Юрій Дорошенко, заступник директора Агентства стратегічних досліджень, в ексклюзивному коментарі для інтернет-проекту "Помісна Церква" поділився своїми міркуваннями щодо підсумків Архієрейського Собору Російської Православної Церкви, що пройшов цими днями в московському храмі Христа Спасителя. Пряма мова:
- Останній архієрейський собор РПЦ і його рішення змусять ортодоксально-проросійські сили в середовищі УПЦ МП знову піти у наступ. Піднімуть голови ті владики та панотці, які зорієнтовані безпосередньо на Москву і вже давно хочуть змістити митрополита Володимира. Архієрейський собор ще раз закріпив цезаре-папістську, централізовану структуру керівництва Московської патріархії, яка вже почала формуватися з приходом на патріарший пристіл Кирила Гундяєва. Патріарх Кірил через зміни до статуту РПЦ, уже не раз приміряв на собі тіару, а Московська патріархія зробила цілий стрибок до перетворення на такий собі православний Ватикан.
Залишені в силі всі старі одіозні пункти статуту, які роблять РПЦ всесвітнім релігійним монстром. До них додалися нові «цвяхи», які інтегрують УПЦ МП в єдину структуру РПЦ.
Заслуговує на увагу давній і одіозний пункт 3 Загальних положень Статуту УПЦ: «Юрисдикция Русской Православной Церкви простирается на лиц православного исповедания, проживающих на канонической территории Русской Православной Церкви: в Российской Федерации, Украине, Республике Беларусь, Республике Молдова, Азербайджанской Республике, Республике Казахстан, Китайской Народной Республике, Кыргызской Республике, Латвийской Республике, Литовской Республике, Республике Таджикистан, Туркменистане, Республике Узбекистан, Эстонской Республике, Японии а также на добровольно входящих в нее православных, проживающих в других странах». Це вже не одна Церква в родині Православних церков, а - Вселенська російська православна церква! І у ній УПЦ тільки «канонічєскоє подраздєлєніє».
 |
| Юрій Дорошенко : Від широкої до вузесенької автономії |
Своїм новозатвердженим і відредагованим статутом делегати собору РПЦ повністю нівелювали всю незалежність Української православної церкви. Адже глава ХІ, пункт 18 нового Статуту РПЦ визначає, що «Украинская Православная Церковь является самоуправляемой с правами широкой автономии. В своей жизни и деятельности она руководствуется Томосом Патриарха Московского и всея Руси 1990 года и Уставом Украинской Православной Церкви, который утверждается ее Предстоятелем и одобряется Патриархом Московским и всея Руси». За таких умов посилання на Томос – це пустий звук, адже цей документ містить лише загальні фрази і не розкриває поняття «незалежна та самостійна в управлінні». Якщо ж виходити з духу та логіки статуту РПЦ, то статус УПЦ МП зводиться лише до автономної церкви.
За таких умов, представникам УПЦ МП, які повернуться до Києва з білокам’яної, доведеться продовжити грати стару гру – малоросійського сепаратизму та кивати на власний статут (УПЦ) та українське законодавство, що регулює державно-церковні відносини. Головне, що рішення архієрейського собору в Москві стане черговим сигналом для «зондеркоманди» в особі митрополитів Агатангела та Іларіона та їх поплічників, які знову кинуться заправляти українські шаровари під російські лапті, зазіхати на владу предстоятеля УПЦ, яким відповідно до статуту УПЦ, є таки митрополит Володимир, а не патріарх Кірил.
Не виключено, що в середовищі УПЦ МП активізуються розмови агентів Чистого провулку про потребу приведення статуту УПЦ МП у відповідність до положень статуту РПЦ. За таких умов, адекватним і здоровим силам із УПЦ МП можна побажати лише стійкості та віри в Бога і Україну.
