Безперечно, День Святого Валентина більш світське свято ніж церковне. Хоча коріння його все ж релігійне і пов'язане швидше за все, аж із трьома Валентинами, двоє з яких відносяться до Італії (перший був лікарем і священиком у Римі, другий єпископом у Терні, теж Італія), а третій подвизавсь в Єгипті. Їх об'єднує часовий простір 2-3 ст. Перші два є мучениками, а про кончину останнього мало що відомо. Однак знаємо про те, що він був кандидатом на Папський трон і проповідував про любов та велич шлюбу. Про римського Валентина, який був священиком і лікарем, ходять легенди. Одна з них розповідає, як він проти наказу імператора одружуватись військовим, таємно їх вінчав за що і позбувся голови саме 14 лютого.
Разом з тим, у нас є відомості про те, що 14 лютого в Римі святкували язичницьке свято в честь богині кохання Юнони (або за іншою версією бога Фавна) на дату якого постановили святкування, завдяки Папі Геласію, день святого Валентина. Подібна заміна язичницьких свят на християнські постійно практикувались місіонерами, як в Римі так і, наприклад, у нас на Русі й в інших країнах. Те ж Різдво поставили саме на римське свято Непереможного Сонця і в цьому видно психологічні причини – таким чином народ легше позбавувався язичницьких звичок, що було мудро і не потребувало насилля. Все відбувалось мирно і тихо, а деякі язичеські традиції пов’язані із шануванням цього чи інших свят включались в християнську традицію скоро освячувались Церквою. Так, наприклад, свято Преображення Господнього на Русі замінило свято врожаю, що влаштовували колись на честь зібрання врожаю, прославляючи поганських божків.
Сьогодні Римська церква сама неоднозначно ставиться до святкування дня св. Валентина, особливо до його підтексту, приписаного всім закоханим. Які тут можуть бути причини? Можливо тому, що воно вийшло з під їх контролю і стало ще й світським, а можливо тому, що кохання суперечить монашому духу католицизму, не знаю. Наші православні, взагалі, переважно, відхрещуються від цього свята, лякаючи людей «католицькою» і «західною» пропагандою. Але ми забуваємо про інші аспекти. Деякі свята, те ж Різдво, Пасха, а особливо Йордан, Преображення і т.д. давно перетворились в чисто номінальні свята під час яких люди вітають одне одного, посилають по мережі віртуальні листівки, ідуть в храми щось там посвятити, а про істинний смисл і дух цих свят забули. Але ми ж не відміняємо їх.
Є інший аспект, який стосується проблеми «світських» свят. Часто церковники наголошують, що День всіх закоханих – світське свято, і вже через це його не потрібно святкувати. Але, як бути зі святкуваннями (або принаймні мовчазною згодою) таких свят як День Незалежності, Новий Рік, День ЗС, Солідарності працівників, День Перемоги ті ін..? Чому їх можна святкувати, а дня всіх закоханих ні? Чи не ми кажемо про свою релігію, що вона є «релігією любові»? Чи це для нас просто слова?
В Європі Різдво давно перетворилось в комерційний проект, як і в Сполучених Штатах, але чомусь ніхто не кричить за те щоб його відмінити. Так, день св. Валентина теж став комерційним проектом, як і більшість свят, бо, панове, всі ми твердо голосуємо за капітал, чи не так?
Чи є щось по-справжньому негативного в цьому святі? Зовсім нічого! У будь-якому світському чи релігійному святі можна знайти сильні й слабкі сторони, викривлення і правду, правильне та неправильне ставлення до нього окремих людей.
 |
| «Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов». |
Тож як віруючим зустрічати свято Всіх закоханих? На мій погляд, нам варто зробити з нього дійсно релігійне свято, що пропагує кохання, правдиву вічну та чисту любов, що зробить честь Церкві, яка й має вчити любові. Нам варто преобразити на християнський лад це світське свято, яке пропагує любов, як головну цінність людських стосунків, та нагадує нам про цю найбільшу цінність на землі.
У цей день, ми повинні приносити щастя своїм половинкам, особливим чином проявивши свої почуття так, щоб потім черпати сили на наступні дні. Нам варто зрозуміти наступне: кохання відіграє настільки велику роль в житті людини, як віруючої так і не віруючої, що ніхто з них не може «присвоїти» якимось чином собі це свято. Потрібно пригадати про універсальність любові. Апостол Іоан каже: «Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов».
Для кожного священика, духівника, громадського діяча, вчителі і т.д. День святого Валентина, чи День всіх закоханих, є чудовою нагодою донести істини любові до молодих людей, які ще не мають досвіду, чи належних знань по цій темі. Таким чином, можна надати святу необхідної глибини. А з іншого боку, можна пригадати і про своїх других половинок та приділити час їм і тільки їм, адже в цьому світі так мало випадає можливостей на прояв тепла і любові в шлюбі. Тому ми маємо те що маємо – 65 % всіх пар розлучаються.
При наближенні свята Всіх закоханих запитайте себе: а чи я ще закоханий? А чи я ще приношу щастя, задоволення і радість свої половинці? Чи я проявляю свою любов в якихось діях? Чи я прислухаюсь до потреб і бажань коханої людини? Чи жертвую своїми егоїстичними бажаннями, чи цікавлюся життям і переживаннями, інтересами, цілями своєї другої половинки? Як часто ми проводимо час разом? Скільки сил я вкладав протягом року в наші стосунки? Ось ці кілька питань і переосмислення які вони приносять можуть стати самими важливими в цей день. Тож, кохайте та будьте коханими!
Священик Роман Мельниченко,
