Пастирська праця сучасних священиків спрямована на успішне подолання цієї актуальної проблеми має базуватись на переконанні, що першочергова мета Церкви - це залучення молоді в життя церковної громади, їх участь у діяльності парафії , а також активна та постійна турбота пастиря про особисті, духовні й навіть матеріальні проблеми кожного з молодих парафіян.
Пам'ятаючи новозавітне вчення про те , що «віра без справ мертва є» [1] , священикам необхідно виконувати дидактичну, просвітницьку, наставницьку та в цілому пастирську роботу на благо молоді з живим і непідробним інтересом до їх повсякденного життя, проблем, особистих хвилювань і тривог.
Вони повинні створити для молоді безпечне середовище, яке буде прислухатися до їхніх проблем, співчувати або, принаймні, з повагою ставиться до їх мрій та поглядів на світ, в якому вони живуть.
Таким чином, молодь повинна відкрити для себе Церкву, як спільноту, засновану на любові, як своєрідну духовну майстерню, мета якої - пропонувати життя, принципово відмінне від життя всередині сучасного світу.
Молоді люди повинні відчувати парафію своїм рідним місцем, яке зміцнює та згуртовує своїх членів, чинячи опір відчуженню, яке несе соціальне середовище. Вони знайдуть можливість, пропоновану парафіяльним життям, вільно та нарівні з іншими, висловлювати свої погляди без будь-яких обмежень.
Як батьки по плоті ростять своїх дітей у дусі любові , яку вони виражають усіма можливими способами, щоб діти відчували себе в безпеці [ 2] , так і духовний батько повинен проявляти і словами і справами свою любов і величезний інтерес до всіх своїх духовних чад.
Коли священик своєю пастирською діяльністю показує своїм духовним чадам, що вони завжди перебувають у центрі його служіння, він змушує паству завжди відчувати свою присутність і не дає чадам відчувати себе забутими і шукати інші способи заповнення емоційної порожнечі .
Не будемо забувати про те, що почуття грають найважливішу роль в психічному житті підлітка та виражаються самим різним чином [ 3].
З одного боку підлітки хочуть триматися подалі від авансцени соціального життя, але з іншого - прагнуть спілкуватися із своїми однолітками, які переживають таку ж емоційну нестабільність і спрагу самовизначення . Вони відчувають необхідність у залученні інтересу оточуючих, на противагу своєму почуттю печалі та неповноцінності. Крім того, підлітки прагнуть до спілкування на обширному соціальному просторі, виявляючи тенденцію до відсторонення від батьківського прикладу, яро критикуючи батьків і всіляко заперечуючи їх авторитет . Вони проходять через вік, що характеризується яскраво вираженою екзистенціальною проблематикою, імпульсивністю, ідеалізацією міжособистісних відносин . Йдеться про складну і болісною роботу, коли підліток звертається до глибин свого внутрішнього світу і переоцінює свої взаємини з іншими людьми. Немов революціонер , він хоче змінити світ і заново побудувати його, згідно своїм ідеалізованим мріям і ідеям. Він хоче кричати, але відчуває себе самотнім і обмеженим традиційними нормами сучасного світу.
Той факт, що підлітки стають залежними від використання інтернету , ймовірно , зобов'язаний своєю появою їх прагненню до різного роду пошуків, які стають помилковими через скасування вікових цінностей, що керують сучасним світом . Можливо, нескінченне блукання в інтернет- просторі відбувається через розчарування, яке молодь відчуває від реального світу, що не відповідає їх високим запитам. Може бути, агресивна поведінка дітей в інтернеті, що виражається всіма можливими способами , є компенсацією за пережите ними відчуття небезпеки і нестабільності, яке створює сучасне суспільство. Не виключена й спроба підлітків вибудувати якесь нове співтовариство, що є наслідком кризи, яку в даний час переживає інститут сім'ї, а також руйнування законів дружби - явища, ідеалізованого підлітками .
 |
| Пастирство та проблеми інтернет-залежності молоді |
Наставник розумних овець Христових, пастир, наділений відповідальністю ввести молодих людей у парафіяльне життя церковної громади, всередині якої всі перераховані вище ознаки соціального життя знаходять або, принаймні, повинні знайти своє справжнє вираження. Коли подібні прагнення пастиря мають успіх, тоді, свідомо чи несвідомо, безлике інтернет- спілкування буде замінено у свідомості молоді общинним духом церкви. Коли підліток, який вірить у вікові й непорушні цінності, переконається в тому, що церковна громада - це розпростерті обійми , де знайдеться місце і для нього , він , ймовірно , буде почувати себе там у безпеці .
Коли дитина зрозуміє, що взаємовиручка, взаємна підтримка, безкорисливий інтерес, самовіддача, верховенство особистості, співпраця є тими силами, що згуртовують і забезпечують функціонування церковного суспільства, то не виключено, що вона відповість позитивно на його заклик.
Якщо підліток стане свідком того, як індивідуальність кожного члена Церкви стає джерелом натхнення і збагачення її життя, тоді він і сам відчує себе живим представником Церкви. Коли підліток усвідомить, що гріх кожного члена Церкви не призводить до повного і незворотного відлученню від тіла Христа, але являє собою початок духовної боротьби і вдосконалення, він і сам зможе вільно залишити всі свої тривоги і екзистенційні проблеми.
Завдяки діяльності парафії, як живого організму [4] , людина зможе знайти себе, знайти відповіді на усі питання, що її мучать. Саме і лише в Церкві вона зможе відновити свою соціалізацію, що очевидно, похитнулася, а також, виявити і застосувати власні творчі здібності.
У надрах Церкви підліткові буде дана можливість розвинути стабільні відносини з соціальним середовищем і пережити все те, що містить у собі справжнє спілкування з батьками, друзями та братами.
Бути може, що тоді, усвідомлено або неусвідомлено, зловживання участю в інтернет -спільнотах втратить своє значення в досягненні вищезазначених цілей, і одночасно підліток навчиться використовувати інтернет з користю. Звичайно, необхідною умовою для здійснення всього цього є відродження общинного духу церковного приходу . У разі якщо підліток приходить до висновку, що життя парафії зводиться лише до задоволення релігійного почуття людей і дотримання незрозумілого їм богослужбового уставу, цілком імовірно, що дитина буде висловлювати протест і відмовлятися від участі в такого роду парафіяльному житті .
Афанасіос Коліофутіс, викладач Богослів’я, Греція.
Посилання:
[1] Як. 2:17 .
[2] Для дітей характерна потреба бачити любов батьків, щоб відчувати захищеність і безпеку навколишнього їхнього середовища. Задоволення цієї потреби достатньо для формування у дітей внутрішньої моделі як самих себе, народжуючи відчуття самодостатності , самоповаги і впевненості у своїх силах , так і оточуючих людей , які розцінюються, як гідні довіри і симпатії . Див Μπαλογιάννης Σ . , Όπ . παρ . σ . 11 και Hannush J. M. , Becoming Good Parents : an Εxistential Journey , New York 2002 . С. 137.
[3] Μπαλογιάννης Σ . , Ψυχιατρική και Ποιμαντική Ψυχιατρική , Θεσσαλονίκη 1986 . С. 73 - 90 .
[4] π . Μεταλληνός Γ . , Ενορία : ο Χριστός εν τω μέσω ημών , Αθήνα 2006 . С. 51.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
