Свята Геновефа (Женев'єва) народилася близько 420 року в селищі Нантер недалеко від Парижа, її батьки були знатними і впливовими людьми. Коли Геновефа була ще дитиною, повз її будинок проїжджав святий Герман Оксерсmкій, котрий разом зі святим Лупом, єпископом Труа прямував до Англії. Святитель Герман побачив, що на дівчинці перебуває особливе благовоління Боже і оголосив її батькам, що вона обрана послужити спасінню багатьох. Благословивши Геновефа, святий Герман вручив їй монету c зображенням хреста як знак посвяти Геновефи Богу. З тих пір вона приділяла все більше і більше часу благочестивим заняттям.
Одного разу мати, незадоволена занадто частими походами дочки в церкву, вдарила Геновефу, але тут же Бог вразив жінку сліпотою. Зір повернувся до неї лише два роки після цього, коли вона помазала очі водою, яку дочка змішала зі своїми сльозами і осінила хресним знаменням. Не маючи більше жодних перешкод з боку рідних, Геновефа прийшла до єпископа і прийняла від нього чернечий постриг. Свята продовжувала вести аскетичне життя в батьківському домі, оскільки в Галлії тоді ще не було жіночих монастирів. По смерті батьків Геновефа переїхала в Париж до своєї хрещеної матері. Там вона мужньо перенесла важку хворобу.
Після одужання подвижниця стала вести дуже строге життя: невпинно молилася, виходила з дому лише для допомоги бідним, харчувалася двічі на тиждень, з'їдаючи трохи хліба і бобів. В результаті Геновефі вдалося приборкати плоть і здобути повний душевний спокій, так що вона стійко витримувала наклеп і плітки в свою адресу, розповсюджувані заздрісниками. Пліток було так багато, що довелося втрутитися святому Герману Оксерському, щоб урезонити наклепників і змусити їх з пошаною ставитися до служительки Божої. Помалу парижани визнали її святість і навколо Геновефи стали збиратися дівчата, щоб вести такий же спосіб життя. На початку 451 року до Парижу на загрозливо близьку відстань підійшло варварське плем'я гунів під проводом Аттіли, грабуючи і руйнуючи все на своєму шляху. Жителі міста, охоплені панікою, хотіли було бігти і лише одна Геновефа зберігала холоднокровність. Зібравши в храмах жінок, вона разом c ними намагалася вимолити у Бога допомогу постом, слізьми й молитвою, а також надати хоробрості чоловікам. Але знайшлися люди, повсталі проти святої молитвенниці. Вони збиралися навіть вбити її. Тоді втрутився архідиякон з Оксер, нагадав про пророцтво святителя Германа і про те, що Бог обрав Геновефу покровителькою міста. І справді, в точності як передбачив святий, Аттіла незабаром змінив свій шлях, повернувши в бік від Парижу, а потім, зазнавши нищівної поразки від римських військ і зовсім відступив.
Подвижниця особливо вшановувала святих, які багато зробили для заснування галльської Церкви. За її ініціативою був побудований перший храм над гробницею святого Діонісія Паризького. Вона ж прищепила парижанам благочестивий звичай звершувати туди паломництва, навіть у найгіршу погоду. Одного разу Геновефа відправилася в церкву в розпал грози зі свічкою в руці і полум'я не згасло. Також подвижниця здійснила паломництво до гробниці святого Мартіна в місті Турі. Під час подорожей свята Геновефа зцілювала хворих і виганяла бісів, будучи для всіх знаряддям Божественного Провидіння. У той час франками правил король Хільдерік. Залишаючись язичником, він тим не менш, виявляв повагу до Церкви і за настійним проханням святої Геновефи погодився скасувати винесений ним смертний вирок. Коли франки оточили Париж, околиці міста запустіли, став відчуватися брак продовольства. Насувався голод і народ знову втрачав надію на Бога. Тоді Геновефа зібрала одинадцять судів, знайшла корабельників, готових плисти з нею у пошуках продовольства і відправилася по річці Сені шукати в далеких місцях торговців зерном. Свята привезла багато хліба й роздала всім парижанам, в першу чергу найбіднішим.
У 481 році франкським королем став Хлодвіг, який під впливом дружини святої Клотільди ставився c великою пошаною до Геновефи, прислухався до її порад і без коливань звільняв в'язнів, за яких заступалася свята. Поки Хлодвіг завершував підкорення Галлії, Клотільда залишалася поруч c Геновефою в Парижі, а святий Ремігій іноді відвідував їх, щоб поговорити про божественні речі. Ці святі стояли біля витоків зародження Франції. Чутка про святий Геновефу поширилася аж до Сходу. За переказами, сирійські купці повідали святому Симеону Стовпнику про чесноти смиренної паризької діви. Той благословив Геновефу та доручив купцям просити її молитов. Досягнувши 80 років, святая Геновефа мирно преставилася, оточена народною любов'ю і визнанням.
Але і в наступні століття вона не припиняла заступатись за Париж і його жителів. Над могилою святої був заснований названий на її честь храм і згодом монастир святої Геновефи (Сент-Женев'єв), в якому відбувалися незліченні зцілення. Під час серйозних лих: воєн, облог, епідемій, голоду, повеней і пожеж - народ юрбами стікався до святої, просячи допомоги. Тоді влаштовувалися великі хресні ходи, на плечах несли раку c мощами, і Бог негайно являв Свою милість через чудеса за молитвами святої Геновефи і по вірі народу. Її мощі були майже цілком спалені і скинуті в Сену революціонерами в 1793 році, але свята продовжує залишатися живою для тих, хто c вірою закликає її ім'я. У Місяцеслов Руської Церкви дана пам'ять не включена. В Грецькій Церкві пам'ять святої - 16 січня.
