19 квітня 2005 року під час найкоротшого за всю історію Ватикану конклаву, що тривав трохи більше доби, Йозефа Ратцингера проголосили наступником померлого Папи Римського Івана Павла Другого, за життя якого він був його таємним радником.
Цей німецький кардинал, префект Конгрегації з віровчення, проповідник катoлицизму по всьому світу, має репутацію суворої людини. Дехто недоброзичливо називав його “панциркардиналом”, порівнюючи із німецькими танками Другої світової війни.
Втім суворість Венедикта XIV – не єдинa темa полеміки, що забарвила його понтифікат. Детальніше про це розповідає Євроньюз.
12-те вересня 2006 року. Після півтора року понтифікату Венедикт XVI робить перший скандальний крок. Це сталося у його рідній Баварії. Під час промови він процитував слова візантійського імператора Мануїла Палеолога: “Покажіть мені, що нового приніс (пророк) Мухаммед, і ви побачите речі лише злі і нелюдяні, як от вказівки мечем поширювати віру, яку він проповідував.“
Це викликало бурхливу реакцію в мусульманському світі.
Святий престол заявив, що промову Папи Римського інтерпретували “цілком невірно”.
Напруження пішло на спад лише після візиту Венедикта XVI до Стамбула три місяці по тому. Він відвідав “Блакитну мечеть”, де разом з імамом помолився, дивлячись у бік Мекки.
Відтоді Венедикт XVI намагався зробити міжконфесійний діалог центральним чинником свого понтифікату.
У травні 2009-го Папа Римський вирушив у турне Близьким Сходом, яке він називав “паломництвом миру”.
Водночас нові помилки переростають у нові скандали. У листопаді 2009-го він повертається спиною до Англіканської церкви, яка запровадила нововведення – посвячення у сан жінок, схвалення одностатевих шлюбів. Незгодним з цим англіканським традиціоналістам Папа пропонує скористатися спрощеною процедурою переходу до складу Римо-католицької церкви.
У вересні 2010 року під час візиту до Лондона Венедикту XVI вдається покращити стосунки двох церков.
Понтифік наразився на проблеми із прибічниками юдаїзму через процедуру беатифікації Папи Пія XII у грудні 2009-го. Пія звинувачували у бездіяльності під час депортації понад тисячі італійських євреїв 1943 року. Венедикту XVI минуле укотре нагадало про себе…
У 14-річному віці семинарист Йозеф Ратцингер, як і усі його однолітки, потрапив до воєнізованої нацистської молодіжної організації “Гітлер‘югенд”. Згодом його спрямували до підрозділу протиповітряної оборони у Мюнхені. За кілька днів до капітуляції Третього Рейху він дезертирував з армії та потрапив у полон до союзних військ. У таборі для полонених познайомився із письменником Ґюнтером Ґрассом.
Цей період життя Венедикта XVI опинився під лупою під час іншого скандалу, пов‘язаного із британським священиком Ричардом Вільямсоном.
У січні 2009-го Папа Римський помилував його разом із трьома іншими ультраконсервативними священиками.
Кількома днями пізніше Вільямсон привернув до себе увагу заявою:
“Я переконаний у тому, що газових камер не було. Дві-три сотні тисяч євреїв загинуло у нацистських концентраційних таборах, але жоден – у газовій камері.”
Скандал набув міжнародного масштабу. Венедикт XVI порадив Вільямсону відмовитися від своїх слів. Той не погодився. Папі Римському нічого не залишалося як залишити полеміку самотужки вщухати.
Ще більшого удару по католицькій церкві завдав так званий педофільний скандал. Свідчення негідної поведінки служителів Бога по всій Європі призвели до найбільшої за 40 років церковної кризи.
Венедикт XVI зустрівся із жертвами священиків-педофілів, письмово вибачився, запровадив додаткові санкції проти клериків, винних у статевих наругах.
У березні 2009-го під час візиту до Анголи він засудив використання засобів контрацепції у боротьбі зі СНІДом.
Можливо, саме через недомовки понтифікат Папи Римського Венедикта XVI увійде в історію як один із найсуперечливіших за всю історію Римо-Католицької церкви.
