Коли Ісусові виповнилось тридцять років і настав час вийти Йому до людей зі своєю наукою, Він із Галілеї прийшов на річку Йордан до Іоанна Хрестителя, щоб охреститися. Наступного дня Іоанн побачив Ісуса, що до нього йшов, і сказав: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Це той, що про Нього казав я: «За мною йде муж, що переді мною Він був, бо був перше, ніж я. І не знав я Його; та для того прийшов я, хрестивши водою, щоб Ізраїлеві Він з’явився». І свідчив Іоанн, промовляючи: «Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зостався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто хрестити водою послав мене, мені оповів: «Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, — це Той, Хто хреститиме Духом Святим». І я бачив, і засвідчив, що Він — Божий Син!» (Іоанн. І, 29 — 39).
Охрестившись, Ісус зразу ж вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іоанн Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І голос почувся з неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матв. III, 16 — 17). Ця подія відкриває нам, що Бог є єдиний у трьох особах. Свято на шостий день січня називають Хрещення Господа і Богоявлення, бо при Хрещенні Христа Спасителя було з’явлення Пресвятої Трійці, а також урочисте з’явлення Божества Спасителя, який всенародно розпочав Своє відкрите служіння в ім’я визволення світу. Божество Спасителя явлено було при хрещенні Його і народу, і Іоанну Хрестителю.
За словами святого Амвросія Медіоланського, день Хрещення Господа названий Богоявленням тому, що в цей день Господь явився не лише для того, аби Його побачили, а для спасіння людей. Святий Золотоуст говорить, що не той день, в який народився Спаситель, має бути названий Богоявленням, а той, в який Він хрестився. До дня Хрещення Христос був невідомий народу. Тому Богоявленням називають не той день, в який Христос народився, а той, в який хрестився. Народ не знав Його і не розумів, хто Він, почувши, що говорить Іоанн Хреститель: «Я водою хрещу, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте (Іоанн. І, 26). І що дивного, якщо інші не знали, коли і сам Хреститель не знав Його до того дня» (Іоанн. 1 — 33).
Святкування Богоявлення відносять до часів апостольських. У IV ст. Святі Отці Церкви Григорій Богослов, Григорій Нісскій, Амвросій Медіоланський, Іоанн Золотоуст, Августин та інші залишили нам свої високі повчання, які й зараз чуємо під час свята Богоявлення. У день Богоявлення, після літургії, в пам’ять про хрещення Ісуса Христа у Йордані Церква проводить велике освячення води на річках, озерах, у джерелах, колодязях. А саме місце, куди йдуть віруючі від церкви на освячення води, називають Йорданою. Богоявленську воду Церква використовує для окроплення храмів, жител та інших споруд.
Тропар свята: Коли в Йордані хрестився Ти, Господи, відкрилось поклоніння Святій Трійці: бо голос Отця про Тебе свідчив, улюбленим Сином Тебе називаючи, і Дух у вигляді голубиному ці слова стверджував. Явився Ти, Христе Боже, і світ просвітив, слава Тобі.
Напередодні Водохрещів святкують голодну кутю, або другий Свят-вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі складають свої ложки в одну миску, а зверху кладуть хлібину — щоб хліб родився.
