Завтра, 15 лютого, українськi християни святкуватимуть Стрiтення Господнє та посвячуватимуть у храмах воду i свiчки. Це одне з дванадцяти найважливiших свят у церковному календарi. Його вiдзначають на сороковий день пiсля Рiздва Христового. Бо Iсуса, згiдно iз Законом, принесли до храму саме на сороковий день пiсля народження.
- З якого часу святкують Стрiтення Господнє?
- Потрiбно розумiти, що церковний календар, той, що сьогоднi у нас є, формувався поступово. Вiруючi завжди приймали повноту таїнства приходу в свiт Спасителя, однак, у лiтургiчну, богослужбову форму деякi свята оформилися трохи згодом. Так сталося i зi святом Стрiтення Господнього, - каже протоiєрей УАПЦ Євген Заплетнюк, кандидат богословських наук.
- До четвертого столiття воно не iснувало окремо, але було завершальним епiзодом в циклi свят Богоявлення. Тим не менше, для тих, хто шукає йому автентичностi та бiблiйного пiдгрунтя, слiд сказати, що перший раз це свято вiруючi вiдзначили на сороковий день пiсля народження Спасителя в Єрусалимському храмi, про що нам розповiдає апостол Лука у другому роздiлi свого Євангелiя.
- Восковi свiчки, якi освячували на Стрiтення, здвавна люди вважали унiверсальними оберегами i використовували пiд час деяких ритуалiв. Як до цього ставиться Церква? Чи не вважається це грiхом?
- Церква з жалем вимушена констатувати, що дуже часто те, що подароване людям вiд Бога саме для спасiння, використовується на зло i на загублення душi. Зараз зовсiм не завим буде пригадати про це всiм, хто планує використовувати будь-якi церковнi речi для злих справ. Навчаючи нас, Бог дозволив, щоб всяке зло, яке ми чинимо iншим -- поверталось до нас самих. Так само, добрi люди давно переконалися, що й добро теж до нас повертається. То ж, у день Стрiтення дуже важливо думати про спасiння своєї душi, а не чекати нагоди запастися в храмi магiчними амулетами. Жодна християнська святиня приносити зла не може.
|
| «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму з миром: бо виділи очі мої спасення Твоє, яке Ти уготовив перед лицем усіх людей…» |
Цього дня, за Святим Писанням, старець Симеон стрів у храмі Спасителя. На 40–й день після народження Марія з Йосифом принесли дитятко до Єрусалимського храму. За Мойсеєвим законом, первістка годилося посвятити Богові. У храмі саме був 360–літній Симеон, якому Дух Святий обіцяв не мати смерті, доки не побачить Христа. Старець узяв Немовля на руки і, прозрівши, мовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму з миром: бо виділи очі мої спасення Твоє, яке Ти уготовив перед лицем усіх людей…»
Богослови звертають особливу увагу на те, що Владика відпускає Симеона у мирі. Християни переконані, що людина не в змозі досягти миру, спокою в житті, поки не зустріне Христа. Тобто душевний спокій і світла радість не дається з маєтками, купюрами, смачною їжею, посадами, владою і славою. Джерелом миру є Христос — дорога до Бога–любові.
«Творець неба й землі сьогодні носиться на руках старцем Симеоном», — співають цього дня у церкві. Це зворушлива мить зустрічі людини з Богом, яка свідчить про звільнення й добрі зміни в житті, але й про біль і темряву. Це також знак «стрітення» Старого Заповіту з Новим, бо Христос прийшов не заперечити, а оновити і сповнити Закон. Бог став доступний людям в особі Христа, який став Божим храмом серед людей.
Відзначення Стрітення започаткували в Єрусалимі в другій половині IV ст. За свідченнями сучасників, правилося тоді «з найбільшою урочистістю, наче на Пасху». На іконі Стрітення зображують Дитятко Ісуса, Богородицю, праведника Симеона, пророчицю Анну і святого Йосифа. Ісуса малюють у білих шатах, як у мить Його Преображення на горі Фавор, бо Він привносить Духа у все, що досі було лише земним.
