямим доказом на користь використання ікон є нерукотворні зображення, які нам полишив наш Господь Ісус Христос у своєму Воскресінні – Туринська плащаниця та Плат з Манопелло: одне і друге зображення випалене воскресаючим Тілом Христа, яке пройшло крізь полотно.  

Читати далі...

У чому полягає різниця між Церквою і сектою?

Визначати відмінності між Церквою і сектою можна за багатьма параметрами. Не слід думати, що сектантство як явище релігійного життя з’явилося в останні часи. Уже в давнину існувало чимало сект, що протиставляли себе Церкві.  Незалежно від часу появи того чи іншого протестантського руху, можна виділити кілька важливих відмінностей Церкви від секти. Насамперед — це віровчення. Секти завжди акцентують увагу на відмінності свого учення від учення Церкви. Це характерний аргумент для адептів, які пропонують обґрунтування неприйняття Церкви в тому сенсі, що, мовляв, у православних віра неістинна, а ми, мовляв, “слідуємо Святому Письму”.

Проте наявним є сам факт множинності сект, які звинувачують Церкву у відході від євангельської віри. При цьому вони — секти — непримиренні одна стосовно іншої. Різноманітність їхніх релігійних поглядів призводить до зникнення такого важливого принципу віро-вчення, як традиція віри: “Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв” (1 Кор. 15: 3). У свою чергу відсутність традиції віри призводить до розхитування фундаментальних основ віровчення.

Улюблене переважною більшістю сектантів посилання на те, що вони керуються лише Святим Письмом, породжує питання розуміння священного тексту. Апостол Павел сказав: “Усе Писання богодухновенне” (2 Тим. 3: 16). А апостол Петро вказує: “ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення. Бо ніколи не було пророцтва з волі людської, а промовляли його святі Божі люди, яких просвіщав Дух Святий” (2 Пет. 1: 20–21). Очевидно, що Писання, натхненне Духом Святим, може бути зрозумілим тільки через просвітлення Ним же, що може відбутися лише в Церкві, яка є “Церква Бога Живого, стовп і утвердження істини” (1 Тим. 3: 15). Звичайно, належність до Церкви дає можливість через особисте вдосконалення досягти просвітлення Духом і розуміння Святого Письма.

У чому полягає різниця між Церквою і сектою?

Як же бути у випадку з позацерковним читанням Святого Письма? Складається комічна ситуація: купив Біблію у книжковій лавці і почав читати. Наприклад, скажімо, Петренко зрозумів по-своєму й організував петренківців, Сидоренко — по-своєму й організував сидоренківців, тощо. Спроба зрозуміти Писання поза контекстом благодатної традиції Церкви призводить до множинності тлумачень, а відповідно — множинності сповідань. І головне: відбувається нівелювання найважливішої умови розуміння Святого Письма — просвітлення Святим Духом і слідування традиції віри. Де гарантія вірного розуміння Святого Письма і збереження чистоти віри? Апостол Павел висловлює це у відомих словах: “Та коли б навіть ми, або Ангел з неба став благовіствувати вам не те, що ми вам благовіствували, нехай буде анафема” (Гал. 1: 8).

Ключовим у цьому тексті є вислів “проповідували ми”: все, що чують галати, повинно перепровірятися вірністю, відповідністю апостольській проповіді. А як це зробити, якщо немає традиції віри, якщо засновник секти тут перша ланка?! Вірністю якій проповіді повинні і можуть бути перевірені його слова? Звичайно, можна посилатися на те, що саме в їхній громаді Святе Письмо розуміється правильно, але сам факт дивної кількості таких заяв у історії християнства, відмінності розумінь, нескінченного дроблення сектантських рухів (саме з приводу вірності Святому Письму!) явно свідчить про суто людське походження сектантських рухів. У свою чергу сталість традиційної Церкви є доказом зворотного — вона справді стоїть “на основі Апостолів і пророків, маючи наріжним каменем Самого Іісуса Христа” (Єф. 2: 20).

Неабияке значення має життєвий нерв будь-якого сектантського руху — протиставлення. Воно завжди всупереч, на противагу. Це породжує ідею вибраності, елітарності. Більш того, агресивне відкидання поширюється не лише на Церкву, але і взагалі на все соціальне оточення. І якщо у Святому Письмі Господь і Апостоли на запитання політичні (див.: Мф. 22: 21) та юридичні (див.: Лк. 12: 13) прямих відповідей не давали, то сектантство дає радикальні відповіді у таких випадках: не служи, не ходи, не спілкуйся...

У результаті відбувається відчуження не тільки від традиційного християнського суспільства, але й від усього, що не є громадою: держави, сусідів, сім’ї. Втілюється в життя принцип розділення, глибокої неприязні, засудження; виникає бажання розриву соціальних зв’язків, що прямо суперечить вказівці апостола: “Кожний залишайся в тому званні, в якому був покликаний” (1 Кор. 7: 20). Таким чином, наявні відмінності Церкви та секти щодо збереження традиції апостольської віри, слідування євангельському духу в питаннях духовного і практичного характеру, наявність у Церкві одностайності в питаннях віри і моральності, й відсутність цього в адептів сектантських рухів (доказом чому — нескінченне їхнє дроблення і створення все нових і нових “церков”). Усе це породжує судження про чисто людське створення усіх сект, про що писав апостол: “Це люди, котрі відділяють себе (від єдності віри), душевні і не мають духа” (Іуд. 1: 19).

Ігумен Сильвестр (Стойчев),

Церковна православна газета, № 6 (280) березень 2011

Читати далі...

Сектанти спалили дитину, бо вважали її Антихристом

В Чилі члени релігійного культу спалили заживо немовля через три дні після його народження, вважаючи його дитиною Сатани. Як повідомляє The Daily Mail, ритуальне вбивство сталося в порту Вальпараїсо. Мати малюка – 25-річна Наталія Гуерра - була не проти вбивства і сама віддала своє дитя релігійній громаді на спалення. Жінка попередньо заклеїла рот малюку, щоб він не міг кричати під час ритуалу. Як повідомляє поліція, члени секти вірили, що новонароджений є Антихристом і дитиною Сатани. Тож вони поклали малюка на жертовник, провели ритуал викликання духів, а потім кинули дитя у багаття.

Вдалося з'ясувати, що у ритуалі спалення окрім матері брали участь ще 12 членів секти, який вдалося затримати. Наразі поліція розшукує лідера секти – Рамона Густаво Кастілло Гаете. Востаннє його бачили в Перу. Члени секти розповіли, що їхній духовний лідер поїхав по ліану Аяуаска – рослину з сильною галюциногенною дією, яку використовують шамани для спілкування з духами.

Читати далі...

На Гусятинщині язичники роблять з дітей відьом і чаклунів

Село Раштівці Гусятинського району, розташоване у мальовничих Медоборах, відомо не лише гостинними, працелюбними селянами. Раштівці – місце тривалого протистояння між віруючими місцевих християнських конфесій та неоязичницьким утворенням – Родовим Вогнищем Слов’янської Рідної Віри, яке декілька років самовільно будує тут власний Духовний центр, під орудою Волхвів подружжя Володимира та Елли-Лади Куровських. Причин для обурення місцевих жителів багато. Періодично воно перетворюється у справжні бойові дії, які порушують мирне життя громадян, створюють соціальне напруження в регіоні. Хто вони – ці «вогнищани», чому воюють проти всіх?

Родове вогнище – пояснює їхній офіційний літопис – це Духовний Всесвіт й Духовна Держава Русинів, яка повстала аби створити на основі українського, російського , білоруського та інших слов’янських народів великий й могутній Рід Русі». Мета створення «Духовної держави» - це не лише розуміння побудови єдиного з’єднання вірних у релігійній площині. Це цілком реальне намагання створення нової держави на території України.

Так у жовтні 2009 року до Президента України та всіх офіційних владних структур надійшов пакет документів за підписом «Божою Благодаттю Волхв Великого Князівства Руська Земля Титульного Суверенного Народу України Сварога Володимира Віталійовича. Він же Волхв РВ РПВ Володимир Куровський. В них повідомляється «Про створення та діяльність екстериторіального теократичного організаційно-правового утворення корінного народу України – Руська Земля Титульного Суверенного народу України.» Офісом новоствореної держави в документах вказано село Раштівці вулиця Центральна буд.245. Таким чином, Раштівці , попри все державне законодавства України перетворилося в столицю повстанців, такі собі «нью васюки».

На Гусятинщині язичники роблять з дітей відьом і чаклунів

В документах повідомляється про створення відповідних державних структур, а саме: правління, суду, дипломатичного корпусу, та інших… Було розроблено власний бюджет, система самозахисту і самозабезпечення. Нова влада надрукувала паспорти й почала надавати громадянство всім задіяним до загальної справи одновірцям. Тобто , на території України колом рідновірів-вогнищан організовано нове державне утворення, яке «повстало» проти волі багатомільйонного українського народу. Тим часом, на спірній території з місцевою християнською конфесією, в селі почалося будівництво трьох поверхового Міжнародного Духовного центру, в якому запрацювали декілька платних учбових закладів, самовизначених в ранг академій. Наприклад дитяча академія «Віда», яку створила і патронує Волхвиня Лада. Волхвиня Лада, «в миру» – Елла Вільгельмівна Якимів-Куровська дружина та поплічник у справах духовного лідера РВРПВ, Верховного Волхва України Володимира Куровського, веде активну роз’їзну пропаганду так званих слов’янських ведичних практик з власної подачі, пише книги про виховання і відновлення родових традицій, охоче дає інтерв’ю у ЗМІ.

У слов’янський міфології богиня Лада – богиня кохання. Волхвиня Лада – жриця любовної магії. Свою майстерність в галузі кохання, крім книг та ЗМІ, викладає в дитячий академії « Віда», яка була створена у 2009 році, разом з її ректором Оріяною Магур, фахівцем в галузі чарівництва сексуальної магії та любовних приворотів. Програма академії включає різноманітні елементи фольклору, магії , окультизму – дітей вчать виготовленню чаклунського зілля, вправам медитації, спілкуванню з деревами, рослинами та тваринами. Такого роду навчання нашпиговане регламентними молитвами, ритуальним шаманізмом, екстрасенсорною практикою, жорстким засвоєнням бойових мистецтв. Серед окультних практик заговори - привороти на кохання – небезпечний вид магії. Його застосування є пряма шкода особистості, насилля над людиною, він є каталізатором багатьох хвороб, соціальної деградації, засіб знищення сімейних відносин.

В результаті вдало виконаного ритуалу кардинально змінюється поведінка особи. Ознаками маніпуляції свідомістю потерпілого є депресія, апатія, зловживання алкоголем, наркотиками, немотивована агресія, втрата інтересу до життя, родини, розрив сімейних стосунків, доволі часто кінцевим результатом становиться суїцид – самогубство людини. Такого роду вплив на людину дає виключно негативний результат для обох його учасників, та недосвідчену людину, яка легковажно його задіяла при нагоді. Це добре відомо окультним вчителями, що розповсюджують таку злочинну науку серед неповнолітніх учнів, які за дитячими уподобаннями казкового світу мріють стати кіношними Гарі Потерами.

Викладачі академії – психологи та екстрасенси стверджують, що таким чином вони підготовлюють учнів до дорослого життя. Більшість юних чаклунів - діти самих рідновірів, але кількість неповнолітніх відвідувачів зростає. Останнім часом, сюди звозять дітей з інших регіонів України, Росії, Білорусії .Разом з цим зростає тривога за стан психічного здоров’я дітей завдяки небезпечним окультним втручанням в їхню свідомість. По суті, Раштівський учбовий комплекс: дитяча академія «Віда», разом з академіями «Родосвіт» та «Віровідання» - штампує відьмаків й відьом, чаклунів та екстрасенсів – бойовиків, легіонери якого будуть втілювати в життя ідею нового царства родинного підряду династії Куровських.

Священнослужителі різних конфесій вже давно б’ють у дзвони з цього приводу. За відгуками фахівців-релігіознавців Раштівське утворення рідновірів – вогнищан РВ РПВ має всі загальні ознаки тоталітарного, релігійного культу, несе в суспільство напруження, агресію й суперечки. Чи потрібна нам на Тернопільщині така релігійна структура, робити висновки нам ?...

Джерело: гусятин.com.ua  

Читати далі...