.jpg)
Показ дописів із міткою 1025. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою 1025. Показати всі дописи
понеділок, 28 липня 2014 р.
Київ відзначив 1026-річчя Хрещення Русі
понеділок, 23 вересня 2013 р.
Митрополит Макарій очолив свято яворівцям. Фото
Після спільної молитви у церкві, духівництво та вірні хресною ходою вирушили на центральну площу міста, де біля пам’ятника Тарасові Шевченку молебень за український народ спільно відслужили митрополит Львівський Макарій із благочинним Яворівського району УПЦ КП о. Володимиром Дадаком, благочинним Яворівського району УАПЦ о. Тарасієм Піджарком та священиками деканату. На знак вдячності нашому Пророкові за його полум’яне слово, що запалює серця українців любов’ю до своєї матері - України, учасники святкування поклали до підніжжя монумента великий кошик живих квітів у національних барвах. І знову рясний дощ благословив об’єднаний духом молитви й віри присутній люд.
Та, як мовить прислів’я, після дощу завжди буває веселка.
З кольоровою райдугою, що коронувала духовні святкування в Яворові, можна порівняти урочисту академію, яка відбулася у Народному домі «Сокіл». Сюди з’їхалися хори з автокефальних церков Нагачева, Черниляви, Мальчиць, Старого Яру, Чолгинь.
Декан о. Тарасій Піджарко, розпочавши академію історичною доповіддю, перекинув місток від княжої доби до сьогодення, від сивих століть до років прийдешніх, наголосивши, що попереду у кожного християна ще багато роботи, адже Господь чекає від нас нових щедрих плодів на користь Церкви і народу.
Вiд часiв Київської Русi до сьогодення виливається з переповненої любов’ю до Господа української душi натхненний спів. Споконвiчна побожнiсть нашого співочого народу виплекала багатющу в розмаїттi музичну культуру. І доки стоятиме свiт, ця небесна Пiсня не перерветься.
«Ми є родина у Христі» - таку глибоко символічну назву мала перша пісня у виконанні молодіжного хору церкви преп. Симеона Стовпника с. Нагачева, якою розпочався виступ духовних колективів. Її можна назвати гімном цьогорічних святкувань, які недільного дня зібрали людей з різних куточків Яворівщини в одній залі й з’єднали їх у велике родинне коло. «Із віри в Бога починається Вкраїна, із віри в Бога починається народ», - декламували ведучі Павло Кандяк, Тарас Бурда, Ірина Вотусь, Ірина Ледвій. Нагачівці представили увазі глядача літературно-музичну композицію «Жий, як Христос заповів» (солісти Т. Бурда, Н. Качмар, М. Жук, Н. Фульмес, Ю. Льода, М. Жила). Музичний супровід забезпечив Іван Гіщак, котрий завжди безвідмовно відгукується на прохання про творчу співпрацю.
Уже 12 років вони разом – нагачівські хористи і їхній регент Ярослава Кандяк. Скільки разом відспівали Літургій у храмі, провели свят, скільки разів гостили у сусідів і друзів по парафії! Тоді вони були діточками, тепер гарні юнаки й юнки, а дехто вже став дружиною, мамою.
З малого хлопчика співає у хорі Тарас Бурда, котрий цьогоріч вступив у духовну семінарію, а на святі проникливо заспівував пісню «Прости нам, Господи». Мальчицький хор так натхненно виконав «Херувимську пісню» та «Ой зійшла зоря над Почаєвом», що глядачі відчули себе присутніми у залі столичної філармонії. Такий спів змушує пiдняти очi вiд землi до неба. І велика заслуга у цьому регента Володимира Рибака, чий бас може бути окрасою найтитулованішого хору. А вишиті на різний узір сорочки мальчицьких хористів укотре засвідчили їхнє особливе трепетне ставлення до цієї гілочки народного мистецтва. Багатством вишиття вражає і церква вмч. Дмитрія с. Мальчиць.
З не меншим захопленням слухали глядачі й хор храму св. ап. Петра і Павла с. Черниляви (регент Любов Лелик). А найбільше до душі припала пісня «Я краплинка твоя», яку заспівували чотири юні солісточки: Марійка Фітель, Уляна Хархаліс, Ірина Турко й Ліля Пагутяк. Церковні хори храму Покрови Пресвятої Богородиці с. Старий Яр (регент Михайло Мілянець) та св. вмч. Євстафія Плакиди с. Чолгинь (регент Тетяна Юрас) гарно співали не тільки зі сцени РНД «Сокіл», а й під час хресної ходи та молебню біля пам’ятника Тарасові Шевченку, так ніби кожен учасник хору – не учитель, медик, бібліотекар чи простий трудівник села, а професійний виконавець.
Виступ кожного хору – це заквітчана співом, вишиттям та любов’ю до України сторінка, вписана у літопис історії Церкви. (Нагадаємо, що такі спільні святкування в Яворові відбуваються вже вдруге. П’ять років тому вірні церков УАПЦ району разом зі священиками відзначали 1020-ліття Хрещення Руси).
Фінальна частина святкування – привітання та нагородження. До громади з вітальним словом звернулися керівники району та міста: Микола Романюк, Іван Карпа, Роман Кураш, Степан Венгерак.
У свою чергу, Владика нагородив цих достойників ювілейними відзнаками з нагоди 1025-річчя Хрещення Руси-України, а також отця-декана Тарасія Піджарка та священиків деканату: о. Володимира Кобзяка (м. Яворів), о. Ярослава Яворського (с. Чолгині), о. Ігоря Мариняка (с. Чернилява), о. Михайла Кравчика (с. Мальчиці), о. Миколу Мартина (с. Семирівка), о. Руслана Купціва (с. Новини), котрі, за словами митрополита, «вміють і Господу служити, і Слово Боже голосити, і з людьми у мирі жити».
Ювілейних нагород цього дня архієрей удостоїв і їмостей, що було для них приємною несподіванкою: Марію Піджарко, Марію Кобзяк, Надію Яворську, Лесю Мариняк, Мирославу Кравчик, Руслану Мартин, Марію Купців.
Ювілейною грамотою від Владики нагороджений отець-декан Володимир Дадак, керівник районного відділу культури Володимир Балух, директорка Народного дому «Сокіл» Любов Духнич, регенти хорів. А на згадку про яворовий край від керівництва району митрополит Макарій отримав у подарунок копію образа Лісківської Божої Матері.
Олена БУТКО.
неділя, 15 вересня 2013 р.
Урочистості в Львівській єпархії показали єдність УАПЦ
25 серпня 2013 року, в рамках святкування 1025-ліття хрещення Руси-України, Львівською єпархією у Львові було організовано ряд важливих заходів.
О 10 годині ранку в церкві на честь святих рівноапостольних Володимира та Ольги місті Винники, що поряд зі Львовом, церковним дзвоном, квітами та короваєм зустрічали віруючі свого Предстоятеля, Блаженнійшого Мефодія, митрополита Київського і всієї України, який прибув до Львова на урочистості на запрошення керуючого Львівською єпархією митрополита Макарія, а настоятель храму митрофорний протоієрей Василь Петрик підніс Блаженнійшому хрест та виголосив вітальне слово.
Предстоятель УАПЦ звернувся до парафіян із змістовною проповіддю про хрещення Київської Русі та історичне значення цієї події для України. Потім було звершено святкову Божественну літургію, яку очолив митрополит Мефодій.
Спільно із Блаженнійшим служили – митрополит Галицький Андрій, митрополит Львівський Макарій, архієпископ Житомирський і Поліський Володимир, єпископ Харківський і Полтавський Афанасій, єпископ Чернівецький і Кіцманський Герман, єпископ Тернопільський і Червоногородський Мстислав та священнослужителі Львівської єпархії. Після прочитання Євангелії, з благословення Предстоятеля, проповідь виголосив єпископ Мстислав.
Велика кількість присутніх причастилися святих Христових Таїн.
За ревну працю на духовній ниві та активну участь у житті парафії настоятеля храму, жертводавців та парафіян було нагороджено церковними нагородами УАПЦ.
Після Божественної літургії в храмі м. Винники святкові заходи продовжилися у Львові освяченням нового чотириповерхового приміщення єпархіального управління, в якому розташована також і Львівська духовна семінарія. Чин освячення очолив Предстоятель УАПЦ у співслужінні архієреїв та кліру. За великий вклад у розбудову Львівської єпархії та з нагоди 1025-ліття хрещення Руси-України Блаженнійший Мефодій, митрополит Київський і всієї України, нагородив митрополита Львівського Макарія церковним орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого.
Завершилися урочистості святковою Академією у Львівському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької, в якій взяв участь і виступив із словом про значення хрещення Київської Русі в історії та у формуванні українців як нації в європейському просторі Предстоятель Церкви.
На початку Академії митрофорний протоієрей Ігор Поливко виступив із змістовною доповіддю на тему хрещення Руси-України, після чого церковні хори Львівської єпархії порадували понад шістсот присутніх на урочистостях у театрі чудовим виконанням духовних пісень.
Під час концерту Предстоятель УАПЦ, Блаженнійший Мефодій, митрополит Київський і всієї України, та митрополит Львівський Макарій вручили церковні відзнаки жертводавцям та кліру єпархії. Завершила святковий концерт хорова капела «Дударики». Під час урочистої Академії з вітальним словом до Предстоятеля, архієреїв та присутніх звернувся мер Львова Андрій Садовий, якому митрополит Макарій вручив церковну нагороду – ювілейний орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого.
За оцінкою всіх, хто брав участь в урочистостях у Львівській єпархії УАПЦ, святкування 1025-ліття хрещення Руси-України було організовано й проведено на високому рівні і стало знаковим у подальшому житті УАПЦ. Ці урочистості, а також святкова Божественна літургія, що відбулася 28 липня у Київі, та святкування ювілею хрещення Руси-України й 10-річчя відродження Свято-Преображенського чоловічого монастиря в Івано-Франківській єпархії, показали згуртованість віруючих і єдність Української Автокефальної Православної Церкви.
понеділок, 2 вересня 2013 р.
Хресний похід по Яворову очолив митрополит Макарій
У неділю, 1 вересня, в Яворові відбулися ювілейні заходи, приурочені святкуванню 1025-річчя Хрещення Київської Русі-України, на які прибув митрополит Львівський УАПЦ Макарій. -Про це повідомив власкор IA ZIK.
Владику християни зустріли хлібом-сіллю, а його шлях до церкви Ікони Почаївської Божої Матері міста Яворова діти осипали пелюстками троянд.
Спочатку було відправлено Подячний молебень за участі Митрополита Макарія, отця-декана Тараса, отця-настоятеля, протоієрея Володимира, а також собору священиків.
Серед почесних гостей цього духовного свята був міський голова Яворова Степан Венгерак.
Відтак, вулицею Святоюрською сотні християн, переважна більшість яких була у вишиванках, подалися Хресним походом до чільної площі Ринок, де постав пам’ятник Тарасові Шевченкові. Поклавши розкішний кошик синьо-жовтих квітів до монументу Великому Кобзарю, громада дружно помолилася за український народ.
Завершилися урочистості в районному Народному домі «Сокіл» м. Яворова святочною академією, присвяченою 1025-річчю Хрещення Київської Русі-України, яку духовним співом оздобили церковні хори Яворівського деканату УАПЦ.
неділя, 18 серпня 2013 р.
1025-ту Річницю відзначили й греко-католики. Відео
1025-ту Річницю Хрещення Русі відзначають у столиці українські греко-католики.
Так само, як і православні та римо-католики, молебень правили на Володимирській гірці біля підніжжя пам’ятника Святому Рівноапостольному Князю Володимиру. Очолив його Голова греко-католицької церкви блаженніший Святослав Шевчук. Відео 5 каналу.
четвер, 8 серпня 2013 р.
НГ: Пильнуючи братів своїх
Московський Патріархат примушують до ролі гаранта "російського світу" в Україні, - пишуть Владислав Мальцев та Анатолій Хливной в російській Независимой газете.
Некруглий ювілей дніпровської хрещальної купелі став приводом для масштабного десанту в Київ Предстоятелів цілого ряду Православних Церков, супроводжуваних президентом Володимиром Путіним. "Ми повернулися з Москви", - дивно обмовився в слові на урочистій літургії на Володимирській гірці 27 липня Патріарх Кирил. Як правило, повертаються до себе додому ...
Політичний аспект консолідованого візиту високих гостей із Москви, судячи з усього, відзначив і президент України Віктор Янукович. "Ми не допустимо використання Церков і релігійних організацій деякими політичними силами у своїх вузьких інтересах, - заявив він у промові на відкритті урочистостей 26 липня під палаці Україна. - Це стосується також і закордонних центрів, які через релігійні організації іноді прагнуть впливати на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Адже йдеться про питання національної безпеки держави ". Цілком імовірно, що мова йшла про Української Православної Церкви Московського Патріархату (УПЦ МП), чиї ієрархи днем пізніше на зустрічі з Путіним були нагороджені державними нагородами Росії.
Некруглий ювілей дніпровської хрещальної купелі став приводом для масштабного десанту в Київ Предстоятелів цілого ряду Православних Церков, супроводжуваних президентом Володимиром Путіним. "Ми повернулися з Москви", - дивно обмовився в слові на урочистій літургії на Володимирській гірці 27 липня Патріарх Кирил. Як правило, повертаються до себе додому ...
Політичний аспект консолідованого візиту високих гостей із Москви, судячи з усього, відзначив і президент України Віктор Янукович. "Ми не допустимо використання Церков і релігійних організацій деякими політичними силами у своїх вузьких інтересах, - заявив він у промові на відкритті урочистостей 26 липня під палаці Україна. - Це стосується також і закордонних центрів, які через релігійні організації іноді прагнуть впливати на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Адже йдеться про питання національної безпеки держави ". Цілком імовірно, що мова йшла про Української Православної Церкви Московського Патріархату (УПЦ МП), чиї ієрархи днем пізніше на зустрічі з Путіним були нагороджені державними нагородами Росії.
Політичний аспект консолідованого візиту високих гостей із Москви, судячи з усього, відзначив і президент України Віктор Янукович. "Ми не допустимо використання Церков і релігійних організацій деякими політичними силами у своїх вузьких інтересах, - заявив він у промові на відкритті урочистостей 26 липня під палаці Україна. - Це стосується також і закордонних центрів, які через релігійні організації іноді прагнуть впливати на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Адже йдеться про питання національної безпеки держави ". Цілком імовірно, що мова йшла про Української Православної Церкви Московського Патріархату (УПЦ МП), чиї ієрархи днем пізніше на зустрічі з Путіним були нагороджені державними нагородами Росії.
 |
| НГ: Пильнуючи братів своїх |
Втім, про неприховану ставку російського лідера на Руську Церкву можна було дізнатися ще за тиждень до урочистостей, коли телеканал "Росія-1" показав фільм голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату митрополита Волоколамського Іларіона (Алфєєва) Друге хрещення Русі. Чи не найголовнішим "запрошеним експертом" фільму виявився Путін, який впевнено розмірковувам про життя Церкви в радянський час і в наші дні. Президент зробив і ряд сенсаційних заяв - про те, що він був таємно хрещений і що гоніння на Церкву "його теж торкнулися", що історичне об'єднання РПЦ та РПЦЗ в 2007 році відбулося "за його ініціативою". Остання заява як би підтверджувалося кадрами, де поруч з підписувачем Акту про канонічне спілкування Патріархом Алексієм II і Митрополитом Лавром (Шкурли) камера крупно вихоплює Путіна, який стоїть поруч із суворим виразом обличчя, немов наглядає за Першоієрархами двох гілок Російської Церкви. Роль такого, аналогічного статусу "глави Церкви" у російських імператорів XVIII-XX століть, можливо, припала Путіну до душі. Тим більше, що охоплення єпархій РПЦ дозволяє контролювати чи не всю територію, яка колись входила до складу Російської імперії. "Значення (Русской. - НГР) Церкви виходить за межі сьогоднішньої Російської Федерації, - говорить наприкінці фільму глава російської держави. - Вона допомагає нам налагодити хороші відносини з народами інших країн, перш за все, звичайно, мова йде про пострадянський простір". "В основі і російської нації, і російського централізованої держави лежать єдині духовні цінності, які об'єднували всю цю велику європейську територію, на якій сьогодні розташовуються і Росія, і Україна, і Білорусь, - додав він. - Це єдиний наш духовний, ціннісний простір, і це дуже серйозний фактор об'єднання народу ". На зустрічі 25 липня в Москві з Патріархом Кирилом і прибулими до Москви Предстоятелями Помісних Православних Церков Путін заявив: "Важливо, що на новому рівні розвиваються державно-церковні відносини. Ми виступаємо як справжні партнери і як співпрацівники у вирішенні найбільш актуальних внутрішніх і міжнародних завдань, в розвитку спільних починань на благо нашої Вітчизни ".
Особливий інтерес викликають формулювання, які зачитував диктор фільму на державному телеканалі: "Головною своєю справою Патріарх Кирило вважає збирання Святої Русі та зміцнення тієї духовної єдності, яка всередині Руської Церкви згуртовує різні народи". Схоже скоріше на формулювання завдань з боку. І далі - відразу про Україну: "З милості Божої (sic! - НГР), спроби зруйнувати або радикально перекроїти наш спільний цивілізаційний простір не досягли мети". Загрозою цьому "спільному цивілізаційному простору" Київський Патріархат став завдяки творцям фільму та гранично негативним формулюванням. "За це діяння (проголошення в 1992 році автокефалії Української Церкви. -" НГР ") Філарет був відданий анафемі", - зачитував текст диктор. Далі він говорить, що "в Рівному розкольники захопили кафедральний собор, і православні змушені були тулитися в підвалі". Виходить, що, на думку авторів "Другого хрещення Русі", Київський Патріархат - і не православний навіть? Це звучить різкіше, ніж офіційна думка Православних Церков, які вважають Церкву Філарета "неканонічною", але не єретичною.
Особливий інтерес викликають формулювання, які зачитував диктор фільму на державному телеканалі: "Головною своєю справою Патріарх Кирило вважає збирання Святої Русі та зміцнення тієї духовної єдності, яка всередині Руської Церкви згуртовує різні народи". Схоже скоріше на формулювання завдань з боку. І далі - відразу про Україну: "З милості Божої (sic! - НГР), спроби зруйнувати або радикально перекроїти наш спільний цивілізаційний простір не досягли мети". Загрозою цьому "спільному цивілізаційному простору" Київський Патріархат став завдяки творцям фільму та гранично негативним формулюванням. "За це діяння (проголошення в 1992 році автокефалії Української Церкви. -" НГР ") Філарет був відданий анафемі", - зачитував текст диктор. Далі він говорить, що "в Рівному розкольники захопили кафедральний собор, і православні змушені були тулитися в підвалі". Виходить, що, на думку авторів "Другого хрещення Русі", Київський Патріархат - і не православний навіть? Це звучить різкіше, ніж офіційна думка Православних Церков, які вважають Церкву Філарета "неканонічною", але не єретичною.
Крім викриттів "звірств радянського режиму", які нібито репресувати 100 млн. (!) православних, і викриттів українських "розкольників", фільм містив і кадри про щасливе життя православних в сучасній Росії. Повна свобода віри, Wi-Fi та величезні плазмові екрани в семінаріях і православних центрах ... Навіть натяки на те, що священики викладають у школах основи православ'я. Так, слова диктора "Сегодня" Основи православної культури "викладаються в школах" були накладені на відеоряд, де священик, стоячи перед грифельною дошкою, диригує хором учнів у шкільній формі. (Лише переглянувши фільм повністю, в іншій його частині можна було побачити того ж священика, виявляється, що викладає в православній школі при храмі в Мінську.) Далі випускниця Смоленської духовної семінарії заявляла на камеру: "Після закінчення семінарії я планую викладати в школі" Основи православної культури ". Буду вчителем, буду вчити дітей". Путін дійсно обіцяв допустити священиків РПЦ викладати ОПК у школах в лютому 2012 року на публічній зустрічі з лідерами релігійних організацій Росії, прагнучи домогтися популярності у віруючих країни. Обіцянку не виконали, і православним в Росії це добре відомо. Значить, адресатом цих милостивих віртуальних картин була зарубіжна аудиторія. Судячи з усього, відразу ж за цим візитом Путіна - українська. Православні кола цієї країни, включаючи приналежного - і слухаючого їх! - вірного парафіянина УПЦ МП Віктора Януковича. Його прихід до влади в 2010 році багато хто в Україні - хто з прихованою надією, хтось зі страхом - пов'язував із подальшим знищенням "розколу" на користь канонічної Церкви. Однак, вчинивши декілька подібних кроків (Київський Патріархат скаржився на примус його парафій з боку влади до переходу в УПЦ МП), далі президент України усвідомив, що перспектива монополії духовної влади Московського Патріархату в чому і його позбавляє самостійності як політика, адже українське суспільство куди релігійніше російського, і Церкви тут мають не номінальну, а цілком реальну опору в суспільстві.
"Ще раз підкреслюю, - сказав Янукович, виступаючи 26 липня під палаці Україна, - для держави всі Церкви і релігійні організації є рівними". Це свого роду відповідь на висловлену у фільмі Друге хрещення Русі декларацію нової ідеології російської влади: "Одна Церква, одна віра". Поки ще без, як звучало колись в подібній фразі, "єдиної держави" і "єдиного вождя". Але про єдиний Митний союз, в який закликають Україну, і почав відразу ж мову Путін, який приїхав до Києва. Після короткої, по суті, протокольної 15-хвилинної зустрічі з Януковичем президент Росії відбув на конференцію "Православно-слов'янські цінності - основа цивілізаційного вибору України", де прямо заявив: "Сьогодні йде дуже напружена конкурентна боротьба на світових ринках. Упевнений, що переважна більшість присутніх тут розуміє, що, тільки об'єднуючи зусилля (в рамках Митного союзу. - НГР), ми можемо бути конкурентоспроможними і виграти в цій досить жорсткій боротьбі ".
Прагнучи врівноважити статусність прибулих до Києва з Патріархом Кирилом Предстоятелів цілого ряду Православних Церков, Янукович почав робити жести у бік Філарета, чия Церква лише втричі поступається УПЦ МП за кількістю місцевих релігійних організацій в Україні (4702 проти 12895 за станом на січень 2013 року).
Так, президент сказав 26 липня в виступі, що прийняття християнства в 988 році мало місце в Українській Русі. Це екзотичне для нас формулювання є офіційним для Київського Патріархату, у всіх документах якого мова йде про святкування 1000-річчя хрещення саме України-Русі. "Ще один факт був не всіма помічений, - зазначає український релігієзнавець Андрій Юраш. - 28 липня, у день святого Володимира (до цієї церковної дати приурочено святкування Хрещення Русі. -" НГР "), Перший канал Національного телебачення організовував прямі трансляції... Коли паралельно почалося богослужіння у Києво-Печерській лаврі (що належить до Московського Патріархату. - "НГР") і у Володимирському соборі Київського Патріархату, то пряма трансляція о 10 годині була саме з Володимирського собору. А трансляція з Києво-Печерської лаври йшла із записом у 12 годин, при тому вона була скорочена, фактично повністю був вирізаний кінець і не повністю були дані виступу навіть Патріарха Кирила ".
Прагнучи врівноважити статусність прибулих до Києва з Патріархом Кирилом Предстоятелів цілого ряду Православних Церков, Янукович почав робити жести у бік Філарета, чия Церква лише втричі поступається УПЦ МП за кількістю місцевих релігійних організацій в Україні (4702 проти 12895 за станом на січень 2013 року).
Так, президент сказав 26 липня в виступі, що прийняття християнства в 988 році мало місце в Українській Русі. Це екзотичне для нас формулювання є офіційним для Київського Патріархату, у всіх документах якого мова йде про святкування 1000-річчя хрещення саме України-Русі. "Ще один факт був не всіма помічений, - зазначає український релігієзнавець Андрій Юраш. - 28 липня, у день святого Володимира (до цієї церковної дати приурочено святкування Хрещення Русі. -" НГР "), Перший канал Національного телебачення організовував прямі трансляції... Коли паралельно почалося богослужіння у Києво-Печерській лаврі (що належить до Московського Патріархату. - "НГР") і у Володимирському соборі Київського Патріархату, то пряма трансляція о 10 годині була саме з Володимирського собору. А трансляція з Києво-Печерської лаври йшла із записом у 12 годин, при тому вона була скорочена, фактично повністю був вирізаний кінець і не повністю були дані виступу навіть Патріарха Кирила ".
Але найгірше для Москви виявилося те, що її максимально негативні оцінки "розкольників" - мовляв, як з такими можна навіть спілкуватися! - відмовилися слухати навіть у священноначалія Української Православної Церкви Московського Патріархату. 26 липня на присвяченій 1025-річчю Хрещення Русі виставці Велике та Величне, що проходила в київській галереї Мистецький арсенал, зустрілися і урочисто поцілувалися перед камерами Предстоятелі двох Українських Церков - Патріарх Київський Філарет (Денисенко) і Митрополит Київський Володимир (Сабодан). Як сказав журналістам після цієї історичної для православних віруючих України зустрічі Філарет: "Ми вже не ворогуємо. Ці поцілунки - ознака майбутнього об'єднання. Пройде час, і ми так будемо вітати один одного, служити за одним престолом і належати до однієї української Церкви". Днем пізніше на офіційному сайті Київського Патріархату з'явилося російською (при тому що практично всі публікації сайту - українською) заява його Священного Синоду, що критикував спроби "сприяти втіленню через урочисті заходи ідей Третього Риму - зарозумілої і нечестивої теорії, яка прагне підмінити єдність у Христі єдністю під владою Московського престолу ".
Не сталося те, що швидше за все очікувалося в ювілей Хрещення Русі, масового покаяння і повернення в Московський Патріархат віруючих і священнослужителів з числа "розкольників". "Канонічного притулку" попросив один-єдиний прихід Київського Патріархату - Преподобних Антонія і Феодосія Печерських у місті Василькові Київської області, - чий відкритий лист до Патріарха Кирила було оприлюднено вранці 29 липня в проросійських ЗМІ. Але, як повідомляє сайт Київського Патріархату, 31 липня в цьому храмі було здійснене богослужіння, на якому єпископ Васильківського Київського Патріархату Максим (Поштовий) співслужив поблагословивший публікацію вищезгаданого листа протоієрей Олексій Єфімов. Інакше кажучи, бунтівна громада швидко примирилася зі своїм архієреєм.
Не сталося те, що швидше за все очікувалося в ювілей Хрещення Русі, масового покаяння і повернення в Московський Патріархат віруючих і священнослужителів з числа "розкольників". "Канонічного притулку" попросив один-єдиний прихід Київського Патріархату - Преподобних Антонія і Феодосія Печерських у місті Василькові Київської області, - чий відкритий лист до Патріарха Кирила було оприлюднено вранці 29 липня в проросійських ЗМІ. Але, як повідомляє сайт Київського Патріархату, 31 липня в цьому храмі було здійснене богослужіння, на якому єпископ Васильківського Київського Патріархату Максим (Поштовий) співслужив поблагословивший публікацію вищезгаданого листа протоієрей Олексій Єфімов. Інакше кажучи, бунтівна громада швидко примирилася зі своїм архієреєм.
Це і не дивно. Як уїдливо зауважив Патріарх Філарет 28 липня на Володимирській гірці: "Вчора на цьому місці було звершено молебень Московського Патріархату для вельмишановних державних діячів і чиновників, а сьогодні Київський Патріархат звершив молебень для українського народу". Дійсно, дістатися до богослужіння, яке велося 27 липня Патріархом Кирилом, було надскладно - всі підходи і навіть довколишні вулиці були перекриті залізними щитами і ОМОНом. Голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП протоієрей Георгій Коваленко напередодні прямо закликав усіх віруючих не ходити на молебень, а дивитися його вдома по телевізору. І вранці 27 липня, прибувши на своєму літерному поїзді в Київ, Предстоятель Руської Церкви навіть не глянув на присутніх для його зустрічі віруючих і швидко проїхав у свій лімузин.
Управу на керівництво Української Православної Церкви знайшли швидко. 2 серпня журналіст Василь Анісімов, який виступає в якості глави прес-служби УПЦ МП, заявив Радіо "Радонеж", що ніякого взаємного поцілунку Предстоятелів двох Церков і не було. За його словами, Філарет - "відомий майстер провокаційних раптових цілувань: хто де з великих тільки зазівається, він тут же перед фотокамерою уп'ється в нього поцілунком". "Минулого року гола феменша підстерігає Патріарха Кирила в аеропорту, а цього разу - анафема підкараулив Блаженнішого Володимира на виставці в" Арсеналі ", - вважає глава прес-служби УПЦ МП. - У" Борисполі "зуміли кощунницю відігнати, а тут розгубилися" . Однак на відео зустрічі Філарета і Володимира видно зовсім інше - два ієрархи, посміхаючись один одному, неспішно триразово цілують один одного в щоки. Але сама по собі прес-служба УПЦ МП, як уже не раз обговорювалося в українських ЗМІ, - структура досить дивна, чиї повноваження не цілком зрозумілі, адже зв'язками з медіа в Церкві повинен займатися її Інформаційно-просвітницький відділ. Судячи з усього, ця структура була колись нав'язана митрополиту Володимиру з Москви і від якої він і не може сам позбутися без скандалу.
5 серпня українське інформагентство Вести повідомило з посиланням на своє джерело в Києво-Печерській лаврі, що у відставку змушений був подати - формально у зв'язку зі скандалом з викраденням двох черниць цієї лаври - секретар митрополита Володимира архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський, вікарій Київської митрополії Олександр (Драбинко). Його, який має славу глави "автокефальної" групи в єпископаті УПЦ МП, вже не раз намагалися змістити проросійськи налаштовані ієрархи, але це їм не вдавалося через наполегливий опір митрополита Володимира, який заявляв про свою безумовну довіру Драбинко (останній раз так було 11 липня) . На цей раз, мабуть, Москві вдалося "дотиснути" київського владику.
Управу на керівництво Української Православної Церкви знайшли швидко. 2 серпня журналіст Василь Анісімов, який виступає в якості глави прес-служби УПЦ МП, заявив Радіо "Радонеж", що ніякого взаємного поцілунку Предстоятелів двох Церков і не було. За його словами, Філарет - "відомий майстер провокаційних раптових цілувань: хто де з великих тільки зазівається, він тут же перед фотокамерою уп'ється в нього поцілунком". "Минулого року гола феменша підстерігає Патріарха Кирила в аеропорту, а цього разу - анафема підкараулив Блаженнішого Володимира на виставці в" Арсеналі ", - вважає глава прес-служби УПЦ МП. - У" Борисполі "зуміли кощунницю відігнати, а тут розгубилися" . Однак на відео зустрічі Філарета і Володимира видно зовсім інше - два ієрархи, посміхаючись один одному, неспішно триразово цілують один одного в щоки. Але сама по собі прес-служба УПЦ МП, як уже не раз обговорювалося в українських ЗМІ, - структура досить дивна, чиї повноваження не цілком зрозумілі, адже зв'язками з медіа в Церкві повинен займатися її Інформаційно-просвітницький відділ. Судячи з усього, ця структура була колись нав'язана митрополиту Володимиру з Москви і від якої він і не може сам позбутися без скандалу.
5 серпня українське інформагентство Вести повідомило з посиланням на своє джерело в Києво-Печерській лаврі, що у відставку змушений був подати - формально у зв'язку зі скандалом з викраденням двох черниць цієї лаври - секретар митрополита Володимира архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський, вікарій Київської митрополії Олександр (Драбинко). Його, який має славу глави "автокефальної" групи в єпископаті УПЦ МП, вже не раз намагалися змістити проросійськи налаштовані ієрархи, але це їм не вдавалося через наполегливий опір митрополита Володимира, який заявляв про свою безумовну довіру Драбинко (останній раз так було 11 липня) . На цей раз, мабуть, Москві вдалося "дотиснути" київського владику.
субота, 27 липня 2013 р.
Послання Всесвятійшого Патріарха Варфоломія українцям
Ваші Високоповажності, політичнi та церковнi провідники православного народу України, улюбленi і дорогi православнi віруючi!
Свята Матір-Церква Вселенський Патріархат з великою радістю дізналася про ваше спільне рішення святкування 1025-ліття з дня Хрещення ваших предків. Бо, дійсно, прийняття християнської віри народом України стало важливою подією в історії, через яку вони приєдналися до Тіла Христового і ввійшли в спільноту християнских церков Європи.
Згадуючи цю подію, для нас є важливим згадати посланців святого Володимира, які пізнали славу Божу через рукотворний храм Святої Софії в Константинополі.
A також міссіонерів євангелістів православної віри з Константинополя і просвітителів слов'ян святих Кирила і Мефодія, а також освітнє та культурне служіння через проповідь, навчання і святість та переклад багатьох літургічних, церковних та інших книг на слов’янську мову. Завдяки їх роботі, безцінні скарби Православ’я були передані з Константинополя всьому слов’янському світу, а особливо Україні.
A також міссіонерів євангелістів православної віри з Константинополя і просвітителів слов'ян святих Кирила і Мефодія, а також освітнє та культурне служіння через проповідь, навчання і святість та переклад багатьох літургічних, церковних та інших книг на слов’янську мову. Завдяки їх роботі, безцінні скарби Православ’я були передані з Константинополя всьому слов’янському світу, а особливо Україні.
У той же час, Матір-Церква Константинополя через своїх постійних посланців під своєю юрисдикцією і пастирським піклуванням до 17 століття, посилала освічених ієрархів та духовенство і мирян, які відзначалися інтелектуальними, науковими і творчими талантами - посприяла унікальному та універсальному служінню і знанню, духовному і ширшому служінню для організації церковного життя, а також будівництву багатьох священних храмів, їх іконографії, культивуючи православний етнос, впродовж століть зміцнюючи єдність українського народу та його православну ідентичність, в результаті чого Київ став духовним центром християнства в цьому великому регіоні Східної Європи.
Таким чином, Вселенський Патріархат зробив внесок в прогрес вашої Церкви і нації, в той час як християнська віра покращила духовне та соціальне життя вашого народу, вкладаючи щедро в його розвиток і поступ. Ми раді, що цей великий внесок християнської віри в процвітання вашої країни є по праву визнаний. Після християнізації вашої землі, українська нація збагатилася великою кількістю святих, які мають світовий авторитет і визнання, та постійно моляться за український народ і весь світ, випрошуючи благодать та благословення Господнє, відвертаючи неприємності і скорботи протягом століть. Святі кожної землі є справжніми заступниками, а їхні молитви є особливо помічними, особливо, коли люди та народ звертаються до них за допомогою. Сьогоднішні люди оцінюють за секулярними критеріями, судячи силу націй на основі економічних даних або інших факторів мирської влади. Однак, тим самим, вони не звертають увагу на силу Господню, яку святі вимолюють від імені віруючих. Божа сила часто невидима, приходить як благотворне дихання або як легкий вітер і саме томy, вона не сприймається людьми, що живуть під шум сучасних подій і заклопотаності, хоча вона, безумовно, призводить до Воскресіння.
Дуже чудово і зразково, що ваша нація вирішила в унісон з її цивільними і церковними лідерами, відсвяткувати цю річницю Хрещення ваших попередників, що демонструє важливість та є характерною ознакою вашої приналежності до християнської віри та Православної Церкви як невід'ємного фактору, який зберігає єдність народу, а також є відображенням джерел, з яких він завжди черпає натхнення. Велике значення, яке ви всі надаєте цій духовній події, також показує усвідомлення необхідності повернутися до цих джерел, як свідчення повного церковного оновлення в Україні.
Дійсно, якщо в минулому зроблено все можливе, щоб забути анахронізм "привиду" релігії, ті, хто залишилися вірними українській землі - живилися аскетичним потом і сльозами разом з кров'ю мучеників у важкі часи для Церкви - показали, що християнська віра є сильна і продовжує існувати сьогодні завдяки їхній жертовності, завойовуючи серця людей в обох, політичній та інтелектуальній сферах. Церква слідує за її Лідером, який прийшов, як переможець, щоб бути переможцем. (Див. Одкр 6:2) Вона не захищається анахронічно, а скоріше говорить безпосередньо до душі, показуючи реальність Божої присутності і Його Царства, відповідно до священної істини, що «Царство Боже всередині нас» ( Лк. 17:21). Засновник Церкви і Спаситель світу, Господь наш Ісус Христoc, пристрасно бажав і продовжує бажати щоб усі, хто вірить в Нього "були єдине" (Ін. 17:11) .
У наше століття, коли різноманіття думок ділить людей, для нас є дуже своєчасним згадати, що ми є всі покликані до єдності і різноманіття думок не може призводити до розділення, а навпаки, до свідомого та рішучого зусилля задля єдності всіх людей. Тільки в єдності ми можемо долати проблеми і виклики історії. Звичайно, що дуже важко досягти згоди думок в усіх питаннях, але неминуча розбіжність думок з різних питань, ніколи не повинна призводити до глибокого розділення, а навпаки, різнодумство повинно прийти до згоди завжди опираючись на критерії блага народу й істини. Вселенський Патріархат засмучений і стурбований існуючими та виникаючими розділеннями в Православ’ї в Україні.
Ми віримо, намагаємося та працюємо багатьма та різними шляхами, а також застосовуючи всі духовні і церковні засоби і методи, що доступні нам, які спрямовані на подолання розбіжностей шляхом любові і ведення діалогу, так що руйнівне розділення можна подолати, оскільки воно ніколи не знаходиться у згоді з волею Божою. Це молитва і бажання всіх нас, щоб було в цій благословенній землі одне стадо під нашим Господом Богом і Спасом Ісусом Христом, який об'єднує все розділене і все направляє в історії. Істинна єдність народу може бути досягнута через Церкву, але тільки тоді, коли ми не ставимося до неї як до особистого чи націоналістичного або етнічного інструменту, який є чужим до її духовних цілей, але навпаки як до божественно-людської інституції, яка має своєю єдиною ціллю - обожнення та спасіння всіх людей в Ісусі Христі.
Коли ми обмежуємо Церкву до місця для виконання індивідуальних інтересів та націоналістичних очікувань, тоді ми позбавляємо її духовної мети, секуляризуємо і дезорієнтуємо її. Церква являється іконою спасительної присутності Христа в світі на весь час і на віки віків, і всі українські православні віруючі є членами одного і того ж тіла. Кінцевою метою Вселенського Патріархату є щоб кожний віруючий пережив єдність всієї людської природи у Христі, незалежно від етнічноi відмінності між греком чи варваром, рабом чи вільним, де "Христос є все у всьому" (Кол. 3:11). До Матері-Церкви Константинополя належать вірні різних національностей, мов, регіональних традицій, народів і рас, все з метою, щоб відчувати в одному тілі і "на тому ж місці" присутність Бога. Характерним прикладом об’єднавчої, транснаціональної і надетнічної ролі Вселенського Патріархату в світі знову постає місія святих і рівноапостольних Кирила і Мефодія, які не нав’язували грецьку мову і цивілізацію слов’янам, але поважали їхню мовну та національну специфічність та трудились, щоб створити чудову, нову та єдину християнську слов'янську цивілізацію.
Таким чином, Вселенський Патріархат охоплює Вселенну в есхатологічному баченні, він несе істину живого тіла Христового як вселенський скарб, являє собою есхатологічну спільноту, в подорожі молячись до Бога: "Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі » (Мф. 6:10), очікуючи «новy землю і нове небо». Цей дух і свідчення Вселенського Патріархату зберігає єдність у «обмеженій» різноманітності, припускаючи різні етнічні форми і повaгу до місцевих елементів. Не випускаючи з уваги ниточку спільної православної традиції, він бачить конкретне вираження народу в світлі прийдешнього віку. Отже, Православна Церква в Україні може і повинна являти собою відчутний знак гармонійного співіснування для тих, хто вірить у православний спосіб, щоб бути православними християнами в тілі Христовому. Кожна етнічна відмінність, конкуренція і розділення є чужими вселенському духу Церкви.
Ми молимося i віримо, що люди України об’єднаються в їх спільній вірі, а також через їх повагу до їх походження, ідентичності, етнічної свідомості і мовної особливості. Матір Церква розділяє вашу радість з нагоди 1025-ої річниці християнізації ваших попередників і щиросердечно молиться, щоб ви надалі рухались глибше в християнську віру і силу єдності. Цей духовний прогрес також призведе до відповідного загального прогресу для українського народу, тому що, без сумніву, кожній політичній чи фінансовій кризі передує порушення морального порядку. Таким чином, суспільство, яке бажає уникнути фінансової кризи повинне залишатися стабільним з точки зору моралі і поважати моральні кодекси.
Ми переконані, що улюблений народ України, від найвищого керівника до останнього громадянина, визнає необхідність етичної чесності в індивідуальному і соціальному житті. Ми гаряче молимося, щоб Господь благословив всіх вас та надалі посилав вам земні та небесні дари. Оскільки, ми особисто не змогли бути присутніми, щоб розділити з вами цi урочистості, то через нашу Патріаршу Делегацію ми благословляємо з цього Священного Центру Православ’я всі зусилля місцевої Церкви, держави та українців у всьому світі, щоб ви зуміли подолати всі проблеми і досягти бажаної єдності, так необхідної усім.
Крім цього, ми запевняємо вас, як Вселенський Патріархат і ваша Матір Церква, що ми будемо продовжувати наші зусилля задля єдності і процвітання православних людей в їх більшій співпраці з державою, з нашою сестрою Церквою Москви, місцевими церковними лідерами і з усіма дієздатними особами, для того, щоб досягти цієї заповітної мети. Возлюблені у Господі діти в Україні, Світло Христове просвітило вас. Залишайтеся в світлі. Уникайте розділень. Наслідуйте єдність в істині, якою є Христос. І в Його світлі ви побачите світло; так само як обличчя України є яскравим, так і єдність Православ’я повинна світити «для всіх в його домі, щоб бачити». Hехай милостивий Господь спасає і благословляє Україну, Православ’я та її народ. Амінь.
Таким чином, Вселенський Патріархат зробив внесок в прогрес вашої Церкви і нації, в той час як християнська віра покращила духовне та соціальне життя вашого народу, вкладаючи щедро в його розвиток і поступ. Ми раді, що цей великий внесок християнської віри в процвітання вашої країни є по праву визнаний. Після християнізації вашої землі, українська нація збагатилася великою кількістю святих, які мають світовий авторитет і визнання, та постійно моляться за український народ і весь світ, випрошуючи благодать та благословення Господнє, відвертаючи неприємності і скорботи протягом століть. Святі кожної землі є справжніми заступниками, а їхні молитви є особливо помічними, особливо, коли люди та народ звертаються до них за допомогою. Сьогоднішні люди оцінюють за секулярними критеріями, судячи силу націй на основі економічних даних або інших факторів мирської влади. Однак, тим самим, вони не звертають увагу на силу Господню, яку святі вимолюють від імені віруючих. Божа сила часто невидима, приходить як благотворне дихання або як легкий вітер і саме томy, вона не сприймається людьми, що живуть під шум сучасних подій і заклопотаності, хоча вона, безумовно, призводить до Воскресіння.
Дуже чудово і зразково, що ваша нація вирішила в унісон з її цивільними і церковними лідерами, відсвяткувати цю річницю Хрещення ваших попередників, що демонструє важливість та є характерною ознакою вашої приналежності до християнської віри та Православної Церкви як невід'ємного фактору, який зберігає єдність народу, а також є відображенням джерел, з яких він завжди черпає натхнення. Велике значення, яке ви всі надаєте цій духовній події, також показує усвідомлення необхідності повернутися до цих джерел, як свідчення повного церковного оновлення в Україні.
Дійсно, якщо в минулому зроблено все можливе, щоб забути анахронізм "привиду" релігії, ті, хто залишилися вірними українській землі - живилися аскетичним потом і сльозами разом з кров'ю мучеників у важкі часи для Церкви - показали, що християнська віра є сильна і продовжує існувати сьогодні завдяки їхній жертовності, завойовуючи серця людей в обох, політичній та інтелектуальній сферах. Церква слідує за її Лідером, який прийшов, як переможець, щоб бути переможцем. (Див. Одкр 6:2) Вона не захищається анахронічно, а скоріше говорить безпосередньо до душі, показуючи реальність Божої присутності і Його Царства, відповідно до священної істини, що «Царство Боже всередині нас» ( Лк. 17:21). Засновник Церкви і Спаситель світу, Господь наш Ісус Христoc, пристрасно бажав і продовжує бажати щоб усі, хто вірить в Нього "були єдине" (Ін. 17:11) .
У наше століття, коли різноманіття думок ділить людей, для нас є дуже своєчасним згадати, що ми є всі покликані до єдності і різноманіття думок не може призводити до розділення, а навпаки, до свідомого та рішучого зусилля задля єдності всіх людей. Тільки в єдності ми можемо долати проблеми і виклики історії. Звичайно, що дуже важко досягти згоди думок в усіх питаннях, але неминуча розбіжність думок з різних питань, ніколи не повинна призводити до глибокого розділення, а навпаки, різнодумство повинно прийти до згоди завжди опираючись на критерії блага народу й істини. Вселенський Патріархат засмучений і стурбований існуючими та виникаючими розділеннями в Православ’ї в Україні.
Ми віримо, намагаємося та працюємо багатьма та різними шляхами, а також застосовуючи всі духовні і церковні засоби і методи, що доступні нам, які спрямовані на подолання розбіжностей шляхом любові і ведення діалогу, так що руйнівне розділення можна подолати, оскільки воно ніколи не знаходиться у згоді з волею Божою. Це молитва і бажання всіх нас, щоб було в цій благословенній землі одне стадо під нашим Господом Богом і Спасом Ісусом Христом, який об'єднує все розділене і все направляє в історії. Істинна єдність народу може бути досягнута через Церкву, але тільки тоді, коли ми не ставимося до неї як до особистого чи націоналістичного або етнічного інструменту, який є чужим до її духовних цілей, але навпаки як до божественно-людської інституції, яка має своєю єдиною ціллю - обожнення та спасіння всіх людей в Ісусі Христі.
Коли ми обмежуємо Церкву до місця для виконання індивідуальних інтересів та націоналістичних очікувань, тоді ми позбавляємо її духовної мети, секуляризуємо і дезорієнтуємо її. Церква являється іконою спасительної присутності Христа в світі на весь час і на віки віків, і всі українські православні віруючі є членами одного і того ж тіла. Кінцевою метою Вселенського Патріархату є щоб кожний віруючий пережив єдність всієї людської природи у Христі, незалежно від етнічноi відмінності між греком чи варваром, рабом чи вільним, де "Христос є все у всьому" (Кол. 3:11). До Матері-Церкви Константинополя належать вірні різних національностей, мов, регіональних традицій, народів і рас, все з метою, щоб відчувати в одному тілі і "на тому ж місці" присутність Бога. Характерним прикладом об’єднавчої, транснаціональної і надетнічної ролі Вселенського Патріархату в світі знову постає місія святих і рівноапостольних Кирила і Мефодія, які не нав’язували грецьку мову і цивілізацію слов’янам, але поважали їхню мовну та національну специфічність та трудились, щоб створити чудову, нову та єдину християнську слов'янську цивілізацію.
Таким чином, Вселенський Патріархат охоплює Вселенну в есхатологічному баченні, він несе істину живого тіла Христового як вселенський скарб, являє собою есхатологічну спільноту, в подорожі молячись до Бога: "Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі так і на землі » (Мф. 6:10), очікуючи «новy землю і нове небо». Цей дух і свідчення Вселенського Патріархату зберігає єдність у «обмеженій» різноманітності, припускаючи різні етнічні форми і повaгу до місцевих елементів. Не випускаючи з уваги ниточку спільної православної традиції, він бачить конкретне вираження народу в світлі прийдешнього віку. Отже, Православна Церква в Україні може і повинна являти собою відчутний знак гармонійного співіснування для тих, хто вірить у православний спосіб, щоб бути православними християнами в тілі Христовому. Кожна етнічна відмінність, конкуренція і розділення є чужими вселенському духу Церкви.
Ми молимося i віримо, що люди України об’єднаються в їх спільній вірі, а також через їх повагу до їх походження, ідентичності, етнічної свідомості і мовної особливості. Матір Церква розділяє вашу радість з нагоди 1025-ої річниці християнізації ваших попередників і щиросердечно молиться, щоб ви надалі рухались глибше в християнську віру і силу єдності. Цей духовний прогрес також призведе до відповідного загального прогресу для українського народу, тому що, без сумніву, кожній політичній чи фінансовій кризі передує порушення морального порядку. Таким чином, суспільство, яке бажає уникнути фінансової кризи повинне залишатися стабільним з точки зору моралі і поважати моральні кодекси.
Ми переконані, що улюблений народ України, від найвищого керівника до останнього громадянина, визнає необхідність етичної чесності в індивідуальному і соціальному житті. Ми гаряче молимося, щоб Господь благословив всіх вас та надалі посилав вам земні та небесні дари. Оскільки, ми особисто не змогли бути присутніми, щоб розділити з вами цi урочистості, то через нашу Патріаршу Делегацію ми благословляємо з цього Священного Центру Православ’я всі зусилля місцевої Церкви, держави та українців у всьому світі, щоб ви зуміли подолати всі проблеми і досягти бажаної єдності, так необхідної усім.
Крім цього, ми запевняємо вас, як Вселенський Патріархат і ваша Матір Церква, що ми будемо продовжувати наші зусилля задля єдності і процвітання православних людей в їх більшій співпраці з державою, з нашою сестрою Церквою Москви, місцевими церковними лідерами і з усіма дієздатними особами, для того, щоб досягти цієї заповітної мети. Возлюблені у Господі діти в Україні, Світло Христове просвітило вас. Залишайтеся в світлі. Уникайте розділень. Наслідуйте єдність в істині, якою є Христос. І в Його світлі ви побачите світло; так само як обличчя України є яскравим, так і єдність Православ’я повинна світити «для всіх в його домі, щоб бачити». Hехай милостивий Господь спасає і благословляє Україну, Православ’я та її народ. Амінь.
28 липня 2013 р.
Ваш улюблений брат у Христі
і гарячий молитовник перед Богом,
† Варфоломій Константинопольський
На молебень не пропускали Герман і Омельченка
Серед тих, кого не пускали на молебень на Володимирівської гірці, були народний депутат від Партії регіонів, позаштатний радник Президента Ганна Герман та екс-мер Києва Олександр Омельченко, оскільки у них не було запрошень. Про це повідомляє Комсомольская правда в Украине.
"За словами паломників, які стали свідками події, в результаті Ганну Герман таки пропустили - за посвідченням. Вона була в хустці і строгому платті. Олександр Омельченко за кордон так і не потрапив", - повідомляє видання.
Нагадаємо, на Володимирській гірці в Києві проходив урочистий молебень з нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі. У молебні брали участь глава Російської православної церкви патріарх Кирило і глава Української православної церкви Московського патріархату митрополит Володимир.
Раніше повідомлялося, що міліцейські кордони не пропускали парафіян до місця проведення молебню. Пройти за запрошеннями можна було тільки з боку вулиці Костьольної.
"За словами паломників, які стали свідками події, в результаті Ганну Герман таки пропустили - за посвідченням. Вона була в хустці і строгому платті. Олександр Омельченко за кордон так і не потрапив", - повідомляє видання.
Нагадаємо, на Володимирській гірці в Києві проходив урочистий молебень з нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі. У молебні брали участь глава Російської православної церкви патріарх Кирило і глава Української православної церкви Московського патріархату митрополит Володимир.
Раніше повідомлялося, що міліцейські кордони не пропускали парафіян до місця проведення молебню. Пройти за запрошеннями можна було тільки з боку вулиці Костьольної.
Офіційні заходи з нагоди 1025-річчя хрещення. Відео
Вранці президенти взяли участь в урочистому молебні з нагоди тисяча-двадцять-п'ятої річниці Хрещення Русі, що відбувся на Володимирській гірці. Молилися за участю предстоятеля Руської православної церкви патріарха Кирила та голови Української православної церкви Московського патріархату митрополита Володимира.
До літургії також приєдналися президенти Молдови, Сербії, а також глави церковних делегацій. А от вірян, які хотіли отримати благословіння від паріархів не підпустили ближче, ніж на 300-та метрів. Київський патріархат служитиме молебень на Володимирській гірці завтра.
Вийшов фільм до 1025-річчя хрещення Русі-України. Відео
Леонід Кравчук, Владислав Ольховський, Дмитро Степовик, Ярослав Грицак, Олександр Саган, Іван Климишин, Микола Кулеба, Петро Кононеко, Олександр Заєць, Петро Гусак, Валерій Решетинський, Петро Кралюк, Григорій Комендант, Василь Жуковський, Галина Сагач, Леонід Андрієвський, Володимир Сон розповідають про позитивні переміни в соціальному захисті та медицині, науці та освіті, культурі та мистецтві, економіці та правозахисті, які стали можливими завдяки всесвітньо відомим послідовникам вчення Христа.
“У фільмі йдеться про тих хороших учнів Христа, справжніх послідовників, у яких вчення Ісуса Христа викликало справжній резонанс. Це вчення трансформувало їхню свідомість і обумовлювало їхні дії. Натхненні, вони створили нову цивілізацію і продовжують змінювати світ на краще. Тому, вчення Ісуса Христа залишається актуальним і сьогодні”, – наголошує автор фільму, директор Асоціації «Поклик» Анатолій Кушнір. За його словами, незабаром будуть доступні для перегляду серії інтерв'ю з експертами по кожній темі, що дозволить зробити глибший огляд впливу вчення Христа у різних сферах нашого життя.
Патріарх Кирило прибув до Києво-Печерської лаври
Як повідомляє репортер інтернет-проекту "Помісна Церква" з посиланням на сюжет ТСН, учора, в п'ятницю, 26 липня, до Києва на святкування 1025-річчя хрещення Русі прибув патріарх Московський Кирило. З вокзалу він попрямував до Києво-Печерської лаври, де на предстоятеля РПЦ уже чекав натовп прочан.
Хмельницький митрополит Антоній: відверто про важливе
Напередодні всеправославних та церковно-державних святкувань ювілею 1025-ліття Хрещення України митрополит Хмельницький та Кам’янець-Подільський Антоній (Махота) у місцевому єпархіальному Управлінні провів зустріч з представниками регіональних та церковних ЗМІ. Спілкуючись у дружній та невимушеній атмосфері, владика розповів присутнім про сучасний стан Української Православної Церкви Київського Патріархату, поділився своїми міркуваннями з приводу новин та церковно-політичної ситуації, що нині панує у православному світі. Єпархіальна прес-служба пропонує всім бажаючим для ознайомлення частину стенограми митрополита Антонія з незначними редакторськими правками. З огляду на великий об’єм тексту, розмову для публікації розділено на кілька частин. Сьогодні для вас – перша з них.
Про тих, хто проти святкувань Ювілею
Дійсно, черговий ювілей Хрещення Руси-України не є надзвичайно “круглим”, хоча ювілеєм прийнято вважати не лише “круглі” дати, але й ті, що кратні 25-ти. Однак для нас, віруючих людей епохи, яку сьогодні називають епохою постмодерну чи навіть пост-постмодерну та секуляризації, будь-яка нагода згадати про своє християнське покликання, молитвою та священнодійствами обновити Благодать Пресвятого Духа, що почиває у нас, - безумовно неймовірно цінний та важливий релігійний досвід.
Навіть на невеликих сільських парафіях день місцевого храмового свята зазвичай є часом особливого духовного піднесення. Можливо не всі це здатні відчути у повній мірі, але повірте, спілкуючись з "простими" парафіяльними священиками, не можна не відчути їхнього духовного запалу, натхнення та підбадьорення, коли, вшановуючи небесного покровителя громади чи то якусь іншу важливу подію, парафію відвідує архієрей.
Що вже говорити, коли направду "всім миром" - від Патріарха до старенької бабусі, наша Православна Україна збирається біля Господнього престолу в молитві та єднається в Пресвятій Євхаристії. Тому мені теж видається дещо дивним, коли деякі скептично налаштовані до Українського Православ'я діячі в той чи інший спосіб критикують наші урочистості. Це так само дивно, якби з таких причин, скажімо, критикувати щорічні вшановування Різдва чи Великодня, відмовляючись від святкувань і посилаючись на відсутність красивої “ круглої” дати.
Сенс будь-яких християнських святкувань полягає не в тому, щоб у них дотриматись абсолютної хронологічної точності та формалізму, а щоб пригадати нашому народу про його богосинівство та християнську гідність. Духовенство та миряни нашої Церкви вважають, що сьогодні це особливо на часі. Бачимо як низько впала духовність та мораль і як мало справжнього християнства залишається у світі. Тож у цьому сенсі наші святкування мають і визначене практичне значення - як час своєрідної духовної мобілізації та церковного перепису: хто з нами, хто не з нами, а хто - проти нас.
Про посаду Патріаршого Намісника
Новина про те, що на Помісному Соборі УПЦ Київського Патріархату було затверджено посаду Патріаршого Намісника та обрано кандидата на неї, застала багатьох зненацька. Деякі недоброзичливці побачили в цьому навіть визнання Патріархом свого швидкого та неминучого відходу у вічність. Можу сказати наступне. Це дійсно неминучий відхід, бо від смерті не врятується жодна людина - ні Святійший Патріарх, ні ви, ні я. Але наскільки швидко і коли саме це станеться, знає лише Сам Господь Бог.
Говорячи так само цинічно, як це роблять наші критики, зауважу, що Патріарх Філарет пережив не одного священика, єпископа чи патріарха. І, не дивлячись на свій поважний вік, до нині залишається при доброму здоров’ї та свідомому глузді. Чого, на жаль, не можна сказати про деяких інших, значно молодших кліриків та мирян, як з нашої Церкви, так посеред наших опонентів. Тим не менше, Святійший Владика звик тверезо дивитися на речі і Патріархові зовсім не байдуже, що ж станеться з нашою Церквою після його відходу. А тут, як розумієте, можливо безліч сценаріїв розвитку, не всі з яких можуть бути добрими та оптимістичними.
Думаю, мало хто буде сперечатись, що Київський Патріархат зміцнів та утвердився саме завдяки винятковій ролі в його історії Святійшого Патріарха Філарета. Дійсно поруч з Його Святістю трудиться кілька десятків архієреїв та тисячі священнослужителів. Однак лише завдяки мудрій та виваженій позиції нашого духовного лідера, духовний ансамбль Київського Патріархату здатен грати злагоджено та в унісон ось уже два десятки років. Звичайно, ми всі люди грішні і навіть митрополити часом можуть припускатися помилок. Тим не менше, я б особливо хотів наголосити, що між окремими винятками з цього правила та самим правилом є суттєва різниця. Наша Церква зростає, а значить ми робимо все вірно.
Виняткову мудрість Патріарх виявив тим, що запропонував на посаду Намісника людину, котра не була зв’язана безліччю єпархіальних обов’язків та користується належною пошаною єпископату та мирян. Владика-митрополит Епіфаній являє собою яскравий приклад молодої генерації нашого єпископату, представник нашого вченого чернецтва, на яке Церква покладає особливі надії. За час свого служіння Владика зумів яскраво проявити себе, як достойний кандидат на посаду Патріаршого Намісника. То ж особисто я ні на мить не сумніваюсь у тому, що за цих умов, з кількох можливих альтернатив, затвердження такої посади було необхідним, а вибір особи Патріаршого Намісника був найоптимальнішим.
Час покаже чи помилилися ми всі у своєму виборі, чи ні. Сам я не схильний ідеалізувати людей і не прагну, щоб мене хтось ідеалізував.
 |
| Хмельницький митрополит Антоній: відверто про важливе |
Кожен свій офіційний документ єпископ підписує фразою: "Милістю Божою єпископ (ім’ярек)". Це древня православна традиція підкреслює християнське переконання у тому, що будь-яке наше становище в Церкві - це не наші особисті заслуги, але наш вибір та співдіяння, співпраця зі Святим Духом Божим. Все, що ми маємо в собі доброго, - це не наше, а Господнє. Нашими у нас, на жаль, є тільки гріхи.
Міркуючи по-світському, Владика Епіфаній дуже швидко зійшов кар’єрною драбиною. Але в Церкві Православній немає поняття “кар’єрна драбина”. Натомість, у нас є слово "ліствиця"- драбина духовного вдосконалення, яка не ділить людей ні на багатих, ні на бідних, ні на заможних, ні на безіменних. Єдине, що справді має значення, - це стан людської душі, її праведність чи нерозкаяна гріховність. Висока ієрархічна посада - це не нагорода, а випробування та важкий життєвий хрест. Тому будемо всі нелицемірно молитися, щоб наш улюблений у Христі брат митрополит Епіфаній явив Святій Церкві безумовний приклад смирення, послуху, вміння навчатись та чути ввірену йому братію.
У цьому аспекті митрополича гідність у тридцятип’ятирічної людини зовсім не вада. Патріарх Філарет не раз нам нагадував, що молодість – це та риса людини, яка дуже швидко проходить. Натомість, вадою буде зловживання своїм становищем та гординя, яка часто є супутником людей на високих посадах. Якщо Владика Епіфаній й надалі буде багато працювати, то буде й не раз помилятись. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Святі Отці вчать, що від цього також може народжуватися відчай та неспокій. То про яку нагороду можна вести мову, коли на мові аскетики це означає, що чим більша на людині лежить відповідальність, тим запеклішу духовну боротьбу їй належить вести з собою? Як це дійсно важливо, виправдати всі сподівання. Як важливо не обманути всіх тих, хто довірив таку високу посаду. Зробиш щось не так, то розчаруєш і себе, і тих людей, які в тебе вірили, вважали, що ти все зможеш. Це ж не він сам себе обрав. Його обрала Церква.
Але варто також заперечити твердження, що з кількох десятків єпископів Київського Патріархату не знайшлося людини, котра б, маючи більший досвід архієрейського служіння, зуміла б виконувати обов’язки Патріаршого Намісника. Багаторічне жертовне служіння наших митрополитів, серед яких назву лише Преосвященних Димитрія та Михаїла, Іоасафа та Володимира, краще будь-яких моїх слів підтверджує цю думку. Кожен з них, безперечно, міг би обійняти цю посаду та чудово з всім впоратись. Справа тут не в чиїхось особистих "патріарших" амбіціях, а в реальній користі Церкві та розумінні наших реалій.
Дай, Боже, ще довгих років життя нашому першому Архіпастирю - Святійшому Патріарху Філарету. Нехай Спаситель і надалі посилає йому молодих та енергійних помічників, які зможуть полегшити важкий патріарший хрест, допомагаючи завжди там, де це буде доречно.
Скажу навіть більше. Великою мірою, кожен чинний єпархіальний архієрей по суті й є Патріаршим Намісником, представником чи замісником у своїй області. А коли звершує богослужіння – символізує самого Спасителя. Тож, з канонічної точки зору, із заснуванням нової посади, жоден єпископ нічого не здобув, але й нічого не втратив.
Тим не менше, завдяки такому нововведенню процедура обрання Патріарха з часом все більше викристалізовується й так ми матимемо всі підстави, одного дня зустрівши сумну новину, не розгубитись, не поділитися при цьому у чварах, а також не зникнути чи то не розчинитися серед інших українських Православних Церков.
Натомість, ми будемо й надалі консолідуватись, утверджуватись саме як Помісна Церква - рідна по духу Церква нашого народу. За Господньою Заповіддю ми шануємо всі Православні Церкви, але з особливою ревністю та наснагою працюємо над зміцненням рідної, батьківської духовної оселі - Української Православної Церкви з власним Київським Патріархом. У будь-якому випадку не варто забувати давню приповідку: “Людина планує, а Господь керує”. Якщо будемо надіятися більше на Бога, ніж на себе чи на людей, все у нас вийде спасительно та правильно. У церковному світогляді ці два слова завжди є синонімами. Все інше - від лукавого.
Чому Помісні Церкви не спішать визнавати Київський Патріархат?
Часто можна почути докори у нашу адресу й про те, що, мовляв, Київський Патріархат не визнає жодна з Помісних Церков Православного світу. Але подивимось чи відповідає це дійсності, а якщо відповідає, то чому.
Насправді більшість Помісних Церков попри свою декларовану незалежність є заручниками цілої низки політичних та економічних чинників, що тяжіють над їхніми Церквами та країнами. Ось погляньте лише на найбільші Церкви Сходу. Більшість з них переживають сьогодні часи глибокої кризи, вийти з якої без стороннього втручання, найперше економічного та політичного, у них немає шансів. Розміри древніх Патріархатів сьогодні часто рівняються нашим пересічним благочинням єпархії.
Окрім того на їх канонічних територіях часто ведуться війни чи мають місце сутички з мусульманами, які нерідко доходять до масового кровопролиття. В кількох країнах священики та єпископи вже вимушені покидати місце свого служіння, оскільки православних парафіян навіть у великих містах зовсім не залишилось. Їх або залякано смертю або вже вбито. Особливою економічною проблемою є Церкви Африки та Близького Сходу. Місіонерська діяльність там вимагає значних капіталовкладень, яких у скарбниці патріархату давно немає. Єдиним виходом у такій ситуації є дружня, “взаємовигідна” співпраця з багатими Церквами, зокрема Російською Православною Церквою.
Росія давно відкрито чи таємно фінансує безліч проектів на територіях інших держав. За це місцеві, вже в прямому значенні “кишенькові” Патріархати, працюють над зміцненням авторитету РПЦ. І ці гроші варто відробляти у будь-якому випадку, будь-яким доступним способом. Згадаймо хоча б сумновідому Кіпрську кризу. Лише втручання Росії зуміло врятувати країну від остаточного економічного колапсу і людина, яка чи не найбільше була задіяна в вирішенні економічних питань держави, - це Предстоятель Кіпрської Церкви архієпископ Хризостом. Чи може варто згадати про роль Росії у Сирійському конфлікті? У той час, коли патріарх Кирило з миротворчою місією відвідував країну, уряд Росії постачав туди зброю. Олександрійський Патріарх Феодор п’ять років жив в Одесі на початку 90-х років та чудово поріднився з РПЦ, яка, очевидно, приклала свою руку до його обрання. Так само й Болгарський патріарх Неофіт у свій час закінчив аспірантуру при Московській Духовній Академії. Таких прикладів можна привести ще багато.
У відповідь на економічне та політичне сприяння уряду та церкви Російської Федерації ці невеличкі Церкви залюбки готові називати біле чорним і навпаки. Але, звісно, це зовсім не означає, що через це біле перестане бути білим, а чорне - чорним. Як тільки в Росії закінчиться газ та нафта або в Кремлі приймуть рішення про зупинку фінансування чужоземних Церков, в України різко зросте шанс отримати офіційне визнання нашої Церкви - Київського Патріархату.
Ми завжди готові до діалогу, а наші братські обійми завжди відкриті. А коли нас не хочуть прийняти, то це в першу чергу проблема тієї сторони, в якої відчувається брак християнської любові.
Про Київ, Москву та націоналізм
Українська Церква сьогодні, зрештою, як і двадцять років тому, переживає непрості часи. Нам досі потрібно боротися за своє право на існування. Це величезна проблема, але проблема не наша, не Церкви, а самої України. Ми, віруючі, можемо існувати в будь-яких умовах, а дехто з нас згоден навіть стати сповідником чи прийняти мученицький вінець за Христа та Його святу Церкву, не шукаючи для себе ситості та комфорту. Однак, не можна забувати, що Церква буде без держави, але Україна як повноцінна, незалежна держава без Помісної Церкви ніколи не відбудеться.
Поки тут пануватиме Церква з "широкою автономією" від Москви, доти сама Україна залишатиметься з правами цієї ж широкої автономії. Ми начебто й маємо всі зовнішні ознаки незалежності, але поки люди моляться чужою мовою за чужого Предстоятеля, до того часу вони залишаються або заручниками, в"язнями цієї лукавої системи, або ж самими окупантами, принаймні духовними.
Деякі діячі часто намагаються нас таврувати "націоналістами", прозоро натякаючи, що націоналізм - це гріх та зло. Не заходячи зараз в дебрі любомудрія, нагадаю, що це не націоналізм є злом, а шовінізм – ставлення своєї нації вище за іншу. Натомість, кожен християнин, тим більше православний християнин, повинен любити свій край словом та ділом. Жоден розвинутий народ, жодна освічена та окультурена людина не може заперечувати цінності любові до рідного краю. То чому ж те, що у всіх вважається рисою благочестя, в українців має вважатись вадою? Може саме тому, що український націоналізм суперечить російському шовінізму чи великоімперському закомплексованому націоналізму?
Аналізуючи розвиток політичних та церковно-політичних відносин останніх років, все більше переконуєшся в тому, що політична система Росії не в останню чергу побудована на потворному симбіозі з місцевою церковною машиною. А відтак увесь "передовий" досвід таких стосунків, наші брати хочуть експортувати нам сюди, - в Україну. Хотілося б відповісти словами Леоніда Даниловича: “Україна не Росія”. Однак, поки українці не будуть розуміти світоглядної різниці між Київським та Московським Патріархатами, між нашими державами жодної принципової різниці не буде. Але думати так гріх! Росіяни, просуваючи ідеї російської Церкви в Україні, в одне вухо улесливо кажуть, що у християн повинна бути одна матір і одна мова. А в інше шепочуть: “Навіщо вам своя матір, якщо у нас є наша?” Відречіться від своєї, то здобудете благодатність та спасетесь. Але хіба можна зрадництвом спасти свою душу? Який "бог" у тих людей, які зрадництво та яничарство ставлять у фундамент свого богослів'я? Людей обманути, безумовно, можна. Але той, хто обманює, завжди програє, принаймні до часу, поки в цьому світі існує Бог...
(Далі буде…)
Митрополит Антоній (Махота),
Керуючий Хмельницько-Кам'янець-Подільською єпархією
УПЦ Київського Патріархату
УПЦ Київського Патріархату
пʼятниця, 26 липня 2013 р.
У Тернополі вшанували день Хрещення Руси-України
.jpg)
НГ: У Києві чекають скандалів
Сьогодні ввечері до Києва спеціальним поїздом приїде Патріарх Російської православної церкви Кирило, а завтра в українській столиці будуть зустрічати президента РФ Володимира Путіна, - пише Тетяна Івженко в російській Независимой газете. З Києва глава РПЦ вирушить до Мінська, де відбудеться заключний етап святкування 1025-річчя Хрещення Русі. А російський і український президенти відразу після української частини урочистостей разом відправляться до Севастополя, де в неділю відзначатимуть День флоту України і РФ.
Станом на вчора не було точно відомо, чи приїде до Києва Олександр Лукашенко. З чуток, він відмовився скласти компанію Віктору Януковичу, Володимиру Путіну, а також лідерам Молдови Ніколає Тімофті та Сербії Томіславу Ніколичу. У білоруському посольстві не коментували це питання, а джерела в українському МЗС неофіційно сказали, що Лукашенко отримав запрошення, але не підтвердив приїзд.
Станом на вчора не було точно відомо, чи приїде до Києва Олександр Лукашенко. З чуток, він відмовився скласти компанію Віктору Януковичу, Володимиру Путіну, а також лідерам Молдови Ніколає Тімофті та Сербії Томіславу Ніколичу. У білоруському посольстві не коментували це питання, а джерела в українському МЗС неофіційно сказали, що Лукашенко отримав запрошення, але не підтвердив приїзд.
Можливо, тому що, побувавши в Києві з офіційним візитом місяць тому, Лукашенко не досяг поставлених цілей. Правда, про що в червні говорили президенти України і Білорусі, так і залишилося загадкою. Досі передбачалося, що місія Лукашенка полягала в тому, щоб агітувати Януковича за вступ у Митний союз. Зараз розмова може продовжитися в кулуарах свята.
Експерти вважають, що керівники світських держав взагалі не повинні були б брати участі у церковних заходах. Але річниця Хрещення Русі використовується як привід до політичного діалогу. Директор Інституту української політики Костянтин Бондаренко зазначив: "Для президентів України і Росії це додаткова можливість неформально поспілкуватися, обговорити всі нюанси співпраці, а також плюси і мінуси євроінтеграції, на яку орієнтовано українське керівництво".
Відомий журналіст Віталій Портников вважає, що йдеться не про розмову рівних партнерів. "Путін приїде як імператор всеросійський, місце якого - поруч з Патріархом всія Русі", - образно охарактеризував він ситуацію. Про імперські амбіції російських гостей заявляє і українська партія "Свобода", яка сьогодні, незважаючи на судову заборону, має намір провести акції протесту проти візиту російського Патріарха і президента РФ.
Свої акції готував і жіночий рух FEMEN, що традиційно шокує публіку оголеними і розмальованими тілами. Але в ніч на четвер у Києві був жорстоко побитий один з ідеологів руху Віктор Святський. Про це повідомила лідер організації Олександра Шевченко: "Напередодні офіційного візиту до Києва давніх ворогів FEMEN президента РФ Володимира Путіна, Патріарха РПЦ Кирила, а також президента Білорусі Олександра Лукашенка працівниками спецслужб (у даній ситуації підозрюємо не тільки СБУ, але і ФСБ Росії, і КДБ Білорусі) був жорстоко побитий один з ідеологів FEMEN - з погрозами розправитися тим же способом з активістками руху у разі спроб перешкодити майбутнім масовим гулянням пострадянських диктаторів".
Тепер і від жіночого руху, і від українських націоналістів очікують неприємних гостям сюрпризів. Тому порядок охоронятиме рекордна кількість співробітників правоохоронних органів. Міліція перекриє центр міста, а доступ до місць урочистих заходів буде організовано тільки за спецперепустками, що неприємно здивувало вірян.
Українських активістів особливо обурює, що Володимир Путін візьме участь в урочистостях не як простий парафіянин Православної церкви. І на підтвердження наводять цитату з повідомлення прес-служби російського президента: "27 липня глава російської держави приєднається до святкового молебню на Володимирській гірці в Києві і відвідає Києво-Печерську лавру, де вручить державні нагороди Російської Федерації ієрархам Української православної церкви Московського Патріархату за великий внесок у розвиток дружніх відносин між народами і зміцнення духовних традицій".
У Києві зазначають, що Януковичу в таких обставинах буде складно виглядати господарем. Але саме з цієї причини розмови про євразійську інтеграцію не сприйматимуться українським лідером, вважають експерти. "Не тільки сам Янукович, але вся наближена до влади українська бізнес-еліта не хочуть опинитися на других ролях, в підлеглому положенні. Їх не влаштовує білоруський сценарій - все віддати старшому партнеру, а потім підтанцьовувати йому за дотації. До речі, якби Лукашенко приїхав до Києва і взяв участь у бесіді, то його аргументи на користь Митного союзу, враховуючи важкий економічний стан Білорусі і далеко не ідеальні взаємини між Лукашенком і Путіним, могли б бути сприйняті скоріше як антиреклама", - сказав політолог Сергій Таран.
Він зазначив, що на Януковича можна впливати не емоційними заявами, а прагматичними пропозиціями: "Але якими інструментами на сьогодні володіють Росія і Митний союз? Тільки зниження ціни на газ і загроза ввести торгові бар'єри в разі підписання угоди про асоціацію та про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Але й самому Митному союзу невигідне закриття кордонів. А тому залишається тільки ціна на газ як єдиний інструмент впливу на Україну".
На початку тижня, коли тільки була офіційно підтверджена інформація про візит Путіна до Києва, у ЗМІ потрапили відомості про те, що у складі делегації, що супроводжує президента РФ, будуть міністри економічного блоку і глава "Газпрому" Олексій Міллер. Вчора джерела "НГ", близькі до дипломатичних кіл, повідомили, що плани змінилися: замість розширених переговорів у Києві президенти відправляться до Севастополя. Це означає, що ніякі документи зараз підписані не будуть, але на найближче майбутнє готується українсько-російський пакет нових домовленостей, зазначають в Києві.
Експерт Київського центру політичних досліджень і конфліктології Антон Фінько сказав на прес-конференції: "Російська Федерація пропонує власний пакет. Це насамперед пропозиція знизити ціни на газ. Довгий час російська сторона говорила, що не буде нікому надавати політичні преференції і що питання ціни на газ не є предметом політичних угод. Зараз ми бачимо, що позиція російської сторони змінилася, вони пропонують знижки на газ".
Експерти допускають, що ще в травні, коли президенти України і РФ зустрічалися в Сочі, йшлося про згоду Києва на переозброєння Чорноморського флоту, про спільні проекти на зразок відновлення серійного виробництва транспортного літака Ан-124 "Руслан", а також про створення газотранспортного консорціуму з передачею "Газпрому" частини контролю над українською газотранспортною системою в обмін на зниження ціни на російський газ. Однак вичікувальна позиція Києва, який покладає надії на вільнюський саміт Євросоюзу, виявилася в тому, що Верховна Рада так і не ухвалила закони, що відкривають шлях до створення консорціуму.
Ситуація може отримати розвиток в середині серпня: віце-прем'єр і представник України при ЄЕК Віктор Суслов запрошені на засідання Євразійської економічної комісії в Суздаль. Сергій Таран зазначив: "Можна припустити, що публічно обговорюватимуться конкретні проекти і напрямки співробітництва. Росія навряд чи буде відкрито переконувати Україну відмовитися від курсу на євроінтеграцію. Зрозуміло, що переконувати вже пізно. Тому зараз почнеться закулісний етап: Росія руками своїх європейських лобістів буде переконувати Євросоюз у тому, що з Україною не можна підписувати угоду про асоціацію: мовляв, в економіці - суцільні провали, в політиці - не вирішено питання Тимошенко, суди корумповані, міліція чинить свавілля. Все в такому дусі". Експерт припускає, що Путін, який дружньо спілкується з Януковичем, зараз демонструє українській владі, що якщо ЄС зачинить двері для України, то у неї є інший вихід - Митний союз.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
.jpg)
