Преосвященні владики! Минулого року двічі – 4 березня 2012 р. та 13 травня 2012 р. – доводилося звертатися до вас з приводу прагнень Московського патріарха Кирила досягнути фактичного позбавлення Української Православної Церкви (Московського Патріархату) незалежності і самостійності в управлінні. Тоді виконання плану з руйнування структури УПЦ (МП) через так зване «приведення Статуту УПЦ у відповідність до Статуту РПЦ» було призупинене – але не відкинене повністю.
Як стало відомо, під приводом «приведення Статуту УПЦ у відповідність до Статуту РПЦ» існує намір провести на Архієрейському соборі РПЦ, що має відбутися 2-5 лютого, рішення, якими би змінювалася структура УПЦ (МП) та в ній би вводилися митрополичі округи – за прикладом округів, створених у Росії. Подання про внесення таких змін планується зробити від імені Донецького митрополита УПЦ (МП) Іларіона (Шукала), керівника статутної комісії УПЦ (МП), діяльність якого на цій посаді вами минулого року була піддана широкій критиці.
По суті таке рішення означатиме, що Київська митрополія на чолі з митрополитом Володимиром (Сабоданом) з нинішнього становища єдиного для всіх єпархій УПЦ (МП) центру перетвориться лише на одну з ряду митрополій Московського Патріархату в Україні – поруч з Донецькою, Одеською та іншими.
Формально ці нові митрополії нібито будуть підлягати Київській митрополії, але по суті вони будуть напряму керуватися з Москви, бо без її дозволу чи благословення не можна буде призначати або переміщувати архієреїв у цих митрополіях. Роль Синоду і Предстоятеля УПЦ (МП) зведеться до декоративної, а їх повноваження будуть не більшими, ніж у Екзарха України за часів СРСР.
Таким чином Московський патріарх Кирил хоче забезпечити собі на майбутнє гарантії влади над Українською Церквою, а деякі ієрархи УПЦ (МП) – реалізувати свої амбіції. Також це є шлях до роздроблення єдності України як держави, про що не один рік мріють кремлівські політики.
Тому, усвідомлюючи загрозу, яка знову нависла над Україною і Українською Церквою, звертаюся до вас, преосвященні владики, із закликом – не допустити реалізації такого або подібного сценарію і зберегти від зазіхань та змін Статут і права УПЦ (МП) на незалежність в управлінні.
Можливе втручання Архієрейського собору РПЦ в питання Статуту УПЦ (МП) за суттю стане грубим порушенням прав незалежності і самостійності в управлінні. А за формою воно суперечитиме рішенню Помісного Собору РПЦ 1990 р., яким ця незалежність була надана, та Помісного Собору РПЦ 2009 р., яким вона була підтверджена.
Тому, не говорячи вже про принципову незаконність розгляду статутних питань щодо УПЦ (МП) Архієрейським собором РПЦ, навіть з формальної точки зору Архієрейський собор РПЦ не може розглядати питань, рішення за якими ухвалене Помісним Собором РПЦ. Змінити рішення, затверджені Помісним Собором РПЦ щодо УПЦ (МП), може лише інший Помісний Собор РПЦ.
Преосвященні владики!
На кожному з вас лежить персональна відповідальність за збереження від закордонних зазіхань права УПЦ (МП) на самостійність і незалежність в управлінні. Це право, як і єдність структури УПЦ (МП), збереження її від роздроблення на маріонеткові митрополії, є винятково важливими складовими для процесу подолання в майбутньому розділення українського православ’я, утворення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви.
Владики, захистіть свою Церкву, гідність свого Київського митрополита, захистіть свої права – і захистіть Україну! Нехай у боротьбі за правду вам допоможе Господь!
З любов’ю у Христі –
ФІЛАРЕТ,
Патріарх Київський і всієї Руси-України
29 січня 2013 р.
