Меморандум про єдину Україну та єдину Українську Помісну Православну Церкву, який був підписаний 13 листопада релігійними організаціями Рівненської області, став прецедентом, який через офіційних представників усіх гілок українського православ'я, в тому числі й УПЦ Московського патріархату, засвідчив про спільне бажання створити Українську Помісну Православну Церкву. Також вперше з часу окупації України представники єпископату МП засудили дії Росії як агресора, ясно засвідчивши про джерело воєнних конфліктів на сході нашої держави.
Схвалений «Меморандум» переконав у можливості плідного діалогу між Церквами. Завдяки йому люди відчули реальну можливість єдності українського православ'я, в чому не приховували своєї радості. Однак, у стінах Київської Митрополії Московського патріархату, зокрема в її Інформаційному відділі, на це відреагували дещо по-іншому.
Уже наступного дня після підписання Меморандуму голова Інформаційного відділу УПЦ МП єпископ Климент дав коментар, у якому не приховуючи свого обурення, знову звинуватив у всіх негараздах Київський патріархат.
Владика Климент висловився про наявність «відкритої агресії», що «розколює українське суспільство», яка на його думку, виходить не з Росії, а з Київського патріархату. Таке дивне твердження єпископ залишив без пояснень. Мабуть, малися на увазі непоодинокі випадки проповідей священиками МП сепаратизму та їх відмови молитися за полеглих воїнів Української Армії, що і стало причиною переходів до Київського патріархату, який, виявляється, отримував таким чином «дивіденди від складної політичної ситуації та народного горя».
Дивними виглядають слова голови Інформаційного відділу УПЦ про позбавлення вірян «конституційного права на релігійні переконання». Тут відбувається груба підміна понять, адже можна говорити про позбавлення храму чи майна, але не переконання. Такого роду «опечатку» доцента Київської Духовної академії не можна вважати випадковою.
Не цурається владика і відвертої брехні, говорячи зокрема про те, що «очільники («так званої УПЦ КП» - Авт.) у односторонньому порядку припинили міжцерковний діалог». Насправді ж ніякого діалогу не було: всі ініціативи з боку Київського Патріархату ігнорувалися офіційними представниками «канонічної структури» - УПЦ.
Новітня історія Української Церкви не знає жодного випадку початку діалогів з боку МП та відмови з боку УПЦ КП. Тому говорити , що «так звана УПЦ КП (ім'я нашої Церкви у коментарі слідує неодмінно після префіксу «так звана» - Авт.) ніколи не бажала міжконфесійного миру» - це свідомо вводити в оману вірян своєї Церкви.
Не меншою неправдою в коментарі є твердження про те, що «в Українській Державі віками існує… Українська Православна Церква» (насправді УПЦ як така існує лише з 1990 року, будучи до цього лише екзархатом, складовою частиною Церкви Російської). При цьому автор коментаря вдається до певних хитрощів, говорячи окремо про Українську Православну Церкву і окремо про Помісну Православну Церкву, маючи на увазі РПЦ, видаючи таким чином бажане за дійсне.
Наприкінці владика Климент згадав про таке явище, як «зрада українському народу». Цим він охарактеризував не дії сепаратистів-священнослужителів МП, що благословляють на війну терористів та лідерів бандитських утворювань «ДНР», «ЛНР» (про що в офіційних структурах УПЦ навмисно замовчується), а… той самий Київський патріархат. Останнє звинувачення стало верхом цинічного брехання з боку офіційних представників УПЦ МП, якого не було, здається, ще з сумнозвісного 1992 року.
Прикро, що до такої відвертої неправди вдається голова Інформвідділу УПЦ, архієрей, головний редактор офіційного сайту УПЦ. Майбутнє УПЦ МП з цим офіційним представником не викликає радісних сподівань.
Втім, лід зрушено. Підписаний «Меморандум» для Митрополії виявився бомбою, яка несподівано для всіх таки вибухнула, похитнувши холодну твердиню «Русского міра» в надрах УПЦ МП, та з гучним тріском змусила здригнутися всіх недоброчинців.
А це значить, що у нинішній складний для країни час процес утворення єдиної Помісної Православної Церкви в Україні зрушив ще на одну щабель вгору. І ніякі сили пітьми його вже не зупинять. Наразі чиниться богом угодна справа, тому ті, хто діє за намовою батька брехні, залишаються посоромленими.
Поможи нам, Боже!
прот. Віталій Ейсмонт,
клірик Свято-Покровського кафедрального собору м. Рівне
.jpg)
.jpg)
.jpg)
