Інформаційний портал Тернопільської єпархії УПЦ Київського патріархату

середа, 29 травня 2013 р.

З церкви УАПЦ вкрали перстень, який допомагав дівчатам вдало вийти заміж

Здоров’я, благополуччя, щасливого майбутнього подружжя просять тернополянки у Великомучениці Варвари біля ікони та скриньки з частинкою мощей у Церкві Різдва Христового. Святиню привезли до Тернополя ще у 2005 році. З тих пір у церкві кожен віруючий може помолитись біля ікони Святої великомучениці Варвари та попросити усіх благ.

Чому ж християни звертаються до святої, та як мощі потрапили до Тернополя, попросили розповісти наші читачі. Як зауважили вони, скриньки з мощами тривалий час у церкві не було видно, а цьогоріч – знову з’явилась.

- Мощі нікуди не зникали звідси, - пояснив отець Ігор Прийдун. – Хіба що, їх, як і решту ікон, забирали звідси торік на час реконструкції церкви. І після її завершення усе повернули на місця. За словами священика, частинку мощей Великомучениці Варвари привезли до нас у Тернопіль у 2005 році. Їх у раці (ящик, у кому зберігають мощі святих – прим. ред.) розмістили під іконою Варвари.

 - Святу Великомученицю Варвару вважають покровителькою дівчат, - каже отець. – Тож дівчата моляться їй, випрошують доброї долі. У нашому храмі, поруч з іконою, вивішена молитва. А також, є перстень, який дівчата закладають на палець та випрошують щасливого майбутнього подружнього життя. І хоч невідомо, чи комусь видалось замало «закласти перстень» під час молитви у церкві, чи просто хтось обманувся цінністю матеріалу, однак на час нашого спілкування персня на місці не виявилось. Його, припустив священик, знову вкрали. Отець каже, що таке й бувало раніше.

- Нічого страшного, покладемо інший, - каже він. - Просто не всі люди з вірою у храм приходять.

Коротко розповів священик й історію Святої. Великомученицею вона стала, каже священик, саме через відмову відректись від християнства та пов’язані з цим тортури.

З церкви УАПЦ вкрали перстень, який допомагав дівчатам вдало вийти заміж
- Великомучениця Варвара була дочкою багатого грецького вельможі Діоскора з міста Іліополя, розповідає отець. - Він був ревним язичником, захисником язичницької культури і язичницької віри. Так як Великомучениця Варвара дуже рано втратила маму, виховання дочки повністю припало на його руки. І коли вона досягла віку, коли дівчат можна було видавати заміж, достойних він не бачив. Хотів видати за обраного ним.

Аби вона не вчинила всупереч його волі, сподобавши когось, помістив її у вежу. Однак і втому, каже священик, був Божий промисел. Перебуваючи майже в ув’язненні, Варвара почала задаватись питанням створення світу. Відповіді їй дала одна із служниця, що уже була християнкою.

Згодом прийняла християнство і Варвара, охрестилась. Коли ж батько згодом дізнався про це, то і сам же привів доньку до правителя на допит. Їй спершу улесливими обіцянками пропонували зректись віри, а потім почали й застосовувати тортури. - Батько дуже сильно над нею знущався, - додає отець. - А на кінець він власноруч відтяв їй голову…

Її ж мощі до Хрещення Київської Русі зберігались у Греції. Після хрещення Русі князем Володимиром, його правнук Михайло-Святополк одружився з дочкою грецького царя Олексія Комнева – Варварою. Відправляючись за своїм чоловіком, вона повезла із собою і мощі Святої Варвари.


- І коли мощі привезли у Київ, то збудували Михайлівський монастир, - говорить отець. – Там ті мощі і зберігались. Після його знищення за радянської влади, мощі принесли до Свято-Володимирського Собору у Києві, де вони до сьогодні і зберігаються.

Світлана Гривас, 20 Хвилин