Це було якраз на Великдень. За кілька місяців він розпрощався з телебаченням і пішов послушником у Китаївську пустинь на околиці Києва.
«Попри те, що любив писати, я не відчував сенсу життя в повному своєму обсязі. От можна писати, можна щось там заробляти, що далі? Коли Господь відкрив мені віру, я відчув, що цим треба жити повністю, цією вірою. Не можна її з кимось ділити», - розповідає начальник видавничого відділу Києво-Печерської лаври ієромонах Пафнутій.
Попри чернечу обітницю, він - справжній професіонал своєї справи. Йому цікаве життя у всіх проявах і барвах. Він залишився активним журналістом -- бере інтерв'ю, знімає релігійні фільми і керує роботою монастирської друкарні. З однокурсниками і колегами отець Пафнутій і досі підтримує стосунки. Вони приходять до нього за порадою та благословенням. Чернець тішиться їхнім успіхам, але ні на мить не шкодує, що обрав тісну келію. Саме у чернечій рясі він збагнув: головне - це мир у душі.
«Якщо миру немає, якщо немає бога в душі, то можна робити що завгодно, можна мандрувати, купляти, друкувати, писати -- воно все марно», - каже отець Пафнутій.
//ICTV
Автор: Дарка Оліфер
