.jpg)
Питання: Чим характеризуються висловлювання святих отців Православної Церкви про римо-католицизм?
Відповідь: Ці висловлювання (сказані ще до II Ватиканського собору) промовлялися святими отцями під впливом Святого Духа, а тому відображують справжню суть римо-католицької віри. Вони одностайно характеризують папізм та римо-католицтво в цілому, як абсолютно помилкову, відірвану від істинного апостольського християнства, єретичну віру, і викривають нововведення і нововчення Ватикану, які суперечать Божественному Одкровенню.
Питання: Які з цих висловлювань найбільш актуальні у наш час?
Відповідь: Для сучасності найважливіше значення мають слова святителя Ігнатія (Брянчанінова), що розкривають, головним чином, сутність “духовної” спадщини і “аскетики” католицтва, та висловлювання святого праведного Іоана Кронштадтського, різнобічно характеризують папство початку XX століття.
 |
| деякі кардинали полюбляють знімати відео ,) |
Святитель Фотій Константинопольський (891): “Латиняни не тільки внесли інші беззаконня, але дійшли до такого надлишку зухвалості, що навіть у святий Символ Віри, який всіма соборними постановами наказано зберігати незмінним, насмілилися ввести неправду (о, хитрощі лукавого!), нібито Святий Дух не тільки від Отця, але і від Сина походить, і тим спотворили основний догмат про Святу Трійцю”.
Святитель Григорій Палама (+ бл. 1360): “Ми не приймемо вас до спільноти доти, поки ви казатимете, що Дух Святий походить і від Сина” (Творіння святителя Григорія Палами. Т. 1, Салоніки, 1962, стор. 26).
Святитель Марк Ефеський (+ 1457): “Ми відкинули від себе латинян не з якоїсь іншої причини, як з тієї, що вони єретики. Тому зовсім неправильно об’єднуватися з ними… Латиняни не лише розкольники, але і єретики. Церква мовчала про це тому , що їх плем’я набагато більше і сильніше від нашого”.
 |
| ну, й католицьким черницям ніщо людське не є чужим... |
“Якщо вони (латиняни) абсолютно відійшли, і то стосовно богослов’я про Святого Духа, хула відносно Якого – найбільша з усіх небезпек, то зрозуміло – що вони єретики, і ми відсікаємо їх як єретиків”.
“Отже, браття, уникайте латинських нововведень і їх вносителів та вкоренителів, і любов’ю пов’язані один з одним, зберіться до єдиного нашого Голови – Христа” [архим. Амвросій (Погодін). Святий Марк Ефеський і Флорентійська Унія. М., 1994, стор. 333, 355].
Преподобний Феодосій Печерський (+ 1074): “Безліччю єресей своїх вони (латиняни) всю землю збезчестили… Немає життя вічного у вірі латинській” (Н. Н. Воєйков. Церква, Русь і Рим. Джорданвілі, 1983, стор. 239).
 |
| совість - совістю, а от сутани повинні бути чистими! |
Преподобний Максим Грек (+ 1556): “Я у своїх творах докоряю будь-якій латинській єресі і всілякій хулі юдейській та язичницькій…” (Твори преп. Максима Грека в російському перекладі. Твер, 1993, стор. 7).
Преподобний Паїсій (Величковський) (+ 1794) пише про латинство, що воно відкололося від Церкви і “впало … в безодню єресей і оман … і лежить у них без будь-якої надії підняття”. І нижче: латиняни – “не є християнами” (Твори про чудо Чесного і Животворчого Хреста. Рк. БАН, 13. 1. 24, гл. 11, л. 39, 88 об.).
Святитель Ігнатій (Брянчанінов) (+ 1867): “Папізм – так називається єресь, що огорнула Захід, від якої пішли, як гілки древа, різні протестантські вчення. Папізм присвоює папі властивості Христа і тим відкидає Христа. Окремі західні письменники майже явно виголосили це зречення, сказавши, що набагато менший гріх – відречення від Христа, аніж зречення від папи. Папа є ідол папістів, він – їх божество. Через цю жахливу оману благодать Божа відступила від папістів, вони віддані самим собі і сатані – винахіднику та батькові всіх єресей, в числі яких є і папізм. В цьому стані затьмарення вони спотворили деякі догмати і таїнства, а Божественну літургію позбавили її істотного значення, викинувши з неї Закликання Святого Духа і благословення принесених хліба і вина, при якому вони пресуществлюються в Тіло і Кров Христові… Ніяка єресь не віддзеркалює так відкрито і нахабно непомірної своєї гордості, жорстокого презирства до людини; і ненависті до них “(Про єресі та розколи.” Православне читання “. М., 1992, № 5-6, стор. 5).
 |
| - Сестро, вам велике пиво чи мале? - Велике, світле! |
“Не бавтеся вашим спасінням, не бавтеся! Інакше будете вічно плакати. Займіться читанням Нового Заповіту і святих отців Православної Церкви (аж ніяк не Терези, не Франциска та інших західних божевільних, яких їх єретична церква видає за святих!), навчіться в святих отців Православної Церкви, як правильно розуміти Святе Письмо, яке життя, які думки й почуття личать християнину”(Там же, стор 485-486).
“Інший напрямок отримали подвижники західної церкви та її письменники про подвижництво з часу відділення цієї церкви від Східної і відпадіння її в згубну темряву єресей… З цього стану (прелесті) написано західними письменниками безліч книг. Ось якраз на них з жадобою кидається, якраз їх проповідує переважно за святих і духовних, які достойні стояти біля Святого Письма сліпий і гордий світ… Твори західних письменників, написаних зі стану самозакоханості, знаходять численних читачів, не раз перекладаються на російську мову, друкуються, передруковуються”(Там же, стор. 508-510).
“Між іншими оманливими згубним зефірами, що навівають на серце цю страшну тишу, цю тяжку згубну насолоду, навіває їх на нього і читання відомої книжки Фоми Кемпійського, західного ченця, що перебував у бісівській омені, книжки “Наслідування” [Свт. Ігнатій (Брянчанінов). твори. в 7 т. СПб., 1886, т. 4, стор. 453-454].
 | ||
| “Не бавтеся вашим спасінням, не бавтеся! Інакше будете вічно плакати..." |
“Як зразок аскетичної книги, написаної зі стану омани, названої власною думкою, можна навести твір Фоми Кемпійського під назвою “Наслідування Ісуса Христа”. Він дихає витонченою хтивістю і бундючністю, які є в людях, засліплених і сповнених пристрастей, спричиняє насолоду, визнану ними за пізнання Божественної благодаті… Подібно до Малпаса досягли в відлюдництві найсильнішої бісівської прелесті Франциск д’Ассіз, Ігнатій Лойола і інші подвижники латинства (після відпадіння Західної Церкви від Східної), визнані в його лоні святими “(Там само, т. 5, стор. 69).
“Під іменем папської пропаганди розуміється поширення такого поняття про папу, яке папа бажає вселити про себе людству, тобто поняття про верховну, самодержавну, необмежену владу папи над світом. Пропаганда, маючи це за мету, мало звертає уваги на якість вчення, що викладається нею, для неї зручним є все, що сприяє її меті – навіть віра в Христа без залишення віри в ідолів “(Там само, т. 1, стор. 252-253, прим.).
Преподобний Амвросій Оптинський (+ 1891): “Православна Східна Церква від часів апостольських і досі утримує незмінними і непошкодженими від нововведень як вчення євангельське і апостольське, так і передання святих отців і постанови Вселенських Соборів… Римська ж церква давно ухилилася в єресь і нововведення… “І далі:” Римська церква … оскільки не зберігає свято соборних і апостольських постанов, а ухилилася у нововведення і неправдиві мудрування, то зовсім не належить до Єдиної, Святої і Апостольської Церкви “(Зібрання листів блаженної пам’яті Оптинського старця ієросхимонаха Амвросія до мирських осіб. ч. 1. Сергіїв Посад, 1913, стор 231, 232, 235).
 | |
| Святий Петро - давній заручник папістських мудрувань. |
“Істина свідчить, що Римська церква відпала від Православ’я” (Там само, стор. 234).
Святитель Феофан Затворник (+ 1894): “Була одна Церква на землі з єдиною вірою. Але прийшла спокуса, – папа зі своїми захопився своємудрствуванням і відпав від єдиної Церкви і віри” (Листи до різних осіб про різні предмети віри і життя. М. , 1892, стор. 45).
“Вірити, що Дух Святий походить від Бога Отця, є догмат обов’язковий, а вірити по-латинськи, що Він походить і від Сина, є відхилення від Церкви, єресь” (Листи про християнське життя. М., 1908, стор. 37).
Святий праведний Іоан Кронштадтський (+ 1908): “Ми досі всі суголосно і єдинодушно одним розумом віримо в цей Символ віри і жодної йоти не додаємо до нього, щоб не позбутися спасіння за помилковий додаток, як католики, лютерани і англіканці” (Живий Колос. Виписки з щоденника за 1907-1908 рр.., СПб, 1909, стор. 4).
“Хто з православних не хотів би з’єднатися з католиками або лютеранами і бути з ними одним – у Христі, однією Церквою, одною спільнотою вірних! Але хто з членів цих названих церков, особливо предстоятелів, яких називають папами, патріархами, митрополитами, архієпископами і єпископами або ж ксьондзами, патерами, – погодиться відректися від своїх помилок? Ніхто. А ми погодитися з їх єретичним вченням не можемо без шкоди своєму душевному спасінню… Хіба можна поєднати непоєднуване – неправду з істиною? ” (Там само, стор. 31).
“Католицькі єзуїти на догоду папі і своїм егоїстичним нижчим намірам та цілям перекрутили закон совісті і закон Євангелія, стверджуючи, що для досягнення своєкорисливої мети або мети релігійної католики можуть вживати всілякі незаконні засоби; отже і вбивати … і на багаттях палити православних” ( Там само, стор. 31-32).
 |
| Так.. так.. я вас уважно слухаю! Продовжуйте! Мені дуже цікаво! |
“Правдиві слова Спасителя нашого Ісуса Христа: хто не зі Мною, той супроти Мене (Мт. 12, 30). Католики, лютерани і реформатори відпали від Церкви Христової … вони явно йдуть проти Христа і Його Церкви … не шанують постів, змінюють спасительні догмати віри. Вони не з нами, проти нас і проти Христа “(Там само, стор. 32-33).
“Папи уявили себе головами Церкви і її підвалиною та навіть намісниками Христовими, що безглуздо й ні з чим не співвідносно. А звідси весь гонор римських пап та їх давня претензія на верховенство і самовільне керування всією Вселенської Церквою. Ну, вже й накоїли папи у своїй папській церкві різних фокусів, різних помилкових догматів, котрі ведуть до фальші і у вірі, і в житті. Це цілком єретична церква “(Там само, стор. 35).
“Якби Ісус Христос після вознесіння на небо мав би на меті дати Своїй Церкві іншого главу замість Себе, або намісника, як кажуть папи, вважаючи себе намісниками Христа на землі, то Він ясно оголосив би про це перш Вознесіння, бо це настільки важливий для спасіння людських душ догмат; та й апостоли оголосили би про це, або себе хтось з них назвав намісником, а так ніхто з них не обмовився, пам’ятаючи слова Господа: хто хоче між вами бути більшим, хай буде слугою він вам (Мт. 20, 26); всі ж ви – брати (Мт. 23, 8) “(Там само, стор. 35).
“Папісти, визнавши головою церкви папу, звели його на престол замість Христа і обожнили його, а Христа поставили на задній план. Папу зробили намісником Христа, між тим як Христос з нами перебуває в усі дні до кінця віку (Мт. 28, 20). Але подивіться, скількох помилок припустилася папська (а не Христова) віра, дивних помилок, блюзнірських, – і ви з обуренням і жахом відвернетеся від неї! – О, гордість людська! О, гордість сатанинська! Папа ніби непогрішимий! О, єзуїтство!” (Там само, стор. 36).
“Єдиний голова Церкви небесної, земної і пекла, – Христос Бог. Чи може людина папа бути головою Церкви, сущої на небесах? Не може. Та й, взагалі, чи може бути головою всієї земної Церкви і розпоряджатися долею земною і потойбічною – папа, грішна людина?.. Прочитайте історію пап: якими вони були? Чи багато було з них гідних свого спрестолу? І лише в перші віки було кілька достойних, а в наступні сторіччя скільки було недостойних і порочних на сором всієї римської церкви! Чи це глави церков?” (Там само, стор. 37-38).
 |
| Католицька духовність тепер і на лижах! |
“Католики перетворили вчення Самого Премудрого Христа, небесного Вчителя, без Якого ніхто не знає Отця, а тільки Він – Син. Христос каже, що Дух походить від Отця, а між тим католики і лютерани з англіканцями говорять, що Він від Отця і Сина походить. Та перестаньте ж, нарешті, ганьбити Духа Святого і зводити на Нього брехню: хто хулить Духа Святого не будуть прощені ані в цьому, ані в майбутньому віці. А ви забули слова апостола: якби й ми або Ангол із неба почав благовістити вам не те , що ми вам благовістили, нехай буде проклятий (Гал. 1, 8). Це слово страшне чи ні? – Небо і земля минуться, але слова Мої не минуться (Мт. 24, 35)” (Там само, стор. 38 – 39).
“Папи і католики відкинули від мирян цю Кров всеходатайственну і не дають їм, ймовірно з економії, щоб вина менше виходило! А з яким шаленим завзяттям перехоплюють вони православних у католицтво, у свою згубну віру! Захисти, Господи, Православ’я від лютого католицтва, в якому усі підкоряються сваволі папи, єзуїтів “(Там само, стор. 40).
“Саме в його догматі непогрішності й полягає найбільша помилка, бо папа є грішною людиною і – біда, якщо він уявив про себе, що він непогрішимий. Скільки помилок найбільших, згубних для душ людських вигадала католицька, папська церква у догматах, в обрядах, в канонічних правилах, в богослужінні, в руйнівному, злісному ставленні католиків до православних, в хулах і наклепах на Православну Церкву, в сварках, звернених до Православної Церкви і до православних християн! І у всьому цьому винен непогрішний, нібито, папа, його та доктрина єзуїтів, їх дух брехні, двоєдушності і всіляких неправильних засобів ad maiorem Dei gloriam (нібито до більшої Божої слави) “(Св. прав. Іоан Кронштадтський. Християнська філософія. СПб. 1902, М., 1992, стор. 99).
 |
| А педофільські скандали в католицькій церкві мають дуже довгу історію... |
“Ненависть до Православ’я, фанатизм і переслідування православних, вбивства – проходять червоною ниткою через всі століття життя католицтва. Від плодів їх пізнаєте їх. Чи такий дух заповів нам Христос? Якщо комусь, то це католикам, лютеранам і реформаторам можна сказати:” не знаєте, якого духа ви є”(Лк. 9, 55)” (Там само, стор. 116).
“Папа і папісти до того завеличились і піднесли себе, що задумали критикувати Самого Христа, Саму Іпостасну Премудрість Божу і простягли (під приводом розвитку догматів) гордість свою аж до того, що перекрутили деякі Його слова, заповіді і постанови, які не повинні бути змінені до кінця віку, наприклад, слово про Духа Святого, заповідь про чашу пречистої Його Крові, що її вони позбавили мирян, ні в що поставили слова апостола Павла: “Кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде”(1 Кор. 11, 26); замість квасного хліба вживають на літургії опрісноки” (Там само, стор. 117).
“Католики відпали від голови всієї Церкви – Христа, обравши земного керівника – грішного папу” (Там само, стор. 119).
“Прийдіть до нас ви, що називаєте себе католиками, а нас лихословите схизматиками, і спроможемося, подивимося неупереджено, за Божою правдою, за Божим цензом, на ваших святих, папою, а не Богом, прославлених, і порівняємо їх з нашими святими, Самим Богом засвідченими незліченними чудами зцілень і різних втішень православних, що з вірою прибігали до них! Яка різниця! Як істина нашої віри сяє і своїм світлом погашає вашу віру, затьмарену єресями і помилковими мудруваннями”(Там само, стор. 127).
“О, марні людські мудрування! О, лукавство, о хитросплетіння брехні! Позбавили папісти мирян Крові Христової, пролитої на очищення від гріхів. О, безголове верховенство, що діє всупереч істинному Голові – Христу Богові!” (Там само, стор. 157).
Питання: Справді, читаючи ці висловлювання, що зовсім недвозначно картають римо-католицтво як папізм – помилкову, антихристиянську, несумісну з Православ’ям віру,
як можна пояснити, що окремі сучасні православні богослови, на противагу словами святих, стверджують, що католики є нашими братами по вірі, католицька і Православна Церкви – сестрами і в католицтві діє Божа благодать?
Відповідь: Згідно з Божественним Одкровенням, одна з головних властивостей Бога – Його всеправедність, тому Святий Дух не може говорити святим угодникам Божим одне, а цим богословам – інше. Отже їх твердження, суперечачи баченню папізму Самим Господом, показують нерозуміння ними суті римо-католицтва і відображають думку їх власну і того, хто привабив їх “філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом” (Кол. 2, 8).
